Експортній потенціал підприємства

11) Велика депресія (1929-1933) 29 жовтня 1929 р. (Чорний четвер) обвалилися всі фондові індекси на американських біржах. Кризі передувало скорочення виробництва в країнах, що розвиваються. Бум фондового ринку в США в 1927-1928 р. привів до відтоку капіталу з Європи і Латинської Америки, спровокував кілька валютних криз в Австралії, Аргентині, Бразилії, Уругваї.

12) Криза долара (1933). Президент США Теодор Рузвельт вирішив припинити дію золотого стандарту в США. До того моменту запаси золота у ФРС не покривали обсяг грошової маси в країні. Побоюючись втілення планів Рузвельта, іноземні інвестори стали скуповувати долари, обмінювати їх на золото і вивозити дорогоцінний метал із країни. У підсумку Рузвельт здійснив задумане: скасував прив'язку долара до золота.

13) Перша енергетична криза (1973). Почалася з подачі країн - членів ОПЕК, що знизили обсяги видобутку нафти. У такий спосіб добувачі чорного золота намагалися підняти вартість нафти на світовому ринку. 16 жовтня 1973 р. ціна бареля нафти піднялася на 67% - з 3дол. до 5 дол. В 1974 р. вартість нафти досягла 12 дол.

14) Чорний понеділок (1987). 19 жовтня 1987 року американський фондовий індекс Dow Jones Industrial обвалився на 22,6%. Слідом за американським ринком обвалилися ринки Австралії, Канади, Гонконгу. Катастрофу на світових фондових майданчиках біржовики вважають містикою: події не передували економічні чи політичні потрясіння. Можлива причина кризи - стадний рефлекс: відтік інвесторів з ринків після сильного зниження капіталізації пари-трійки великих компаній.

15) Мексиканська криза (1994-1995). Наприкінці 1980-х рр. мексиканський уряд проводив політику залучення інвестицій у країну. Зокрема, чиновники відкрили фондову біржу, вивели на майданчик більшість мексиканських держкомпаній. В 1989-1994 рр. у Мексику линув потік іноземного капіталу. Перший прояв кризи - втеча капіталу з Мексики: іноземці стали побоюватися економічної кризи в країні. В 1995 році із країни «пішли» 10 млрд. дол. Почалася криза банківської системи.

16) Азіатська криза (1997). Наймасштабніше падіння азіатського фондового ринку із часів Другої світової війни. Криза - наслідок відходу іноземних інвесторів із країн Південно-Східної Азії. Причина - девальвація національних валют регіону та високий рівень дефіциту платіжного балансу країн Південно-Східної Азії. За підрахунками економістів, азіатська криза знизила світовий ВВП на 2 трлн. дол.

17) Російська криза (1998). Одна з найважчих економічних криз в історії Росії. Причини дефолту: величезний державний борг Росії, низькі світові ціни на сировину (Росія - великий постачальник нафти та газу на світовий ринок) і піраміда державних короткострокових облігацій, по яких уряд РФ не зміг розплатитися вчасно. Курс рубля відносно долара в серпні 1998-го - січні 1999-го впав в 3 рази - з 6 руб. за долар до 21 руб. за долар.

18) Криза.com (2001). Крах інтернет-компаній (доткомів) спочатку торкнувся дрібних інтернет-компаній, потім хвиля банкрутств прокотилася по великих компаніях, що спеціалізувалася на послугах b2b (бізнес для бізнесу). Причина кризи - невиправдано високий рівень інвестицій у компанії IT-сектора та низькі фінпоказники багатьох з них. Після кризи доткомів у США почалася рецесія. [http://www.antykvar.com.ua/pub/Ekonomichni_kryzy.html]

Усі згадані  вище кризи мали переважно локальний  характер і жодна з них не була настільки масштабною та впливовою  як світова фінансова криза 2008 року. Вона проявилася у формі дуже сильного погіршення основних економічних показників у більшості країн світу на початку 2008 року, а вже в кінці того ж року світова економіка увійшла у фазу рецесії.

Попередником  глобальної фінансової кризи була іпотечна криза у США, яка розпочалася ще у 2006 році. Головною її причиною було зростання обсягів неповернених житлових кредитів ненадійними позичальниками. Криза стала помітною і почала набирати міжнародних масштабів навесні 2007 року, коли New Century Financial Corporation, найбільша іпотечна компанія США пішла із Нью-Йоркської фондової біржі у результаті заборони, накладеної на торги її акціями. Компанія перестала видавати кредити, і крім того, виявилися неспроможною виплачувати заборгованість кредиторам. І хоча доля кредитів, виданих ненадійним позичальникам, була незначною у загальній масі іпотечних кредитів, це спричинило паніку на ринку житла. Іпотечні банкрутства добралися і до надійних позичальників. На хвилі банкрутств американських агенцій із іпотечного перекредитування ненадійних позичальників, інші кредитні організації перестали видавати іпотечні позики навіть позичальникам із хорошим кредитним рейтингом, хто не мав підтвердженого офіційного доходу, або початкового внеску. Протягом наступних кількох місяців зазнали збитків або збанкрутували десятки компаній.

