Оренда (лізинг) та лізингові компанії

    Всі вище перераховані фактори сприяють розвитку міжнародної торгівлі, її інтенсифікації. 

    Висновки  до розділу 1 

    Отже, в економічній літературі не існує єдиного визначення поняття „лізинг”. Та в широкому розумінні воно означає довгострокову оренду з правом викупу. Самі ж лізингові операції виконують такі функції, як: фінансова, виробнича, збутова. Класифікація ж лізингу здійснюється за багатьма критеріям, проте найпоширенішими його формами є оперативний та фінансовий.

    Популярність  лізингу в світі визначається багатьма факторами. Та найважливішу роль тут грає сама сутність лізингу, що поєднує в собі елементи орендних, кредитних та інвестиційних операцій.

    Одне  з провідних міць на ринку лізингових послуг займають лізингові компанії, що по суті виконують роль посередника  між лізингодавцем та лізингоодержувачем. Вони можуть бути створені банком, державними органами, носити галузевий чи міжнародний характер.  

       2.АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ  НА СВІТОВОМУ РИНКУ  ТА В УКРАЇНІ 

      2.1. Досвід провідних  країн світу у  наданні лізингових  послуг 

    Лізинг дуже широко використовується в багатьох країнах світу. Проте, провідні місця за кількістю лізингових операцій займають розвинуті країни.

    Експерти підкреслюють, що найбільш сприятливі умови для лізингового ринку створені у Великобританії, Німеччини, Ірландії, Норвегії, США. В Ірландії для стимулювання цього виду діяльності надаються державні субсидії, можливості для використання прискореного режиму амортизації та інші пільги, що благотворно вже сьогодні позначається на розвитку лізингових угод. У результаті Ірландія стала світовим центром лізингу літаків, а в країні функціонує Міжнародний центр з надання фінансових послуг.

    Але є країни, де розвитку лізингу перешкоджають ряд обмежень. Наприклад, у Греції заборонений лізинг нерухомості, а також вантажного автотранспорту і автобусів, гальмом є і норми амортизації, які регулюються державою. Не випадково Комітет з міжнародної стандартизації бухгалтерського обліку (JASC) розробив стандарти з обліку лізингу, які прийняті Бельгією, Великобританією, тієї ж Грецією, Ірландією, Нідерландами, США, Японією та низкою інших держав. В їхню основу покладено принцип економічного володіння переданим в лізинг майном [19].

    Загалом, перше місце на світовому ринку лізингових послуг утримують США. На частку цієї країни припадає половина світового обороту товарів, що поставляються по лізингу. Лізинг суттєво впливає на макроекономічні інвестиційні процеси і активно сприяє оновленню основних фондів. Протягом декількох років 30-35% інвестицій в обладнання здійснюється у вигляді лізингу. Однією з причин швидкого розвитку лізингу Штатів експерти називають пільги, зокрема прискорену амортизацію та інвестиційні податкові пільги. Про рівень розвитку лізингу в США свідчить і півтора десятка асоціацій, які об'єднують компанії, зацікавлені у розвитку лізингового бізнесу. Об'єднання в асоціації здійснюється як на федеральному рівні, наприклад Equipment Leasing Association (близько 900 учасників), і регіональному рівнях (в штатах), наприклад, California Association of Equipment Lessors, а також за видами обладнання, наприклад, Truck Renting and Leasing Association National і ін. Однією з причин швидкого розвитку лізингу в США були податкові пільги: прискорена амортизація й інвестиційні податкові пільги. Найбільш великими американськими лізинговими компаніями є: Bank Amerilase Group, Golodetz Trading Corp., Security Pacific Group, Considar Сorp [20].

    Країни  Європейського союзу також досить активно використовують лізингові послуги. Провідну роль на ринку грають 4 найбільш розвинені країни: Великобританія, Німеччина, Італія, Франція. Частки ключових гравців в цілому складають 71% ринку. За допомогою лізингу фінансується 28% інвестицій. Європейський ринок у значній мірі концентрований (найбільші 10 компаній становлять 28%, а перші 20 компаній займають 41% ринку). Всього на ринку працює понад 2000 лізингових компаній з 34 країни (членів і не членів ЄС) [21]. При цьому лізингові компанії в переважній більшості входять в національні лізингові Асоціації, які є членами Leaseurope (Європейська Федерація Асоціацій лізингових компаній Європи) і охоплює близько 95% усього обсягу лізингових операцій (див. Додаток А).

