Дослідження антикризового організаційно-економічного управління фірмою

Де: 
x1 - відношення оборотного капіталу / сумі активів 
x2 - відношення нерозподіленого прибутку / сумі активів 
x3 - відношення операційного прибутку / сумі активів 
x4 - відношення ринкової вартості акцій / заборгованості (для компаній, акції яких котируються на біржі) 
х4 - відношення балансової вартості власного капіталу / залученому капіталу (для компаній, акції яких не котируються на біржі) 
x5 - відношення прибутку / сумі активів 

Для отриманих результатів, Альтман визначив 3 інтервала: 
Для компаній, акції яких котируються на біржі. 
    Z < 1,8 - підприємства є безумовно-неспроможними 
    Z = 1,81-2,99 - зона невизначеності 
    Z > 3,0 - фінансово стійкі підприємства 
Для компаній, акції яких не котируються на біржі. 
   Z < 1,23 - підприємства є безумовно-неспроможними 
    Z = 1,23-2,90 - зона невизначеності 
    Z > 2,90 - фінансово стійкі підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 

3. Розробка антикризових програм.

Антикризова програма  - це спеціальним чином підготовлений внутрішній документ, у якому систематизовано викладається перелік основних заходів, що планується здійснити в межах підприємства, його структурних підрозділів та функціональних служб для досягнення поставленої мети - виведення підприємства з кризового стану.

Виходячи з  суті антикризової програми в період її розробки та реалізації, актуальним завданням залишається розробка  песимістичного плану господарсько-фінансової діяльності підприємства в традиційному розумінні його змісту та структури. Таке планування господарсько-фінансової діяльності виступає як один з інструментів управління, за допомогою якого створюються передумови для досягнення цільових показників, встановлених антикризовою програмою. 
     Керівництву підприємства пропонується розробити песимістичний план фінансово-господарської діяльності підприємства, який повинен початися з розгляду ймовірності виконання плану обсягів реалізації продукції  та послуг на 2010р. в разі посилення дії фінансово-економічної кризи в Україні та накопичення  внутрішніх проблем. 
     Для подолання кризової ситуації підприємством розробляється стратегія фінансового оздоровлення. Її завдання – визначити основні напрями антикризових заходів і загальну очікувану ефективність. На основі плану фінансового оздоровлення розробляються більш конкретні документи: плани маркетингу, виробничі плани, графіки робіт та ін.  
     Внутрішня структура антикризової програми не потребує формалізації (чіткого та однозначного визначення окремих розділів), оскільки буде визначатися стадією кризи та суттю заходів, що включаються до її складу.    

 План антикризових заходів розробляється на підставі антикризової програми й являє собою форму її конкретизації та трансформації. Має містити перелік конкретних заходів, які передбачається здійснити, строки початку та закінчення, необхідні ресурси (кошти) та очікуваний результат реалізації, а також визначати відповідальну особу та виконавців.      

 Антикризова програма та план антикризових заходів мають задовольняти такі вимоги:     

 - забезпечувати комплексне вирішення питань фінансового оздоровлення та відновлення працездатності цілісного організму підприємства; 
     -  бути підпорядкованими стратегічним інтересам підприємства в цілому; 
     -  бути привабливими для зовнішніх інвесторів та забезпечувати залучення зовнішніх коштів, необхідних для їх здійснення; 
     -  встановлювати цілі, які кількісно вимірюються та можуть контролюватися; 
     -  містити рішення, що усувають існуючі проблеми і загрозу  для  функціонування підприємства; 
     -  конкретизувати завдання в розрізі структурних підрозділів та функціональних служб підприємства; 
     -  передбачати змістовні (кількісні та якісні) наслідки запропонованих заходів, можливі терміни їх отримання. 
                

  Мета антикризової програми вважається досягнутою, якщо з допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить з кризи (нормалізує виробничу діяльність) і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді.           

