Экономіка підприемства

3. Виробництво та  реалізація продукції  , послуг.

У процесі виробництва  людина взаємодіє з певними засобами виробництва і створює конкретні  матеріальні блага. Отже, останні є продуктами праці, тобто споживною вартістю, речовиною природи, пристосованою людиною за допомогою знарядь праці до своїх потреб. Результат праці здебільшого матеріалізується у вигляді конкретного продукту (продукції, виробу). Продукція, що виготовляється, протягом певного часу перебуває на різних стадіях технологічного процесу і з огляду на це називається незавершеним виробництвом, напівфабрикатом чи готовим для споживання продуктом (виробом).

Ясна річ, що в  промисловому виробництві результатом (продуктом) праці є продукція, на підприємствах транспорту — відповідний обсяг виконаної роботи (перевезених вантажів або пасажирів на ту чи ту відстань), а в установах зв'язку та банках — надані юридичним і фізичним особам послуги. Іноді продукт праці є водночас і виробленою продукцією, і виконаною роботою, і наданою послугою (наприклад, полагоджені годинник, телевізор, холодильник, взуття тощо).

Загальновідомо, що більшість продуктів праці є  придатною для різних сфер і способів використання в народному господарстві. Збіжжя, наприклад, може бути сировиною для виробництва борошна, виготовлення пива чи горілки, може використовуватись як корм для худоби чи посівний матеріал. Продукт праці, що існує в готовій для споживання формі, може стати сировиною для виробництва іншого продукту (наприклад, виноград — для виготовлення виноградного соку, вина). Чи стане конкретна споживна вартість засобом виробництва або кінцевим предметом споживання, цілком залежить від її функції та місця в процесі праці. Предмети праці, що підлягають обробці в процесі виробництва і змінюють свою форму, перетворюються на продукти праці, котрі розподіляються на засоби виробництва та предмети споживання; стосовно суспільного виробництва в цілому вони називаються продукцією відповідно І та II підрозділів, а у промисловості — продукцією груп «А» і «Б».

Засоби виробництва, у свою чергу, поділяються на засоби праці та предмети праці, а предмети споживання — на продовольчі і  непродовольчі товари. Такий поділ  продукції класифікує її за ознакою  економічного призначення. Зрештою  для загальної характеристики продукції (роботи, послуг) практичне значення має застосування системи вимірників її (їхнього) обсягу . Вимірники обсягу продукції. За умов товарного виробництва та ринкової економіки виготовлена продукція, виконана робота або надана послуга є товаром, котрий має не лише

споживну вартість, а й вартість (мінову вартість). Для  постійного й повного задоволення  потреб ринку планування та облік  товарів, що їх виготовляють на продаж, здійснюється в натуральних (фізичних) і вартісних (грошових) вимірниках. Важливо зважити на те, що міру задоволення потреб ринку можна охарактеризувати, виходячи насамперед із показників обсягу товарів певної номенклатури та асортименту в натуральному вигляді. Номенклатура продукції — це перелік найменувань виробів, завдання з випуску яких передбачено планом виробництва продукції. Асортимент — це сукупність різновидів продукції кожного найменування, що різняться за відповідними техніко-економічними показниками (за типорозмірами, потужністю, продуктивністю, дизайном тощо). Номенклатура і товарний асортимент включають стару продукцію, попит на яку зберігається, а також нову продукцію, дослідні зразки принципово нових виробів.

Вимірниками обсягу продукції в натуральному виразі є конкретні фізичні одиниці  — штуки, тонни, метри тощо. У практиці планування та обліку обсягу продукції іноді використовують умовно-натуральні (наприклад, умовні банки консервів, умовні листи шиферу, штуки цегли) і подвійні натуральні показники (наприклад, виробництво сталевих труб може вимірюватися тоннами та метрами, тканин — погонними і квадратними метрами).

Обсяг продукції  у вартісному виразі на більшості  підприємств різних галузей виробничої сфери визначається показниками  товарної, валової, чистої продукції. Товарна  продукція є практично скрізь застосовуваним вартісним показником, що дає змогу підсумовувати виготовлення різних видів продукції і завдяки цьому визначати загальний обсяг виробництва на тому чи тому підприємстві, а також обчислювати низку макроекономічних та узагальнюючих похідних показників розвитку народного господарства. Це, власне, загальна вартість усіх видів готової продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру, призначених на продаж або для реалізації різним споживачам. Показник валової продукції, окрім елементів, які входять до складу товарної продукції, включає також зміну залишків незавершеного виробництва протягом розрахункового періоду, вартість сировини й матеріалів замовника та і деякі інші елементи залежно від галузевих особливостей виробничої діяльності підприємства. Причому динаміка залишків незавершеного виробництва враховується лише на тих підприємствах машинобудування та металообробки, де тривалість виробничого циклу для переважної більшості видів продукції перевищує два місяці. Слід також знати, що обсяг товарної і валової продукції виробничого об'єднання, у складі якого підприємства або інші виробничі ланки перебувають на самостійному балансі, визначається підсумовуванням відповідних показників цих підприємств (ланок).

