Формування ринку праці в Україн

      8.   Орлов А. Проблемы малого  предпринимательства // Экономист,  №  6,

1995

      9.   Синдяшкина Е. Занятость в негосударственном секторе экономики  //

Экономист, № 1, 1999

      10. Шамхалов Ф. Государственная  поддержка  малого  предпринимательства

// Человек  и труд, № 10, 1998

      11. Шестакова  Е.  Программа   поддержки  самостоятельной   занятости  в

развитых  странах с рыночной экономикой и  ряде  стран  Восточной  Европы  //

Труд  за рубежом, № 2, 1997

      12.  Шулус  А.  Субъекты  малого  предпринимательства  и  система   его

государственной поддержки // Российский экономический  журнал, № 5-6, 2000

-----------------------

[1] Дунаев  Э.П. Цит. соч. C.11.

[2] Шулус  А. Становление системы поддержки  малого предпринимагельстна в

России // Российский экономический журнал, № 5-6, 1997,с. 94

[3] Афанасьев  В. Малый бизнес: проблемы становления. - 1993. - № 2, -- С.

60

[4] Малое  предпринимательство заявляет о  себе // Российский экономический

журнал. - 1996. - № 4. - С.34. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Тема 3: «Аналіз  ринку праці України» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 Поняття  та особливості формування ринку праці

1.1 Сутність ринку  праці, його елементи та функції

1.2 Попит та  пропозиція робочої сили

1.3 Структура  та моделі ринку праці

1.4 Сегментація  і гнучкість ринку праці

РОЗДІЛ 2 Аналіз стану ринку праці в Україні

2.1 Показники  економічно активного населення

2.2 Зайнятість  населення

2.3 Безробіття  населення

РОЗДІЛ 3 Сучасна  ситуація на ринку праці України

3.1 Становлення  та розвиток ринку праці в  Україні: проблеми та перспективи  розв'язання

ВИСНОВКИ:

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

ВСТУП

Ринок праці  є одним з основних елементів ринкової економіки. Він являє собою систему організації найманої праці на засадах закону попиту і пропозиції. Включає в себе: працедавців (пред'явників попиту на працю), робочу силу, що пропонує на ринку свою здатність до праці, а також механізми й інститути узгодження всіх інтересів найманих працівників і працедавців.

В залежності від  рівня розгляду існують: сукупний, поточний, первинний, і вторинний, відкритий  і прихований ринки праці. Пропозиція робочої сили на поточному ринку  праці надходить від осіб, що не зайняті трудовою діяльністю та шукають роботи; осіб, що мають намір змінити місце праці; осіб, що бажають працювати у вільний від роботи або навчання час . Попит на поточному ринку праці виражається потребою в працівниках для заповнення вакантних поточних місць на засадах основної діяльності або сумісництва, а також для виконання одноразових робіт.

Найбільш характерною  рисою теперішнього українського ринку  праці є гіпертрофований розвиток прихованої його частини, що часто зветься  “прихованим безробіттям”.

Усе розмаїття  моделей ринку можна умовно звести до двох типів: зовнішнього і внутрішнього ринків праці. Зовнішній ринок праці - це ця частина сукупного ринку  праці, яка охоплює сферу обігу  робочої сили між підприємствами, і його функціонування передбачає мобільність робочої сили між ними. Внутрішній ринок праці заснований на русі кадрів у середині підприємства.

Як органічно  пов'язаний з ринковою економікою, ринок  праці своїм розвитком залежить від наявності і розвитку всіх її елементів (ринків капіталу, фінансів, житла і т.д.), що визначають міру свободи руху робочих місць (їх створення і ліквідації) і перетіку (вивільнення, перерозподілу) робочої сили між сферами зайнятості, галузями господарства і територіями. Формування пропозиції робочої сили в основному пов'язане з трудовою активністю населення. На сучасному етапі розвитку українського ринку праці характерним є висока і стабільна пропозиція робочої сили, яка ще довго збережеться.

