Механізм розрахунків у зовнішньоторговельних операціях

     Індосаменти бувають таких видів:

     1. Бланковий індосамент. Це передавальний  напис зроблений на зворотному боці векселя, у якому не зазначено, за наказом якої особи необхідно здійснити платіж. Він являє собою найменування індосанта і його підпис.

     2. Іменний (повний) індосамент. За його  допомогою індосант передає усі  права і вимогу за векселем  іншій особі, чиє найменування  або ім'я вказується в індосаменті.

     3. Перепоручительський індосамент. Такий  передавальний напис робиться  держателем векселя при переданні цього документа на інкасо банку з проханням отримати за ним платіж і забезпечити виконання останнім усіх вимог за векселем.

     Індосамент  можна здійснити у вигляді  передавального напису з умовою відмови  взяти на себе відповідальність, що випливає з тратти. Тоді робиться напис «Без обороту на мене», а передавальний напис називається безоборотным індосаментом.

     Борг  трасата вважається погашеним при  оплаті векселя готівкою, перерахуванням зазначеної в його тексті суми на банківський  рахунок пред'явника чеком чи переказом. Після оплати пред'явник цього документа мусить повернути трасату вексель з оцінкою про оплату, яка ставиться на зворотному боці векселя.

       
 
 

     Третім  засобом платежу, використовуваним у міжнародній торгівлі, є банківський переказ. Це розрахункова банківська операція, що полягає у пересиланні платіжного доручення одного банку іншому. Платіжне доручення являє собою наказ банку, складений на основі вказівок переказодавача - клієнта банку, адресований своєму банку-кореспонденту, про виплату певної суми грошей переказоодержувачу (бенефіціару). Платіжними дорученнями розраховуються з постачальниками і підрядниками у разі "передоплати ними за узгодженням із різними кредиторами. Платіжні доручення приймаються банками тільки за наявності грошей на рахунках платників.

     При розрахунку дорученнями скорочується час і документообіг операції, що ілюструє наведена нижче схема. Якщо використовується передоплата, послідовність  операцій 1 і 2 може змінюватися. 

  Рис. 3. Розрахунок платіжними дорученнями 

1. Цінність, роботи, послуги

                                                                                    Укладення угоди

      5. Витяг з розрахункового                         4. Витяг з розрахункового

      рахунку про зарахування  рахунку про списання суми 2. Платіжне

      доручення 

3. Платіжне  доручення

     Впровадження  електронної обробки даних забезпечило  нові можливості для скорочення часу здійснення платежів. Ці потенційні можливості були використані головними банками розвинутих ринкових країн, що створили так звану систему СВІФТ, яка стала новою організаційною формою передання даних між банками-кореспондентами в міжнародному платіжному обігу.

     Українські  підприємства, які розраховуються з  іноземними контрагентами за куплені  товари за допомогою банківського переказу, в якій містяться інструкції для банку відносно умов виплати грошей переказоодержувачу.

У цьому документі  переказодавач вказує: 
* повне найменування платника; 
* найменування банку платника; 
* номер банківського рахунку, що дебетується; 
* код валюти і сума платежу; 
* повне найменування бенефіціара, його адреса; 
* найменування банку бенефіціара і номер його рахунку; 
* найменування, номер і дата документа (контракту тощо), за яким здійснюється оплата;  
* особу, що несе витрати на здійснення переказ (банківська комісія і поштові або телеграфні витрати); 
* ціль і призначення переказу (найменування товару і послуг, за які здійснюється оплата). 
 

D:\STUDYINGS\My Documents\В БИБЛИОТЕКУ\enbv.narod.ru\enbv.narod.ru\text\Econom\uzed\str\16.html - 123#1233. ФОРМИ ПЛАТЕЖІВ

     До  форм розрахунків належать такі (від  найвигідніших до менш вигідних для  експортера):

• 100-процентний авансовий платіж;
• акредитив;
• інкасо;
• відкритий рахунок.

           АВАНСОВИЙ ПЛАТІЖ у розмірі повної вартості товару, що поставляється, є найвигіднішою формою розрахунку для експортера і найменш вигідною для імпортера. Випадки, коли здійснюється авансовий платіж, названо при розгляді способів платежу. Здійснюється такий платіж банківським переказом або чеком.

     АКРЕДИТИВНА ФОРМА РОЗРАХУНКУ вигідна для експортера. Ці вигоди полягають, по-перше, у гарантії оплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив, а при підтвердженому акредитиві - також банком, який його підтвердив; по-друге, в отриманні платежу відразу ж після поставки товару та подання банку документів, що засвідчують цю поставку. Імпортер, у свою чергу, має гарантію, що платіж буде зроблений на користь експортера тільки після подання тим товарних документів, що засвідчують відвантаження товару.

     Акредитив являє собою одностороннє, умовне, грошове зобов'язання банку, видане ним за дорученням клієнта-наказодавця акредитиву (імпортера) на користь його контрагента за контрактом – бенефіціара (експортера). Імпортер доручає своєму банкові виплатити гроші за куплений товар тільки за поданням експортером комплекту товаророзпорядчих документів, які підтверджують, що товар дійсно відвантажений відповідно до контракту. Акредитив може бути призначений лише для розрахунків з одним постачальником.

