Механізм розрахунків у зовнішньоторговельних операціях

     * вид акредитива;

     * спосіб використання акредитива (шляхом негайного платежу після  подання документів; платежу з  розстрочкою в обумовлені терміни;  негоціації банком тратт, відновлених  бенефіціаром; терміном за поданням (або в інший термін) на наказодавця акредитива, на банк емітент або інший банк зазначений банком-емітентом; акцепту банком тратт, виставлених бенефіціаром на виконуючий банк, банк-емітент або уповноважений ним банк, або на наказодавця акредитива (із зобов'язанням банку-емітенту забезпечити акцепт і платіж термін, зазначений у траттах));

     * інші умови, залежно від виду  акредитива.

     ІНКАСО. Застосування інкасової форми розрахунків  регулюється "Уніфікованими правилами  щодо інкасо" ухваленими в 1978 р. Міжнародною торговельною палатою. Інкасо - це банківська розрахункова операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта (експортера) отримує на підставі розрахункових документів належні клієнтові кошти від платника (імпортера) за відвантажені на адресу імпортера товари і зараховує ці кошти на рахунок клієнта-експортера у себе в банку.

     Для експортера інкасо часто виявляється  неприйнятним через те, що він спочатку повинен відвантажити товар, а тоді передавати документи в банк і  очікувати виконання покупцем своїх зобов'язань з оплати.

     Для зменшення ризику неплатежу при  інкасовій формі розрахунків  експортер повинен наполягати на наданні банківської гарантії платежу. Гарантія в цьому разі видається  на термін, що перевищує термін оплати за документами, і на суму, яка відповідає сумі поданих на інкасо документів.

     Крім  банківської гарантії, забезпечення платежу здійснюється через застосування телеграфного інкасо. При телеграфному інкасо банк експортера виплачує йому виручку за товар негайно або через певний термін після одержання документів на інкасо, повідомляючи телеграфом свій банк-кореспондент, з яким він повинен мати спеціальний договір про телеграфне інкасо.

     Інкасо  може бути документарним і чистим. Документарне інкасо - це інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами (рахунки, транспортні, страхові документи), а також інкасо тільки комерційних документів.

     Банк, що отримує інкасове доручення від  свого клієнта-експортера, називається  банком-ремітентом. Банк-ремітент спрямовує інкасовані документи в інкасуючий банк країн імпортера, котрий звичайно одночасно є і репрезентуючим банком (тобто він повідомляє платника про наявні в банку неоплачені або неакцептовані документи і видає документи платникові).

     Репрезентуючий банк передає документи платнику-імпортеру, без яких він не зможе одержати товар у своє розпорядження, відповідно до інструкцій, зазначених в інкасовому дорученні. Він мусить або оплатити їх (виписавши заяву на переказ чи платіжне доручення), або відмовитися акцептувати векселі чи чеки.

     Акцептовані фінансові документи залишаються  в інкасуючому банку до настання терміну платежу або відсилаються банку-ремітенту (згодом, до моменту  платежу по них, банк-ремітент відсилає їх назад за кордон для оплати). Банки  звичайно страхують відіслані документи від втрати по дорозі.

     Якщо  документи оплачені, інкасуючий банк кредитує рахунок банку-ремітента, а той, у свою чергу, після отримання  кредитового авізо або електронного повідомлення про зарахування коштів на рахунок, кредитує рахунок експортера.

     Чисте інкасо - це інкасо фінансових документів (векселі, чеки й інші документи, що використовуються для отримання  платежів), які не супроводжуються  комерційними документами.

     При чистому інкасо банк-ремітент приймає  від довірителя-експортера вказані фінансові документи, а репрезентуючий банк у країні платника пред'являє платникові інкасовані фінансові документи до оплати.

     Усі розрахункові операції при чистому  інкасо проводяться у такому самому порядку, як і при документарному інкасо.

     ВІДКРИТИЙ РАХУНОК - це найменш вигідна форма  розрахунків для експортера, тому що вона не дає йому ніяких гарантій своєчасного отримання платежу. Експортер поставляє покупцеві  товар разом із товаророзпорядчими документами і записує у своїх  бухгалтерських документах у дебет відкритого покупцеві рахунку суму покупки.

     Імпортер  записує суму відвантаження в  кредит рахунку постачальника. Протягом обумовленого в контракті терміну  імпортер мусить оплатити вартість товару через банківський переказ чека або векселя строком платежу за пред'явленням. Після оплати сторони роблять у своїх бухгалтерських документах оборотні записи.

     За  відкритим рахунком розраховуються здебільшого за товари, поставлені на консигнацію, а також під час  продажу запасних частин до раніше поставленого устаткування або машин.

     Механізм  розрахунків у зовнішньоторговельних  операціях - це ціла система різноманітних  способів, засобів і форм платежу. Залежно від співвідношення термінів платежу і поставок товару розрізняють три основні способи платежу: платіж готівкою, авансовий платіж і платіж у кредит.

     Під готівковим платежем мається на увазі  оплата товару в повній вартості до переходу товару або товаророзпорядчих  документів у розпорядження покупця  або в момент цього переходу.

     Під розрахунком у кредит (із розстрочкою платежу) розуміють комерційний кредит, тобто кредит експортера імпортеру або видача авансів імпортером експортеру Умови комерційного кредиту вказуються при укладенні контракту з урахуванням особливостей законодавства країн-контрагентів.

     Поширення в зовнішній торгівлі комерційного кредиту зумовлює зростання ролі кредитних засобів платежу - чеків  і векселів. Третім засобом платежу, що використовується у міжнародній  торгівлі, є банківський переказ, який здійснюється за допомогою пересилання  платіжного доручення від одного банку до іншого.

     У зовнішній торгівлі переважно використовуються інкасова й акредитивна форми, які значною мірою забезпечують інтереси експортера й імпортера, їх перевага в тому, що експортер отримує виручку, а імпортер здійснює платіж тільки після відвантаження товару. Інкасо й акредитив використовуються як при розрахунках готівкою, так і при розрахунках із розстрочкою платежу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Банковское  дело: Учебник / Под ред. В. И.  Колесникова, Л. П. Кроливецкой. - М., 1995.

2. Баринов  Э. А. Валютне-кредитные отношения  во внешней торговле. - М., 1998.

3. Бланк  И. А. Экономические основы  биржевой торговли и брокерской  деятельности. - К., 1992.

4. Венская  конвенция о договорах международной  купли-продажи товаров. - М., 1995.

5. Герчикова  И. Н. Международное коммерческое  дело: Учебник. - М., 1996.

6. Грачев  Ю. Н. Внешнеэкономическая деятельность. Организация и техника внешнеэкономических  операций: Учеб.-практ. пособие. - М., 2000.

7. Дегтярева  О. И., Полякова Т. Н., Саркисов  С. В. Внешнеэкономическая деятельность. Учеб. пособие. - М., 1999.

8. Кореманова  Н. А. Составление внешнеторгового  контракта / Под ред. Ю. Т.  Ермолаева. - М, 1993.

9. Международные  документы по внешнеэкономической  деятельности. - М., 1993.

10.Международные  правила толкования торговых терминов ИНКОТЕРМС. Новая редакция. - М., 1992.

11. Михайлов  Д. М. Международные расчеты  и гарантии. - М., 1998.

12.Синецкий  Б. И. Внешнеэкономические операции: организация и техника. - М., 1989.

13.Способы  обеспечения исполнения обязательств во внешнеэкономических сделках. - М., 1992.