Оцінка ефективності запропонованого проекту

     Відповідно з державним реєстром, в Україні нараховується 192 цукрових заводи загальною потужністю близько 5 мли. тонн цукру на рік.

     На сьогодні тільки 1 цукровий завод є державним підприємством і лише в деяких з 58 відкритих акціонерних товариств державі частково належить частки статутних фондів. За останні чотири роки в бурякоцукровому комплексі сформувалися основні гравці -цукрові компанії, які на сьогодні інвестують більш ніж 40 переробних підприємств.

     Скорочення виробництва цукрових буряків в Україні за останні роки призвело до зниження виробництва з них білого цукру (1990р. - 5,388 млн.т, 1998 - 1,876, 2000 - 1,64, 2005 - 1,551 млн. т). У 2006 р. випуск цукру дещо збільшився і становив 1,947 млн. т, в т. ч. 1,658 млн. т з цукрових буряків і 289 тис. т - з імпортної сировини. Слід зазначити, що потреба  внутрішнього ринку - приблизно 2 млн. т цукру. Станом на кінець жовтня переробні підприємства України виробили 373,3 тис. т цукру з цукрового буряку врожаю 2002р., за той же час минулого року - 461,66 тис. т. Всього на заводи надійшло 5620 тис. т. буряка порівняно з 8260 тис. т. за такий самий період в попередньому році.

     Всього в Україні  192 цукрових заводи, потужності яких дозволяють виробляти 5 млн. т цукру щорічно. Проте зараз, за даними “Укрцукру”, працює 102 заводи із 112, які почали сезон переробки буряка. 7 підприємств не працює через відсутність буряку, один - через відсутність мазуту, ще 2 заводи вже закінчили сезон переробки буряку. У відповідний період попереднього руку працювало 136 цукрозаводів [15].

     Треба зазначити, що обсяги виробництва цукру, що поставляється на внутрішній ринок України, обмежується квотою "А". Обсяги виробництва цукру, що призначений для поставок за межі України з метою виконання зобов'язань держави за міжнародними договорами, обмежується квотою "В".

     Граничні розміри квоти "А" та квоти "В" визначаються щорічно Кабінетом Міністрів України.

     Обсяги виробництва цукру в межах квоти "А" та квоти "В" розподіляються між цукровими заводами органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, на конкурсних умовах. Розподіл обсягів виробництва цукру в межах квоти "А" та квоти "В" здійснюється не пізніше 1 січня поточного року[19].

     Порядок та умови розподілу обсягів виробництва цукру в межах квоти "А" та квоти "В" визначаються Кабінетом Міністрів України.

     У межах квоти "А" за заявками підприємств, які займаються оптовою торгівлею цукром, уповноваженим Кабінетом Міністрів України органом видаються спеціальні дозволи (ліцензії) на реалізацію цукру на ринку України з урахуванням квартальних і місячних обсягів. Обсягів виробництва цукру в розрізі областей (квота "A") наведено в таблиці 1.2.1. 

     Таблиця 1.2.1

     Обсягів виробництва цукру в розрізі областей (квота "A")

       

     Отже, як можна побачити з таблиці, найбільше цукру квоти “А” виробляється у Вінницькій, Київській, Харківській, Тернопільській областях.

     Якісні характеристики українського цукру визначені державними стандартами України, зокрема, ДСТУ 2213-94 (ГОСТ 22-94) та ДСТУ 2316-94. Цукристість цукрових буряків знижується з року в рік, зараз вона становить 13,85% , а вихід готового продукту - 10,81% (за даними “Укрцукру” - 11,17% проти 11,41% в минулому році), в той час як в Бразилії цей  показник дорівнює 14,3%. Основними проблемами переробної галузі зараз є те, що сировина, що надходить до заводів, є низькоякісною, погано зберігається, до того ж половина площ під цукровим буряком вразили різноманітні хвороби. Все це певним чином впливає на якість кінцевого продукту. За даними “Укрцукру”, 50% цукру не відповідає вимогам стандартів [18].

     Україна , яка ще в 1994/95 маркетинговому році експортувала 1,7 млн. т цукру, в 1998/99р. вже замикала список світових експортерів з обсягом експорту в 150 тис. т. На даному етапі ситуація з експортом цукру дістала незначного покращення. Причиною цього стала хронічна криза в країні, нестача інвестицій, руйнування інфраструктури галузі, а також зовнішні причини, насамперед, протекціоністська політика країн ЄС щодо виробництва та експорту цукру. Вони почали надавати субсидії власним виробникам і експортерам цукру, встановили високу ставку ввізного мита (в 1999р. воно становило 720 дол./т), високі оптові та роздрібні  ціни за рахунок державних дотацій на покриття різниці між світовою і внутрішньою ціною. Внаслідок цього країни ЄС здобули переваги в конкурентній боротьбі з іншими державами.

     Експортує Україна переважно кондитерські вироби з цукру. Експорт в Росію в 2001/02 р. скоротився на 34%, хоча дещо збільшився в інші країни - Казахстан, Азербайджан, Вірменію, Грузію, Молдову. При цьому основним покупцем українських кондитерських виробів з цукру залишається Росія. Обсяг експорту цукру з тростини та цукрових буряків становив 6042,1 та 2465,2 тис. дол. США відповідно в 2000 та 2001 роках. Загальний обсяг експорту цукру та кондитерських виробів з нього склав в ці роки 105,752 та 85942,8 тис. дол. США.

     В Україні попит на цукор формується насамперед виходячи з потреби в ньому населення. У 2006р. фактичне споживання його становило 36,5 кг на душу населення, що на 1,5 кг менше раціональної норми, рекомендованої Українським НДІ харчування. Для порівняння: ЮНЕСКО встановила санітарну норму споживання цукру  в розмірі 44 кг на рік; в семи найбільш розвинених країнах світу цей показник становить близько 48 кг.

     Показник споживання цукру в Україні має тенденцію до щорічного зниження -   у 1990 р. він становив 50 кг, в 1997 р. - 30,6 кг, за останні роки спостерігалося зростання цього рівня в межах 1-2% порівняно з попередніми роками. Стримування споживання цукру в Україні відбувається переважно за рахунок низької матеріальної забезпеченості населення, при чому різниця в обсягах споживання цукру по групах населення залежно від його доходів сягає майже 20-кратного розміру. Аналіз тенденції до зниження обсягів виробництва цукру в останні роки і прогноз щодо його розвитку на майбутнє ставлять під сумнів можливість забезпечити потреби України в цукрі тільки за рахунок власних зусиль [21].

     В останні роки Україна перетворилася з експортера цукру в його імпортера. В 2006 р. було ввезено 138,2 тис. т білого цукру, в тому числі з Білорусі та Молдови, та 311,1 тис. т цукру-сирцю з Бразилії, Куби, Сальвадору та Південної Африки. Це на 24 % більше, ніж у 2005р. 

     Таблиця 1.2.2

     Імпорт білого цукру в Україну в 2005-2006 р.

       
 

     Таблиця 1.2.3

     Імпорт цукру-сирцю з тростини в 2005-2006 р.

       

     Таким чином, імпорт в Україну цукру-сирцю та білого цукру невпинно зростає. Основними постачальниками сирцю залишаються Бразилія і Куба. При цьому завезення в останні роки близько 200 тис. т білого цукру було вже викликано необхідністю покриття дефіциту навіть нормативних його потреб в країні [19].