Бюджетний дефіцит та проблеми його покриття в Україні. Державний борг

     «У  травні в казну надійшов податок  на прибуток підприємств за І квартал, і, на скільки мені відомо, у зв'язку із зібраними авансовими платежами вдалося зібрати набагато менше коштів в бюджет, ніж планувалося», - зазначила економіст інвесткомпанії «Драгон Капітал» Олена Белан. За її словами, помиляються у своїх обвинуваченнях і в президентській команді. «Показник дефіциту загального фонду держбюджету у січні-травні в розмірі 7 млрд. грн. здається мені реальним, оскільки Мінфін використовує касовий метод розрахунку: доходи враховуються тільки по факту їх надходження», - зазначила вона.

     Але з цього всього випливає тільки одне: економіка України важко переживає  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2. Державний борг в  українській економіці 

2.1. Поняття «державного  боргу» 

    Формування  державного боргу безпосередньо  пов'язане з погашенням зобов'язань за державним кредитом. Разом з тим, на ці процеси впливають і інші фактори. Так, у випадках коли державні органи управління з тих чи інших причин не виконують передбачені законодавством видатки державного бюджету, на цій основі виникає заборгованість за виплатою заробітної плати, пенсій, стипендій та ін. Сума державного боргу перевищує зобов'язання за державним кредитом.  

    Державний борг - це сукупність зобов'язань держави  за платежами, які належить виконати на підставі одержаних або гарантованих активів, товарів та послуг в минулі періоди. Нерідко державний борг розглядається як сума строкових боргових зобов'язань уряду, що виражені в грошовій формі. Та таке визначення буде не зовсім повним. Воно не охоплює багатьох платежів, які має виконати держава на підставі минулих подій. Так, воно не включає заборгованість, за виплатою зарплати, пенсій, компенсації переплачених податків, надання гарантій за кредитами та ін. Не зовсім вдалим є і визначення боргу, коли суб'єктом називається уряд, а не держава. Адже крім уряду, державна заборгованість може виникати і на підставі діяльності центрального банку, місцевих органів державної влади та ін. державний борг виникає не тільки на основі зобов'язань відповідних бюджетів, а і бюджетних установ.

    Поняття державного боргу тісно пов'язане  з поняттям бюджетного дефіциту, так  як державний борг – це сумма  дефіцитів державного бюджету за мінусом бюджетних надлишків; нагромаджена урядом сума запозичень для фінансування бюджетного дефіциту. Державний борг виникає через брак у державі коштів, необхідних для виконання її функцій, тому держава змушена мобілізувати додаткові кошти для покриття своїх видатків. Між бюджетним дефіцитом і державним боргом є пряма залежність. Державні позики- головне економічно виправдане джерело покриття бюджетних дефіцитів [7, ст.. 361].

    Залежно від суб'єктів кредитних відносин розрізняють внутрішній і зовнішній  державний борг.

    Внутрішній  держаний борг – це боргові зобов'язання уряду у формі кредитів, отриманих  урядом, державних займів, здійснюваних за допомогою випуску цінних паперів від імені уряду і за його дорученням.

    Залежно від типа кредитора внутрішній борг буває:

1. Заборгованість перед юридичними особами
2. Заборгованість перед банківськими установами:

а) перед  НБУ, у тому числі:

- за  позиками, одержаними для фінансування  дефіциту бюджетного поточного  року (минулих років);

- за  компенсаційними виплатами населеню  в Ощадбанку;

- сільськогосподарських  підприємств за позиками, віднесеними  на державний борг;

- інша  заборгованість перед НБУ;

б) заборгованість перед іншими банками.

3. Заборгованість  перед іншими органами управління

4. заборгованість, не віднесена до інших категорій

    За  типом боргового зобов'язання внутрішній борг буває:

1. Довгостроковий борг
2. Середньостроковий борг
3. Короткостроковий борг
4. Заборгованість за кредитами, одержаними на фінансування дефіциту бюджету
5. Заборгованість за відсотками, нарахованими за кредитами, одержаними на фінансування дефіциту бюджета
6. Заборгованість за іншими зобов'язаннями

     Внутрішній  борг – це борг уряду країни своїм громадянам. Це ситуація, коли всі «винні самі собі». Коли борг не дуже великий, він не маєвідчутного впливу на економіку, оскільки не супроводжується вивезенням за кордон матеріальних цінностей.

     Зовнішній державний борг – борг фізичним, юридичним особам за кордоном та іноземними державам.