 З поміж багатьох різних заходів, які сприяють підтримуванню ефективної господарської діяльності підприємства, можна рекомендувати, зокрема, такі:   

1.  Організаційно-правові та соціальні: 
1.1.  Підвищення рівня відповідальності перших керівників підприємств в усіх напрямках життєдіяльності підприємства; 
1.2.  Збір конкретних антикризових заходів від управлінського персоналу структурних підрозділів, їх аналіз та запровадження; 
1.3.  Систематичне ознайомлення співробітників із поточною ситуацією (щоб не гальмувати процеси перебудови); 
1.4.  Виважена кадрова політика, підготовка кадрів, соціальний захист; 
1.5.  Впровадження гнучкого планування по обсягах і по номенклатурі як на 2010 рік, так і на перспективу 2011, 2012 роки, враховуючи зміни фінансово-економічної ситуації в країні і регіоні; 
1.6.  Використання загальнодержавних важелів впливу стосовно покращення організаційно-правового середовища;

1.7.  Співпраця з органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями в питаннях антикризової діяльності;

1.8.  Використання альтернативних видів діяльності. 

2.  Фінансово-економічні:

2.1.   Без залучення додаткових фінансових ресурсів на підприємство (пролонгація строків сплати заборгованості, самофінансування, лізинг, продаж неефективних активів і придбання нових під ефективні нечутливі до кризи виробництва тощо); 
2.2.   Із залученням інвестицій (фінансова допомога, позики, в проектах, які мають державне значення  - державні кредити \ фінансова допомога); 
2.3.   Оптимізація податків  (наприклад, висока інфляція поточного року дозволяє провести суттєву індексацію вартості основних фондів, за рахунок чого в наступному році можна буде економити при сплаті податку на прибуток); 
2.4.    Продаж зайвого устаткування, матеріалів і залишків готової продукції; 
2.5.    Вивільнення частини неефективно використовуваних офісних і складських приміщень і здача їх в оренду; 
2.6.   Невідкладне скорочення витрат (закриття окремих нерентабельних підрозділів підприємства, оптимізація персоналу, зменшення відпускних цін та виробництво продукції, яка гарантовано може бути реалізована); 
2.7.    Розробка дієвих заходів економії всюди і у всьому (конкретно для кожного підрозділу основного виробництва, інфраструктурних підрозділів, адмістративного персоналу тощо); 
2.8.    Затвердження заходів по енергозбереженню; 
2.9.    Посилення роботи з дебіторами і кредиторами; 
2.10.  Пошук та формування фінансових ресурсів для проведення антикризових заходів  виробничо-технічного характеру;

2.11.  Оптимізація використання вільних грошових коштів:

-  першочергове погашення гривневих зобов’язань; 
-  організація експортноорієнтованих виробництв; 
-  організація робіт з покращення ОФ при закупівлі здешевлених будматеріалів; 
-  впровадження заходів з енерго- та ресурсозбереження; 
-  зважена депозитна політика.

3.  Маркетингові: 
3.1.   Перегляд маркетингової стратегії (пошук більш ефективних способів пошуку замовлень); 
3.2.   Запровадження професійного маркетингу, для чого потрібно:

-    сформувати систему управління підприємством, орієнтовану на вимогу ринку; 
-    провести перекваліфікацію (або підвищення кваліфікації) керівників відділів збуту, постачання, виробничого, планово-економічного та інших; 
-    створити відділ маркетингу та відокремити його від відділу збуту; 
-    запровадити сучасну систему просування продукції на ринок; 
-    розробити регіональну збутову політику.               

 Створення  служби маркетингу на підприємстві  не означає автоматичного поліпшення  ситуації. Практика довела, що маркетингова  група, створена формально, ніколи не виведе підприємство з кризи. 

