Порівняння економічних систем Франції та Білорусії

Порівняння  економічних систем Франції та Білорусії

 

 

 

Київ, 2012

 

 

Зміст

 

 

1. Місце країни у світовій економіці

 

2. Історико-економічні фактори розвитку країни

 

3. Галузева структуру економіки (ВВП) країни

 

4. Державна економічна політика

 

5. Банківська система (грошово-кредитна система)

 

6. Зовнішньоекономічні відносини

 

Висновок

 

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Місце країни у світовій економіці

Франція

 

 Площа –  547 тис кв. км

Населення – 60,9 млн жит. (2006)

ВВп – 2,154 трл  дол. (2006)

ВВП на душу населення – 30,1 тис. дол. (2006) [1]

 

Франція входить у  п’ятірку високорозвинених держав світу. За розмірами території і населення вона належить до числа найбільш великих країн Європи. Франція знаходиться на 4 місці після США, Японії і Німеччини за обсягами ВВП, промислового виробництва і частки у світовій торгівлі і на 3 – за масштабами банківської діяльності. На долю Франції припадає 17% промислового і 20% сільськогосподарського виробництва Західної Європи. У 2007 р. за обсягом експорту (548 млрд дол.) Франція займала 5-те місце у світі та 2-ге в Європі (після Німеччини), а за обсягом імпорту (600,1 млрд дол.) також 5-те місце у світі та 3-тє у Європі (після Німеччини та Великобританії). Товарообіг зовнішньої торгівлі становив 1 148,1 млрд дол.

Економіка Франції відрізняється могутньою індустріальною базою і диверсифікованим виробництвом з добре розвитими стратегічно важливими галузями (авіаракетобудування, енергетика, транспорт і зв’язок, агропромисловий сектор). З родовищ корисних копалин найбільш значні запаси кам’яного вугілля, залізної руди, бокситів, газу, уранових руд, калійної солі.

Важливе місце в економіці  країни займають наукові дослідження  й інформаційне обслуговування. Франція  веде наукові дослідження за широким  колом проблем: атомна енергетика, авіаційні техніка, устаткування засобів зв’язку, деякі види електроніки промислового призначення.

Серед країн ОЕСР (Організація  економічного співробітництва та розвитку) Франція займає 4 місце за сукупними  витратами на НДДКР (Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи), поступаючись США, Японії та Німеччині і 5 місце за обсягами витрат промислових фірм на НДДКР (після США, Японії, Німеччини і Великобританії). Витрати на НДДКР сконцентровані в невеликій частці галузей: 75% всього обсягу НДДКР у промисловості припадає на електроніку, авіаракетобудування і космічну промисловість, автомобілебудування, хімію, фармацевтику та енергетику, 19% - на частку галузей, як загальне машинобудування, металообробка, харчова промисловість та інші ці витрати незначні. Франція є 3 ядерною державою світу і залишається провідною. Західноєвропейською країною у сфері військового ракетобудування. Ракетоносій «Аріан» забезпечує лідируючі позиції країни в комерційних запусках космічних супутників цивільного і військового призначення. На його частку припадає близько 50% світового космічного ринку. [5]

 

Білорусь

Площа – 207,6 тис. кв. км

Населення – 9,7 млн жит. (2006)

ВВП – 28,56 млрд дол.. (2006)

         ВВП на душу населення – 7,8 тис. дол. (2006)  [1]

 

Республіка Білорусь розташована в східній частині Європи. Загальна довжина кордонів становить 2 969 км. Розміщення території сприяє розвитку і створенню транспортних магістралей, що забезпечують інтенсивні економічні зв'язки. Через територію Білорусі проходять ключові магістральні шляхи, в тому числі найкоротші сполучення з центральних і східних районів Росії в країни Західної Європи, а також із країн Балтії до Чорноморського узбережжя, зок­рема до України.

Територія Білорусі невелика і розташована  компактно, за розмірами займає 13-е місце серед європейських держав. Рівнинний рельєф території створює сприятливі умови для сільськогосподарського виробництва, спорудження промислових підприємств, транспортних та інженерних комунікацій, організації туризму і рекреаційних послуг.

Займаючи у світі за чисельністю  населення лише 0,018%, а за територією - лише 0,15%, республіка за виробництвом деяких видів продукції має істотну  питому вагу. Вона забезпечує 30% світового  випуску великовантажних автомобілів, 15 мінеральних добрив, 6% - тракторів, значну частку мікропроцесорів. У світовому співтоваристві Білорусь спеціалізується на виробництві продукції машинобудування, хімічної і нафтохімічної, легкової і харчової промисловості, а також на тваринництві, льонарстві, картоплярстві. Білоруська економіка характеризується відкритим типом - близько 70% виробленої продукції постачається на експорт. Такий показник, як відомо, характерний для країн з високим ступенем відкритості економіки. [2]

2. Історико-економічні особливості розвитку країни

Франція

 

