Дослідження антикризового організаційно-економічного управління фірмою

Рис.1 Класифікація об'єктів аналізу.

Схема аналізу  собівартості продукції і джерела  їх даних для проведення аналізу  зображено на рис 2. 
 
Рис 2. Схема аналізу собівартості продукції і джерела даних для проведення аналізу. 

Завданнями аналізу  собівартості продукції є: 
- оцінка виконання плану по собівартості за звітний рік; 
- виявлення використаних ресурсів подальшого зниження собівартості продукції;

- розроблення заходів по мобілізації резервів економного витрачення матеріальних, трудових, грошових ресурсів. 
 
Групування затрат за елементами - призначено для виявлення всіх затрат на виробництво за їх видам і відображає всі затрати підприємства, пов'язані з виготовленням промислової продукції, включаючи і ту її частину, яка призначена для виконання робіт і послуг непромислового характеру. 
В цьому групуванні збережений принцип однорідності витрат, незалежно від спрямування затрат, які не можуть бути розподілені на складові частини. 
Аналіз затрат за елементами дозволяє вивчити вплив на рівень собівартості використання трудових ресурсів, основних фондів і оборотних засобів. Дані такого аналізу являються базою для: 
- встановлення потреб підприємства в матеріальних ресурсах, оборотних засобах, матеріально-технічному постачанню; 
- визначення завдань по одиниці собівартості продукції; 
- складання кошторису витрат на плановий період; 
- розрахунку суми затрат на весь випуск продукції по кожному елементу. 
Для виявлення причин зміни рівня собівартості вивчають склад і структуру затрат на виробництво. З цією метою визначають питому вагу кожного елементу в загальній сумі затрат на виробництво в %. 
Це дозволяє намітити основні напрями аналізу затрат, знайти резерви зниження собівартості продукції за рахунок зниження її матеріально-, трудо-, енерго- фондомісткості. 
При цьому порівнювати затрати в абсолютних величинах не має сенсу, так як вони обчислені на різний обсяг продукції чи робіт. 
Для порівняння фактичної структури з плановою складають таблицю.

Таблиця 1.Аналіз структури затрат за елементами.

 
З таблиці 1 видно, що найбільш питому вагу мають матеріальні і трудові витрати (48,17 + 18,13 = 66,3 %), їх структура фактично порівняно з планом знизилась на 1 % (67,3 - 66,3). Однак, структура інших витрат збільшилась на 1,06 % (20,54 - 19,42). 
Групування затрат за економічними елементами дозволяє визначити загальну суму затрат на виробництво по підприємству в цілому і їх структуру, але не дає можливість обчислити собівартість продукції, розподілити затрати по видам продукції і цільовому призначенню. Це досягається шляхом аналізу затрат по статтях калькуляції.

 
Класифікація затрат за статтями калькуляції, тобто за призначенням, дозволяє вивчити затрати по місцю їх виникнення, виявити їх зміни по окремим підрозділам підприємства, а також дає можливість розподілити витрати по видам продукції і визначити собівартість одиниці продукції.Основні статті калькуляції перераховані в табл. 2.Таке групування затрат враховує їх поділ на прямі і накладні.

Витрати, які  безпосередньо включаються в  собівартість окремих видів продукції  називаються прямими (сировина, матеріали, покупні вироби, основна і додаткова зарплата робітників, зайнятих виробництвом продукції).  Накладні - це затрати, пов 'язані з виробництвом декількох видів продукції і які відносяться на об'єкт калькуляції шляхом розподілу пропорційно відповідній базі (витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання, цехові, загальнозаводські витрати). Затрати в сукупності по всім калькуляційним статтям складають повну собівартість товарної продукції (див. табл. 2) 
 
 
 
 
 
 
 
 

Таблиця 2. 
Аналіз собівартості продукції за статтями калькуляції. ( тис. грн.) 

У цілому фактична повна собівартість знизилась порівняно  з планом на 420 тис.грн., або на 0,8 % (50239:50659 х 100-100). 
Це відбулося за рахунок економії затрат на сировину і матеріали (650,6 тис.грн.), на основну і додаткову зарплату з відрахуваннями (197,4 тис.грн.), на витрати по утриманню і експлуатації машин та обладнання, загальновиробничих витрат та інших виробничих витрат (53,0 тис.грн.), у цілому на 901 тис.грн.

Проте, по таких  статтях як покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, загальногосподарські витрати, витрати від неминучого технічного браку, позавиробничі комерційні витрати та інших, допущено перевитрати на 481 тис.грн. 
Отже, на підприємстві необхідно розробляти заходи по ліквідації вказаних перевитрат, що призведе до зниження собівартості продукції не на 420 тис.грн., а на 901 тис.грн. 
 
