Экономіка підприемства

Для установ та організацій, які фінансуються з бюджету, це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержана внаслідок господарської діяльності та ін. джерел. Розрахунок фонду заробітної плати управлінського персоналу, наукових робітників та інших службовців, виконується згідно з штатним розкладом, посадовими окладами без розділення на основну та додаткову заробітну плату.

Законодавчо встановлюється також мінімальна заробітна плата  – це розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану роботу, нижче  від якого не може провадитись оплата за виконану працівником погодинну норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлена в розмірі 55 грн.

Форми та системи  оплати праці 

Існує тарифна система  оплати праці, яка складається з  наступних елементів:

Тарифні сітки, які встановлюють диференціацію в залежності кваліфікаційних розрядів та різновидів робіт.

Тарифні ставки, які  визначають розмір оплати праці за одиницю часу.

Тарифно-кваліфікаційні довідники, в яких всі роботи розділяються на групи і встановлюються вимоги до відповідних виконавців робіт.

Доплати до тарифних ставок за шкідливість, суміщення професій, розширення зон обслуговування, оплати на дорожній час та інше.

Загалом працівники можуть отримувати заробітну плату по одному з трьох варіантів:

1. За свою продуктивність праці, тобто за кожну одиницю виробленої продукції чи виконаної роботи ( відрядна форма оплати праці ).

2. За відпрацьований  час ( почасова форма ).

3. За будь-яке поєднання цих двох перших варіантів.

Для того, щоб компенсувати турботу працівників з приводу  можливих коливань рівня їх заробітної плати всі роботодавці в цьому  світі збільшують погодинну оплату відрядників.

В Україні використовується дві почасові системи оплати праці:

– проста-почасова;

– почасово-преміальна.

При простій почасовій  системі оплати праці заробіток  робітника визначається кількістю  відпрацьованого часу, та рівнем оплати ( тарифній ставці ) за фактично відпрацьований час. Різновидом почасової системи  є місячна ставка. При цьому, якщо не відроблено повний місяць, а заробітна плата одержується за ставкою, то вона дорівнює:

ПМС - повна місячна  ставка

k - кількість робочих  днів 

N - фактично відпрацьована  кількість днів.

Почасово-преміальна – це проста почасова, яка доповнена  преміюванням за досягнення конкретної кількісних та якісних результатів. Заробіток визначається таким чином:

, де 

m – година ( дена ) тарифна ставка;

T – відпраціваний  час; 

П – розмір премій за досягнення встановлених показників та умов преміювання;

K – розмір премій за кожний процент перевиконання показника преміювання;

N – відсоток (кількість  пунктів ) перевиконання показника  преміювання. 

Показники преміювання  – це ті виробничі вимоги, виконання  яких забезпечує нарахування премій.

Умови преміювання  – це ті виробничі вимоги невиконання яких зумовлює невиплату нарахованої премії, або зменшує її.

Приклади показників та умов преміювання:

1. Виконання та перевиконання виробничих завдань.

2. Робота по технічно - обґрунтованим нормам.

3. Зниження браку.

4. Здача продукції  з першого пред’явлення.  

Таблиця 3. Розрахунок фонду заробітної плати за 2010 рік

 

Система оплати за посадовими окладами практично ні чим не відрізняється  від простої почасової і використовується для службовців.

Відрядна форма  оплати праці стимулює поліпшення об’ємних та кількісних показників роботи. Вона використовується, якщо збільшення виробітку веде до підвищення ефективності роботи підприємства або іншої економічної організації у цілому.

Відрядна форма  оплати праці стимулює поліпшення об’ємних та кількісних показників роботи. Вона використовується, якщо збільшення виробітку веде до підвищення ефективності роботи підприємства або іншої економічної організації у цілому.

Заробітна плата  за цією системою розраховується як добуток  тарифної ставки і кількості об`єкту оплати. 

Таблиця 4. Аналіз фонду  заробітної плати.

 

Отже вираховуючи  заробітну плату слід бути дуже уважним, і враховувати всі чинники  які на неї впливають. Основним джерелом доходів найманих працівників (на їх частку припадає понад 90% зайнятого працездатного населення) є і надалі залишатиметься заробітна плата. Нині саме заробітній платі належить переважаюче значення в мотиваційному механізмі.

Заробітна плата  має бути водночас і "годувальницею", і "пряником", і "батогом", і "кермом".

Вона має забезпечувати  об'єктивно необхідний для відтворення робочої сили і ефективного функціонування виробництва обсяг життєвих благ, які працівник має отримати в обмін на свою працю, моральне і фізичне задоволення від виконуваної праці. Тому питання про оплату праці та її вдосконалення є і буде актуальним. 
 
 

5. Забезпеченість підприємства  основними фондами  та їх ефективне використання.

