Контрольна робота по "Міжнародна економіка"

     Рівні міжнародних економічних відносин можна традиційно розбити на макро-, мета- й мікрорівні, макрорівень-це рівень державних і міждержавних міжнародних процесів, мета рівень - це міжнародні зв’язки галузевого й регіонального значення, мікрорівень - це, відповідно, рівень зв’язків між фірмами різних країн.

     Рівні міжнародних економічних відносин також розглядають і за ступенем розвитку стосунків між суб’єктами міжнародних економічних відносин, за ступенем тривалості дії угод і переплетеності економік. 

     При цьому виділяють такі 4 рівні:

1) Міжнародні економічні контакти. Це-найпростіші, одиничні, випадкові економічні зв’язки, що мають епізодичний характер і регулюються переважно разовими угодами. Зв’язки даного рівня більше притаманні юр. і фіз. особам.

2) Міжнародна економічна взаємодія. Це-добре відпрацьовані стійкі економічні зв’язки між суб’єктами міжнародних економічних відносин, які базуються на міжнародних економічних угодах і договорах, які заключені на доволі тривалий період часу.

3) Міжнародне економічне співробітництво. Це - міцні й тривалі зв’язки кооперативного типу, які в своїй основі мають спільні, наперед вироблені й узгоджені наміри, закріплені в довгострокових економічних договорах і угодах. Даному рівневі притаманне партнерство суб’єктів міжнародних економічних відносин.

4) Міжнародна економічна інтеграція. Це - вищий рівень розвитку міжнародних економічних відносин, який характеризується взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами.

Кожен вищий рівень не являє собою щось протилежне  до нижчого, а є його усталеним і розвиненим продовженням, тобто вищий рівень містить в собі більшість ознак нижчого. [9]

     Принципи  міжнародних економічних відносин і політичне середовище їх реалізації.

     Розвиток  міжнародних економічних відносин базується на наступних принципах, які мають загальний характер еволюційності, системності, еквівалентності обміну.

     На  національному рівні та у рамках міжнародних організацій розробляються  та реалізуються специфічні принципи міжнародних економічних відносин.

     Принципи (основи) міжнародних економічних відносин ООН:

1. суверенітет
2. територіальна цілісність і політична незалежність держав
3. суверенна рівність усіх держав
4. ненапад і невтручання
5. взаємодія і справедлива вигода
6. мирне співіснування
7. рівноправ'я та самовизначення народів
8. мирне врегулювання суперечок
9. усунення несправедливості, що виникла внаслідок застосування сили і позбавляє націю можливостей для її нормального розвитку
10. добросовісне виконання міжнародних зобов'язань
11. поважання прав людини і основних свобод
12. відсутність прагнення і гегемонії до сфер впливу
13. сприяння міжнародній соціальній справедливості
14. міжнародне співробітництво з метою розвитку.
15. вільний доступ до моря і від нього для неморських країн.

Принципи  міжнародних економічних відносин України.

1) Принципом   суверенітету  народу    України    у    здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:

     -  виключному  праві  народу  України самостійно та незалежно здійснити  зовнішньоекономічну  діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;

     -  обов'язку  України  неухильно   виконувати  всі  договори і  зобов'язання України в галузі  міжнародних економічних відносин;

2) Принципом   свободи  зовнішньоекономічного   підприємництва  що полягає у:

     - праві суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності добровільно вступати  у зовнішньоекономічні зв'язки;

     - праві суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності здійснювати її в  будь-яких формах, які прямо не  заборонені  чинними  законами  України;

    - обов'язку додержувати при здійсненні  зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;

     - виключному праві власності   суб'єктів  зовнішньоекономічної  діяльності на всі одержані  ними  результати  зовнішньоекономічної  діяльності;

3) Принципом  юридичної рівності і недискримінації,  що полягає у:

     - рівності перед законом всіх  суб'єктів  зовнішньоекономічної  діяльності, незалежно від форм  власності, в  тому  числі   держави, при здійсненні зовнішньоекономічної  діяльності;

    - забороні будь-яких,  крім  передбачених  цим Законом,  дій держави,  результатом яких  є обмеження прав  і   дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності,  а також   іноземних суб'єктів господарської діяльності за  формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

     - неприпустимості  обмежувальної  діяльності з боку будь-яких  її суб'єктів, крім випадків, передбачених  цим Законом;

4) Принципом  верховенства закону, що полягає  у:

-  регулюванні  зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

-  забороні  застосування підзаконних актів  та актів управління місцевих  органів, що у будь-який спосіб  створюють  для  суб'єктів  зовнішньоекономічної діяльності  умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;

5) Принципом захисту  інтересів  суб'єктів  зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна  як держава:

- забезпечує  рівний  захист  інтересів    всіх    суб'єктів зовнішньоекономічної    діяльності    та    іноземних    суб'єктів господарської  діяльності  на  її  території  згідно  з   законами України;

-  здійснює  рівний захист всіх суб'єктів  зовнішньоекономічної діяльності  України за межами України  згідно з нормами міжнародного  права;

-  здійснює  захист  державних  інтересів   України  як  на її території,  так і за її межами лише відповідно до законів України, умов  підписаних  нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;

6) Принципом еквівалентності обміну,  неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.[8]

     Середовище міжнародних економічних відносин - це система умов і факторів існування міжнародних економічних зв’язків. Його можна розділити на внутрішнє і зовнішнє середовище.