Під час розквіту Римської імперії територія сучасної Франції  входила до її складу. Близько 490 р. н. е. король франків Хлодвіг на території сучасної Франції об’єднав германські племена в державу франків. Пізніше за часів Карла Великого почалося становлення феодальної Франції. Столітня війна з Англією (1337–1453 рр.) зміцнила єдність держави. Після релігійних воєн між католиками й гугенотами у ХVІ ст. королівська влада посилилась і невдовзі Франція перетворилася на першу державу Європи. Після революції у ХVІІІ ст. виникла імперія Наполеона І, який через загарбницькі війни підкорив майже всю Європу. Після поразки Наполеона і франко-прусської війни почався швидкий розвиток економіки. У цей час (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) Франція створює другу за територією та чисельністю населення (понад 60 млн осіб на колоніальних територіях у 1914 р.) у світі колоніальну імперію, захопивши великі території Африки й Індокитаю. Після двох світових воєн у ХХ ст. відбулося зростання ролі Франції в Європі та світі. Разом з Німеччиною Францію вважають основою ЄС [12].

Характерною рисою Франції є значна роль держави  у її економічному житті. Після Другої світової війни наприкінці 40-х та напочатку 50-х років було здійснено широкомасштабну націоналізацію, в рамках якої під державний контроль перейшли вугільна промисловість, енергетика, металургія, хімія, значна частина машинобудування, транспортна галузь, зв’язок. Державна політика отримала назву «дерижизму», а її головна ціль полягала в індустріалізації країни. В подальшому економічне життя країни зазнавало суттєвих коливань залежно від політичних сил, що здійснювали керівництво країною й очолювали уряд. Так, у 60–70 роках прибічники лібералізму зменшили вплив держави на економіку. У 1982 р. прибічники націоналізації ухвалили закон про націоналізацію великих приватних банків та промислових груп. У 1986 р. ліберальний уряд зменшив податки та вивільнив ціни. Наприкінці ХХ та напочатку ХХІ ст. для підтримання конкурентоспроможності власної економіки на європейському та світовому ринку Франція змушена перелаштовувати її під вимоги ЄС, а більшість країн цього об’єднання останніми роками намагаються сповідувати різні форми лібералізму.

Дані щодо чисельності  населення, ВВП та ВВП на особу у Франції за період з 1970 по 2007 рр. наведено в табл. 2. 1.

 

Таблиця 2.1. Чисельність населення Франції, ВВП (за ПКС) та ВВП на душу населення (за ПКС) протягом 1970–2005 рр.

Показники	Роки
	1970	1975	1980	1985	1990	1995	2000	2005	2007
Чисельність населення, тис. осіб	50772	52699	53880	55284	56709	57844	59013	60873	60876
ВВП (за ПКС), млрд дол.	194,8	318,6	531,1	757,2	1038,4	1245,6	1574,8	1897,8	2047
ВВП на душу населення (за ПКС) тис. дол.	3,84	6,04	9,86	13,70	18,31	21,53	26,68	31,18	33,62

 

Валовий внутрішній продукт  протягом усього досліджуваного періоду збільшувався досить значними темпами, хоча слід зазначити, що починаючи з 1980 р. динаміка його зростання постійно сповільнюється. Протягом 1995–2000 рр. відбулося прискорення зростання ВВП на 6,48 % щодо попереднього періоду.

 

Білорусь

 На території нинішньої країни раніше існували такі могутні і значимі в минулому князівства, як Полоцьке, Туровське (ІХ-ХІІІ ст.), Велике Князівство Литовське (середина ХІІІ-ХУІІІ ст.). Виникненню і розвитку економічних центрів того часу - Полоцька, Турова і Пінська сприяло їхнє вигідне розташування на водному Прип'ятско-Бузькому торговому шляху з Києва в Польщу. Природні умови і висока родючість земель сприяла розвитку рослинництва, тваринництва і різних промислів, що протягом багатьох сторіч було основою формування економіки Білорусі.

Однак майже безупинні війни, збройні  міжусобні конфлікти істотно  гальмували розвиток господарства. Для  східних слов'ян XIII ст. стало найбільш драматичним, оскільки з північного заходу загрожували хрестоносці, а  з південного сходу здійснювали набіги татаро-монголи.

Це вплинуло на ослаблення Полоцького князівства. До середини XIII ст. центром  політичного й економічного життя  на білоруських землях стало місто  Новогрудок, що було порівняно безпечною  те­риторією і разом із сусідніми  литовськими землями стало ядром зародження нової держави, яка пізніше одержала надалі назву Велике Князівство Литовське, Руське і Жемойтське. Менталітет білоруських селян дозволяв відносно швидко переборювати важкі наслідки військових нещасть. Природно-кліматичні фактори, рельєф місцевості і значна кількість родючих земель, зайнятих лісом визначали подальший розвиток саме рослинництва, а також бджільництва, рибальства, полювання і домашніх ремесел. Розвивалося тваринництво, яке забезпечувало хліборобів робочою худобою, добривами, м'ясо-молочними продуктами.

