Мікроекономіка як складова сучасної фундаментальної науки про господарства

    Тобто вважається, що всі інші фактори, які могли б вплинути на дане явище, залишаються незмінними. Наприклад, відомо, що зменшення ціни призводить до підвищення попиту на даний товар, але лише при незмінних інших факторах, бо якщо при зменшенні ціни погіршиться якість, то стверджувати, що попит зросте, не можна.

    Функціональний  аналіз має велике значення в мікроекономіці. У ході його здійснення в досліджуваному явищі виділяється головна риса, яка нас цікавить, а потім розпочинається пошук факторів, що на неї впливають. Після встановлення таких факторів визначається спосіб їх взаємодії з виділеною головною рисою, тобто функція. Необхідно зазначити, що з'ясування функціонального взаємозв'язку важливе навіть тоді, коли чітке визначення причинно-наслідкових зв'язків між досліджуваними явищами ускладнене. Рівноважний підхід до дослідження динамічних явищ і процесів — важлива риса мікроаналізу. Розглядаючи сталу динаміку економічних явищ, Мікроекономіка намагається вивчити такий їхній стан, який характеризується відносною стабільністю, тобто рівновагою. Рівновага означає, що немає внутрішніх тенденцій до зміни існуючого стану. Якщо при незначних змінах зовнішнього середовища ситуація докорінно змінюється, то така рівновага називається нестійкою. Якщо при виникненні таких зовнішніх змін у самій системі з'являються сили, що відроджують рівновагу, то вона називається стійкою. Зміни зовнішніх умов можуть бути значними, тоді така економічна система перейде від одного рівноважного до іншого аналогічного стану. Методи статики і динаміки особливо широко використовуються у мікроекономічних дослідженнях. Метод статики передбачає порівняння різних рівноважних станів, при цьому перехід від однієї рівноваги до іншої залишається поза аналізом. 

    2.2. Специфічні методи  мікроекономічних досліджень 

    Застосовуючи  методологію спільну для всіх природничих і суспільних наук, мікроекономіка досліджує поведінку суб'єктів ринку, застосовуючи специфічне економічне сприйняття. Це економічне сприйняття враховує декілька важливих аспектів: обмеженість; наявність альтернатив; раціональна поведінка; порівняння вигод і витрат.

    Кожний  суб'єкт ринку, приймаючи певні  рішення, зіштовхується з необхідністю здійснювати певний вибір. Так, підприємець стоїть перед проблемою вибору, які товари і в якій кількості виробляти, які для цього використати економічні ресурси і технології, для кого виробляти товари; домогосподарство визначає, які товари із великого їх різноманіття придбати; власник економічних ресурсів зіштовхується з проблемою вибору одного із альтернативних варіантів використання своїх ресурсів.

    Необхідність  вибору обумовлюється метою, яку  переслідує людина в своїй поведінці, обмеженістю можливостей щодо досягнення мети і наявністю альтернатив.

    Основною  метою поведінки (вибору) є одержання вигоди, причому, максимальної вигоди. Так, підприємець переслідує мету одержати максимальний прибуток, найманий працівник — максимальну зарплату, покупець — максимальне задоволення від використання чи споживання блага.

    В силу феномена обмеженості (рідкісності) економічних ресурсів, коштів і благ можливості людей щодо досягнення своїх цілей є обмеженими. Так, покупець, переслідуючи мсту одержати максимальне задоволення від споживання товарів і послуг, зіштовхується з обмеженнями у вигляді певної суми грошей, яка є в його розпорядженні, і цін на товари. Перешкодою до одержання підприємцем найбільшого прибутку є попит на товари, які він виробляє, певна сума грошей, якою він володіє, ціни на економічні ресурси, які використовуються у виробничому процесі.

    Необхідність  вибору обумовлена і існуванням альтернатив: у покупця — при придбанні товарів, у виробника при виробництві різної продукції і використанні різних технологій; у власника економічних ресурсів — при їх використанні.

    Приймаючи рішення про те, як потратити час, гроші, наявні ресурси, люди роблять свій вибір раціонально, тобто обирають найкращий спосіб із можливих для досягнення своєї мети — той, який забезпечує одержання найбільшої чистої вигоди.