Матеріальні витрати мають найбільшу питому вагу в собівартості промислової продукції. Раціональне використання сировини, матеріалів, покупних, напівфабрикатів, палива і енергії являється важливим резервом зниження собівартості продукції.

Схема аналізу  прямих матеріальних витрат зображена на мал. 3 

Мал.3 Схема аналізу прямих матеріальних витрат. 

Спочатку аналізуємо відхилення у прямих матеріальних витратах в цілому по підприємству і розраховуємо фактори, які на них впливають. 
Аналіз прямих матеріальних затрат і розрахунок впливу на них зміни обсягу і структури продукції, рівня витрат можна представити в таблиці 3. 
Таблиця 3. Аналіз прямих матеріальних витрат (млн. грн.) 

Довідка. Виконання  плану випуску продукції - 107,6%.

Сировина  і матеріали: 
1. За рахунок перевиконання плану з обсягу продукції: 
1948 : 100 х 107,6 = 2096 млн.грн., 2096-1948= +148 млн.грн.  
2. За рахунок структурних зрушень використання сировини і матеріалів: 2133-2096= +37млн.грн. 
3. За рахунок зміни рівня витрати сировини і матеріалів одержано економію: 2032-2133 = -101 млн.грн. 
Покупні вироби і напівфабрикати: 
1. За рахунок зміни обсягу виробництва:

1584 : 100 х 107,6 = 1704 млн.грн., 1704-1584= + 120 млн.грн. 
2. За рахунок структурних зрушень використання покупних виробів: 1744-1704=

+ 40млн.грн. 
3. За рахунок зміни рівня витрат покупних виробів і напівфабрикатів одержано економію: 1740-1744= -4 млн. грн. 
Потім порівнюємо фактичні матеріальні витрати з плановими на конкретний вид продукції і розраховуємо вплив на їх зміну норми і ціни (табл.4). 

Таблиця 4. 
Аналіз впливу матеріальних витрат на конкретні вироби  (грн.) 

 
Аналіз використання матеріальних ресурсів завершується підрахунком  всіх резервів зниження витрат на матеріали, а саме: 
- додаткова економія від ліквідації порушень строків впровадження організаційно-технічних заходів; 
- запобігання фактам порушень норм витрат сировини і нераціональних замін матеріалів; 
- ліквідація втрат від позапланових відходів; 
- ліквідація перевитрат, транспортно-заготівельних витрат; 
- розширення спеціалізації підприємств, збільшення частки покупних напівфабрикатів у загальному обсязі сировини і матеріалів. 
Після підрахунку резервів та причин їх виникнення розробляють заходи по їх мобілізації. 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Використання фонду ЗП (заробітної плати).

Витрати на зарплату складають значну частку витрат на виробництво. 
Схему аналізу трудових витрат зображено на мал.4. 
 
Мал.4. Схема аналізу трудових витрат. 
Спочатку аналізуємо загальний фонд заробітної плати (табл. 5). 
 
 
 
 
 
 
 

Таблиця 5. 
Аналіз використання фонду заробітної плати. 
 
При цьому знаходимо абсолютне і відносне відхилення фонду зарплати. 
Абсолютне відхилення — це різниця між фактичним і плановим фондом. Результати такого аналізу дають загальні дані про використання фонду заробітної плати. Якщо при цьому виявлено перевитрати по фонду зарплати (фактична з/п > планової з/п), то це буде резервом зниження витрат. 
З таблиці 7 видно, що допущено перевитрати по зарплаті робітників і інженерно-технічних працівників на 213 млн.грн, а економія по зарплаті учнів і службовців становить 21 млн.грн., тобто за рахунок недопущення перевитрат можна знизити витрати на 213 млн.грн. 
Відносне відхилення визначається шляхом порівняння фактичного і скоригованого фондів зарплати (плановий корегується на % виконання плану по обсягу виробництва). Коригується плановий фонд зарплати промислово-виробничого персоналу і робітників. Зарплата інших категорій робітників не залежить від зростання обсягу виробництва і тому не коригується. 
При аналізі також розрахуємо вплив факторів на зміну у фонді зарплати.

Після аналізу  загального фонду зарплати аналізуємо прямі трудові витрати, тобто  зарплату виробничих робітників і розраховуємо вплив на неї зміни обсягу і  структури продукції, рівня витрат.  
 
Таблиця  6. 
Аналіз заробітної плати виробничих робітників (млн.грн.) 
 

Довідка. Виконання  плану товарної продукції - 107,6%. 
1. За рахунок обсягу продукції: 
     1902 : 100 х 107,6 = 2047 млн.грн.,  2047-1902= + 145 млн.грн. 
2.За рахунок структурних зрушень. 
Фактична різниця між сумою заробітної плати за затвердженим планом і сумою заробітної плати, вирахуваної з планових норм витрат на фактичний випуск продукції, -95 млн.грн. (1902-1997).

