Банковская система Украины

4. Розвиток  банківської системи  України в сучасних умовах та структурні аспекти вдосконалення.

     У будь-якій державі, незалежно від  економічної системи та способу організації суспільних відносин, банківська система відіграє визначальну роль. Недарма банківську систему порівнюють часто із кровоносною системою економіки держави. Адже саме вона забезпечує економіку потрібним обсягом фінансових ресурсів, забезпечуючи вільний рух капіталу, розрахунки суб'єктів господарювання, кредитування економіки, а також реалізацію цілої низки інших функцій та завдань. Без розвиненої банківської системи неможливо навіть уявити собі розвинену економіку держави.

     Упродовж  останніх років банківський сектор економіки був одним із найприбутковіших та розвивався найбільш динамічно порівняно з іншими галузями. Станом на 01.01.2008 р., власний капітал усіх банків становив 69,6 млрд грн, а вже на 01.01.2009 – 103,2 млрд грн, тобто зріс в 1,48 раза. Доходи банків у 2008 р. становили 104,6 млрд грн, зокрема відсоткові доходи становили 77,5 млрд грн (або 74,0 % від загальних доходів), комісійні доходи – 17,6 млрд грн (16,8 %). Витрати банків становили 94,5 млрд грн, зокрема відсоткові витрати – 44,5 млрд грн (або 47,1 % від загальних витрат), комісійні витрати – 1,9 млрд грн.

     До  кризи банки здійснювали адекватну  економічній ситуації політику. У країні був економічний бум – банки вели бізнес згідно із ситуацією. При цьому ніщо не віщувало бурі: макроекономічні прогнози 2006-2007 рр. В усьому світі й, зокрема в Україні, були позитивними. Про можливу кризу за кордоном почали активно говорити лише в першій половині 2008 р., а в Україні – ще пізніше. Фінансова криза, яка розпочалась у жовтні 2008 р., вплинула на українську банківську систему та виявила ті фундаментальні дисбаланси системи, які в умовах економічного підйому були не помітні, або ж просто ігнорувалися.

     2009 рік був для банківської системи  досить складним і характеризувався  початком глобальних трансформацій  на фінансовому ринку. Показовим  було друге півріччя минулого  року, коли можна було спостерігати  послаблення нормативного регулювання,  а також пруденціального контролю  з боку НБУ (вочевидь, під тиском  міжнародних фінансових організацій).

     Впродовж  останнього року кредитна активність банків була слабкою. Основні зусилля  були сконцентровані на роботі з проблемною заборгованістю, включаючи її продаж і реструктуризацію. Але це не допомогло  поліпшити якість активів, значна частина  банків мала проблеми з ліквідністю  через низьку якість вкладень.

     Не  дивлячись на застосовані заходи для стабілізації фінансового стану  банків, ключові ризики для банківської  системи країни (втрата активів та зниження їх ліквідності) зберігаються на високому рівні.

   Основними чинниками, що зумовлюють ступінь схильності до ризиків банків, які працюють на вітчизняному фінансовому ринку  є:

• невисока якість робочих активів, включаючи значний обсяг і питому вагу простроченої заборгованості, а також загальне зниження ліквідності банківських активів (включаючи кредити, основні фонди банків і заставне майно), зважаючи на низький платоспроможний попит. Збереження поточного стану є наслідком низької економічної активності і зумовлює схильність банківської системи до кредитного ризику.
• низька довіра, нестабільна пасивна база є визначальними чинниками, що характеризують схильність банківської системи до ризику ліквідності. При цьому дії НБУ (як фінансова, так і нормативна підтримка) дозволили підтримати платоспроможність низки банківських установ на мінімально необхідному рівні.
• вразливість банківської системи до валютно-курсової політики в країні, оскільки за останні декілька років банки надали значний обсяг валютних кредитів, у тому числі позичальникам, у яких відсутні валютні надходження. Дії регулятора щодо стабілізації ситуації на валютному ринку країни (у тому числі за рахунок посилення контролю за валютними позиціями банків) мали короткостроковий ефект, в той же час схильність банків до валютного і кредитного ризиків залишається значною, зважаючи на поточну валютну структуру активів банківської системи.
• схильність банківської системи України до операційного і регуляторного ризиків внаслідок недосконалого нормативно-правового поля, яке постійно змінюється.

