Економічна ефективність виробництва яєць і шляхи її удосконалення

    У галузі птахівництва, як і в усьому сільському господарстві, економічну ефективність потрібно розглядати в  органічному зв'язку з досягненням  соціального ефекту: поліпшення умов праці, соціально-культурного обслуговування на селі, підвищення оплати праці, тощо. При цьому також велике значення має збереження навколишнього середовища, дотримання рівноваги в природі.

    1.2. Показники економічної ефективності виробництва продукції птахівництва та методика їх визначення 

    Щоб обґрунтувати напрями та виявити  резерви підвищення ефективності виробництва  продукції птахівництва, необхідно  здійснити оцінку різних явищ, що відбуваються в цій галузі. Для цього потрібні конкретні показники, що відображують вплив різних факторів на процес виробництва. За допомогою системи цих показників можна провести комплексний аналіз і зробити правильні висновки щодо напрямів та резервів підвищення економічної ефективності виробництва.

    Для оцінки економічної ефективності виробництва  використовують натуральні і вартісні показники. Натуральні самі по собі ще не вказують на рівень економічної  ефективності виробництва, але є  вихідними для її вимірювання. Адже такий показник, як продуктивність птиці, повною мірою характеризує ступінь  ефекту, одержаного в процесі виробництва, і відображує лише один бік досягнутої ефективності. Для визначення економічної  ефективності необхідно знати розмір виробничих витрат, які забезпечили  одержання наявної продуктивності птиці, бо один і той самий рівень продуктивності може бути досягнутий при різних витратах або при рівновеликих витратах досягається різна продуктивність птиці. Для одержання порівняльних величин витрат і результатів  обсяг виробленої продукції обчислюють у вартісному виразі.

    В умовах ринкових відносин зростає роль вартісних показників, які повніше  враховують розвиток товарного обігу, сприяють зміцненню економічних  зв'язків та госпрозрахунку.

    Для визначення економічної ефективності виробництва необхідно насамперед одержаний результат (ефект) порівняти  з виробничими витратами або  ресурсами, що його створили. У процесі  виробництва використовуються засоби виробництва, робоча сила, а функціонування цих ресурсів пов'язане з виробничими  витратами. Тому для визначення економічної  ефективності виробництва в цілому по підприємству доцільно використовувати  таку систему показників:

• вартість валової продукції на 1 середньорічного працівника чи на 1 люд-год; на 1 грн. основних виробничих фондів; на 1 грн. виробничих витрат; на 1 ц к. од.;
• обсяг валового чистого доходу та прибутку на 1 середньорічного працівника чи на 1 люд-год; на 1 грн. основних виробничих фондів; на 1 грн.. виробничих витрат; на 1 ц к. од;
• рівень рентабельності та норма прибутку.

       Наведені показники характеризують ефективність використання витрат, кормів та рентабельність виробництва.

    Економічну  ефективність виробництва одного виду продукції птахівництва визначають за допомогою таких показників:

• продуктивність птиці, а саме: річна несучість однієї курки несучки і середньодобовий приріст молодняку на вирощування;
• затрати праці на одиницю продукції: на 1000 шт. яєць або на 1 ц приросту;
• собівартість 1000 шт. яєць або 1 ц. приросту;
• рівень рентабельності виробництва;
• прибуток на одиницю продукції;
• прибуток на 1000 гол. птиці.

    Важливим  показником економічної ефективності виробництва яєць та м'яса птиці  є продуктивність птиці. Для курей-несучок  продуктивність характеризується річною несучістю 1 курки-несучки. Вона визначається шляхом ділення валового збору яєць на поголів'я курей - і таким чином  отримується середньорічна несучість 1 гол. Продуктивність птиці виступає одним з головних показників ефективності, тому що рівень продуктивності і впливає  майже на всі інші показники: із ростом продуктивності зменшуються витрати кормів на 1000 шт. яєць, затрати праці, собівартість 1000 шт. яєць а із зниженням продуктивності ці показники збільшуються. Продуктивність 1 курки-несучки в свою чергу залежить від цілого ряду факторів: породний склад, стан здоров'я птиці, строки використання курей-несучок та вікова структура стада, якість кормів, годівлі та поїння, умови утримання, догляд тощо.

    Продуктивність  молодняку птиці на вирощуванні  виражається у середньодобових  приростах 1 гол. і розраховується діленням загальної кількості приросту за рік на поголів'я молодняку і на кількість днів у році. Також має велике значення, як і продуктивність курей-несучок і залежить від ряду факторів.

    Прямі затрати праці визначаються діленням загальної кількості відпрацьованих люд.- год. на виробництві даного виду продукції на кількість отриманої продукції. Рівень затрат праці також залежить від ряду факторів і знижується з підвищенням продуктивності птиці, підвищенням рівня механізації і автоматизації тощо. Вимірюється цей показник в люд.-год. на одиницю продукції 1000 шт.

