Методи дослидження економичних процесав и явищ

 

 

 

 

 

4. Раціональні засоби і методи економічного аналізу

 

З переходом до ринкових відносин у народному господарстві України  виникло безліч проблем і невирішених  питань. Розв'язання їх потребує використання наукових засобів, які має у своєму арсеналі економічна наука і насамперед така її галузь, як економічний аналіз.

Економічний аналіз - це розчленування окремих складових економічних категорій (узагальнюючих показників) на складові частини (первинні показники) з метою їх подальшого вивчення і узагальнення. Особливого значення набуває економічний аналіз як інструмент пізнання у вивченні широкого кола питань виробничо-експлуатаційної діяльності підприємств і організацій міського господарства. У результаті цього формулюють певні висновки, узагальнення, розробляють пропозиції на основі відповідних суджень, які є основними формами аналітичного мислення.

Узагальнення результатів економічного аналізу – синтез - полягає в тому, що на основі аналізу, по-перше, виявляються основні фактори (причини), які справили вирішальний вплив на зміну результатів роботи підприємства і на яких треба зосередити головну увагу; по-друге, відбирається загальне, найбільш характерне у господарській діяльності аналізованого підприємства чи організації.

У сучасних умовах економічний аналіз господарської діяльності набуває  першочергової ваги, тому що стає ефективним засобом удосконалення системи  управління. Роль його полягає в тому, що:

  по-перше, він лежить в  основі складання різноманітних  планів, прогнозів, програм, стратегій  соціально-економічного розвитку  підприємств та організацій міського  господарства;

 по-друге, виконує функцію  контролю за ходом їх виконання; 

по-третє, є ефективним засобом  виявлення внутрішньовиробничих резервів, що виникають всередині кожного  підприємства при використанні організації  праці та виробництва, кращому застосуванні виробничих фондів, матеріальних ресурсів тощо;

по-четверте, здійснює важливу функцію  в оперативному керівництві господарською  діяльністю підприємств та організацій.

Таким чином, економічний аналіз є  вагомим фактором підвищення ефективності і якості роботи підприємств міського господарства.

Теоретичною основою економічного аналізу є філософія та економічна теорія, тому що він ґрунтується  на їх законах, закономірностях і  критеріях. Економічний аналіз належить до групи спеціальних міжгалузевих дисциплін. Він виділився з інших  наук (економіка, статистика, бухгалтерський облік, аудит, фінанси, менеджмент, маркетинг, інформатика, планування та ін.) шляхом інтеграції окремих їх елементів. Економічний  аналіз застосовує категорії, методи, основні поняття, інформацію інших  соціально-економічних та технічних  дисциплін для вивчення господарської діяльності підприємств та організацій. У свою чергу, результати економічного аналізу використовують інші науки для виявлення основних напрямків і закономірностей їх розвитку, подальшого удосконалення найбільш важливих положень, методів та ін. цих наук. Отже, зв'язок між економічним аналізом та іншими дисциплінами є двобічним.

Розрізняють декілька методів економічного аналізу ( рис.1.)

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Методи економічного аналізу

 

 

4.1.  Аналітичний метод

 

Метод економічного аналізу є головним поняттям у теорії економічного аналізу. Кожна наука вивчає свій предмет  за допомогою певного методу, визначення сутності якого є першим кроком при  її вивченні. Під методом розуміють  спосіб, підхід до явищ, які вивчаються, спланований шлях наукового пізнання дійсності та встановлення істини. Взагалі — це прийом, засіб чи образ дії, або ціла сукупність взаємопов'язаних способів та принципів дослідження  процесів, предметів і явищ. Якщо предмет науки відповідає на запитання "Що вивчається?", то метод — "Як вивчається? Якими засобами?" Існує  чимало різних методів. Розрізняють  загальні й поодинокі методи дослідження. Якщо перші звичайно використовують майже скрізь, то поодинокі придатні для розв'язання вузького кола завдань  і, як правило, в межах однієї дисципліни. Деякі методи мають своїх, так  би мовити, двійників, які виконують  їх функції у дзеркальній протилежності (наприклад, аналіз і синтез, індукція і дедукція). Загальні методи можуть мати як окремі форми прояву більш  прості поодинокі методи та технічні прийоми (прийоми деталізації та елімінування як прояви аналізу). Формування нових наук і дисциплін спричиняє появу і нових методів наукового пізнання або пристосування до потреб дослідження вже існуючих. Під час аналізу використовують здебільшого добре відомі, випробувані практикою методи. Насамперед це стосується методу аналізу. Аналіз — це розбір, розкладання, розчленування предметів або явищ на складові частини, властивості, ознаки. Отже, виникає можливість для поглибленого вивчення складу, зв'язків, властивостей предметів і явищ. Сам процес розкладання слід проводити, ґрунтуючись на певних правилах, принципах.

