Механізм розрахунків у зовнішньоторговельних операціях

     ЗМІСТ

     Вступ………………………………………………………………………….....3

1. Способи платежу…………………………………..…………...4-6
2. Засоби платежу…………………………………………….….6-17
3. Форми платежу………………………………………………18-24

Висновок………………………………………………………………………25

Список  літератури………………………………………………………….…26 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП

     Міжнародні  розрахунки - це здійснення платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що виникають у зв'язку з економічними, політичними і культурними відносинами  між юридичними особами і громадянами  різних країн. В економічній сфері  вони охоплюють розрахунки із зовнішньої торгівлі товарами і послугами, а також із некомерційних операцій, кредитів, руху капіталу між країнами.

     Міжнародні  розрахунки включають, з одного боку, умови і порядок здійснення платежів, вироблені практикою і закріплені міжнародними документами і звичаями, з іншого боку - щоденну практичну діяльність банків щодо їх проведення. Більшість розрахунків провадиться безготівковим способом за допомогою записів на рахунках банків.

     Найскладнішими  і такими, що вимагають високої  кваліфікації учасників угоди, є розрахунки за міжнародними торговельними контрактами. Від вибору форм і умов розрахунків залежать швидкість і гарантія одержання платежу, сума витрат, пов'язаних із проведенням операцій через банки.

     Сьогодні  у зовнішньоторговельних операціях використовується ціла система способів, засобів і форм платежів, що створюють цілісний, гнучкий і динамічний механізм розрахунків. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. СПОСОБИ ПЛАТЕЖУ

     Способи платежу визначаються залежно від  механізму оплати товару відносно моменту його фактичної поставки. У зовнішньоторговельних операціях існують три способи платежу: платіж готівкою, авансовий платіж і платіж у кредит.

     ПЛАТІЖ  ГОТІВКОЮ у міжнародному платіжному обороті не означає, що розрахунки ведуться наявними грошовими знаками (банкнотами). Вони практично тут не застосовуються. У цьому разі поняття "готівковий платіж" використовується як протиставлення авансовому і кредитному способам платежу.

     Готівковий  платіж, залежно від обраної сторонами  в контракті форми розрахунків, здійснюється, якщо дотримано одну з таких умов: імпортер одержав від експортера повідомлення про готовність товару до відвантаження; імпортер одержав телеграфне повідомлення про закінчення відвантаження товару; імпортер отримав комплект документів, передбачених у контракті; імпортер отримав комплект документів і право відстрочки оплати на кілька годин або днів, якщо перед цим імпортер надав банківську гарантію, що він заплатить проти приймання товару. Природно, що для експортера найвигіднішою буде перша умова, а для імпортера - остання.

     Платіж  готівкою здійснюється через банк за угодами типу "спот" до чи при  переданні продавцем товаророзпорядчих  документів або самого товару покупцю.

     АВАНСОВИЙ ПЛАТІЖ передбачає виплату покупцем обговорених у контракті сум  до передання товаророзпорядчих документів і самого товару в розпорядження покупця, а найчастіше - під час і навіть до початку виконання замовлення.

     Авансовий платіж відіграє подвійну роль. З одного боку, авансом імпортер кредитує експортера, з іншого - забезпечує виконання зобов'язань, узятих імпортером за контрактом, і, якщо після виконання замовлення покупець відмовляється від приймання замовленого товару, експортер може використовувати аванс для відшкодування своїх збитків.

     Аванс може надаватися у грошовій і товарній формах. Аванс у товарній формі передбачає надання замовником-імпортером сировини і комплектуючих, необхідних для виконання замовлення (давальницька сировина). Аванс у грошовій формі визначається у відсотках від контрактної вартості замовлення.

     Розмір авансу залежить від цілей авансу, характеру і новизни товару, його вартості, строку виготовлення й інших умов. Найчастіше аванс становить 15-20% від вартості замовлення, виплачується після підписання контракту.

     Як  правило, покупець, виплачуючи аванс, вимагає від продавця банківської гарантії на випадок, якщо експортер не виконає умов замовлення, або ж у контракті робиться застереження, що у разі невиконання експортером своїх контрактних зобов'язань аванс повертається імпортеру в повному розмірі.

     У міжнародній торгівлі аванси звичайно даються солідним фірмам, котрі добре себе зарекомендували при поставках товарів, що потребують тривалого терміну виготовлення, виконуються за індивідуальними специфікаціями, а також при поставках дефіцитних товарів, коли аванс виконує роль застави.

     ПЛАТІЖ  У КРЕДИТ передбачає, що покупець оплачує  суму, обумовлену в контракті через  якийсь час після поставки товару. Таким чином, продавець надає  покупцеві комерційний (товарний) кредит. Оскільки одна фірма дає кредит іншій, такий кредит називається ще й фірмовим товарним кредитом.

     Межа  кредиту, тобто максимальний розмір кредиту, наданий покупцю одноразово, звичайно не перевищує 10% від капіталу покупця. Щоб визначити таку "межу", продавець повинен поцікавитися фінансовим станом покупця.

     Кредит  надається не на всю суму контракту, а на 80- 85%, іншу частину покупець виплачує авансом, що дає змогу продавцю відшкодувати свої витрати, якщо покупець порушить свої зобов'язання за контрактом.

     За  термінами комерційні кредити поділяються  на короткострокові (до одного року), середньострокові(від року до п'яти років) і довгострокові (від п'яти до десяти років і більше). У контракті обумовлюються вартість кредиту, виражена у процентах річних, термін використання кредиту, термін погашення кредиту, пільговий період, протягом якого не відбувається погашення процентів за кредит, та інші умови.

