Мікроекономіка як складова сучасної фундаментальної науки про господарства

     Наприклад, класична економічна теорія вважає найкращою  економічною політикою таку, яка передбачає мінімально можливе втручання держави в економіку. За цією концепцією (А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. С. Мілль, ф. Еджуорт, А. Маршалл, А. Пігу) краща економічна політика - це економічна політика державного невтручання.

     Кейнсіанська  економічна теорія, навпаки, розглядає  втручання, що спрямоване на стимулювання сукупного попиту, життєво необхідним для функціонування ринкової системи, яка, за Дж. М. Кейнсом, втратила властивості саморегулювання. Основу кейнсіанської концепції макроекономічної політики становила ідея поєднання бюджетного регулювання з кредитно-грошовою політикою. Пріоритетні цілі - повна зайнятість, стабілізація економічного циклу, сталі темпи економічного зростання. Державний бюджет використовується як найважливіший інструмент економічної політики. Кредитно-грошова політика розглядається як важіль, що виконує допоміжну по відношенню до бюджетної політики функцію. Дефіцитне фінансування державних видатків є засобом стимулювання сукупного попиту.

     На  думку прихильників кейнсіанської  концепції макроекономічної політики, внаслідок дефіциту бюджету утворюється ефект розширення .сукупного попиту і зростання виробництва. При цьому робилось важливе припущення, що реальні темпи зростання виробництва перевищуватимуть темпи зростання цін. Проте інший ефект полягає в тому, що державний попит заміщує приватний, скорочує приватні інвестиції, що негативно впливає на реальне виробництво. Протидіяти цьому повинна політика низьких відсоткових ставок з метою стимулювання приватних інвестицій. 
Неоліберальна концепція економічної політики спирається на фундаментальні цінності ринкової економіки і класичної традиції в економічній теорії, відстоює принцип невтручання держави безпосередньо в господарський процес і одночасно принцип втручання держави в процес формування і захисту "конкурентного господарського порядку". Головні цілі економічної політики - забезпечення державою умов для економічної свободи всім суб'єктам господарювання, недопущення формування монополій, децентралізація економічної влади, протидія процесам її концентрації, державний захист і підтримка конкурентного порядку, регулювання соціальних проблем. Один із фундаторів неоліберальної концепції В. Ойкен у своїй праці "Основні принципи економічної політики" (1950р.) зробив висновок, що політика невтручання з часом провокує перехід до політики інтервенціонізму, тобто до безпосереднього втручання держави в господарський процес, внаслідок чого зростає залежність самої держави від владних економічних угруповань. Холи держава не регулює господарський порядок, первісна економічна свобода для всіх перетворюється в реальну економічну владу для не багатьох, в кінцевому рахунку в монополію і, при певних умовах, в диктатуру, або в загальну групову анархію, державне безвладдя.

     Праця В. Ойкена - це наочний приклад того, як безпосередньо пов'язані економічна теорія і економічна політика. Займаючись проблемами економічної політики, В. Ойкен, врешті-решт, прийшов до нових нестандартних теоретичних висновків, а саме, що принцип невтручання держави в господарський процес повинен обов'язково доповнюватись регулюванням конкретних форм ринку, які забезпечують конкурентний господарський лад. Більш чи менш державності - така постановка питання проходить поза суттю проблеми. Йдеться не про кількісну, а про якісну проблему. Звідси випливає важливий висновок для економічної політики в умовах перехідної економіки: економічна політика держави повинна бути спрямована не на абстрактну мету "переходу до ринку" (що дуже подібне до такої ж самої абстрактної мети "переходу до комунізму"), а на створення конкретних форм ринку, які ґрунтуються на реальній конкуренції та недопущенні монополізації економічної влади.

     Неоконсервативний напрям економічної теорії кореспондує  з монетаристською концепцією макроекономічної політики, яка концентрує увагу на антиінфляційних заходах економічної політики, регулюванні обсягу грошової маси, відокремленні бюджетної та кредитно-грошової політики, забезпеченні бюджетної рівноваги. Важливою функцією держави є контроль за темпом зростання пропозиції грошей, який повинен відповідати темпам реального економічного зростання і очікуваній інфляції.

     Монетаристська  концепція відкидає можливості використання грошової політики для фінансування бюджетного дефіциту, якщо цей дефіцит призводить до таких коливань грошової маси, які перевищують реальний темп економічного зростання. 
 