Формування попиту на працю в нашій країні проходить в основному під впливом макроекономічних чинників загальної структурної кризи економіки, різкого падіння обсягів виробництва та інвестицій, жорсткості кредитно-грошової і бюджетної політики, згортання діяльності збиткових виробництв, процесів роздержавлення власності, структурних змін у виробництві, відносної динаміки цін і вартості робочої сили.

Формування ринку  праці як складової ринкових відносин у нашій країні знаходиться на початковій фазі розвитку. Поки що, він  є механічною сумою множини регіональних і локальних ринків, нерозвинута його інфраструктура, слабо діють механізми саморегулювання. Разом із тим різко зросла відповідальність кожного працівника за міру своєї праці і споживання, сформувався діяльний мотиваційний механізм кваліфікованої професійної праці, зросла ініціатива більшості працюючого населення України. Об'єктом дослідження обрано ринок праці України. Отримання незалежності стимулювало нашу державу до активних дій щодо забезпечення безробітного населення робочими місцями. Тому предметом дослідження виступають шляхи їх формування та сучасні проблеми функціонування ринку робочої сили України.

Вивчення проблем  створення, сучасного стану та подальшого розвитку ринку праці та його значення для пожвавлення економіки нашої  країни - це головна мета дослідження даної роботи.

Виходячи із мети було сформульовано наступні завдання:

а) визначити  роль та значення ринку праці в  сучасній системі;

б) дослідити  умови функціонування ринку праці  як складової ринку робочої сили;

в) описати етапи  формування ринку праці в нашій державі;

г) охарактеризувати регіональні особливості ситуації на ринку праці країни;

д) визначити  проблеми ефективного розвитку ринку  праці в Україні;

е) проаналізувати сучасний стан і перспективи розвитку ринку робочої сили 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ  ФОРМУВАННЯ РИНКУ  ПРАЦІ

1.1 Сутність ринку праці, його елементи та функції

Серед понять ринкової економіки центральне місце займає визначення сутності і змісту ринку  як такого і його різновидностей.

У найбільш загальному вигляді ринок - це система економічних відносин між продавцем і покупцем товарів та послуг, форма зв'язку між сторонами обміну, у процесі якого встановлюється ринкова ціна на об'єкт обміну і відбувається зміна його власника.

Під ринком розуміють  також механізм, що зводить разом продавців і покупців товарів та послуг[3,4].

Кожне з цих  визначень (система відносин, простір, механізм) підкреслює суттєві сторони  поняття “ринок” і тим визначає його багатогранність.

Ринкова система  являє собою сукупність взаємозв'язаних ринків, які охоплюють різноманітні сфери людської діяльності. Ці ринки взаємодіють між собою на основі цін, що формуються на них під впливом попиту і пропозиції, конкуренції тощо. Ринкові ціни є тією інформацією, що дає змогу постачальникам і споживачам ресурсів приймати необхідні економічні рішення та погоджувати їх [2].

Складовими ринкової системи є: ринок товарів (сировини, матеріалів, палива, готових виробів, проектних робіт, наукових досліджень, послуг, житла), ринок капіталу (інвестицій, цінних паперів, і грошей (кредитів)) і ринок праці.

Ринок праці -- це передусім система суспільних відносин, пов'язаних із купівлею і продажем товару “робоча сила”. Крім того, ринок  праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.

Особливість ринку  праці полягає в тому, що він  охоплює не тільки сферу обігу  товару “робоча сила”, а й сферу  виробництва, де найманий працівник працює. Відносини, що тут виникають, зачіпають важливі соціально-економічні проблеми, а тому потребують особливої уваги з боку держави[9,12].

У ринковій економіці  ринок праці охоплює всіх здатних  працювати: як зайнятих, так і не зайнятих найманою працею. Серед незайнятих розрізняють такі групи працездатних людей:

* особи, що  не працюють, але бажають працювати  й шукають роботу (безробітні, які  мають відповідний статус; особи,  які мають вперше приступити  до трудової діяльності; особи,  які шукають зайняття після перерви в роботі);

* особи, котрі  хоча і мають роботу, проте  не задоволені нею і шукають  друге місце основної або додаткової  роботи;

* особи, які  зайняті, проте явно ризикують  утратити роботу і тому шукають  друге місце роботи.