З метою більш  повної характеристики динаміки виробництва продукції та показників його ефективності (передовсім продуктивності праці) за складання виробничої програми підприємства роблять також розрахунки чистої продукції. За вихідну базу для її обчислення беруть обсяг товарної продукції, з вартості якої виключають матеріальні витрати й суму амортизаційних відрахувань, тобто вартість так званої уречевленої праці, елімінуючи вплив останньої на величину загальної вартості продукції, що її виробляє підприємство. За економічним змістом показник чистої продукції відбиває наново створену на підприємстві вартість і завдяки цьому характеризує результати використання саме власного трудового потенціалу. Відтак показник чистої продукції доцільно застосовувати для об'єктивної оцінки рівня ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства.

Проте міру задоволення  ринкового попиту на ту чи ту продукцію  відбиває не обсяг її виробництва  в натуральному й вартісному виразі, а обсяг фактично реалізованих (проданих) виробів. З огляду на цю важливу обставину варто визначити й контролювати також планові (очікувані) та фактичні обсяги реалізованої продукції. Плановий (очікуваний) показник реалізованої продукції визначають виходячи з передбаченого виробничою програмою підприємства на відповідний рік обсягу товарної продукції, з урахуванням зміни залишків, нереалізованих на початок і кінець розрахункового періоду, а фактичний — після оплати споживачем (замовником) вартості продукції та надходження відповідних грошових сум на банківський рахунок постачальника.

Під побутовими послугами  в Законі [1] слід розуміти діяльність, пов'язану з наданням платних  послуг для задоволення особистих  потреб замовника за готівку, а також  з використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки.

На сьогоднішній день сфера побутових послуг стрімко розвивається.  Кожен салон може надати широкий спектр послуг різноманітного напрямку, починаючи з спа - процедур, і завершуючи укладкою волосся, та повним перетворенням в зовнішності завдяки макіяжу, фарбування волосся, та інших подібних процедур. Враховуючи що раніше все ці процедури надавались в різних закладах, то тепер отримати кваліфіковане обслуговування можна отримати в майже кожному салоні краси.

З кожним роком майстри  стають більш кваліфікованими, послуги  більш доступними не тільки для високого та середнього класу населення. Користуватись послугами  майстрів стає можливим для кожного, що в свою чергу доводить стрімкий розвиток і конкурентоздатність побутових послуг. 

  Таблиця 2. Розрахунок об’єму виробництва та реалізації продукції, послуг. 

ПДВ =1446802,5 х 20 =241133,75   це ми дізнались суму ПДВ, тепер, щоб

                      120

дізнатись суму без  ПДВ, потрібно від суми з  ПДВ відняти  суму ПДВ.

без ПДВ= 1446802,5 - 241133,75   = 1205668,75   заповнюємо отримані результати в таблицю. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4.Заробітна  плата та відрахування  з неї. Аналіз  фонду заробітної  плати.

Згідно з Законом  України «Про оплату праці», заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, в грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникам за виконану їм роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконання роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

На більшості підприємств України в основу організації заробітної плати покладені такі принципи:

Здійснення оплати праці в залежності від кількості  та якості праці, від кінцевих виробничих результатів з урахуванням умов та особливостей праці.

Систематичне підвищення рівня реальної оплати праці, тобто перевищення темпів зростання номінальної заробітної плати над інфляцією.

Перевищення темпів зростання продуктивності праці  над темпами зростання середньої  заробітної плати.

Основна заробітна  плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм (норми часу, норми виробітку, норми обслуговування, посадові обов’язки та ін.). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

Основна заробітна  плата – це оплата праці у межах  встановлених норм (нормативна заробітна  плата).

До фонду основної заробітної плати крім заробітної плати, нарахованої за виконану роботу, відповідно до встановлених норм праці, включають:

– суму процентних або комісійних нарахувань, в залежності від обсягу виручки (доходу, прибутку), отриманої від реалізації продукції, робіт та послуг у випадках, коли вони є основною заробітною платою (для продавців, торгових агентів та ін.);

– суму авторських гонорарів працівників мистецтва, оплата яких здійснюється за ставками чи розцінками за відповідні роботи.

Додаткова заробітна  плата – це винагорода за працю  понад встановлених норм, за трудові  успіхи, винахідливість та особливі умови  праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством та премії, пов(язані з виконанням виробничих завдань та функцій.

До фонду додаткової заробітної плати входять:

– надбавки та доплати  до тарифних ставок та посадових окладів кваліфікованим робітникам, зайнятих на особливо відповідальних роботах; за класність водіям, робітникам локомативних бригад, бригадирам із числа робітників, не звільненим від основної роботи; за знання іноземної мови; за суміщення професій та розширення зон обслуговування; за роботу у важких, шкідливих, особливо важких та шкідливих умовах; робітникам на підземних роботах;

– премії робітникам, керівникам спеціалістам та ін. службовцям за виробничі результати; виконання  і перевиконання виробничих завдань; підвищення продуктивності праці; поліпшення кінцевих результатів виробничої діяльності; за економію сировини, матеріалів та ін.;

– оплату праці у  вихідні, святкові та неробочі дні та надурочний час; оплата щорічних відпусток.

До інших заохочувальних та компенсаційних витрат включаються:

- виплати за підсумки роботи організації за рік (13-а заробітна плата);

- компенсаційні та інші грошові виплати, які не передбачені актами чинного законодавства;

- оплату простоїв не з вини працівника;

- винагороди за винаходи та раціоналізації пропозиції;

- матеріальна допомога.

Джерелами коштів на оплату праці працівників господарчо-розрахункових  організацій є частина доходу та інші кошти, отримані внаслідок їх господарської діяльності.