     Залежно від типа кредитора зовнішній  борг буває:

1. Заборгованість за позиками міжнародних організацій
2. Заборгованість за позиками, наданими іноземними державами, у тому числі за позиками, наданими під гарантію уряду
3. Заборгованість за позиками, наданими постачальниками
4. Зовнішня заборгованість, не віднесена до інших категорій

За  типом боргового зобов'язання зовнішній борг буває:

1. Довгостроковий борг
2. Середньостроковий борг
3. Корокостроковий борг
4. Заборгованість за іншими зобов'язаннями

     Зоввнішній  борг лягає тягарем на країну –  вона змушена віддавати товари й  послуги в рахунок оплати відсотків  і погашення боргу. Крім цього, нерідко  іноземні країни надають кредити  за умови внесення певних корективів ф його економічну політику.

     Якщо  у країни дуже великий зовнішній  або внутрішній борг дердавний борг, їй може бути оголошено дефолт. Дефолт – визнання країни неплатоспроможною. При бюджетному профіциті державний  борг може частково погашатися. Витрати  на погашення боргу збільшуються зі зростанням ставок відсотка. 

2.2. Інституційно-правове  забезпечення управління  державним боргом 

     Успішне досягнення цілей, що стоять перед Україною у сфері економічної та соціальної політики, значною мірою залежить від ефективності управління державним боргом, що є одним із пріоритетних завдань фінансової політики держави, важливої умови її фінансової стабільності. Ефективне управління боргом на всіх його етапах (починаючи з моменту вибора джерела та напрямку використання коштів і закінчуєчи погашенням боргу) дозволить уникнути кризових боргових ситуацій та перевантаження видаткової частини державного бюджету в розрізі витрат на обслуговування державного боргу, сприятиме забезпеченню стабілізації соціально-економічної ситуації та розвитку економіки України, що в майбутньому забезпечить зростання дохідної частини державного бюджету.

     Інституційне  забезпечення державного боргу –  це система інститутів (як державних  так і приватних), участь яких необхідна  для забезпечення процесу запозичення  коштів та адекватного управління державним боргом. Інституційне забезпечення можна назвати інфраструктурою всієї системи управління державним боргом.

     Інститутами, які забезпечують розвиток державного кредиту в Україні є:

• органи державної влади (Кабінет Міністрів України, зокрема Міністерство фінансів України, Міністерство економіки; Верховна Рада України; Національний банк України; Державне казначейство України; та ін..);
• органи місцевого самоврядування;
• агенти держави на ринках державних цінних паперів, андерайтери;
• фінансові консультанти;
• контролюючі та регулюючі органи (Голоне Контрольно-ревізійне управління міністерства фінансів, Рахункова палата Верховної Ради України);
• реєстратори і депозитарії [4, ст. 202-203].

     Крім  вищезазначених інститутів, необхідно  додати до інституційної підсистеми продавців фінансових ресурсів – інвесторів та кредиторів (як вітчизняних так і зарубіжних).

     Кабінет міністрів України виступає від імені держави гарантом кредитів, які надаються Україні урядами іноземних держав, міжнародними фінансово-кредитними організаціями, іноземними банками; визначає банки агенти Кабінету Міністрів України із залучення і повернення отриманих кредитів, приймає рішення про випуски облігацій внутрішніх і зовнішніх державних позик, їхні обсяги, строки, порядок поверненя тощо.

     Особливе  місце серед суб'єктів серед  системи управління державним боргом посідає Міністерство фінансів України. Будучи центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів  України, Міністерство фінансів України  здійснює єдину державну, фінансову, бюджетну і податкову політику [5]. У складі Міністерства фінансів України діє Департамент державного боргу та Департамент співробітництва з міждународними фінансовими організаціями (Додаток 1).

     Згідно  з чинним законодавством до контролюючих органів системи управління державним боргом належать Верховна Рада України, Міністерство фінансів, Державне Казначейство, Національний банк україни, державна контрольно-ревізійна служба України, Рахункова палата України.

     Розглянемо  детальніша правове забезпечення державних запозичень.

     Правовою  основою управління державним боргом є Конституція України, в якій передбачено (ст. 92), що виключно законами України встановлюється порядок  утворення і погашення державного боргу, порядок випуску та обігу  державних цінних паперів, ії види та типи. Ст. 85 Конституції України до виключних помножень Верховної Ради України віднесені затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків, і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням [6].