     При наданні комерційного кредиту виникає  питання про гарантії платежу. Серед  способів запобігання неплатежу  або затримки платежу основними  є гарантійні листи першокласних банків, підтверджені (резервні) акредитиви першокласних банків, векселі, банківський акцепт і аваль векселів, аваль чеків.

     Гарантії  бувають платіжні й договірні. Платіжні гарантії захищають інтереси продавця, договірні - покупця. 

     2. ЗАСОБИ ПЛАТЕЖУ

     Поширення в зовнішній торгівлі комерційного кредиту зумовлює використання кредитних  засобів платежу - чеків і векселів.

     ЧЕК являє собою безумовну пропозицію чекодавця платнику здійснити платіж зазначеної на чеку грошової суми чекодержателеві  готівкою чи перерахуванням на рахунок власника чека в банку.

     Для ілюстрації механізму розрахунків  за допомогою чека скористаємося  такою схемою (рис. 1):

    Рис. 1. Механізм розрахунків чеками 

     4. Цінності, роботи, послуги.

5. Чек

      6. Реєстр                                                                    2. Заява на

      чеків для  1. Платне доручен-  отримання  3.Чекова

      оплати ня для депонуван- книжки книжка.

 7. Вимога на оплату ня коштів 
 

      8. Перерахування коштів 
 

           Депонування коштів 

     Чек дуже зручний для розрахунків тоді, коли платник боїться віддати гроші до того, як одержить товар, а постачальник не хоче передати товар до одержання гарантій платежу. До того ж, застосування чека як засобу платежу дає змогу економити витрати обігу справжніх грошей і прискорює платежі, оскільки всі чеки оплачуються після подання.

     Документ, виписаний чекодавцем, повинен мати покриття, при чому законодавство багатьох країн передбачає кримінальну відповідальність за виставляння чека без покриття. Чеки, що виписуються клієнтом банку, видаються в межах суми, що є на його поточному та інших рахунках, включаючи суми, що надійшли на ці рахунки в результаті надання банками кредиту.

     Як  засіб платежу в міжнародному обороті чек використовується в  розрахунках за поставлений товар  при остаточному розрахунку за товар і надані послуги, урегулюванні рекламацій і штрафних санкцій, при погашенні боргу, а також у розрахунках за неторговельними операціями.

     Чек можна використовувати для отримання  готівки, для безготівкового платежу  і в інших формах, пов'язаних із обігом чеків як засобу платежу.

     Форми чеків та їх обіг регламентуються  національним законодавством і нормами  міжнародного права. Країни СНД як джерелом чекового права користуються Постановою ЦВК і РНК СРСР "Положення  про чеки" від 6 листопада 1929 p., а також нормами Женевської конвенції, що установила "Однотипний закон про чеки". Країни, що не входять до системи Женевського чекового права, регулюють обіг чеків національними нормами права, а країни англо-американського права - нормами цього права.

     Відповідно  до міжнародного права при вирішенні  спорів, пов'язаних із формою чеків  та їх обігом, застосовується право  тієї країни, де чек був виписаний.

     Чек має строго визначену форму письмового документа і виписується на спеціальному бланку, що видає чекодавцю банк або подібна кредитна установа.

     Текст чека повинен містити такі основні  елементи:

     1. Найменування "чек" (чекова помітка), виражене тією мовою, якою виписаний  чек.

     2. Просте і нічим не обумовлене  розпорядження платнику сплатити  зазначену на чеку суму, яке не повинно містити жодних умов платежу. За "Положенням про чек" сума чека також повинна бути вказана прописом від руки.

     3. Найменування платника, яким є  банк (інша кредитна інституція), де чекодавець має свій поточний  та інші рахунки. За "Положенням про чек" чекодавець зобов'язаний вказати на чеку свій рахунок у банку, з якого має бути здійснений платіж. Англійські норми права передбачають банківську помітку на чеку, яка означає, що на поточному рахункові чекодавця є достатньо коштів для оплати чека.

     4. Місце платежу, яке здебільшого  збігається з місцезнаходженням  банку-платника.

     5. Дата та місце складання (виписування)  чека. За "Положенням про чек"  необхідно вписати число, місяць  і рік видачі чека. Причому  місяць видачі слід вказати  прописом. Якщо місце складання чека не зазначено, ним прийнято вважати місцезнаходження чекодавця.

     6. Підпис чекодавця.

     Ніякі поправки чи виправлення в чеку не допускаються. Відсутність у ньому  якогось із перелічених елементів  позбавляє цей документ сили чека.

     Наведемо  зразок чека за формою "Однотипного  закону про чеки". У дужках зазначені  номери названих елементів чека.

       
 
 
 
 
 

     Відповідно  до Женевської конвенції строк подання  чека до оплати в країні його видачі дорівнює восьми дням, у платіжному обороті між країнами Західної Європи, Східної Європи і Середземномор'я - 20-ти дням, а в міжконтинентальному платіжному обороті - 70-ти дням. Ці терміни діють із дня, вказаного у чеку, як дата виставлення чека.

     Підприємство, що приймає чеки, мусить переконатися в тому, що:

     * сума чека не перевищує граничної  суми, вказаної на його зворотному  боці і чековій картці;

     * номер рахунку чекодавця, проставлений  у чеку, відповідає позначеному  в чековій картці;