    Будь-який вибір передбачає, з однієї сторони, певні вигоди, а, з іншої сторони, певні жертви, втрати. Так, власник будівлі, здаючи її в оренду і одержуючи вигоду у вигляді орендної плати, жертвує прибутком, який би він одержав займаючись власною підприємницькою діяльністю; студент, який навчається у вузі і одержує стипендію, жертвує заробітною платою, яку би він одержав, працюючи на якомусь підприємстві.

    Раціональна поведінка грунтується на порівнянні граничних вигод і граничних витрат. Гранична вигода — це задоволення (або цінність), одержане від зробленого вибору, а граничні витрати — це жертви, втрати внаслідок відмови від іншого альтернативного вибору.

    До  специфічних методів мікроекономіки відносяться  також граничний аналіз і мікроекономічне моделювання. Граничний аналіз – один з головних методів мікроекономіки – це аналіз прирістних величин, в якому всі фактори, за винятком досліджуваного, приймаються як незмінні, а вивчаються наслідки нескінченно малого приросту змінного фактора. 

     Економічне  моделювання – це спрощений опис досліджуваної мікросистеми, який характеризує властивості, суттєві сторони певної структури. Економічна модель є умовним відображенням економічних явищ, процесів, об’єктів. За способами вираження розрізняють вербальні (словесне описання), математичні (виражені формулами), графічні, табличні, комп’ютерні, змішані моделі.

     Модель  конструюється за певними правилами  і включає три елементи: 1) мету, 2) обмеження, 3) вибір рішення. Основним завданням моделі є визначення точки  рівноваги мікросистеми. У стані рівноваги суб’єкт цілком реалізує всі свої можливості, як правило, досягає оптимального стану і не має жодних стимулів змінювати своє положення за незмінності інших умов.

     Межа  виробничих можливостей або крива  трансформації виробничих можливостей – модель, яка ілюструє ситуацію обмеженості ресурсів, необхідності компромісного вибору та оцінки його альтернативної вартості. Вона єднає точки максимально можливого виробництва двох благ за умови цілковитого використання обмежених ресурсів. Рис. 2.1 представляє криву трансформації економіки, в якій виробляються засоби виробництва (y) та предмети споживання (x). Кутовий коефіцієнт нахилу кривої трансформації показує альтернативну вартість виробництва двох благ .  

Рис.2.1 Межа виробничих можливостей 

     У ситуації обмеженості ресурсів нарощування  виробництва одного блага можливе лише за рахунок скорочення виробництва іншого. Така ситуація вважається ефективною, оскільки забезпечує одержання найкращого результату від використання наявних ресурсів. Межа виробничих можливостей є опуклою спадною зі зростаючим в міру просування донизу кутом нахилу, що є проявом закону зростання альтернативної вартості, який діє внаслідок недосконалої взаємозамінюваності ресурсів. 

     Всі точки на межі виробничих можливостей (А,В,С) є точками ефективного розподілу  ресурсів. Всі точки над нею (Н) є недосяжними за даного обсягу ресурсів і даної технології. Всі точки під нею (К) відповідають неповному використанню ресурсів, є неефективними. Щоб розширити виробничі можливості, потрібно або збільшити обсяги ресурсів у суспільстві, або підвищити ефективність їх використання за рахунок технологічних інновацій, що зрушить криву трансформації далі від початку координат. Це означає, що відбувається економічне зростання.

3. Економічна теорія  та економічна  політика

3.1. Позитивний і нормативний  види аналізу 

     Мікроекономічна наука є основою для вироблення економічної політики. Зв'язок науки з господарською практикою і підприємництвом опосередкований багатьма чинниками. Мікроекономічна наука, по-перше, вчить людей "ловити рибу". (Східна мудрість стверджує: давши людині рибу, можна її нагодувати на день, а навчивши ловити рибу, — на все життя.) По-друге, вона осмислює економічні факти, події та процеси, систематизує знання про закономірності й внутрішні механізми розвитку господарства. По-третє, допомагає виявити чинники розвитку господарства на будь-якому рівні, розкриває глибинні основи господарських взаємозв'язків. По-четверте, вона сприяє ухваленню правильних господарських рішень.