     Усю правову базу, яка забезпечує дієздатність системи управління державним боргом в Україні, можно умовно розділити на такі групи:

1. Група законодавчо-правових актів, які визначають загальні тенденції формування державної заборгованості, її критичні розміри відповідно до економічного розвитку країни.
2. Закони, постанови, які регулюють сутність, структуру, порядок, умови, строки, види, прибутковість, емісію державних внутрішніх боргових зобов'язань, тобто взначають порядок формування і функціонування ринку внутрішніх боргових зобов'язань.
3. Правові акти, які регулюють питання залучення кредитних ресурсів із зовнішніх фінансових ринків для стимулювання і розвитку виробничо-господарської діяльності, щ надаються суб'єктами господарювання під гарантію Кабінета Міністрів україни, Міністерства фінансів та національного банку україни.
4. Правові акти, що регулюють обіг зовнішніх боргових зобов'язань, а також правові акти, які визначають і регулюють питання отримання кредитних ресурсів зі світового ринку  позикових капіталів для фінансування державних програм. Значна частина правої бази, яка стосується цієї проблеми, охоплює безпосередньо угоди між урядами іноземних держав, міжнародними фінансово-кредитними інституціями та україною щодо надання позик. ця складова містить правову базу, яка регулює питання, пов'язані з отриманням, використанням ресурсів, сплатою доходів та погашенням заборгованості, і визначається відповідно до законодавчої бази країни-кредитора.

     Усі зазначені вище питання потребують системної законодавчої основи, яка  б враховувала передові досягнення теорії державного боргу та практики здійснення державних запозичень 
 

2.3. Державний борг  як негативне явище  в економіці країни 

     За  станом на 31 грудня 2009 року державний та гарантований державою борг України становив 301.512.736,92 тис.грн. або 37.759.891,92 тис.дол.США, в тому числі: державний та гарантований державою зовнішній борг – 196.379.817,51 тис.грн. (65,13% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 24.593.590,18 тис.дол.США; державний та гарантований державою внутрішній борг – 105.132.919,41 тис.грн. (34,87%) або 13.166.301,74 тис.дол.США. Державний борг України становив 211.624.191,42 тис.грн. (70,19%) або    26.502.716,54 тис.дол.США.

     Статтею 11 Закону України «Про Державний  бюджет України на 2009 рік» встановлений граничний розмір державного боргу  України в сумі 193.076.747,3 тис.грн.

Перевищення фактичного обсягу державного боргу  над граничним становить 18.547.444,1 тис.грн. і спричинене як здійсненням  державних запозичень відповідно до статті 85 в сумі більшій ніж передбачено  додатком №2 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», так і зростанням фактичних курсів іноземних валют порівняно із прогнозними, що застосовувались при плануванні державного бюджету.

     Державний зовнішній борг становив 120.554.114,65 тис.грн. (39,98%) або 15.097.572,29 тис.дол.США. Державний внутрішній борг становив 91.070.076,77 тис.грн. (30,20%) або 11.405.144,25 тис.дол.США.

     Гарантований  борг України становив 89.888.545,50 тис.грн. (29,81%) або 11.257.175,38 тис.дол.США, в тому числі: гарантований зовнішній борг – 75.825.702,86 тис.грн. (25,15%) або 9.496.017,89 тис.дол.США; гарантований внутрішній борг – 14.062.842,64 тис.грн. (4,66%) або 1.761.157,49 тис.дол.США.

     Протягом 2009 року сума державного та гарантованого  державою боргу України збільшилася  у гривневому еквіваленті на 112.102.350,10 тис.грн. (59,18%) в основному за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики для збільшення статутних капіталів банків та НАК «Нафтогаз України» (на суму 44 млрд.грн. або 39,3% зростання обсягу боргу) та для поповнення Стабілізаційного фонду (на суму 4,7 млрд.грн. або 4,2%), отримання другого траншу позики Міжнародного валютного фонду (на суму 36,9 млрд.грн. або 32,9%), отримання першої програмної позики Світового банку на реабілітацію фінансового сектора (на суму 3,2 млрд.грн. або 2,9%) та зростання курсів іноземних валют до гривні (на суму 6,0 млрд.грн. або 5,3%).При цьому, державний борг України збільшився на 80.934.542,04 тис.грн. (61,93%), в тому числі: державний зовнішній борг збільшився на 34.531.012,86 тис.грн. (40,14%) в основному за рахунок отримання другого траншу позики Міжнародного валютного фонду (на суму 36,9 млрд.грн.) та зростання курсів іноземних валют до гривні (на суму 3,0 млрд.грн.), державний внутрішній борг збільшився на 46.403.529,18 тис.грн. (103,89%) в основному за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики для збільшення статутних капіталів банків та НАК «Нафтогаз України» (на суму 44 млрд.грн.).