Механізм розрахунків у зовнішньоторговельних операціях

     * підпис чекодавця, проставлений  у чеку в момент його заповнення, ідентичний підпису, проставленому в чековій картці.

     Чек може передаватися однією особою іншій  шляхом внесення в нього передавального надпису (індосаменту). Індосамент здійснюється на зворотному боці чека і підписується особою, що зробила такий надпис (індосантом).

     Передавальний надпис має бути простим і нічим  не обумовленим. Він засвідчує передання  прав щодо чека іншій особі, а також  визначає відповідальність індосанта  перед усіма наступними держателями  чека.

     Умови передання чека від однієї особи  іншій визначає вид чека і характер його використання в обігу як засобу платежу.

     Розрізняють такі види чеків:

     а) іменний, або чек на користь-певної особи. Такий документ не може бути переданий за допомогою звичайного індосаменту. Тут передання здійснюється цесією, тобто через передавальний надпис із застереженням "Не наказу" завіреним у нотаріальному порядку відповідно до норм цивільного права;

       
 
 
 
 
 

     б) ордерний, тобто чек, виписаний на користь певної особи або за його наказом. Передається такий чек  за допомогою індосаменту з застереженням "Наказу" або без нього. Цей вид чека широко застосовується в міжнародному платіжному обороті. Зразок такого чека показано вище при переліку елементів чека;

     в) чек на пред'явника виписується пред'явникові і може бути переданий іншій особі, як з індосаментом, так і без нього. Як правило, цей чек виставляється клієнтам на свій банк.

       
 
 
 

     Чекодавець  висилає його своєму партнеру за кордоном, котрий при одержанні чека виставляє  його своєму банку для кредитування свого рахунку. Таким чином, за допомогою чека на пред'явника чекодавець здійснює платіж прямо своєму партнерові. Цей платіж виконується швидше, ніж платіж через банківський переказ. Тому чеки на пред'явника також широко застосовуються в міжнародному платіжному обороті.

     Чеки  ще поділяються на фірмові і банківські.

     Банківський чек - це чек, виписаний банком на свій банк-кореспондент. У тексті таких  чеків немає найменування фірми-чекодавця, а чекодавцем є банк боржника. Оплата за цими чеками здійснюється за рахунок  коштів банку чекодавця на його рахунку у банку-кореспонденті за кордоном. У міжнародному платіжному обороті найчастіше використовуються банківські ордерні чеки.

     Фірмовий  чек - це чек, виписаний фірмою на одержувача. Переважно такі документи виписуються  в національній або іноземній валюті на пред'явника і виставляються фірмою на свій банк. Оплата за ним здійснюється за рахунок коштів чекодавця.

     Якщо  при переданні чека не передбачається одержання готівки, то використовують кросування і розрахункові чеки. Відмінна ознака кросованих чеків - дві рівнобіжні лінії (загальне перекреслювання), нанесені по діагоналі на лицьовому боці чека.

     ВЕКСЕЛЬ - це цінний папір, що оформлений у строгій  відповідності з вимогами закону і містить у собі безумовне  абстрактне грошове зобов'язання.

     При розрахунках за зовнішньоторговельними операціями використовуються простий і перекладний вексель (тратта). Частіше застосовується перекладний вексель, що являє собою безумовну пропозицію трасанта (кредитора), адресовану трасату (боржнику), сплатити третій особі (ремітенту) у встановлений термін вказану у векселі суму. При виникненні такого грошового зобов'язання трасант виступає і кредитором відносно боржника (трасату), і боржником відносно ремітента.

     Проста  форма грошового зобов'язання (прості векселі) при розрахунках на умовах комерційного кредиту застосовується значно рідше. Як правило, вона також зумовлена продажем товару з розстрочкою платежу.

     Простий вексель виставляється не кредитором, а боржником, який називається векселедавцем. Останній бере зобов'язання сплатити кредитору певну грошову суму в обумовленому місці у визначений термін.

     Послідовність операцій розрахунку покупця з продавцем  за поставлені в кредит товари за допомогою  простого векселя можна простежити на рис.2:

Рис. 2. Розрахунок покупця з продавцем за поставлені

в кредит товари за допомогою  простого векселя 

                                                                       1. Укладення угоди

                                                 

2. Передача  товару з платежем у кредит

                                                    

                                                     3. Виставлення векселя з позначення  строку платежу

      7. Повідомлення  4. Після завершення строку платежу передача векселя

      про надходжен-  на інкасо 8. Повідомлення про

      ня  грошей платіж за векселем 
 

5. Вексель передається для оплати 

6. Гроші на рахунок продавця 

     Вексель складається за строго установленою формою. Його форма і вид визначаються національним законодавством. У країнах  СНД форма і вид векселів, а також їх обіг регламентуються "Положенням про перекладний і простий вексель" (Постанова ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 p.).

     У сфері міжнародного платіжного обороту  застосовуються норми і національного, і міжнародного права. Так, у 1930 р. у  Женеві ряд країн прийняли "Однотипний вексельний закон". На його основі держави - учасники угоди, у тому числі й СРСР, уніфікували національне вексельне законодавство, їх стали називати країнами Женевської угоди. Третю, самостійну групу утворюють країни, чиє вексельне законодавство не належить до двох інших систем. Тому в міжнародних розрахунках необхідно враховувати нормативні акти, що є у вексельному законодавстві різних країн, і передбачати в контрактах, який із чинних нормативних актів регулюватиме фінансові відносини за угодою.