Іпотечна  криза в США спровокувала іпотечні кризи в Європі та країнах Азії, де мали місце схожі схеми кредитування. При чому, кризи зачепили водночас і високорозвинені країни і країни, що розвиваються. Відповідно, збитків почали зазнавати не лише банки світового масштабу, а й локальні також. За оцінками експертів інвестиційного банку Goldman Sachs, фінансові установи всього світу зазнали за 2 роки кризи 1,2 трлн. дол. збитків, при цьому тільки американські установи – на суму 460 млрд. дол.

Такі  значні збитки призвели до обвалу фондових ринків світу. В результаті, інвестори  переключили свою увагу з фондового  ринку на товарний ринок, що призвело до зростання цін на нафту та золото. Це в свою чергу спровокувало зростання  загальносвітової інфляції та зменшення  темпів росту світової економіки.

В Україні  наслідками глобального потрясіння стали: криза ліквідності у банківському секторі, що спровокувала кризу будівельної галузі; підвищення цін на паливно-мастильні матеріали через зростання світових цін на енергоносії, що в свою чергу призвело до подорожчання вартості транспортних послуг, а також позначилося на ціні врожаю та спровокувало підвищення цін на продовольство.

Крім  того, підвищення світових цін на нафту  призвело до зростання загальносвітового  рівня інфляції, а отже і до збільшення цін на всі імпортні товари.

Дуже  сильно постраждала металургійна галузь через різке скорочення попиту та падіння цін на металопродукцію на зарубіжних ринках, а також одночасне підвищення цін на сировинні ресурси. [http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2008-3/Doroshenko_308.htm]

Отже, кризові  явища в економіці є невід’ємною  частиною економічного зростання та необхідною умовою для подальшого економічного розвитку. Сучасна криза відбувається в умовах глобалізації світового господарства, що надало їй загального характеру, охоплення нею всіх країн і континентів. Вона стала першою кризою XXI ст., яка набула глобальних масштабів. Це дало підставу відомим ученим і фахівцям зазначити, що вона має системний характер і є найглибшою за своїми наслідками.

1.3 Особливості металургійної галузі України та причини негативного впливу світової фінансової кризи на зовнішньоекономічну діяльність металургійних підприємств

В умовах світової фінансової кризи, яка поширюється  національними ринками, особливої  уваги потребує зовнішньоекономічна  діяльність кожної окремої країни. Особливо це питання актуальне для країн з невеликою економікою, яка носить відкритий характер. Саме до таких країн, за визначенням І.Фішера, відноситься Україна. Висока залежність від постачання енергоносіїв, кон’юнктури світових ринків робить вітчизняну економіку дуже чутливою до змін чинників зовнішнього середовища.

Про відкритість  економіки свідчить той факт, що обсяг щорічного експорту українських  підприємств складає 60% від валового внутрішнього продукту країни. З яких 37% - продукція металургійної галузі. В той же час більшу частину  українського імпорту складає постачання енергоносіїв (природного газу), найбільшим споживачем якого є металургійні підприємства. Тому аналіз зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств  України доцільно проводити саме на основі дослідження металургійної  галузі.

Коливання попиту на світовому ринку металу та енергоносіїв, суттєво впливають  на ефективність діяльності українських  металургів та вітчизняної економіки  взагалі. До того ж негативна динаміка українського торговельного балансу  та від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі, яке склалося в останні роки свідчать про наявні проблеми в управлінні зовнішньоекономічною діяльністю підприємств  стратегічної галузі.

Металургійна  промисловість – основна експортна  галузь України та головне джерело  надходження іноземної валюти в країну. З чорною металургією тісно пов’язані суміжні галузі, що забезпечують її продукцією проміжного споживання (гірничодобувна, коксохімічна, виробництво вогнетривів, флюсодоломітна тощо). Чорна металургія також робить значний внесок в розвиток інфраструктурних галузей економіки, передусім транспортного комплексу, будівництва та машинобудування. [http://old.niss.gov.ua/Monitor/September09/3.htm]

Тема  дослідження ринку металів  завжди була однією із найважливіших та найактуальніших при вивченні основних показників розвитку економічних процесів в нашій державі. Саме тому варто лише було похитнутися позиціям української металопродукції на зовнішніх ринках, знизитися обсягам виробництва й експорту металу,  як одразу опинилася на межі краху вся фінансова система, обвалився курс гривні, зменшилися надходження в бюджет України. [аналіз]

Для подальшого аналізу експортного потенціалу підприємств металургійної галузі України є необхідним вивчення факторів, які вплинули на масштабність та глибину негативних наслідків світової фінансової кризи для цих підприємств.

