Оренда (лізинг) та лізингові компанії

    З метою активізації розвитку лізингу в Україні доцільно провести комплекс заходів, який передбачатиме: створення сприятливої законодавчої бази для суб'єктів лізингової діяльності, розвиток механізму сублізингу, удосконалення системи оподаткування, кредитування, амортизації; розширення структур лізингу, урізноманітнення джерел фінансування лізингу (приватний капітал); зниження вартості кредитних ресурсів до рівня, який би не перевищував 20% річних, для забезпечення ефективності лізингових операцій; розвиток системи гарантій, щоб уникнути будь-якої застави при лізингу; зниження вартості нотаріальних послуг з оформлення договорів лізингу з метою послаблення фінансового навантаження на учасників лізингової угоди; надання податкових пільг щодо операцій з міжнародного лізингу для ввезення на територію України високотехнологічного устаткування; створення лізингових центрів, які б спеціалізувалися на обслуговуванні малих підприємств; організацію при обласних лізингових центрах відділів з формування бази даних про попит та пропозицію на обладнання й устаткування; розроблення державної програми підтримки лізингу, яка б передбачала залучення банківського сектору до розвитку лізингових послуг та ін.

    Активне застосування лізингу може стати потужним імпульсом технічного розвитку, сприяти структурній перебудові економіки, а саме переобладнанню виробництва, відновленню основних засобів, розвитку малого і середнього бізнесу.                                          

2. Можливості  гармонізації законодавства  України з міжнародними нормами у сфері  лізингу.

    Як  вже зазначалося значним кроком для розвитку ринку лізингових послуг в Україні стало прийняття  закону „Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА з міжнародного фінансового лізингу”. Ця Конвенція визначає основні принципи міжнародної лізингової діяльності, правила складання лізингових контрактів, а також права та обов'язки суб'єктів лізингової діяльності.

    Варто відзначити, що серед майже двадцяти учасників даної Конвенції є не тільки Сполучені Штати Америки і Франція, а й наші сусіди Росія і Білорусь. Необхідність приєднання до даної Конвенції назріла вже дуже давно, адже вона була підписана в Оттаві ще 28 травня 1988.

    Прийняття цього Закону було ініційовано Президентом України ще в липні місяці 2005 року. Тематика розвитку лізингу в Україні була присутня в обговореннях на численних круглих столах, якими приймалися рішення щодо лобіювання інтересів як лізингодавців, так і лізингоодержувачів у Верховній Раді, але ніяких конкретних дій і конструктивних пропозицій до законодавчого органу ініційовано не було

    З прийняттям цього закону Україна набуває деякі позитивні моменти щодо застосування норм міжнародного приватного права в лізингових відносинах. Варто звернути увагу на наступні аспекти:

• По-перше, в іноземних інвесторів з'явилося більше гарантій щодо захисту їх капіталовкладень в українську економіку.
• По-друге, наближення українських законодавчих норм у частині лізингових відносин до загальносвітових правовим нормам.
• По-третє, варто відзначити, що відповідно до загальних принципів права міжнародні нормативно-правові акти, до яких приєдналася яка-небудь держава, превалюють над нормами внутрішнього законодавства [37, с.65].

    Але, незважаючи на всі позитивні аспекти, які виникають при прийнятті цього закону залишається дуже багато проблемних питань щодо приведення у відповідність внутрішніх нормативно-правових актів з цією Конвенцією.

    Так поняття фінансового лізингу в українському законодавстві дається не тільки в Законі України «Про фінансовий лізинг», але саме цей закон відсилає нас до норм Цивільного кодексу. І знову ж таки повторення даних норм містить і Господарський кодекс України.

    Ця колізія в законодавстві не тільки не допомагає лізинговим компаніям у їх застосуванні, але при більш детальному розгляді проблеми виникають питання щодо застосування норм Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість». Норми даних законодавчих актів постійно зазнають змін. Так у березні минулого року з прийняттям Закону «Про внесення змін до Закону України« Про державний бюджет України на 2005 рік »були внесені зміни до закону« Про податок на додану вартість », що відповідно спричинило зміна істотних умов договорів, а саме зміна розмірів лізингових платежів [38, с. 12].