     Актуальні завдання економічної науки в  нинішніх умовах України полягають  у виявленні шляхів припинення спаду виробництва і забезпечення його стабілізації; обґрунтуванні політики структурної перебудови економіки. Дуже важливими є питання формування національного господарського комплексу, шляхів, методів і механізмів демонополізації господарської системи, забезпечення ефективного функціонування ринкової інфраструктури, захисту інтересів споживача, питання зайнятості.

     Виходячи  з двох типів твердження про світ (позитивні і нормативні), мікроекономічна наука має не тільки описати й пояснити рух виробництва і проблем, пов'язаних з ним, а й обґрунтувати відповідну економічну поведінку виробника. Тому розрізняють позитивну й нормативну мікроекономічну науку.

     Позитивна мікроекономічна наука формулює наукові уявлення про економічну поведінку, вивчає факти, намагається описати, пояснити й передбачити рух виробництва, зайнятості, доходів тощо, тобто дослідити фактичний стан економіки і спрогнозувати її динаміку.

     Нормативна  мікроекономічна наука містить оцінні судження людей стосовно того, якою має бути економіка або який конкретний політичний захід слід рекомендувати для розв'язання тієї чи іншої економічної проблеми.

     Отже, позитивна мікроекономічна наука  вивчає те, що є, тоді як нормативна узагальнює суб'єктивні уявлення про те, що має бути. Позитивна мікроекономічна наука досліджує фактичний стан економіки, а нормативна визначає, які конкретні економічні умови або рішення бажані чи не бажані, тобто має рекомендаційний характер.

     Приклад. Позитивне твердження: "Рівень інфляції становить 22% на рік". Нормативне твердження: "Рівень інфляції слід знизити". Якщо в реченні з'являються слова '"варто" чи "слід", є вагомі підстави вважати, що перед нами нормативне твердження. 

3.2. Використання економічної  теорії при формуванні  економічної політики 

     Економічна  теорія — основа наукової політики. Економічна теорія й економічна політика перебувають у взаємодії та впливають одна на одну. Перш ніж розглянути, як це відбувається, з'ясуємо сутність цих понять. Економічна теорія є системою наукових поглядів на господарське життя суспільства, які дають всебічне уявлення про закономірності його розвитку. Воно не тільки пояснює, як відтворюється суспільство, а й сприяє запобіганню повторення деяких негативних економічних явищ, дає можливість прогнозувати майбутній розвиток.

     У широкому значенні економічна політика охоплює політичні відносини, політичну організацію і політичну ідеологію як певну єдність. У вузькому значенні економічна "політика є практичною діяльністю держави. Остання здійснює свою діяльність у соціально-культурній, політико-адміністративній і економічній, або господарській діяльності. Нас цікавить господарська діяльність і економічна політика, що здійснюються державою.

     Економічна  політика охоплює цілі, напрями, шляхи, методи, важелі розвитку економіки, що визначені суб'єктами влади. Економічна політика передбачає поєднання двох чинників:

     1) головні цілі, на досягнення яких  зорієнтований розвиток народного  господарства;

     2) засоби, які треба мобілізувати  для досягнення поставлених цілей. 
Більш глибоко цілі економічної політики та засоби досягнення їх можна охарактеризувати через такі поняття.

     Економічна  теорія виконує позитивну функцію  і відповідає на питання "що" і "чому" відбувається в реальній економіці. Економічна політика виконує  переважно нормативну функцію і  вирішує питання "що треба зробити", щоб досягти певних цілей економічного і соціального розвитку. Однак дати відповідь на питання "що треба зробити" економічна політика не може без залучення економічної теорії.

     Дії урядовців, політиків, бізнесменів  більшою мірою залежать від економічної теорії, ніж це здається на перший погляд. Можна зробити висновок, що економічні теорії приховано панують над нами незалежно від того, чи знаємо ми що-небудь про них, чи ні. Той чи інший захід економічної політики завжди можна віднести до певного напряму економічної теорії так само, як ці теорії мають сукупність властивих саме їм уявлень про інструменти і механізми економічної політики.