   Поглиблення банківської реформи та всебічне зміцнення на цій основі банківської  системи, забеспечення на ділі її ефективної підтримки з боку держави розглядається  як одне з пріоритетних завдань економічної  політики. Без кваліфікованого здійснення радикальних заходів у цій  сфері економічної діяльності, вирішення  всього комплексу завдань ринкової трансформації адміністративної економіки, забеспечення її цивілізованого функціонування неможливо.

     Основна спрямованість подальшого  реформування банківської системи  пов’язується з утвердженням  на ділі функціонально розглянутої  дворівневої структури банківських  відносин, що передбачає забеспечення  Національним банком країни стабілізацію  грошового обігу, з одного боку, і здійснення всього комплексу  банківських послуг комерційними  банками, з іншого. З цією метою  потрібно здійснити таку систему  заходів:

• Суттєво прискорити розробку та прийняття комплексу законів про банківську та кредитну діяльність.
• Здійснювати політику, спрямовану на зміцнення авторитету Національного банку України. Підтримувати принцип самостійності НБУ і його виключної підзвітності Верховній Раді. Ініціюватиметься також утвердження конституційної норми, за якої голова НБУ призначатиметься на 8 років, що сприятиме стабільності керівництва НБУ. Відповідно до існуючої світової практики необхідно утворення автономної від НБУ системи органів по здійсненню реєстрації банківських установ та нагляду за банківською діяльністю.
• Має бути розроблена та здійснена комплексна програма розширення мережі, зміцнення та підвищення ролі у ринковій трансформації економіки комерційних банків, скасування їх дискрімінаційного оподаткування, прийняття нормативних актів, що мають забеспечити правову основу беспосередньої участі комерційних банків у приватизаційному процесі.
• Необхідно створити систему швидкого реагування на виникнення системного ризику для банківської системи в цілому
• З метою захисту вкладів громадян треба створити Міжбанківський фонд обов’язкового страхування банківських вкладів фізичних осіб, який матиме статус юридичної особи.
• Необхідно створити дійовий механізи застави майна.

       Висновки

   Завершення  структуризації банківської системи  за дворівневим приципом водночас не можна вважати остаточним завершенням  процесу її формування, адже організаційна  структура банківської системи  ринкового типу має включати також  мережу допоміжних організацій, які  забеспечують нормальну діяльність кредитних установ, сприяючи функціонуванню складного механізму взаємозв’язків банків із суб’єктами економічних  відносин, що діють у різних секторах господарства країни.

      На  сьогоднішній день банківська система  України представлена двома рівнями, такими як НБУ та інші банки.

      Національний  банк встановлює правила та проводить  реєстрацію інших банків, видає ліцензії на ведення валютних операцій, здійснює нагляд за діяльністю інших банків в Україні. Як банк-банків тобто центральний  банк, веде рахунки інших банків, здійснює їх розрахунково–касове обслуговування, надає кредити  банкам, встановлює правила існування міжбанківського  кредитного ринку в Україні. НБУ  організовує касове виконання бюджету  банківської системи України, надає  кредити уряду. Головною метою Центрального банку є забезпечення стабільності грошової одиниці, це є чітко вказано в основному Законі України –  Конституції.

   Другою  ланкою банківської системи є  інші банки. Вони є основною ланкою грошово-кредитної системи і відносяться  до особливої категорії ділових  підприємств. Інші банки заохочують вкладення капіталів, заощаджень населення та інші вільні кошти, які вивільняються в процесі господарської діяльності, й пропонують їх у тимчасове користування іншим опонентам, які потребують додаткового капіталу. Головною метою інших банків є отримання максимального прибутку.

