Контрольна робота по «Основи економічної теорії»

Східноєвропейський  університет економіки і менеджменту

                  Коледж економіки і управління

                     Кафедра економічної теорії                                                                                
 
 
 

                              Контрольна робота

        З дисципліни:«Основи економічної  теорії»

                                            Варіант 4 

                Виконала                                                                                                                                           

                                                                                             студентка Ι курсу

                                                                                             Групи КМТ - 01

                                                                                             Бойко Руслана Юріївна 

         Перевірив:

                                                                                               Старший викладач

         Тетеря Л.М. 
 

                                        Черкаси  2010    

  Зміст

1.Власність як  економічна категорія

1.1 Різні підходи  до власності…………………………………………………..3

1.2 Сутність економічної власності………………. …………………………...4

2. Структура власності

2.1 Еволюція форм  власності………….................................................................9

2.2 Типи, види  і форми власності……………………………………………....17

3. Права власності. Суб’єкти й об’єкти власності ……………………………21

4. Тенденції  розвитку відносин власності в Україні й у світі………………...23

    Список  використаної літератури…………………………………………….29 
 
 
 
 
 
 
 
 

            
 
 
 
 

 1. Власність як економічна категорія

 1.1 Різні підходи до власності

    Впродовж  тривалого періоду розвитку світової економічної думки значна увага  приділялася з’ясуванню сутності власності. При цьому визначення цієї категорії, її значимості в різні історичні епохи представниками тих чи інших напрямків економічної науки і, передусім, політичної економії було настільки різним, що між ними неможливо знайти щось спільне.

    Так, у давньому Єгипті власність розглядалася як користування людиною певним предметом. Французький економіст П. Прудон стверджував, що «власність – це крадіжка»; видатний німецький філософ Г.Гегель характеризував власність як відношення людини до природи. Австрійський економіст Е. Бем – Баверк розглядав власність як індивідуалістичне відношення людини до речі. Деякі представники маржиналізму, ряд сучасних західних економістів вважають , що власність є контролем над ресурсами. Загалом у працях більшості сучасних західних вчених переважає, з одного боку, характеристика власності як відношення окремого індивіда або групи індивідів до речі, а з другого – як сукупності прав власності. Це означає, що вони не визнають власність як економічну категорію. Крім того, ними стверджується значне зниження ролі власності у сучасному суспільстві й відповідне посилення ролі розподільчих процесів.

    У працях К. Маркса певний тип власності  розглядався як сукупність відповідних  виробничих відносин, а категорія  – як процес привласнення індивідом  предметів природи в межах  певної суспільної форми та завдяки  останній.

    У радянській економічній літературі власність визначалася то як основне  виробниче відношення, то як вихідне, то як сукупність виробничих або економічних  відносин. Водночас такі характеристики (крім сукупності виробничих відносин) давалися щодо власності на засоби виробництва. Крім того, поширеною була думка про власність як  юридичну, правову категорію, що розкривається через володіння, розпорядження і користування. Характерною особливістю різних тлумачень власності у радянській літературі було те, що всі вони намагалися підкріпити свої погляди посилання на праці К. Маркса. [ 1.с103-104]  

    1.2 Сутність економічної власності                                                             

         Власність є однією з найбільш  фундаментальних і основоположних  економічних категорій. Разом  з тим – це одна з найскладніших  категорій, бо має в собі  багато ознак, форм прояву і  систем функціонування.

    Як  економічна категорія власність  відображає відносини між людьми з приводу привласнення капітальних благ та спосіб поєднання праці з капітальними благами. [4. с.52]

    Людство протягом тисячоліть вивчає сутність власності, але і до цього часу проблема власності до кінця не вирішена. Причиною цього, вочевидь є те, що власність  є певним зліпком даної економічної  системи суспільства. Як саме суспільство  перебуває у певному русі, зазнає змін, існує в перехідних формах розвитку, так і власність змінює свої типи, форми і системи. Тому відносини безпосередніх власників  умов виробництва з безпосередніми виробниками розкриває найбільш глибоку таємницю, приховану основу всього суспільного ладу.

    Кожна історично визначена соціально  – економічна епоха мала власність  і свої погляди на неї. У найдавніші часи власність розглядалась як природне право володіння предметами природи чи продуктами праці. Це зрозуміло бо людина, добуваючи предмети для свого існування, автоматично вступала у володіння ними, але тут ще не було економічного оформлених відносин власності. Вони з’являються пізніше з виникненням економічного виробництва засобів існування та їх споживання. Тут починається привласнення як суспільно – економічні відносини.

    Розвиток  людського суспільства і виникнення держави зумовили необхідність суспільного  регулювання відносин привласнення. Найбільшого розквіту цей процес досяг римську епоху і знайшов  своє узагальнення в римському праві. У той самий час економічний  зміст відносин привласнення  лише зрідка емпірично, споглядацьки описувався в державних актах чи наукових трактатах філософів, політиків, поетів, тоді як економічне життя, практика господарювання вимагали конкретних управлінських  заходів з боку держави. Тому й  не дивно, що власність за тих часів  розглядалась як право власності, виражалось у трьох атрибутах: праві володіння,розпорядження  і користування.