Поділ предметів або явищ має  враховувати існуючі закономірності, склад, внутрішні кордони, зв'язки, функції. Це перший принцип аналізу. Суворе дотримання цього принципу дає змогу відтворити предмет у первісному вигляді. Послідовне, поетапне відокремлення частин, властивостей від предмета — вимога другого  принципу. Окремі частини, компоненти цілого відіграють неоднакову роль у його функціонуванні. Серед них обов'язково знайдеться один або кілька, які формують сутність предмета, його якісну ознаку. Тому пошук цих найважливіших ланок у предметі зумовлює третій принцип — принцип основної ланки. Врахування системної побудови предмета або систем формує четвертий принцип ієрархії. П'ятий принцип визначає межі аналізу, ступінь його можливого поглиблення. Кінцева зупинка в дослідженні звичайно пов'язується з найбільш простими елементами системи, які при цьому зберігають загальні властивості всієї сукупності. Так, товар є найпростіший елемент економічної системи. І, нарешті, шостий принцип обумовлює вибір форми аналізу. Загальновідомі такі форми аналізу: хімічний, математичний, економічний, спектральний, структурний, психоаналіз.

Аналіз діяльності підприємства дає  змогу пізнати його окремі сторони, процеси, елементи, існуючи зв'язки і факторні взаємодії, дати проміжні оцінки виробничим подіям та роботі окремих  підрозділів. Однак для одержання  головної картини після процесу розчленування цілого на складові необхідно відновити єдність за допомогою синтезу. Синтез — це з'єднання окремих частин і елементів явища в єдине ціле. Досліджуючи окремі економічні явища можна їх об'єднувати в межах більш складних процесів або груп, проводити узагальнення впливу різних факторів, робити заключну розгорнуту оцінку роботи підприємства.

Аналіз і синтез тісно пов'язані  один з одним, але в даному курсі  акцент робиться на першому з них. Він розпочинає наукове дослідження  і забирає головну частку часу та зусиль. Синтез використовують як допоміжний засіб для узагальнення проведеного  аналітичного процесу, написання заключного висновку.

Отже, основним методом цього курсу  є аналітичний, за допомогою якого  таке складне явище, як господарська діяльність підприємства уявно розкладається  на окремі, більш прості складові елементи, а потім вивчаються їхні кількісні  та якісні сторони, зв'язки й взаємодії.

Крім аналітичного, в курсі застосовують також інші методи та технічні прийоми. У своїй сукупності вони складають  притаманну тільки цій дисципліні методику дослідження економічних явищ.

З'ясувавши сутність головного методу курсу і принципів аналітичного дослідження, можна перейти до вивчення інших методів і технічних прийомів.

 

 

4.2.  Деталізація

 

Більшість показників, що характеризують роботу підприємств,  підсумкові. В  них взаємознищуються від'ємні і  додатні відхилення. Розкладання підсумкових показників дає змогу побачити серйозні відмінності і різноманітність первісних показників. Тому виникає потреба йти від загальних показників до деталізованих, послідовно розчленовуючи загальні показники на складові. Такий аналітичний засіб називають деталізацією. Розчленування складних явищ на більш прості, або складові, здійснюється за такими основними напрямками: утворюючими факторами, якісними ознаками, підрозділами та часом. При проведенні аналізу тією або іншою мірою деталізуються всі загальні показники, які характеризують діяльність підприємства. Проте це не означає, що в кожному випадку проводиться глибока деталізація кожного показника або фактора. З метою зменшення трудомісткості аналізу застосовують принцип головної ланки, який дає змогу із всієї сукупності інформації відокремити найбільш важливу, яка і піддається достатньо глибокій деталізації. Наприкінці слід зауважити, що деталізація є не що інше, як одна з форм прояву аналітичного методу.

 

 

4.3. Порівняння  і моделювання

 

Якісну оцінку предметів і явищ можна дати за допомогою порівняння. Порівняння — це метод, за допомогою  якого предмет (явище), що вивчається, характеризується через співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими одноякісними предметами або явищами. Звичайно, порівняння проводять з  відомими предметами, які виконують  роль еталонів певних властивостей або ознак. Такими еталонами можуть бути норми, нормативи, планові показники, ціни, середні дані тощо. У практиці економічного аналізу використовують різні види порівнянь. Найчастіше застосовують порівняння з поточними і перспективними планами, з фактичними показниками за минулий період, з показниками споріднених підприємств, з найвищими показниками в галузі, з середніми показниками, з показниками підприємств інших країн тощо. Порівняння може проводитися за абсолютними, відносними і середніми величинами.