   Написана  курсова робота дала змогу зрозуміти  організаційну структуру та принципи функціонування банківської системи  України. Аналізуючи показники діяльності національної банківської системи за період 2008-2010 років можна зробити висновок про стабільне функціонування та розвиток банківської системи України, адже спостерігалося підвищенням фінансової стабільності, рівня капіталізації банків, поліпшенням якості активів, зменшенням ризиків у банківській діяльності, а також наявність позитивних структурних змін в активах, зобов`язаннях, капіталі банків та в кількісному складі системи. Незважаючи на певні позитивні зміни, все ж проблеми у банківській системі України існували і існують.

   Наприклад, банківська система України протягом 2009 та на початку 2010 року характеризувалася:

• стабільністю обміного курсу готівкової національної валюти до долара США (у січні 2009 року офіційний курс долара залишився без змін і склав 7,70 грн за долар США);
• зменшенням обсягу загальних активів банківської системи, зростанням міжбанківських операцій та підвищенням ціни за міжбанківськими угодами;
• різким зростанням частки прострочених кредитів в портфелях банків та різким зниженням кількості платоспроможних клієнтів;
• значними обсягами відрахувань в резерви під активні операції.

   Все ж таки банківська система України розвивається і сприяють цьому здебільшого дії органів державної влади. Тому багато в чому розв’язання проблем банківської сфери залежить від політики уряду, Верховної Ради та інших структур й обгрунтованності рішень, які вони приймають.

   Найближчим  часом основна мета - це підтримка  темпів зростання шляхом залучення  додаткових ресурсів в українську економіку  та проведення структурних реформ в ключових секторах народного господарства держави.                 

   В результаті написання курсової роботи було здійснено характеристику банківської  системи України, проведено аналіз розвитку банківської системи, здійснено  аналіз фінансових результатів діяльності банків України та визначено основні  фактори, які могли саме таким  чином вплинути на розвиток національної банківської системи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Додаток до огляду 

На  початок 2010 року в  Україні зареєстровано 197 банків, з яких 182 здійснювали діяльність. Кількість банків з іноземним капіталом  склала 51, з яких 18 – з 100%. Шість банків були виключені із державного реєстру  за останній рік, тоді як ще 14 банків знаходяться  на стадії ліквідації. У 11 банках функціонувала  тимчасова адміністрація  НБУ. Згідно розподілу  банків за групами  на 2010 рік, І група (найбільші  банки) складається  з 18 банків, ІІ група– з 20 банків, ІІІ група  – з 21 банку, IV група  – з 122 банківських  установ. Сукупні  активи банківського сектору на початок 2010 року склали 873,4 млрд.грн., чистий відсотковий  дохід – 53,7 млрд.грн., чистий комісійний дохід  – 13,1 млрд.грн. В той  же час, чистий збиток банків за рік перевищив 30 млрд. грн. 

Використана література: 

1. Т.Андрушків. Банки як суб’єкти фінансових ринків України: роль і перспективи // Банківська справа.
2. В.О.Паламарчук, О.К.Бойченко. Банківська діяльність за умов перехідної економіки: економіко-правові аспекти
3. О.В.Дзюблюк. Структурні аспекти вдосконалення банківської системи країни
4. І.Гуцал, Я.Чайковський. Банківська система України: стан і перспективи
5. Банківська система України: теорія і практика становлення. Збірник наукових праць.
6. Прокопенко І.Ф. «Основи банківської справи»
7. Журнал «Фінанси України»2008-2009
8. Збірник наукових праць. Українська академія банківської справи
9. http://www.credit-rating.ua/ua/analytics/analytical-articles/12570/
10. http://www.epravda.com.ua/publications/49ddc361ee723/
11. Щомісячний моніторинг основних індикаторів банківської системи України станом з 01.01.09 по30.12.09.