Банковская система Украины

     Висока  вартість фінансового посередництва  обмеженість кількості послуг, відсутність  відповідної для країн з ринковою економікою фінансової структури, стимулів заощаджувати та розміщувати позичкові  фонди, низька життєздатність фінансових інститутів, повільний прогрес у  галузі створення стабільного ефективного  банківського нагляду доповнюють те коло проблем, вирішення яких треба  передбачити у державній програмі реформування та розвитку банківської  системи України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Двоповерхнева будова банківської системи:центральний банк та комерційні банки.

       Банківська система – законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю.                     

     Банківська  діяльність – набір посередницьких операцій на грошовому ринку, виконання яких дозволено законом тільки під особливим наглядом держави спеціальним інститутам, які називаються банками. Іншим фінансовим посередникам займатися цією діяльністю заборонено. Банк в правовому відношенні – це будь-який фінансовий посередник, що виконує одну або декілька операцій, віднесених законом до банківської діяльності.

                             В Законі “Про банки і банківську  діяльність” ( березень 1991р.) банком  названо будь-яку установу, що  виконує функції кредитування, касового  і розрахункового обслуговування  народного господарства та здійснює  інші банківські оперіції, передбачені  цим законом.

                            До банківської діяльності відноситься  комплекс з трьох посередницьких  операцій:

• приймати грошові вклади від клієнтів;
• надавати клієнтам позички і створювати нові платіжні засоби;
• здійснювати розрахунки між клієнтами.

                           Комплекс з трьох базових операцій  створює первинну сферу банківської  діяльності, а фінансовий посередник, що виконує цей комплекс, є  банківським інститутом, банком в економічному розумінні.

                           В дійсності, фінансові посередники, крім базових, можуть виконувати й багато інших, не базових, але потрібних для грошового ринку операцій. Такі банки прийнято називати універсальними. Банки, що виконують лише частину базових операцій на грошовому ринку, називаються спеціальними.

                          Якщо ж посередник грошового ринку не виконує жодної з названих базових операцій, тобто позбавлений ознак банку, його відносять до небанківських фінансових інститутів. В Україні такими інститутами є: страхові, трастові, фінансові, інвестиційні компанії, пенсійні фонди тощо.

                           Що стосується банківської ситеми, то вона має своє особливе призначення, свої специфічні функції в економіці, які не просто повторюють призначення і функції окремих банків, а будується по заздалегідь виробленій концепції.

                            Закон України “Про банки і  банківську діяльність” перш  ніж визначити, які банки можуть  бути в Україні і як вони  повинні функціонувати, зафіксував  концептуальне положення, що банківська  система України повинна бути  двохрівневою, встановив, які банки  відносяться до кожного з рівнів  і яким буде механізм звєязків  між ними.

                             Необхідність формування бінківської  ситеми, як особливої структури,  визначається двома групами причин:

• пов’язаних з необхідністю здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків з загальносуспільними інтересами – забеспеченням сталості грошей і стабільної роботи всіх банків;
• пов’язаних з функціонуванням грошового ринку, забеспеченням збалансованності попиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному його секторі.

                              За своєю структурою банківські  системи різних країн істотно  відрізняються. Разом з тим  є ряд ознак, які властиві  всім банківським ситемам, що  функціонують в ринковій економіці.  Це, перш за все, двохрівнева їх побудова.

                              На першому рівні знаходиться  центральний банк. На нього покладається  відповідальність за вирішення  макроекономічних завдань в грошово-кредитній  сфері, перш за все – підтримання сталості національних грошей та забеспечення сталості функціонування всієї банківської системи.

                              На другому рівні банківської  ситеми знаходяться решта банків, які в Україні прийнято називати  комерційними банками.

     В зарубіжних країнах до комерційних  належить тільки частина банків другого  рівня. Переважно це банки, що виконують  весь комплекс базових операцій і створені на акціонерній основі. Крім комерційних, у кожній країні виділяється цілий спектр інших банків – кооперативних, приватних, спеціалізованих тощо.