    Об’єм лізингових операцій в Європі на кінець 2008 року оцінюється в районі €780 млрд, що на 4,5% більше в порівнянні з попереднім роком. Проте економічна криза вплинула і на цей ринок. Так, ринок лізингу нерухомості у першому кварталі 2009 року скоротився на 20, 9%, а транспортних засобів – на 4,6% в порівнянні з аналогічним періодом 2008 року [22].

    Розвивається ринок лізингу і в країнах Карибського басейну - Панамі, Барбадос, Коста-Ріці та інших, щоправда, обсяги лізингових операцій в них невеликі. І саме цей континент, Південну Америку, експерти удостоїли оцінки як «найбільш стабільного щодо розвитку лізингової діяльності». Якщо в 1991 році тут спостерігалося зростання операцій на 18%, а в 1997 р. - на 47,6%, то до середини 2000-х тут зафіксувалася цифра майже в 50%. Найбільша динаміка руху простежувалася в Бразилії, яка свого часу з обсягом 8,1 млрд. дол зайняла загалом почесне восьме місце у світовій класифікації провідних лізингових країн.

    Що стосується країн Азії, то на їх частку в світовому лізинговому бізнесі в середині 2000-х років доводилося приблизно від 27,8-29%. Азія навіть свого часу потіснила Європу, посівши друге місце за обсягом лізингових операцій. Причому за цим показником лідирує Японія, і це незважаючи на те, що тільки в 2000 році після 1994 року тут намітився деякий підйом лізингової індустрії. Іншими словами, як і США, Японія на своєму континенті залишається поза конкуренцією за обсягом лізингових операцій.

    Ринок лізингу, причому досить розвинений, за оцінками експертів, існує і в ряді африканських країн. Більше того, свого часу обговорювалося питання про те, що Нігерія і Зімбабве можуть увійти до списку 50 провідних лізингових країн. За оцінками експертів, цей південноафриканський бізнес саме в 90-х роках почав активно розвиватися і пережив свій самий стійке зростання. Компанії почали розширювати лізингові операції у себе в країні і паралельно придбавати або відкривати лізингові фірми за кордоном. До 2000-х років Південна Африка навіть зуміла збільшити свою присутність на світовому лізинговому ринку на 0,6% [19].

    В даний час, на тлі кризи, що вибухнула в 2008 році, лізинговий бізнес переживає не найкращі часи. Через кризу в низці компаній припинилося фінансування нових інвестиційних проектів, підвищився обсяг неплатежів лізингоотримувачів і випадки їх дефолтів. У результаті під час кризи виявилися порушеними інтереси багатьох лізингових компаній в усьому світі, а також постачальників (продавців) лізингового майна. Але інститут лізингу вже довів свою ефективність і життєздатність, і в кризу 2008-2009 років лізингові компанії продовжують успішно працювати.  

    2.2. Лізингові компанії в Україні, їх діяльність та наявні проблеми 

    В умовах фінансово-економічної кризи  можливості внутрішнього та зовнішнього  фінансування вітчизняних підприємств  обмежені через низькі результати діяльності та об’єктивні причини загального економічного спаду в нашій країні. Водночас можна стверджувати, що лізингова діяльність є потенційно привабливою сферою в українському бізнесі в силу незадовільного стану основних фондів, обмеженості та складності використання інших джерел технічного переоснащення і розширення виробництва.

    Серед унікальних вигод лізингу для  вітчизняних суб’єктів господарювання можна назвати: зменшення оподатковуваного прибутку лізингоодержувача через  віднесення лізингових платежів на витрати  виробництва; більш гнучка схема виплати лізингових платежів; зменшення комерційних ризиків лізингоодержувача; зменшення витрат на розробку і підписання лізингових контрактів в порівнянні з контрактами купівлі-продажу та інші. Також лізинг з авансовим платежем і лізинг без авансового платежу можуть бути дешевшими, ніж кредит, проте лізинг з авансовим платежем лише при низьким ставках дисконту. Крім того, лізинг без авансового платежу має перевагу над купівлею за власні кошти при високих ставках дисконту.

    Лізинг  може запропонувати ще низку економічних переваг для малих та середніх підприємств в умовах трансформації національної економіки: збереження доступу до кредитних ліній і лібералізація готівки та робочого капіталу підприємства; підвищення платоспроможності за борговими зобов’язаннями у випадку зміни кон’юнктури ринку в перші роки діяльності. В результаті новостворені підприємства отримують більше шансів вижити на початку своєї діяльності.