     Розрахунки  за акредитивом включають:

• найменування банку;

• вид акредитиву та спосіб його виконання;

• повний перелік і точну характеристику документів, поданих постачальником для отримання коштів за акредитивом;
• строки подання документів після відвантаження товарів, вимоги до їх оформлення.

Рис.4. Реалізація акредитивної форми розрахунків 

4. Цінність, роботи, послуги

Контракт

 

            5. Документи, що 3. Повідомлення  1. Заяви на

            підтверджують  про акредитив акредитив

            відвантаження

 

            2. Депонування коштів   
 
 
 

                   6. Зарахування на розрахунковий 

                   рахунок з акредитиву  

     Іншими  словами, імпортер доручає своєму банкові виплатити гроші за куплений товар тільки після подання експортером комплекту товаророзпорядчих документів, які підтверджують, що товар справді був відвантажений відповідно до контракту.

     Акредитив може бути призначений тільки для розрахунків з одним постачальником. Термін дії і порядок розрахунків за акредитивом установлюється в контракті між платником і постачальником, у якому слід зазначити:

     * найменування банку-емітента;

     * вид акредитива і спосіб його  виконання;

     * повний перелік і точну характеристику документів поданих постачальником для отримання коштів за акредитив;

     * строки подання документів після відвантаження товарів, вимоги до їх оформлення;

     * інші необхідні документи й  умови. 

     Акредитиви  можуть бути покриті (депоновані) і непокриті (гарантовані), відкличні й безвідкличні.

     Покриті (депоновані) - це акредитиви, при відкритті  яких банк-емітент перераховує власні кошти платника або наданий йому кредит у розпорядження банку-постачальника (банк, що використовує) на весь термін дії зобов'язань.

     При встановленні між банками кореспондентських  відносин непокритий (гарантований) акредитив  може відкриватися у виконуючому  банку через надання йому права  списувати всю суму акредитиву з  відкритого у ньому рахунку банку-емітента.

     Найпоширенішою формою є розрахунки покритими акредитивами (відповідна схема була наведена вище).

     Відкличний  акредитив може бути змінений або  анульований банком-емітентом без  попереднього узгодження з постачальником (наприклад, відмови банку-емітента гарантувати платежі за акредитивом).

     Усі розпорядження про зміну умов відкличного акредитива платник  може давати постачальнику тільки через  банк-емітент, що сповіщає банк постачальника (виконуючий банк), а той уже, у  свою чергу, - постачальника. Але виконуючий банк повинен оплатити документи, що відповідають умовам акредитиву, виставлені постачальником і прийняті банком постачальника до одержання останнім повідомлення про зміну або анулювання акредитива.

     Безвідкличний акредитив не може бути анульований  або змінений без згоди постачальника, на користь якого він відкритий.

     Постачальник  може достроково відмовитися від  використання акредитива, якщо це передбачено  умовами акредитива.

     Подільний акредитив передбачає виплату експортеру певних узгоджених у контракті сум  після кожного часткового постачання.

     Неподільний акредитив передбачає, що вся належна  експортеру сума буде виплачена після  завершення всіх поставок або після  останньої часткової поставки. Такий  акредитив захищає інтереси покупця.

     Для експортера найвигіднішим є акредитив безвідкличний, підтверджений, подільний.

     Відновний (револьверний) акредитив передбачає, що в межах загального терміну  використання акредитива його сума відновлюється, як тільки імпортер відшкодує банкові, який відкрив акредитив, здійснені  за ним платежі експортерові. Такий акредитив використовується звичайно, коли імпортер проводить регулярні закупівлі товарів у даного експортера або коли здійснюється періодична поставка певних партій товарів через узгоджені проміжки часу.

     Акредитив за своєю природою є угодою, відокремленою від контракту купівлі-продажу, і банки не несуть відповідальності за порушення умов контракту кимось із контрагентів. Банк відкриває акредитив, тобто бере на себе певні зобов'язання, на підставі інструкцій імпортера-наказодавця. Ці інструкції складаються згідно з умовами контракту купівлі-продажу. Тому в контракті повно і чітко мають бути визначені всі умови майбутнього акредитива:

     * коли імпортер має дати своєму  банкові інструкції щодо відкриття  акредитива (за стільки-то днів  до початку відвантаження товару (звичайно 15-45 днів); через стільки-то днів від дати підписання контракту);

     * коли експортер повинен повідомити  імпортера про готовність товару  до відвантаження;

     * які банки виступатимуть у  ролі емітента, авізуючого, підтверджуючого і виконуючого;

     * які документи, що свідчать  про здійснення відвантаження,  повинен надати експортер у  свій банк, щоб одержати гроші  за товар;

     * який термін дії акредитива, тобто  протягом якого часу експортер  може одержати гроші проти  подання документів (звичайно від 30 до 150 днів, але не більш одного року);