          Основна визначальна, провідна функція банків за умов перехідної, а згодом і створеної реільно цивілізованої економіки – це посередництво у фінансовій і кредитній сфері, обслуговування господарсько-фінансових операцій. Посередництво виражається у процесі продажу рахунків фінансових вимог приватним клієнтам, а також державі. Одна з функцій комерційних банків проявляється в тому, щоб зменшувати ризик для індивідуальних рахунків за допомогою об’єднання нагромаджень і використання їх для створення великих диверсифікованих груп активів, інакше кажучи, функціональне призначення комерційних банків – це акумуляція, зберігання і використання фінансових ресурсів.   
 
 
 
 

Класифікація  комерційних банків.

                              Отже, банківська система – це  специфічна економічна та організаційно  – правова структура, що забеспечує  функцірнування грошового ринку  та економіки в цілому.

                              Вона покликана виконувати такі  функції:

• трансформаційну;
• створення платіжних засобів та регулювання грошової маси;
• забеспечення сталості банківської діяльності і грошового ринку.

                              Трансформаційна функція зумовлена посередницькою місією банків. Мобілізуючи вільні грошові кошти одних суб’єктів ринку і передаючи їх різними способами іншим суб’єктам, банки мають можливість змінювати:

• строки грошових капіталів;
• їх розміри;
• фінансові ризики.

                              Функція створення грошей і регулювання грошової маси полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. Це ключова функція банківської системи. В її виконанні беруть участь усі ланки системи. Вона стосується усіх напрямків банківської діяльності, насамперед кредитної.

                               Функція забеспечення сталості банків та грошового ринку пов’язана з надзвичайно високою ризиковістю банківської діяльності. Банки, на відміну від інших економічних суб’єктів, несуть підвищену загрозу дестабілізації власної діяльності, розлад усього грошового ринку, провокування зогальноекономічної кризи.

3. Контроль  Національного банку  за діяльністю інших  банків. Закон України «Про банки і банківську діяльність»

   Головним  економічним завданням банку  являється забезпечення стабільності національної грошової одиниці. На вирішення  цієї задачі направлена створювана система  грошово-кредитного регулювання.

   В поняття “банківське законодавство” включаються всі закони, що видаються  Верховною Радою України, а також  підзаконні нормативні акти і інші правові документи Верховної  Ради, Національного банку України, які регламентують діяльність кредитної  системи держави.

   Згідно  розділу X ст. 55 Закону України “Про Національний банк України” головною метою банківського регулювання і нагляду є безпека і фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

   Відповідно  до закону України “Про банки і  банківську діяльність” із змінами  і доповненнями внесеними Законом  України від 20 вересня 2001 року №2740-111”, банківська система України складається  з Національного банку України  та інших банків, що створені і діють  на території України відповідно до положень цього Закону.

   НБУ є вищестоящою інстанцією для  всіх інших банків і їх установ, тому він в силу своїх повноважень  здійснює постійний нагляд за дотриманням  банками банківського законодавства, нормативних актів НБУ і економічних  нормативів. Згідно Закону України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 р. Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим законом та іншими законами України.

   НБУ являється економічно самостійним  органом, і ця самостійність забезпечується державою. Він здійснює видатки за рахунок доходів у межах затвердженого  кошторису, а у визначених законодавством випадках – також за рахунок Державного бюджету України. Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об’єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні. Як сказано в ст. 5 Закону “Про Національний банк України”, одержання прибутку не є метою діяльності Національного банку, на відміну від інших функціонуючих банків.

      Основною  функцією НБУ відповідно до ст.99 Конституції  України та ст.6 Закону “Національний  банк України” є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також у межах своїх повноважень, - цінової стабільності.

  Окрім цього, НБУ виступає немов би посередником між державою та іншими  банками. Він засобами, які має в своєму розпорядженні спираючись на конституцію і законодавство, втілює в життя економічну політику держави. Як орган економічної влади, з особливими функціями, Національний банк регулює державне правління в банківській системі, контролює порядок створення інших банків, здійснює нагляд за їх діяльністю, за діяльністю їх відділень, представництв на території України.