Оподаткування в Україні – проблеми та шляхи вдосконалення

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 18 Апреля 2011 в 18:20, курсовая работа

Краткое описание

Протягом останніх двох десятиліть значного розвитку набула регулююча функція податків. Сутність її полягає у впливі податків на різні аспекти діяльності платників їх. Ця функція заснована на тому, що, вилучаючи за допомогою податків певну частку доходів економічних суб’єктів, можна стимулювати або стримувати їх діяльність у відповідних напрямах, а отже, регулювати соціально-економічні процеси в країні використання регулюючої функції податків здійснюється через податкову політику.

Содержание работы

ВСТУП 3
Розділ 1. Суть та функції податків 4

1.1. Історія виникнення податку 4

1.2. Податки як державний дохід 7

1.3. Функції податків 8

1.4. Віди податків 12

Розділ 2. Відповідальність за порушення податкового законодавства 21

2.1. Поняття та підстави застосування відповідальності за порушення податкового законодавства 21

2.2. Види відповідальності за порушення податкового законодавства 24

2.3. Особливості застосування фінансових санкцій за порушення податкового законодавства 28

Розділ 3. Оподаткування в Україні – проблеми та шляхи вдосконалення 32

ВИСНОВОК 34
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 35
ДОДАТОК 37

Содержимое работы - 1 файл

4. Ира = Налоги.doc

— 183.00 Кб (Скачать файл)

      1. Готельний збір.

      2. Збір на паркування автотранспорту.

      3. Ринковий збір.

      4. Збір за видачу ордера на квартиру.

      5. Курортний збір.

      6. Збір за участь у бігах на іподромі.

      7. Збір за виграш у бігах на іподромі.

      8. Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі.

      9. Збір за право використання місцевої символіки.

      10. Збір за право проведення кіно- і телезнімання.

      11. Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей.

      12. Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспортом, що прямує за кордон.

      13. Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

      14. Збір з власників собак.

      Друга ознака — місце податків, зборів та обов'язкових платежів у ціні виробу або послуги. За цією ознакою виділяють такі види:

      1. Податки, які входять у собівартість:

      • збір на обов'язкове соціальне страхування;

      • збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

      • збір до державного інноваційного фонду;

      • плата за землю;

      • плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

      • податок на промисел;

      • фіксований сільськогосподарський податок;

      • податок на рекламу;

      • комунальний податок тощо.

      2. Податки, збори та обов'язкові платежі, які сплачуються з прибутку підприємства:

      • податок на прибуток підприємства;

      • податки з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

      • збір за забруднення навколишнього середовища;

      • державне мито тощо.

      3. Податки та збори, які входять до ціни виробу:

      • податок на додану вартість;

      • акцизний збір.

      Третя ознака — джерела податкової бази. За цією ознакою виділяють податки, збори та обов'язкові платежі, які сплачуються за рахунок:

      • індивідуального доходу (податок на доходи фізичних осіб);

      • доходу від продажу (податок на додану вартість);

      • фінансового результату діяльності (податок на прибуток);

      • витрат підприємства (збір на обов'язкове соціальне страхування та обов'язкове державне пенсійне страхування).

      Четверта  ознака — за об'єктом оподаткування (за податковою базою):

      • ресурсні;

      • рентні;

      • на споживання;

      • майнові (на нерухомість).

      П'ята  ознака — за методом розрахунку ставок оподаткування:

      • регресивні;

      • пропорційні;

      • прогресивні;

      • лінійні;

      • ступеневі.

      Шоста ознака — за засобом вилучення:

      • прямі — податок на прибуток підприємств, на землю, з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, на нерухоме майно (нерухомість);

      • непрямі — податок на додану вартість, акцизний збір, мито.

      Сьома ознака — за суб'єктами сплати:

      а) юридичні особи — вони сплачують прямі, непрямі податки, збори в цільові фонди;

      б) фізичні особи сплачують:

      • прибутковий податок з громадян;

      • податок на промисел;

      • плату за землю;

      • податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

      • мито;

      • державне мито;

      • внески (індивідуальні) на державне пенсійне страхування;

      • внески на страхування на випадок безробіття;

      • торговельний патент;

      • єдиний податок (для тих фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність за спрощеною формою сплати податку та бухгалтерського обліку);

     • місцеві податки та збори.

     В таблиці 1 приведен приклад надходжень податків і зборів до бюджету (дані с сайту Державного комітету статистики). 
 
 

       Таблиця 1.

     Надходження від загальнодержавних податків і зборів до бюджету України у 2003-2005 рр., млн. грн.