Ця різниця  утворилась під впливом двох факторів: 
- відхилення від плану обсягу виготовленої продукції ( +145 млн.грн.); 
- зміни структури продукції ( -50 млн.грн.). 
За рахунок структурних зрушень у напрямі збільшення випуску менш виробів одержано економію 50 млн. грн.

3. За рахунок рівня витрат одержано економію 35 млн.грн. (1997-1962).

Вплив на зміну  прямих трудових витрат різних факторів зображено на мал. 5 

Потім підраховуємо резерви економії зарплати. При цьому  важливим резервом є зниження непродуктивних виплат: 
1) доплат за роботу у зв'язку зі зміною умов праці; 
2) доплат за роботу в позаурочний час; 
3) оплата цілодобових і годин внутрізмінних простоїв. 
При аналізі ці витрати слід виділити із загального фонду зарплати. Наявність на підприємстві значних сум цих витрат свідчить про недоліки в організації виробництва і праці, порушенні ритмічності виробництва. 
При аналізі використання фонду заробітної плати важливо перевірити дотримання запланованого співвідношення темпів зростання продуктивності праці та середньої зарплати.  
 
 

Таблиця 7. 
Аналіз дотримання співвідношення темпів зростання продуктивності і середньої заробітної плати.  
 
Співвідношення темпів зростання продуктивності праці і середньої зарплати склало по плану 0,28% ; фактичне співвідношення — 0,12 %. Таким чином, підприємство добилося позапланованої економії по фонду зарплати і значно покращило співвідношення темпів зростання продуктивності праці і зарплати порівняно з планом. Це призвело до зниження собівартості продукції. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок:

  Написавши дану курсову роботу  на тему «Антикризове організаційно-економічне управління фірмою»,  я дійшов до висновку, що антикризове управління має дуже важливе значення для підприємств усіх рівнів та форм власності. Але , на жаль, українські підприємства  приділяють йому  недостатню увагу,  особливо це стосується  попереджувального  управління стану кризи. Адже, чим раніше підприємство проаналізує потенційну кризу тим з більшою ймовірністю воно зможе подолати її з найменшими втратами  та за коротший період часу.

Цілями антикризової стратегії підприємств повинні бути:

- забезпечення  ліквідності і платоспроможності  підприємства на підставі оптимального поєднання власних і залучених джерел засобів;

- отримання  прибутку і забезпечення відповідного  рівня рентабельності, достатнього для задоволення всіх своїх потреб при здійсненні основної, інвестиційної і фінансової діяльності.

  Вибір стратегії попередження банкрутства і ефективність заходів підприємств по залученню ринкових механізмів залежить від системи управління фінансами на підприємстві.

  Аналіз господарсько-фінансового стану підприємства, причин фінансової кризи та слабких місць та наявного потенціалу дозволяють зробити висновок щодо доцільності залучення інвестицій з метою відновлення його платоспроможності, збереження основного напрямку його діяльності і розширення нових напрямків.

  Ефективність антикризового управління зумовлюється здатністю підприємства конструктивно реагувати на зміни, що загрожують його нормальному функціонуванню. Важливою умовою є зміни у сфері прикладання антикризових управлінських рішень. Успіх підприємства визначається, насамперед, раціональною організацією виробництва продукції, зниженням витрат виробництва та іншими засобами впливу на його внутрішні фактори. Виникнення кризового стану підприємства є свідченням поступового розбалансування та повної  втрати дієздатності внутрішнього механізму саморегуляції господарської системи. До моменту виникнення кризи економічна система досягає вершини можливого розвитку. Система вичерпує свій продуктивний потенціал або вступає в конфлікти з існуючим господарським механізмом, відносинами власності. Має місце моральне старіння концептуальних засад ведення бізнесу — матеріально-технічних, ринкових, соціальних.

   Розв'язання накопичених суперечностей можливе лише на підґрунті кардинального перегляду усіх фундаментальних засад ведення бізнесу, координації стратегічного бачення місії та змісту діяльності підприємства, що зумовить перехід системи до нового стану рівноваги, яка є необхідною передумовою для її подальшого розвитку. Подолання кризи не може здійснюватись автоматично, воно має бути організовано органом управління підприємством. Це обумовлює потребу в розвитку самостійної галузі наукових знань — антикризового управління.

Антикризове управління — це спеціальне, постійно організоване управління, націлене на найбільш оперативне виявлення ознак кризового стану та створення відповідних передумов для його своєчасного подолання з метою забезпечення відновлення життєздатності окремого підприємства, недопущення виникнення ситуації його банкрутства.