Матеріально-технічною  основою процесу виробництва на будь-якому підприємстві є основні виробничі фонди. В умовах ринкової економіки первісне формування основних фондів, їхнє функціонування і розширене відтворення здійснюється при безпосередній участі фінансів, за допомогою яких утворюються й використовуються грошові фонди цільового призначення, опосередковуючи набуття, експлуатацію та відновлення засобів виробництва.

Первісне формування основних фондів на підприємствах, що створюються, провадиться за рахунок  фінансових ресурсів статутного капіталу. На час набуття основних фондів і прийняття їх на баланс підприємства обсяг основних фондів кількісно збігається з їхньою вартістю. Надалі, в міру участі основних фондів у виробничому процесі, їхня вартість роздвоюється: одна її частка, що дорівнює зношуванню, переноситься на готову продукцію, інша — виражає залишкову вартість наявних основних фондів. Зношена частка вартості основних фондів, перенесена на готову продукцію, в міру реалізації останньої поступово нагромаджується в грошовій формі в спеціальному амортизаційному фонді. Цей фонд створюється за допомогою щорічних амортизаційних відрахувань і використовується для простого та частково для розширеного відтворення основних фондів. Спрямування амортизації на розширене відтворення основних фондів зумовлене специфікою її нарахування й витрачання: нараховується вона протягом усього нормативного строку служби основних фондів, а потреба у її витрачанні настає лише після фактичного їхнього вибуття. Тому до часу заміни вибулих з експлуатації основних фондів нарахована амортизація є тимчасово вільною і може використовуватися як додаткове джерело розширеного відтворення. Крім того, використанню амортизації на розширене відтворення сприяє науково-технічний прогрес, в результаті якого деякі види основних фондів можуть знецінюватися, і тоді залучаються досконаліші та продуктивніші машини й обладнання.

Обсяг амортизаційного  фонду щорічно розраховується шляхом множення балансової вартості основних фондів на норму амортизації. Економічно обґрунтовані норми амортизації  мають велике значення. Вони дають змогу, з одного боку, забезпечити повне відшкодування вартості основних фондів, що вибувають із експлуатації, а з другого — визначити дійсну собівартість продукції, складовим елементом якої є амортизаційні відрахування. З точки зору комерційного розрахунку однаково погано як зниження норм амортизації (бо воно може призвести до нестачі фінансових ресурсів, необхідних для простого відтворення основних фондів), так і їхнє необґрунтоване збільшення, що викликає штучне подорожчання продукції та зниження рентабельності виробництва.

У господарюванні застосовуються різні засоби обчислення амортизаційного  фонду — лінійний, регресивний, прискореної  амортизації. При цьому норми  амортизації встановлюються або  у відсотках до балансової вартості основних фондів, або в твердих сумах на одиницю виробленої продукції. Інколи вони залежать від обсягу виконаних робіт.

Лінійний засіб  обчислення амортизаційних сум провадиться  за фіксованими нормами протягом усього терміну продуктивного використання основних фондів. Застосування рівномірного способу нарахування амортизації в умовах стабільних Цін на основні пили засобів праці є виправданим. Але в умовах зростання цін, особливо за впровадженою технікою, доцільно перейти на регресивний засіб, при якому найвища норма амортизації встановлюється на початку амортизаційного періоду, а після цього вона поступово знижується.

Механізм формування й використання амортизаційних відрахувань, будучи важливою ланкою загальної системи  відтворення основних фондів, водночас є інструментом реалізації державної структурної політики у сфері виробничих інвестицій. Досягнення структурних зрушень здійснюється передусім за допомогою норм амортизації.

Нараховані амортизаційні  відрахування використовуються на повне  відновлення основних фондів. Відбувається воно в формі капітальних вкладень, з допомогою яких не лише завершується кругообіг авансованої раніше вартості, а й здійснюється додаткове інвестування засобів у зв'язку з розширенням виробництва та вдосконаленням його матеріально-технічної бази. Розширене відтворення не може бути забезпечене лише за рахунок амортизаційних відрахувань, оскільки вони призначені, головним чином, для простого відтворення. Тому капітальні вкладення значною мірою забезпечуються за рахунок інших джерел фінансових ресурсів. До капітальних витрат реінвестуються передусім власні фінансові ресурси підприємства. Туди спрямовується також акціонерний і пайовий капітал, що мобілізується на фінансовому ринку, залучаються кредитні ресурси, а в особливих випадках, спеціально обумовлених рішеннями уряду, — бюджетне асигнування та кошти позабюджетних фондів.

У складі власних  фінансових ресурсів, що використовуються підприємствами на капітальні вкладення, важливе місце посідає прибуток. Останнім часом спостерігається  тенденція до збільшення абсолютного розміру й частки прибутку в джерелах фінансування капітальних вкладень. Прогресивність цієї тенденції полягає в тому, що джерела відтворення основних фондів безпосередньо пов'язуються з результатами виробничої діяльності. У підсумку — посилюється матеріальна зацікавленість підприємств у досягненні кращих результатів виробництва, бо від них залежить своєчасність і повнота формування фінансових джерел капітальних витрат.