В першу  чергу необхідно означити основні  особливості металургійної галузі України та виявити її позитивні  та негативні сторони.

До позитивних сторін розвитку вітчизняної металургії відносяться:

1) Україна володіє хорошою сировинною базою залізної руди і металобрухту. За рахунок раціонального використання цієї сировини при одночасному підвищенні ефективності застосування місцевих паливно-енергетичних ресурсів може бути досягнуте значне підвищення конкурентоспроможності української металопродукції. Але сьогодні ж щодо сировини спостерігається ситуація, що суперечить здоровому глузду: за умови стовідсоткової забезпеченості потреб України в залозою руді цей товар ввозиться з інших держав. Причина такого дисбалансу – у нерівномірному розподілі гірничо-збагачувальних комбінатів між власниками сталеливарних комбінатів. Низький рівень кооперації у гірничо-металургійному комплексі не дозволяє налагодити раціональні канали ресурсного забезпечення металургійних підприємств і створити повні технологічні цикли виробництва. На сьогодні більшість металургійних та гірничо-збагачувальних комбінатів, вугільних шахт, коксохімічних підприємств, трубних заводів розпорошені серед окремих власників і не мають тісних виробничих зв’язків. http://www.niss.gov.ua/articles/435/

2) Наукові розробки. Україна володіє унікальними технологіями пиловугільного вдування, запровадивши які, країна може знизити собівартість виробленого металу на 10-20%.

3) Національні виробники добре забезпечені дешевою електроенергією. Проте з прийняттям Кабміном наприкінці липня постанови про поетапне введення єдиних тарифів на електроенергію промислові виробники металургійних регіонів – Донецької, Дніпропетровської і Запорізької областей – будуть платити за електрику в 1,5 рази більше. Це почне підкошувати їх конкурентоспроможність.

4) Незважаючи на скарги сталеварів на брак вагонів і поганий сервіс «Укрзалізниці», варто відзначити, що структура залізничного і морського транспорту в Україні досить розвинена, щоб зарахувати її також до числа сильних сторін.

5) Безсумнівно, ще один позитивний чинник – висока концентрація виробництв. В України комбінати побудовані поруч з гірничо-збагачувальними комбінатами, що мінімізує транспортні витрати.

До слабких  сторін слід віднести:

1) Хоча в сталеливарній галузі спостерігається надлишок виробничих потужностей, велика частина з них застаріла. В Україні до цих пір близько 47% заліза виплавляється за витратною мартенівською технологією, від якої вже відмовилися майже всі країни.

2) Іншою прикрою особливістю української металургії є скромна номенклатура. Не секрет, що Україна спеціалізується на низькоякісному товарі – злитках і напівфабрикатах. Переробляти цю продукцію в автолист та інші дорогі вироби країна не поспішає.

3) Ще одним недоліком українських металургійних підприємств є застаріваючий верстатний парк і недостатність оборотних коштів.

4) Стосовно продукції, що випускається, то стандарти її якості не відповідають закордонним. Відсутність в окремих випадках сертифікації продукції відповідно до світових вимог створює складності при продажі. Незважаючи на те що сертифікація служить гарантом надходження на ринок виключно товару високої якості, дана процедура передбачає фінансові витрати із супроводу сертифіката. Маються на увазі оплата візитів аудиторів або проведення випробувань в незалежних лабораторіях. Таким чином, за відсутності реальної перспективи продажу є досить нерентабельним вкладання додаткових коштів в процедуру сертифікації незалежно від того, поставляє завод продукцію за відповідним стандартом чи ні. Ефективність продажів українського металу також обмежена недостатньо структурованою мережевою роботою в області збуту. Якщо міжнародні корпорації давно розкинули розгалужені торгові мережі і мають сотні представництв в різних континентах, то українські металургійні комбінати поки вивчають тільки азіатський і близькосхідний регіони.

5)Найбільш  прикрою слабкістю галузі є правове поле і практика ціноутворення на металургійну продукцію. Про необхідність якісних змін механізму правового регулювання відносин говорять не тільки українські підприємці і правознавці, а й представники міжнародних інститутів.