Назва податку або збору Рік
2003 2004 2005
Податок на прибуток підприємств 7109,6 7655,1 10213,8
Прибутковий податок з громадян 5980,0 6813,0 7815,4
Податок з власників транспортних засобів 455,0 455,0 524,7
Податок на додану вартість 9200,0 11728,0 12817,8
Акцизний  збір 1890,0 2430,0 3218,1
Плата за ліцензії на підприємницьку діяльність 235,0 191,7 239,4
Плата за торгові патенти 252,6 253,0 268,7
Податок на промисел 13,7 6,0 12,2
 

     Податок має певні юридичні ознаки:

  1. По перше, податок повинен встановлюватись тільки законом, прийнятим органом законодавчої влади.
  2. Податок за загальним правило має грошову форму, але є виключення.
  3. Податок сплачується завжди у бюджет: в державний або місцевий, а також може розподілятися між ними.
  4. Податок повинен бути однаково обов’язковим для всіх суб’єктів і повинен сплачуватися у співвідношенні з платіжними можливостями кожного суб’єкта.
  5. Податку притаманні всі властивості обов’язкового платежу, тобто він не є добровільним.
  6. Податок не гарантує його платнику ніякого зустрічного задоволення, він є індивідуально безвідплатним, в той же час він є колективно відплатним платежем, тобто стягнений з особи податок прямо чи опосередковано повертається їй же як члену суспільства.
  7. Сформульована у вітчизняній літературі одна з основних ознак податку (перехід при його сплаті права власності) має виключення для державних підприємств, при сплаті податку якими можна говорити про перехід права оперативного управління у безпосередньо власність держави. На основі цього платежі з прибутку державних підприємств можна вважати податками. 
  8. Податок не призначений для конкретних виплат. Всі надходження від податків змішуються в бюджеті у вигляді грошових сум, а потім можуть іти на фінансування будь-яких цілей, що становлять загальні інтереси.
  9. Податок стягується у чітко визначені строки і у розмірах, встановлених законодавством.4

     Ці  ознаки стосуються класичного поняття  податку, або податку у вузькому розумінні. До податків у широкому розумінні належать також збори та інші платежі, які входять до системи оподаткування в Україні. 

 

РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНА СУТЬ ПОДАТКІВ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ. 

      Кожна держава для виконання своїх  функцій повинна мати відповідні кошти, які концентруються в державному бюджеті та інших централізованих фондах. Джерелами формування цих коштів можуть бути, по-перше, власні доході держави, які вона одержує від виробничої та інших форм діяльності або у вигляді надходжень платежів за ресурси, що згідно з діючим законодавством належать державі; по-друге, податки, які сплачують юридичні та фізичні особи із своїх доходів.

      Співвідношення  між цими джерелами визначається рівнем розвитку державної та приватної  власності. За умов, коли домінуюче становище у суспільстві займала державна власність, основу формування доходів бюджету становили доходи державного сектора.

      Перехід до ринкових відносин насамперед передбачає зміну форм і відносин власності  в напрямі розвитку її приватної  та колективної форм. Це означає і втрату державою значної частини власних доходів. Оскільки безпосередньо вилучити доходи у власника, держава вже не може, вона повинна законодавче регламентувати процес формування доходів держави. Основним методом формування доходів держави за провідної ролі приватної та колективної форм власності є податок, що й визначає її місце у ринковій економіці. Встановлення державою податків – це форма прояву її державного суверенітету і здійснення належних їй функцій владності. Адже податки – це не тільки метод формування бюджету, а і інструмент впливу на різні сторони діяльності їх платників. Основними передумовами виникнення податків були:

  • перехід від натурального господарства до грошового;
  • зародження та формування держави.

      Е. Селігман періодизував історичний процес розвитку податкових платежів, ілюструючи його етимологічним значенням змісту податків. Тому в терміні, який означає податок, він  нараховує сім стадій:

  1. На цій стадії панує ідея дару. Індивідуум робить подарунок державі, що відображається в середньовіковому латинському терміні donum і в англійському benevolence.
  2. Друга стадія пов’язує податок з прохання державою народа про підтримку, що відображається в латинському германському терміні bede.
  3. В третій стадії закріплюється ідея допомоги, яку народ надає державі, англійське aid.
  4. На четвертій стадії розвитку з’являється ідея про жертву, яку приносить громадянин в інтересах держави. Це видно з старофранцузького gabelle, німецького abgabe.
  5. На п’ятій стадії у платника починає розвиватися почуття обов’язку, зобов’язання. Англійське duty спочатку вживалось для позначення податків на ввіз і іноді на дохід.
  6. Тільки на шостій стадії зустрічається ідея примусу з боку держави. Це видно в англійському inposition.
  7. На останній стадії виникає ідея певної частки чи окладу, які встановленні урядом та не залежать від волі платника. Це англійською термін tax (taxare – визначати, оцінювати).

Информация о работе Оподаткування в Україні – проблеми та шляхи вдосконалення