4.  Виробничо-технічні:

4.1.   Робота підприємства навіть з мінімальною рентабельністю і на власні кошти; 
4.2.   Модернізація та оновлення виробничих фондів у найбільш економічно ефективних напрямках виробництва ; 
4.3.   Освоєння виробництва нових предметів праці, яких потребує ринок; 
4.4.   Поліпшення якості продукції; 
4.5.   Покращення організації праці, введення напружених норм і нормативів в основу виробничих процесів; 
4.6.   Удосконалення роботи інфраструктурних підрозділів (енерго- та водозабезпечення, транспортних підрозділів та  служб матеріально-технічного забезпечення); 
4.7.   Пошук антикризових резервів виробництва із залученням персоналу з відповідним стимулюванням активних працівників; 
4.8.   Всебічна «українізація» виробництва, корпоративне кооперування; 
4.9.   Переорієнтація підприємства на задоволення потреб держави, внутрішня та зовнішня диверсифікація.

 
5. Економічна безпека  підприємства.        

 Для запобігання  кризових явищ на підприємстві, необхідно постійно слідкувати за економічною безпекою підприємства рівень якої залежить від ефективності керівництва, гнучкого управління, вибору самої системи управління та кваліфікації спеціалістів. 
Виходячи з виробничої програми діяльності підприємства, напрямків стратегічного його розвитку, важливості забезпечення споживача своєю продукцією,  підприємство повинно розробити власну довгострокову стратегію формування високого рівня економічної безпеки підприємства. За основу такої програмної довгострокової стратегії беруться основні чинники, що формують належний рівень економічної безпеки підприємства. 

Табл. Типовий формат антикризової програми  
 
 
 
 
 
 
 

Розрахунково-аналітична  частина 

1.Організаційна  характеристика підприємства ’’ІГМАР’’. 

Товариство з обмеженою відповідальністю  ’’ІГМАР’’ засноване згідно з рішенням Засновників ( Учасників ), громадян України,  протоколом №1 від 27 березня 1992 року, з метою одержання прибутку внаслідок своєї господарської діяльності та використання його в інтересах Засновників. Товариство з моменту його державної реєстрації є юридичною особою, створене за законодавством України і діє на підставі чинного законодавства України, Закону “Про господарські товариства’’,Статуту та Установчого договору. 

Засновниками Товариства є фізичні особи, зазначені в Установчому договорі про створення та діяльність товариства з обмеженою відповідальністю ’’ІГМАР ’’.

Товариство самостійно залучає і використовує матеріально-технічні, фінансові, трудові, природні та інші види ресурсів. Товариство здійснює облік результатів  своєї діяльності, веде облік, складає та подає звітність в установленому порядку до державних органів.

Для вирішення  статутних завдань у відповідності  з основним предметом і метою Товариство здійснює такі два основні напрями діяльності:

1. Виробництво упаковки для квітів , що належить до інших виробництв.
2. Здавання в оренду власного нерухомого майна.

Для забезпечення діяльності Товариства за рахунок внесків  Учасників створений статутний  фонд товариства у розмірі 218 тис. грн. 00 коп.

Товариство є  власником:

- майна та коштів, переданих йому Учасниками;

- майна, що  було придбане в процесі діяльності Товариства;

- продукції виробленої  товариством, внаслідок господарської діяльності;

- одержаних доходів  від здійснення операцій по оренді нерухомого майна та іншої фінансово-господарської діяльності;

- іншого майна,  набутого на підставах, не заборонених  законом.

Управління Товариством  здійснюється Зборами Учасників  Товариства та Директором Товариства.

Вищим органом  управління Товариством  є Збори Учасників. Трудові відносини Товариства з членами трудового колективу встановлюються чиним законодавством України. 
 
 

2. Аналіз витрат і собівартості промислової продукції.

Важливим показником, який характеризує діяльність промислового підприємства є собівартість.  

Собівартість — це поточні витрати на виробництво і реалізацію продукції в грошовому вираженні. 

Від рівня собівартості залежать фінансові результати діяльності підприємства, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан підприємства. 
Аналіз собівартості продукції дозволяє з’ясувати тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив факторів на його приріст і на цій основі дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей зниження собівартості продукції. 
Об’єкти аналізу собівартості продукції можна класифікувати за певними ознаками (рис.1)