    Наше податкове законодавство містить кілька суперечливі норми щодо лізингу, які не завжди збігаються з прийнятою практикою в міжнародному бізнесі.

    Згідно з п.п. 1.18.2 ст.1 Закону про прибуток фінансовим лізингом (орендою) вважається господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу передання орендарю майна, що потрапляє під визначення основного фонду згідно зі статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем , а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

    При цьому законодавці вводять декілька умов, при дотриманні хоча б одного з яких з метою оподаткування така операція визнається фінансовим лізингом.

    Визначаючи фінансовий лізинг як особливу операцію, Законом про прибуток встановлені спеціальні правила оподаткування таких операцій. Згідно з п.п. 7.9.6 ст. 7 Закону про прибуток, передача майна у фінансовий лізинг прирівнюється до продажу в момент такої передачі [39, с.126].

    Так само необхідно звернути увагу на те, що при фінансовому лізингу валові доходи орендодавця і валові витрати орендаря за лізинговими платежами (крім вартості об'єкта фінансового лізингу) виникають за правилом нарахування, незалежно від порядку їх оплати.

    Операції передачі майна орендодавцем на баланс орендаря, згідно з договорами фінансового лізингу і відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», потрапляють під термін «поставки товарів». Для уникнення питань про необхідність нарахування ПДВ під час передачі основних фондів у фінансовий лізинг, в п.п.3.1.1 ст.3 Закону про ПДВ зазначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоодержувачу (орендарю) . Тобто, такі операції розглядаються як операції з продажу (поставки) майна.

    Згідно з пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення податкових зобов'язань лізингодавця є дата фактичної передачі об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування лізингоодержувачем. При цьому в орендаря датою збільшення податкового кредиту відповідно до пп. 7.5.3 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата фактичного отримання об'єкта.

    Оскільки нарахування податкових зобов'язань з ПДВ на об'єкт фінансового лізингу відбувається під час його передачі, то суми, які у вигляді частини вартості об'єкта фінансового лізингу відшкодовуються орендарем орендодавцю, не обкладаються ПДВ [40].

    Важливим аспектом податкового кредиту, є його коригування в тому випадку, якщо отримане в лізинг майно використовується для неоподатковуваної ПДВ діяльності, наприклад для виробництва пільгових товарів або послуг. Порядок коригування податкового кредиту при використанні отриманого у фінансовий лізинг майна встановлений п.п.7.4.2 ст.7 Закону про ПДВ. Відповідно до цього підпункту, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

    На даному етапі розвитку фінансово-кредитної системи країни фінансовий лізинг міг би надати значну підтримку в процесі розвитку і зміцнення економіки держави. Законодавча ініціатива уряду щодо розвитку лізингових відносин суперечить її заявам та діям. Законодавством не передбачено надання податкових пільг у цій сфері, а також в наявності відсутність привабливих податкових схем для потенційних інвесторів, у зв'язку зі скасуванням СЕЗ. На даний момент, враховуючи всі особливості політичного і законодавчого базису, можна констатувати такі: операції з передачі майна у фінансовий лізинг відображаються у податковому обліку як продаж в момент такої передачі, а також, згідно з нормами третього абзацу пп. 7.9.6. Закону про податок на прибуток, передача предмета лізингу розглядається як умовний продаж. При цьому якщо передається у фінансовий лізинг майно, яке не було в експлуатації, валові доходи лізингодавця визначаються за сумою, зазначеної в договорі.

    Зміни в законодавстві, з прийняттям Конвенції, можуть призвести до збільшення припливу іноземних інвестицій в Україну, але існуючі аспекти законодавства нівелюють дані позитивні зрушення.

