Експортній потенціал підприємства

Продовження табл. 3.1

Таблиця 3.2 – Основні показники фінансового  стану підприємства в кризовий період (2008-2010 рр.)

3 ШЛЯХИ  ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ  ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

3.1 Основні напрями підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності металургійних підприємств

Проведений  аналіз свідчить про значні проблеми, нагромаджені у металургійній галузі України, що суттєву зменшують потенційні можливості металургійних підприємств до розширення зовнішньоекономічної діяльності та закріплення на міжнародних ринках як ключових гравців.

 Для  реформування вітчизняної металургійної галузі необхідно створити умови для ефективного використання наукового потенціалу та підвищення ролі держави у реалізації інвестиційно‑інноваційної моделі розвитку галузі. Пріоритетами реформ мають бути зменшення енергоємності виробництва, збільшення попиту на внутрішньому ринку на вітчизняну продукцію металургійної галузі, стимулювання експорту, забезпечення конкурентоспроможності металургійної продукції.

У найбільш загальному вигляді план по вдосконаленню  та розширенню зовнішньоекономічної діяльності металургійних підприємств України має включати наступні кроки:

1) розвиток конкурентоспроможного експортного виробництва;

2) стримування  інфляції; 

3) активне сприяння залученню іноземних інвестицій.

Значний резерв підвищення ефективності зовнішньоторговельної  діяльності підприємств міститься  у підвищенні якості самих зовнішньоторговельних  контрактів. Сучасний стиль торгівлі має включати супровід постачання товарів  відповідними послугами розміщення на території покупця торговельних представництв і сервісних центрів. Це сприяє стійкості і передбачуваності торговельних контрактів, дає можливість поліпшити маркетингове забезпечення торгівлі, максимально підняти планку прибутковості операцій.

Підприємство  на зовнішньому ринку - це якісно нове явище для української економіки. Вихід на зовнішній ринок самостійних  господарюючих суб'єктів повинен  сприяти пристосуванню економіки  до системи світо-господарських  відносин, до формування економіки  відкритого типу.

На сучасному  етапі економічних перетворень, коли йде активний процес формування принципово нової правової та інституційної  основи відкритого ринкового господарства, особливого значення набувають цілеспрямовані зусилля держави з удосконалення  нормативної бази, організаційного  та іншого забезпечення експортної діяльності. Зі зменшенням втручання держави  в підприємницьку діяльність, у тому числі в сфері зовнішньої торгівлі, суттєво зростає роль непрямих форм її участі в реалізації загальнонаціональних цілей і завдань у цій галузі. Система організаційно-правових і  спеціальних заходів стимулювання експорту дозволить більш ефективно  виконати покладені на державу функції  її розвитку і розширення участі України  в міжнародному розподілі праці. Підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної продукції і розширення її доступу на зовнішні ринки пов'язане  зі створенням ефективної системи сертифікації експортованої продукції, у тому числі з відтворенням державної  інспекції якості експортних товарів. Важливим аспектом цієї діяльності є  участь України в роботі міжнародних  і регіональних організацій по сертифікації.

Експортоорієнтована політика українських підприємств  повинна бути довгостроковою, далекоглядною  у передбаченні майбутньої експортоздатності  і життєздатності підприємства. Це вимагає постановки чітких цілей і формування стратегічних напрямів її розвитку. Головні з них можна сформулювати наступним чином:

1. Розробляти та реалізовувати довгострокову експортоорієнтовану стратегію підприємства, яка б передбачала: здійснення продуктових, технологічних, організаційно-управлінських та інфраструктурних інновацій, підвищення стабільності та завершеності технологічних циклів при створенні конкурентоздатної експортоорієнтованої продукції, покращення якості продукції, яка експортується, збільшення глибини її переробки, оптимізацію цінових умов, гнучке використання сукупного потенціалу підприємства залежно від кон'юнктури зовнішніх ринків, залучення зовнішніх і внутрішніх інвестицій, розвиток інвестиційного співробітництва, шляхи подолання основних експортних перешкод і бар'єрів; системне акумулювання даних про наявний експортний потенціал підприємства шляхом автоматизації інформаційно-аналітичної діяльності на основі застосування новітніх інформаційних технологій з виходом у глобальну комп'ютерну мережу Інтернет; кадрове забезпечення і навчання персоналу підприємства, що працюють з експортною продукцією тощо.