    В Україні лізинг почали використовувати  на початку 90-х років у невеликих розмірах. 4 липня 1997 року у Міністерстві юстиції України була зареєстрована Всеукраїнська асоціація лізингу “Укрлізинг” як всеукраїнська добровільна громадська організація, яка об’єднує спеціалістів із лізингу на основі спільних інтересів. Основна мета діяльності Асоціації – інформаційне, методичне, наукове й освітнє сприяння розвитку лізингу в Україні. На момент утворення до складу Асоціації входило понад 100 колективних та індивідуальних членів – провідні спеціалісти із питань лізингу і фінансової діяльності; банки; фінансові лізингові, страхові компанії; вищі навчальні заклади; лізингові фонди, що є регіональними представниками Асоціації. Підрозділи “Укрлізингу” діють в усіх областях України. У жовтні 1997 року на ХХV щорічних зборах, що проходили в Будапешті, Асоціація була прийнята до Європейської федерації національних лізингових асоціацій “LEASEUROPE” [23, с.109].

    Ринок лізингу в нашій країні ще досить молодий, проте має значні перспективи  для розвитку. Інфраструктура ринку лізингових послуг в Україні цілком сформувалася за останні чотири роки. Найчастіше лізинг використовується на ринку вантажних автомобілів, сільськогосподарської техніки, устаткування для харчової промисловості та переробки сільськогосподарської продукції, а також в малому бізнесі. Вже сьогодні в Україні діють близько 200 лізингових компаній, причому 28 з них представляють 80% ринку [24] (див. Додаток Б).

    За багатьма показниками зростання український ринок лізингу є відмінним прикладом потенціалу країн, що розвиваються у галузі адаптації різних схем фінансування операцій з придбання основних фондів.

    Навіть в умовах кризи зростання триває, хоча і темпи росту значно спали. Цього року (2009) український лізинговий портфель виріс на 41% - вражаючий показник для поточної ситуації, але не настільки вражаючий в порівнянні з приголомшливим 485%-ним зростанням ринку з кінця 2006-го року до кінця 2007-го. Український ринок лізингу, що розцінюється як один з основних центрально-європейських лізингових ринків на рівні з ринками Словаччини, Чеської Республіки та Угорщини, які помітно звузилися в 2008 році, продовжив зростання і під час загальної глобальної рецесії, частково завдяки великій частці лізингового бізнесу обслуговуючого стійкий сільськогосподарський сектор і сектор сільськогосподарської переробки.

    Активність ринку до 2007 року була настільки низькою, що бізнес навіть не розглядав лізинг як варіант фінансування, вважаючи за краще вирішувати питання фінансування за рахунок банківських кредитів (див. Додаток В) .

    Прогрес 2007 року також створив для лізингових компаній необхідну інфраструктуру для залучення фінансування на рівні, який дозволив їм адаптуватися до більш суворих кредитних умов. За минулий рік лізингодавці профінансували за рахунок власних коштів близько чверті всіх угод у порівнянні з 10% в 2007 році.

    Крім падіння темпів зростання, тиск рецесії вплинуло на Україну і в інших напрямках. Економічна нестабільність, підтримувана політичним безладом, збільшила для лізингодавців цінові ризики на предмет лізингу, що спричинило за собою скорочення середніх термінів лізингової угоди. Також, середній показник фінансування впав до 45% від загальної вартості предмету лізингу [24].

    Крім впливу фінансової кризи, український ринок лізингу несе збитки і від інших чинників. Зокрема:

• існуючі короткострокові кредити і високий банківський відсоток роблять неможливим залучення українських банків до фінансування лізингових проектів. Для банків предметом ризику є сама довгостроковість лізингової угоди: банкіри бояться, що через пару років позичальник може просто перестати існувати, а отже, не розрахуватися по угоді. На цьому тлі зусилля уряду залучити гроші комерційних банків в реальних сектор не досягають мети.
• обмеженість кола фінансово стійких і платоспроможних лізингоотримувачів, здатних ефективно використовувати техніку і стабільно виплачувати лізингові платежі. Підприємства, так само як і банки, уникають довгострокових угод, тому що побоюються за довговічність свого бізнесу через постійну мінливість законодавства і нестабільність економічної ситуації.
• відсутність податкових пільг для суб'єктів лізингу [25].
• економічна і політична нестабільність, які приводять до високих ризиків для лізингу в Україні;
• психологічні проблеми, пов’язані в багатьох випадках з неготовністю українського споживача до лізингових відносин. Українські лізингоодержувачі не сприймають всі тонкощі та особливості лізингових операцій, оскільки звикли до традиційного державного фінансування, за яке можна було не повертати кошти. Тому вони не усвідомлюють важливості вчасного внесення лізингових платежів та їх обов’язковість.
• Відсутність системи інформаційного забезпечення лізингу.