    Затрати кормів на одиницю продукції розраховуються шляхом ділення загальної кількості  витрачених кормів на певну групу  птиці на кількість одержаної  продукції від цієї птиці. Вимірюється  в центнерах кормових одиниць  на 1000 шт. яєць чи 1 ц приросту. Знижується із підвищенням продуктивності птиці. З покращенням якості кормів, при зменшенні втрат кормів тощо

    Собівартість - це грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво і реалізацію одиниці продукції. її обчислюють як відношення витрат підприємства на виробництво даного виду продукції до обсягу виробленої продукції. Собівартість як економічна категорія об'єднує всі витрати підприємства в грошовій формі, відшкодування яких необхідне для здійснення процесу простого відтворення. Вона показує, у що обходиться кожному виробнику виробництво та збут продукції.

    Залежно від характеру витрат, які включаються  у собівартість продукції, в практичній діяльності підприємств розрізняють  виробничу і повну (комерційну) собівартість. До виробничої собівартості відносять  витрати, пов'язані з виробництвом та внутрішньогосподарським транспортуванням продукції до місця зберігання. Крім того, кожний виробник несе певні витрати  по збуту продукції. Собівартість розраховану  з урахуванням витрат по її збуту, називають повною, або комерційною.

    Собівартість 1 продукції знижується з підвищенням  продуктивності праці, із зниженням  трудомісткості продукції, із підвищенням  продуктивності птиці, із впровадженням  досягнень науково-технічного прогресу, із удосконаленням організації виробничих процесів, із зниженням матеріаломісткості продукції.

    Прибуток  становить різницю між виручкою (доходом) від реалізації продукції  та її повною собівартістю. Це загальна сума прибутку, яка визначається по всьому обсягу реалізованої продукції. Прибуток в розрахунку на одиницю продукції можна визначити відношенням загальної продукції або як різницю між ціною реалізації одиниці продукції і повною її собівартістю.

    Прибуток  на 1 гол. птиці розраховується діленням загальної суми прибутку від реалізації даного виду продукції на відповідне поголів'я птиці.

    Характеризуючи  рентабельність виробництва окремих  видів продукції недостатньо  визначити величину прибутку - необхідно  також порівняти її з виробничими  витратами. Для цього використовують такий показник, як рівень рентабельності. Його визначають за формулами:

    К=(П:С)100, або

    К=[(В:С)-1]-100, або

    К=[(Ц:С)-1]-100,де

    К - рівень рентабельності, %

    П - прибуток, грн.

    С - повна собівартість реалізованої продукції, грн.

    В - виручка від реалізації продукції, грн.

    Ц - ціна реалізації 1 продукції, грн.

    С - повна собівартість 1 реалізованої продукції, грн.

РОЗДІЛ 2

    Стан  та економічна ефективність виробництва  продукції птахівництва

    2.1. Організаційно-економічна характеристика господарства

    Природно - економічні умови розвитку птахівництва визначаються перш за все розміщенням господарства з точки зору природних та економічних умов.

           ЗАТ «Росток» розташоване в  м. Баштанка Миколаївської області  по вулиці Заводській, 2.  Птахофабрика лежить на рівнинній поверхні, де в грунтовому покриві переважають малогумусні, подекуди солонцюваті чорноземи. Клімат в Баштанському районі помірно-континентальний. Пересічні температури січня -4,7°С, липня 22,5°С. Річна кількість опадів 410 мм. Відстань від господарства до доріг 100-150 м; до районного центру – приблизно 4500 м; до населених пунктів – приблизно 1500 м. Розмір господарства приблизно 12 тис. м². На території птахофабрики наявні 4 курчатники, 3 пташники, кормоцех та фінансовий департамент (бухгалтерія і відділ аналітичного і стратегічного аналізу).

          Птахофабрика «Росток» була заснована  в 1999 році на базі колишньої  Державної  Племінної  Птахофабрики  ВАТ «Прогрес». З 2003 року по 2004 рік підприємство займалось  вирощуванням гусей, одночасно  проводячи реконструкцію і поновлення  виробничих приміщень, обладнання  і оснащення їх сучасними технологіями. Повністю були відновлені шість  пташників, придбана і змонтована  нова система вентиляції і  кондиціонування, встановлено сучасне,  повністю автоматизоване кліткове  обладнання, реконструйовані приміщення  пташників. Придбано нове обладнання  для підлогового вирощування  молодняку.

          В першому півріччі 2004 року із  значним збільшенням інвестування, виробництво птиці було розширено  як по профілю діяльності, так  і по поголів’ю. Були придбані курчата-несучки високовиробничих кросів і розпочато виробництво товарного яйця, приблизно 2 млн. яєць в місяць. Для подальшого розширення діяльності по птахівництву на даний момент підприємство втілює в життя проект по нарощуванню об’ємів виробництва яйця.

          Управління якістю виробляємої  продукції є найважливішим показником  для птахофабрики «Росток». Якість  – це залог до успіху. Продукція  є товаром першої необхідності, яйце входить в споживачеву  корзину всіх країн, навіть  з дуже низьким рівнем ВВП. 

     Розрахуємо  показники розміру господарства, що свідчать про рівень концентрації виробництва (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Показники розміру виробництва ЗАТ «Росток», Баштанського району