2. Нейтралізовувати вплив негативних чинників зовнішнього середовища шляхом формування захисту проти них; обмежувати вплив та кількість чинників зовнішнього середовища, що діють негативно, шляхом сегментації ринку та визначення тих позицій, де дія цих чинників є найелабшою.

3. Цілеспрямовано керувати функціонуванням системи управління для досягнення стратегічних цілей та завдань експортної діяльності, розвитку внутрішнього механізму її саморегуляції та забезпечувати синхронізацію управлінського впливу з динамікою дії негативних та позитивних чинників, тобто гнучкості експортної діяльності підприємства як процесу.

4. Використовувати стратегічне бачення щодо процесів управління керівним складом. Перелічені узагальнені стратегічні напрями розвитку експортоорінтованої політики підприємств повинні мати системний характер застосуватись у контексті довгострокової стратегії зовнішньоекономічної діяльності.

У сучасних умовах рішення проблеми розвитку й  особливо ефективної реалізації можливостей  експортного потенціалу України  залежить не тільки від економічної  ситуації в країні, але і тісно  пов'язано зі змінами, що відбуваються в світогосподарському середовищі. У цьому зв'язку при розробці експортної політики країни необхідно враховувати  об'єктивні зміни в геоекономічній і геополітичній ситуації у світі, інтереси окремих країн-партнерів  по зовнішньоекономічних зв'язках, міжнародні правові норми і правила торгівлі, конкурентні переваги своєї країни і її провідних підприємств, які активно беруть участь (або здатні брати участь) у світовому торгово-економічному співробітництві. Таким чином, успіх у реалізації експортного потенціалу може бути досягнутий лише при орієнтації галузевих комплексів і підприємств на випуск тих видів конкурентоспроможної продукції, особливо високих технологій і послуг, що зможуть знайти свої "ніші" на зовнішніх ринках.

Важливе значення для підприємств може мати підтримка з боку держави у  вивченні ринків, організації реклами, участі у ярмарках, виставках. За кордоном з цією метою витрачаються значні кошти. Так, у Великобританії фірми  мають право на покриття за рахунок  держави до 1/3 витрат на дослідження  зовнішніх ринків, до 1/2 витрат на заснування закордонних підрозділів. Уряд Німеччини  активно сприяє фірмам в участі у  міжнародних виставках та ярмарках, різних міжнародних спеціалізованих  салонах і вважає їх ефективним інструментом активізації експорту.

З метою  ефективнішого використання експортного  потенціалу в Україні доцільно сформувати державну систему зовнішньоекономічної інформації, якою могли б користуватися  всі підприємства. Загальна інформація, яку повідомляють державні відомства  і торговельні представництва за кордоном, повинна поширюватися безплатно. Докладає неабияких зусиль для поширення  необхідної інформації, наприклад, ЄС, який проводить політику підвищення конкурентоспроможності, сприяючи міждержавному  співробітництву. Одним з конкретних напрямів такої діяльності є створення  комп'ютеризованої системи пошуку партнерів.

Зменшенню енергоємності металургійного виробництва  сприятиме:

• оптимізація кількості та змісту державних цільових і бюджетних програм фінансування науково-технічних робіт, що спрямовані на розроблення та впровадження у металургії матеріало-, енерго- та ресурсозберігаючих технологій та устаткування;
• актуалізація Програми енергоефективності та енергозбереження на період до 2017 р., спрямованої на модернізацію та зниження енергоємності виробництва металопродукції за рахунок розробки та впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій та устаткування;
• підтримка енергозберігаючих проектів у металургії шляхом використання передбачених податкових пільг при закупівлі сучасного енергозберігаючого обладнання; укладання угод щодо отримання податкового кредиту на частину прибутку, що спрямовується на інвестування енергозберігаючих технологій; відкриття спеціальних кредитних ліній у вітчизняних банках для фінансування реконструкції та модернізації металургійного обладнання.

Підвищення  конкурентоспроможності металургійної  галузі вимагає технологічного оновлення  та оптимізації структури продукції  за рахунок наступних заходів:

розробки  та впровадження ефективного механізму  контролю за виконанням інвестиційних  та соціальних зобов’язань на приватизованих об’єктах, в тому числі завдань  щодо структурної модернізації, підвищення продуктивності праці, забезпечення конкурентоспроможності продукції, соціальних гарантій; опрацювання  механізму повернення майна в  державну власність у разі невиконання  приватизаційної угоди;