 
 
 
 

Висновки 

     Знання  мікроекономіки має важливе значення як у повсякденному житті пересічного  громадянина, так і у веденні ним бізнесу. Для кожної людини, як споживача, так і працівника, необхідно мати деякі уявлення про те, які рішення будуть для нього найкращими при купівлі товарів, чи наймі на роботу. Як захистити себе від зниження купівельної здатності грошей, що супроводжує інфляцію? Які професії оплачуються краще і є найменш вразливі для безробіття? Особа, яка розуміє, наприклад, зв'язок між бюджетним і торговельним дефіцитом, з одного боку, і курсами цінних паперів — з іншого, здатна ухвалювати обґрунтованіші рішення про особисті інвестиції, аніж та, яка цього не знає.

     Розуміння загального характеру функціонування економічної системи дає змогу керівникові підприємства краще визначити свою господарську політику. Керівник, який розуміє причини і наслідки інфляції, може ухвалювати, порівняно з іншими, розумніші господарські рішення в інфляційні періоди. Ось чому великі фірми беруть на роботу дедалі більше економістів. Функції останніх — це збір і тлумачення економічної інформації, на основі якої можна ухвалювати раціональні господарські рішення.

     Економічні  науки, до яких належить і мікроекономіка, є динамічними. Вони змінюються відповідно до змін тенденцій в економічних процесах, у навколишньому середовищі, в світовій економіці, у суспільстві в цілому. Мікроекономіка не є точною наукою. Адже ми не можемо передбачити з абсолютною точністю величину доходу і витрат своєї фірми, як метеорологи не спрогнозують погоду на наступний тиждень з такою точністю, як і на післязавтра. В той же час, фірми планують свою діяльність виходячи саме з принципів мікроекономіки.

     Мікроекономіка, не зважаючи на її практичну корисність, є предметом переважно фундаментальним, а не вузькопрофесійним. На відміну від фінансів, менеджменту, маркетингу чи бухгалтерського обліку, мікроекономіка не є наукою про те, як робити гроші Звичайно, її знання допоможуть керівникам в управлінні підприємством, а простим громадянам у використанні їх особистих фінансів, але це не є її основним завданням. Адже проблеми цієї науки вивчають не з індивідуальної, а з суспільної точки зору. Виробництво, обмін та споживання товарів і послуг розглядають в ній не з позиції банківського рахунку окремої особи, а з позиції суспільства в цілому.

     Першочерговим завданням мікроекономіки є систематизація, тлумачення і узагальнення фактів, за допомогою яких перевіряється правильність уже встановлених принципів. Факти, тобто реальна поведінка людей чи фірм у виробництві, обміні і споживанні товарів та послуг, з перебігом часу можуть змінюватися. Ось чому фахівці-економісти повинні постійно звіряти наявні принципи і теорії з економічним середовищем, що змінилося. 
 

    Список використаної літератури 

1. Базилевич В., Лук'янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій. — К.: Четверта хвиля, 1997.
2. Будаговська Н. Мікроекономіка і макроекономіка. К. 2001
3. Буряк П. Ю., Гупало О. Г., Стасюк І. В. Мікроекономіка: Навч. Посібник. – К.: «Хай-Тек Прес», 2008. – 368 с.
4. Ватаманюк З., Панчишин С. Макро – мікроекономіка.К. 2001.
5. Гальперин В.М., Игнатьев С.М., Моргунов В.И. Микроекономика В 2-х т. / Общая редакция В. М. Гальперина. — СПб.:Зкономическая школа, 1999. - Т. 1
6. Джонатан Гамільтон. Методичний посібник до мікроекономіки. К.1999.
7. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основи зкономики: Учеб. посо-бие. — К.: Вища шк., Знання, 1998.
8. Кириленко В.І. Мікроекономіка.- К.: Таксон, 1998.
9. Лісовий А.В. Мікроекономіка  : курс лекцій , видання друге., навчальний

посібник. Київ 2003. .

10. Микро-макроэкономика. / под ред. Макконел К.Р., Брю С.Л./ «Экономикс»:– Бишкек, 1997.
11. Слухай С.В. Довідник базових термінів та понять з мікроекономіки. К. 1998.
12. Чеканский А.Н., Фролова Н.Л. Теория спроса, предложения и рыночных структур. М.: ТЕИС, 1999
13. Ястремський О., Грищенко О. Основи мікроекономіки.- К.: Знання,1999.