Важливим фактором еволюції сільського господарства і промислів у Білорусі було поглиблення суспільного поділу праці і розширення на цій основі їхніх зв'язків із внутрішнім ринком. Вплив то­варно-грошових відносин на феодальну економіку значно підсилився приблизно із середини XV ст. з поступовим входженням у міжнародний торговий обмін. Придбання досвіду і зростання цін на сільськогосподарську і промислову продукцію в країнах Західної Європи з розвинутими торгівлею, ремеслами і мануфактурним виробництвом стимулювали зацікавленість феодалів у значному збі­льшенні збуту цієї продукції на зовнішньому ринку з метою збільшення своїх доходів.

У цей період відбувався інтенсивний  процес урбанізації. Якщо до 1500 р. у  джерелах згадується тільки про 83 міста Великого князівства Литовського, Руського і Жемойтського, то з 1500 до 1600 р. нараховується 530 міських поселень, у числі яких - Вітебськ, Дро- гичин, Мінськ, Новогрудок, Полоцьк, Слуцьк, Несвіж, Шклов, Клецьк та ін. Міста забезпечували розвиток товарно-грошових від­носин, специфічних ремесел (гончарне, ткацьке, слюсарне, оброблення дерева, кістки, металів, виробництво паперу, виливання скла, друкарство, ювелірна справа), торгових шляхів, організацію цехів. Це, з одного боку, сприяло підвищенню продуктивності праці і майстерності, а з іншого, підсилювало майнову і соціальну нерівність, що супроводжується появою купецтва й інших більш забезпечених верств населення.

Протягом XVII - першої половини XVIII ст. на території нинішньої Республіки Білорусь відбулося безліч політичних подій, збройних повстань проти феодалів, великих спустошувальних воєнних дій. Більшість міст і селянських господарств піддалися руйнуванню, ремісництво й сільське господарство занепали. Результатом став масовий голод населення Білорусі. Зубожіння селянських господарств підсилювало велику кількість повинностей, грошових податків, натуральних поборів. У цей час Білорусь уже була часткою Російської імперії.

Після скасування кріпацтва під  впливом капіталістичних відносин, що зароджуються, відбулося скорочення дворянського землеволодіння і збільшення безстанової приватної земельної власності. В другій половині XIX ст. на європейські ринки почав надходити дешевий і високоякісний хліб з Північної Америки й Аргентини, що призвело до різкого падіння цін на зерно і викликало необхідність переорієнтації сільського господарства Білорусі з виробництва зерна на молочне тваринництво, а відповідно - на розвиток травосіяння, створення сироварень і маслоробних заводів. Широкий розвиток одержало льонарство, виробництво спиртів.

Промисловість спеціалізувалася насамперед на оброблені сільськогосподарської, лісової і мінеральної сировини, подальший розвиток одержали транспортні  шляхи (шосейні і залізниці, річкові  сполучення), значне поширення одержала банківська діяльність, ярмаркова торгівля замінялася на створення магазинів і торгових крамниць. Особливістю білоруської промисловості була перевага малих підприємств і низька частка фабричного виробництва. Світова економічна криза початку XX ст. прискорила процеси проникнення в національне господарство іноземного капіталу й об'єднання фабрикантів у синдикати.

Значний вплив на розвиток економіки  Білорусі мали революційні події, громадянська і Перша світова війни, які  призвели до істотного зниження сільськогосподарського і промислового виробництва і як наслідок - до глибокої економічної кризи. Завдяки новій економічній політиці за короткий час було відновлено промислове виро- бницто, стабілізувалися економіка, фінанси і політичне положення, а також підвищився рівень життя населення. Однак уже в 20-і роки минулого сторіччя підсилилася централізація, зросла роль командних методів керування економікою. Основними напрямами розвитку економіки стали колективізація сільського господарства й індус­тріалізація промисловості. У результаті в Білорусі було створено нову матеріальну-технічну базу, істотно змінено структуру промислового виробництва (крім традиційних галузей, були створені нові - виготовлення будматеріалів, машино- і верстатобудування й ін.). Ці процеси були перервані Другою світовою війною, що наклала трагічний відбиток: загинув кожен четвертий житель республіки, особливо скоротилася чисельність найбільш активного в трудовому відношенні населення, було цілком зруйновано пасивну і частково активну частину матеріально-технічної бази промисловості, нанесено серйозний збиток сільському господарству. [2, 10]

 

У радянський період Білорусь перетворилася  в одну з провідних індустріально-аграрних республік СРСР. Промисловість розвивалася  особливо швидко у післявоєнні роки, коли були збудовані великі підприємства з виробництва тракторів, автомобілів, штучного волокна і радіоапаратури. В цей час у Білорусі був створений потужний агропромисловий комплекс.