Указані категорії людей і визначають пропозицію праці на ринку праці.

Отже, ринок праці -- це ринок найманої праці. Він охоплює  відносини від моменту наймання працівників на роботу до їхнього  звільнення[3,7].

Для виникнення, формування й функціонування ринку  праці необхідні певні умови. Насамперед мають бути забезпечені правові умови функціонування цього ринку, зокрема можливість вільного пересування на ньому громадян, вільного вибору роботи, тобто юридична свобода працівника, можливість самостійно розпоряджатися своєю здатністю працювати. Проте цього недостатньо, оскільки, з економічного погляду, власник робочої сили змушений продавати її тоді, коли у нього немає всього необхідного для ведення свого господарства як джерела для одержання засобів існування, або коли дохід з інших джерел є недостатнім.

Покупцем товару “робоча сила” на ринку виступає підприємець, який має все необхідне  для ведення власного господарства. Крім своєї праці, підприємець залучає  інших працівників за певну грошову  винагороду. Відбувається обмін індивідуальної здатності до праці на засоби існування, необхідні для відтворення робочої сили, а також здійснюється розміщення працівників у системі суспільного поділу праці країни[23,28].

Важливою умовою формування й функціонування ринку  праці є відповідність працівника вимогам робочого місця, а запропонованого місця -- інтересам працівника.

Ринок робочих  місць як складова ринку праці, що відбиває потребу у робочій силі, передусім характеризується кількістю  вакансій на підприємствах і в  організаціях. При цьому беруть до уваги вакансії як тих підприємств і організацій, які вже функціонують, так і тих, що тільки вводяться в дію. Крім того, враховуються і ті робочі місця, на яких працівники не задовольняють роботодавця, і тому він шукає їм заміну.

Необхідними умовами функціонування ринку праці є також організація єдиної, замкненої по території країни й ефективно діючої системи бірж праці; широкомасштабна система професійної орієнтації, професійного навчання, підвищення кваліфікації і перепідготовки; наявність у територіальних органів виконавчої влади необхідних фінансових і матеріальних коштів, достатніх для організації ефективної роботи системи працевлаштування, організації громадських робіт, стимулювання зайнятості; соціальна підтримка громадян, включаючи безробітних і членів сімей, які перебувають на їхньому утриманні, та ін[5,14,18].

Елементами ринку  праці є: товар, який він пропонує, попит, пропозиція та ціна. У сучасній економічній літературі відсутня однозначна відповідь на запитання, що вважати  товаром на ринку праці:робочу силу, працю чи послуги праці? Проте більшість авторів схильні до думки, що товаром на ринку праці є індивідуальна робоча сила.

Індивідуальна робоча сила являє собою сукупність фізичних та духовних якостей людини, які використовуються у процесі виробництва товарів і послуг[3,6].

Робоча сила, як зазначалося, є об'єктом купівлі-продажу. Купівля товару “робоча сила”  називається найманням на роботу. При цьому робоча сила називається  найманою робочою силою, а працівник -- найманим працівником. Працівник продає свою робочу силу підприємцю на певний період, залишаючись власником цього товару.

Найманий працівник  і підприємець юридичне рівноправні  і користуються правами людини й  громадянина однаковою мірою. Відносини  між найманим працівником та роботодавцем оформлюються трудовим договором (контрактом). У цьому документі вказуються взаємні права й обов'язки обох сторін щодо виконання умов купівлі-продажу робочої сили. Згідно з трудовим договором найманий працівник повинен працювати в організації підприємця за певною професією, кваліфікацією, мати певне робоче місце й дотримуватися режиму праці цієї організації. Підприємець зобов'язаний виплачувати найманому працівникові заробітну плату відповідно до його кваліфікації і виконаної роботи, забезпечувати умови праці, які передбачені законодавством про працю та зайнятість, колективним договором і трудовим договором (контрактом)[15].