     Відповідно  до "Однотипного вексельного закону j вексель складається в письмовому вигляді і містить певний перелік  обов'язкових реквізитів.

     Реквізити простого векселя:

     1. "Вексельна помітка".

     2. Просте і нічим не обумовлене  зобов'язання сплатити певну суму грошей.

     3. Зазначення терміну платежу.

     4. Місце платежу.

     5. Найменування одержувача.

     6. Зазначення дати і місця упорядкування  платежу.

     7. Підпис векселедавця.

     Без якогось із цих реквізитів документ не має сили простого векселя.

     Ось зразок простого векселя за формою "Однотипного вексельного закону" (у дужках зазначено номер перелічених реквізитів цього векселя).

       
 

     Відповідно  до «Однотипного вексельного закону», перекладний вексель (тратта) повинен містити:

     1. Найменування «вексель», включене в сам текст документа.

     2. Просту і нічим не обумовлену  пропозицію сплатити певну суму  грошей.

     3. Найменування трасата (боржника).

     4. Зазначення терміну платежу.

     5. Місце платежу.

     6. Найменування особи (ремітента,  одержувача), котрому чи за чиїм  наказом, має бути здійснений платіж.

     7. Зазначення дати і місця складання  векселя.

     8. Підпис особи (векселедавця, трасанта, кредитора), що видає вексель.

     Документ  без будь-якого з цих реквізитів не має сили перекладного векселя.

     Наведемо  зразок перекладного векселя за формою «Однотипного вексельного закону». У дужках даються номери перелічених елементів цього векселя.

       
 
 
 
 
 

     Для зручності операцій із векселями, які  використовуються у комерційному обігу, у багатьох країнах світу розроблені вексельні формуляри, що відповідають вимогам вексельного законодавства. Можна виставити і вексель, не оформлений на спеціальному бланку, але за умови, що він містить усі необхідні реквізити.

     Оскільки  перекладний вексель сам по собі не має сили законного платіжного засобу, а є лише представником справжніх грошей, у міжнародній практиці заведено, що боржник-трасат зобов'язаний письмово підтвердити свою згоду здійснити платіж за векселем у визначений термін, тобто здійснити акцепт тратти. Акцепт відбувається у вигляді надпису на лицьовому боці векселя і підписується акцептантом.

     Наводимо  зразок акцепту:

       
 

     Печатка під акцептом не ставиться. Акцепт тратти може бути загальним або обмеженим. Обмежений (частковий) акцепт - це письмова згода боржника сплатити тільки частину  суми, зазначеної на тратті.

     Необхідність  акцепту тратти викликана тим, що обов’язок трасату оплатити її виникає тільки після акцепту.

     Тому  для належного виконання трасатом своїх зобов'язань експортер, передаючи  в банк з інкасовим листом товаровідвантажувальні документи, додає до них тратту. В інкасовому дорученні експортер вказує, що товаровідвантажувальні документи, за якими імпортер може отримати товар, мають бути передані інкасуючим банком імпортеру проти акцепту виставленої на нього тратти.

     У тому разі, коли тратта підлягає акцепту до поставки товару, експортер пересилає тратту імпортеру, імпортер акцептує її і передає акцептовану тратту банку з дорученням видати її експортеру тільки після одержання трасатом товаророзпорядчих документів, що засвідчують поставку товару.

     Акцепт  тратти може здійснювати і банк. Такий банківський акцепт застосовується для дострокового обліку тратти. Облік (або негоціація) тратти - це продаж векселя векселедержателем банку  до настання терміну платежу за векселем. Але при цьому векселедержатель отримує не повну суму векселя, а тільки її частину, яка залишилася після відрахування облікового процента і банківського збору. Після цього банк може в зазначений термін пред'явити трасату вексель до оплати.

     Надійнішою  гарантією порівняно з акцептом за траттами і простими векселями у міжнародній торгівлі є їх звалювання (підтвердження) банками. Аваль є вексельним поручительством, до якого застосовується вексельне право. Це поручительство означає гарантію платежу за траттою або простим векселем (повністю чи частково) з боку банку, якщо боржник не виконав у строк зобов'язання за векселем.

     Аваль робиться на лицьовому боці векселя  чи на додатковому аркуші. Вексельне  поручительство виражається словами "як аваліст за..." або іншим  рівнозначним формулюванням і підписується авалістом, тобто особою, що здійснила аваль.

     Підпис, поставлений на лицьовому боці векселя  трасантом чи платником, відповідно до Женевського законодавства, не вважається авалем. Аваль дається банком за будь-яку відповідальну за векселем особу, тому аваліст повинен вказувати, за кого він дає поручительство.

     За  аваль векселів банк стягує з покупців комісію, розмір якої залежить від суми векселя.

     У міжнародному платіжному обігу вексель  є оборотним фінансовим документом. Це означає, що з переданням векселя іншій особі до нього переходять усі права, вимоги та ризики за цим документом. Передання векселя здійснюється шляхом простого вручення або за допомогою передавального напису (індосаменту). Такий напис ставиться на зворотному боці векселя і підписується індосантом.