    Економічна  думка пізніших епох категорію власності  пов’язує вже безпосередньо з  економічними відносинами, хоч це не завадило Прудону свого часу оголосити  власність «кражею»

    Сучасні економічні теорії вбачають у власності  економічні відносини, проте, одні економісти визначають власність як сукупність усіх економічних відносин, інші –  як основні економічні відносини, а  треті – як висхідні чи первинні економічні відносини даного ладу. Зрозуміло, що всі ці визначення відбивають певний бік функціонування категорії  власності.

    Не  підлягає сумніву, що поняття власності  виникло в людей у результаті виробництва матеріальних благ та їх привласнення. Поняття власності  виникає там і тоді, де і коли виникає декілька самостійних, незалежних, економічно відособлених виробників, коли виникають між відносини з приводу привласнення своїх продуктів праці.

    Власність існує також там, де існує й  сукупна праця – суспільне  виробництво, бо й тут у єдиному  процесі суспільної праці люди вступають  у відносини між собою з  приводу як виробництва, так і  присвоєння результатів спільної праці. Важливо підкреслити, що власність – це відносини з приводу виробництва, а потім присвоєння і споживання його результатів, бо тварини також споживають предмети природи, але відносин власності не знають. Ці вказівки на первинність і привласнення можуть не збігатися за своїми масштабам, суб’єктами, тобто одні можуть виробляти, а інші привласнювати, споживати.

    Таким чином, у найабстрактнішій формі  власності постає як відносини між  індивідами щодо відчуження – привласнення діяльності чи її результатів. Найбільш виразно власність, як економічні відносини, управляється, тоді, коли один індивід, відчужуючи, прибирає до рук плоди діяльності іншого у результаті еквівалентного обміну результатами праці, так і безоплатним вилученням частини результатів діяльності (праці) одних на користь інших.[2.с.76-77]

    Власність одночасно є категорією економічної  і юридичної науки,тому її важливо  характеризувати і з юридичної, правової сторони.

    Як  юридична категорія власність –  це відносини володіння, користування і розпорядження об’єктом власності, закріплені в нормах права. Однак  майнові відносини можуть відбивати  виробничі відносини не тільки через  норми права, але й норми моралі, приймати форму звичаїв, правил справедливості та ін. Людина не краде чужого майна, наприклад не тому що боїться юридичної  кримінальної відповідальності, а тому, що це суперечить моралі, звичаям даного суспільства.[3. с.56]

    Власність в економічному розумінні – це відносини між людьми з приводу  привласнення засобів виробництва  та матеріальних благ.

    Фундаментом усієї системи економічних відносин є відносини власності.

    Відносини власності – відносини між  людьми, пов’язані з майновими  правами володіння, розпорядження, управління, використання і присвоєння як засобів виробництва, так і  результатів їх використання.

    Відносини привласнення засобів виробництва  та його результатів – основа відносин власності. Привласнення вказує, кому належать блага (об’єкти), як вони розподіляються і з якою метою використовуються.

    Привласнення  – це повна економічна влада суб’єкта над об’єктами і повна відповідальність суб’єкта за результати їх використання. Привласнення -  двоєдиний процес, який полягає насамперед в тому, що суспільство відвойовує у природи  певні блага і перетворює їх на свою користь. Однак акт привласнення цим не закінчується. Його продовженням служить розподіл відвойованих у  природи благ між членами суспільства, причому цей процес здійснюється одночасно. Виробництво матеріальних благ є змістом процесу привласнення і завжди носить суспільний характер. Без виробництва не може бути привласнення, оскільки неможливо привласнити те, що не вироблено, чого не існує в природі. Привласнення включає в себе наступний після виробництва розподіл вироблених суспільством матеріальних благ між окремими особами, групами осіб, Класами чи всім суспільством. Проходить він як в формі безпосереднього розподілу, так і в формі обміну між виробниками і споживачами.

    Таким чином власність охоплює весь неперервний процес, який нерозривно пов'язаний з виробництвом, розподілом обміном та споживанням матеріальних благ та послуг. Взаємодія всіх цих  елементів названого процеси  утворює історично визначену форму привласнення, сукупність відносин власності, а точніше, форми реалізації відносин власності в діяльності людей.

    Одночасно з привласненням блага відбувається його відчуження.

    Відчуження  – це позбавлення суб’єкта права  на володіння і розпорядження тим чи іншим об’єктом власності. Привласнити можна тільки те, що відчужується. Привласнення об’єкта власності одним суб’єктом є одночасним моментом відчуження його для іншого об’єкта. Якщо один суб’єкт заявив, що «це моє», це все одно, що він сказав іншим суб’єктам «це не ваше». Власність в дії – це процес її реалізації в економічній і цивільній сферах, в життєдіяльності в цілому. Процес реалізації відносин власності включає два взаємопов’язані і взаємозумовлені аспекти: результативність руху власності та постійне відтворення умов і факторів її розвитку.

    Процес  привласнення і відчуження – це дві діалектичні сторони сутнісних  відносин власності. Протиріччя в системі  «привласнення – відчуження»  є внутрішнім джерелом саморозвитку відносин власності. Саме в цьому  полягає могутній позитивний заряд  цього діалектичного зв’язку.    [5. с.81-82]