    Адже в Україні існує величезна потреба в заміні фізично і морально застарілого обладнання. У міжнародній практиці одним з найбільш розвинених інструментів оновлення основних фондів як раз і є фінансовий лізинг. Відповідно до результатів аналізів, які проводилися дослідними інститутами, заміна застарілого обладнання, за допомогою лізингових схем, а також залучення в дані схеми іноземних інвестицій, буде сприяти не тільки економічного підйому країни, а й її соціальному розвитку.

    Не дивлячись на загальну статистику, яка наводиться не тільки офіційними українськими джерелами, а й організаціями, що працюють на підставі іноземних дотацій / грантів, загальний позитивний ефект, який спостерігається в лізинговому секторі, нівелюється негативною тенденцією в одній з профілюючих галузей народного господарства України, а саме агропромисловому комплексі. За оцінками провідних лізингових компаній, зайнятих у сфері АПК підприємствам, що працюють у сільськогосподарському комплексі, економічно вигідніше залучати довгострокові кредити для закупівлі сільськогосподарської техніки, з залученням коштів не тільки українських фінансових інститутів, а й зарубіжних кредитних організацій. Дана ситуація обумовлена тим, що остаточне подорожчання техніки буде значно меншим за довгостроковий кредит, ніж при фінансовому лізингу.

    У світовій практиці при плануванні діяльності підприємства, з використанням лізингових схем, створюються варіанти роботи, при яких: зводяться до мінімуму ризики, які можуть виникнути під час придбання та використання основних засобів, що ввозяться з-за кордону, а також мінімізуються і оптимізуються податкові відрахування до бюджету . І звичайно, при реалізації виробленої продукції, на виробничих потужностях отриманих в лізинг, отримують максимальний прибуток, протягом тривалого періоду часу [31, с.50].

    Таким чином, якщо всі описані вище дії, недоліки законодавства привести у відповідність до міжнародних норм, то можна оцінити всі ті, переваги, які містить в собі міжнародний фінансовий лізинг. Лізингова діяльність пропонує багато можливостей для зменшення невиробничих витрат, серед яких слід виділити податкові відрахування. Варто відзначити, що при регулярних і економічно обгрунтованих лізингових платежів лізингодавцю-нерезиденту, українські підприємства можуть значно знизити базу оподаткування. Крім того, якщо іноземна компанія-лізингодавець знаходиться під контролем резидента України (прямо чи опосередковано), то міжнародний лізинг в такому випадку може бути не тільки варіантом законної амністії капіталів. А саме, при поверненні грошових коштів в Україну, вони будуть працювати у виробничих галузях економіки країни, за рахунок цих фінансів основні фонди українських підприємств оновлюються, для виробництва продукції світового рівня. 

Висновки  до розділу 3 

Отже, український  ринок лізингових послуг знаходиться  на стадії формування. Для України, яка гостро відчуває потребу в оновленні основних засобів в усіх галузях економіки, лізинг може стати ефективним способом для розвитку підприємницької діяльності. Останні дані свідчать, що темпи розвитку ринку лізингу в 2008-2009рр. зменшилися, що обумовлено, перш за все, пануванням світової економічної кризи. Та ще однією причиною негативних тенденцій є недосконалість нормативно-правової бази України. Прийняття закону „Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА з міжнародного фінансового лізингу” стало значним кроком у розвитку національної законодавчої бази. Та повної гармонізації із міжнародними нормами нам ще потрібно досягти, оскільки існують розбіжності навіть між внутрішніми нормативно-правовими актами.

ВИСНОВКИ 

    Отже, лізинг грає досить важливу роль в  розвитку світової економіки. Розвинені країни досить давно використовують його як кредитний, інвестиційний, орендний інструмент. Популярність лізингу визначається багатьма факторами. Лізинг дає змогу оновлювати основні фонди, придбавати сучасне обладнання, скорочувати витрати від його морального та фізичного зносу, не маючи достатньо великих фінансових ресурсів. Ефективність і велика мобільність лізингу – одна з головних причин широкого розвитку підприємництва з використанням цього економічного інструменту. Особливість лізингу полягає в тому, що його слід розглядати не як традиційну форму довгострокової оренди, а як особливу форму перспективного фінансування.