     Внутрішнє середовище міжнародних економічних  відносин  - це внутрішня будова системи  міжнародних економічних відносин разом з її внутрішніми законами існування, функціонування й розвитку. Елементи внутрішнього середовища міжнародних економічних відносин:

1) ЗЕД країн та їхніх суб’єктів;

2) управління міжнародними економічними процесами, регулювання міжнародних економічних відносин;

3) форми і види міжнародних економічних відносин;

4) внутрішні закони функціонування системи міжнародних економічних відносин, тобто це ті явища і процеси, що відбуваються у світовій економіці і мають чітко виражений причинно-наслідковий характер, постійно чи періодично повторюються за певних умов.

     Зовнішнє середовище міжнародних економічних відносин  - це зовнішні по відношенню до суб’єктів міжнародних економічних відносин політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні умови реалізації форм МЕВ на різних рівнях.

     Зовнішнє середовище міжнародних економічних відносин можна поділити за двома критеріями:

а) за сферами  впливу: політико-правове, соціально - культурне, економічне та інфраструктурне;

б) за безпосередністю  впливу дії:

- середовище прямого впливу (постачальники, споживачі, конкуренти тощо);

- серед-ще  непрямого впливу (політичний та економічний устрій, загальна нормативна законодавча база, соціально-економічні традиції тощо).[7]

     Особливостями зовнішнього середовища МЕВ є насамперед:

- тісний  взаємозв’язок між його сегментами;

- складність  та різноманітність;

- відносна  невизначеність багатьох параметрів.

     В цілому, зовнішньому середовищу МЕВ притаманне певне протиріччя. З одного боку, воно є досить стабільним внаслідок інерційності розвитку в політичній, економічній, соціальній структурах. З іншого боку, за рядом параметрів воно є досить динамічним, особливо в процесі розвитку сучасних інформаційно-комунікаційних систем.

     З точки зору суб’єкта МЕВ важливо:

- бути  інформованим про серед-ще;

- вміти  його аналізувати, оцінювати та  розуміти з метою впливу на  одні фактори (які піддаються  впливу) і врахування інших факторів (що впливу не піддаються).

     В сучасній теорії та практиці напрацьовано багато різноманітних методів та інструментів оцінки зовнішнього середовища. Оцінка здійснюється як національними, так і безпосередньо міжнародними інститутами (рейтингові агентства, засоби mass media тощо). Найвідомішими загальними рейтинговими системами є BERI (Німеччина), II (інституційний інвестор), Євромані.

     Рейтинг BERI враховує:

- політичну стабільність;

- ставлення до заруб. інвесторів;

- ризик націоналізації та девальвації;

- платіжний баланс;

- бюрократичні  питання; 

- темпи економічного росту;

- рівень зарплати і продуктивності праці тощо.

     II-це  насамперед рейтинг кредитоспроможності  тієї чи іншої. країни, який дають експерти 100 найкрупніших банків світу.

     Євромані  враховує 3 групи показників:

- політико-економічні (40%);

- ринкові  (40%);

- спеціальні кредитні (20%).[9]

     Міжнародні  конфлікти виникають в тому разі, якщо відносини між країнами не відповідають рівню розвитку та характеру їхніх продуктивних сил. Це може виражатись у перерозподілі сфер впливу. Наприклад причини першої світової війни були в тому, що вплив різних розвинених країн на залежні території був непропорційним. Так Німеччина, що була достатньо розвиненою в промисловому плані на світову арену вийшла пізніше за інші країни, а тому мала недостатню кількість колоній (відносно свого потенціалу до їхньої експлуатації). Це змусило її вирішувати цей конфлікт силовими методами.

Інший випадок – Іран. Тут вся справа полягає в тому, що після того, як у країні була розвинена достатня інфраструктура для видобутку нафти, уряд відчув значну невідповідність у відносинах з зовнішнім світом, а таким чином і виник міжнародний конфлікт. Формою його прояву є політика релігійного ізоляціонізму. Завдяки достатнім ресурсам від продажу нафти країна може успішно здійснювати свою політику незалежно від волі інших.

     Японія  є прикладом відносно мирного розв’язання  конфлікту. Хоча зараз політична вага цієї країни не відповідає її економічному потенціалу, але це зумовлено багатьма чинниками, що зумовлюють стабільність цієї ситуації. Перший з них (як визначає Бзежинський) – відсутність у Японії достатньої кількості природних ресурсів, тому вона вимушена проводити зважену політику стосовно багатьох країн-постачальників ресурсів. Хоча її імпорт сильно диверсифікований, але вона не може здійснювати такий сильний плив як США на інші країни. Ще одна причина є те, що в після воєнний період їй довелось наново входити на іноземні ринки, де вже були причетні США, через що Японія могла розраховувати лише на те, щоб йти в фарватері цієї країни, бо будь-які спроби самостійної діяльності болісно сприймались США. Вирішення конфлікту було знайдене у тривалому співробітництві та певних поступках американців. Так США фактично здали японцям свій ринок у багатьох його аспектах, японська власність у США набула гігантських розмірів. Разом з тим є певні передумови, що спричинятимуть у близькому майбутньому поступову втрату Японією конкурентних переваг у сфері високих технологій. Так можна навести приклад, що через заборону на експорт зброї (на цьому наполягли США), Японія втратила шанс нормально розвивати своє літакобудування та її космічні програми носять обмежений характер. Тому у перспективній галузі вона все частіше повинна звертатись за послугами до фірм інших країн.[7]