Вибір об'єкта для порівняння дуже впливає на кінцеві оцінки. Тому для зіставлення треба брати  такі об'єкти, які дали б змогу  зробити глибоку і зважену  оцінку предмета або явища, що вивчаються.

Порівняння може дати позитивні  наслідки ще й в тому разі що порівнюються предмети, явища, показники, які можна  зіставити. Тому порівнюваність — одна із суттєвих проблем економічного аналізу. З цією метою застосовують ряд  допоміжних прийомі

1. Нейтралізація цінового чинника (перерахунок показників обсягу в однакову оцінку).
2. Нейтралізація можливих кількісних відмінностей (різні обсяги виробництва.
3. Нейтралізація відмінностей у структурі (наприклад, розрахунок індексів фіксованого складу).
4. Використання при порівняннях однакових періодів часу.
5. Перерахунок показників, що порівнюються, відповідно до єдиної методики.
6. Виключення інших відмінностей в умовах роботи підприємств, що порівнюються.

Для вивчення складних явищ застосовують метод моделювання, при якому  будують зменшені предмети або подоби (образи), які замінюють у нашій уяві дійсні предмети або явища.

Моделі можуть бути матеріальні (фізичні) й абстрактні. З-поміж останніх слід вирізняти описові (словесні), графічні і математичні. За допомогою моделей досліджують сутність предметів і явищ найбільш простим, а подекуди і дешевим способом. Моделі дають змогу зосередити увагу дослідників на найбільш суттєвих характеристиках предметів або явищ, сприяють швидкому накопиченню необхідних знань у різних умовах роботи. Моделювання добре поєднується з іншими методами і технічними прийомами.

 

4.4. Балансовий  метод

 

Балансовий метод набув поширення  як науковий у бухгалтерському обліку. Потім його поступово стали застосовувати  в інших науках. Наприклад, у колишньому СРСР балансовий метод був головним у плануванні.

Використання балансового методу ґрунтується на обмеженості, кінцевості величини матеріальних ресурсів і жорстких взаємозв'язках між окремими елементами сукупності, які у зв'язку з цим виникають. У процесі аналізу в цьому курсі вивчають баланс товарної продукції, усілякі баланси окремих відхилень, узгодженість дії факторів. Проте особливо часто застосовують сальдовий метод як різновид балансового методу. Цим методом можна визначити величину останнього фактора, якщо вже відомий сумарний вплив усіх інших факторів, крім нього, і загальна зміна результативного показника. Сальдовий метод дуже доречно використовувати там, де прямий розрахунок впливу будь-якого фактора технічно складний або незручний з інших міркувань (наприклад, занадто трудомісткий). Проте слід дуже обережно користуватись цим методом, оскільки будь-який прорахунок на попередніх етапах призводить автоматично до помилки на останній стадії розрахунку. До речі, ця помилка має системний характер і зберігає загальний баланс показників або факторів.

 

 

4.5. Елімінування

 

Якщо на показник, що аналізується, здійснюється вплив кількох факторів, потрібно встановити роздільний вплив  кожного з них. Для цього застосовують спеціальний метод — елімінування (від лат. — виключати, усувати). Суть цього методу полягає у тому, що, абстрагуючись від взаємовпливу факторів, послідовно розглядається  вплив кожного фактора на результативний показник за незмінності інших факторів. У практиці економічного аналізу  застосовують кілька способів елімінування.

 Ланцюгові підстановки:

 З метою визначення факторів  будують таблицю, в якій зверху  перелічують усі необхідні фактори,  починаючи з кількісних і завершуючи  якісним. Потім наводиться "добуток  факторів", або результативний  показник, і, нарешті, графа для  розрахунку величини впливу факторів. В перший рядок таблиці (нульова  підстановка) записують планові,  чи базові, показники. Для розрахунку  впливу першого фактора проводять  зміну його величини з планової (базової) на фактичну, а інші  дані залишають незмінними. Різниця  між одержаним розрахунковим  показником і плановим (базовим)  становить величину першого фактора. Для розрахунку другого фактора його величину у другій підстановці також замінюють на фактичну величину (перший при цьому тут і далі залишається також на фактичному рівні), а величину впливу фактора, що аналізується, визначають як різницю між першим, другим і розрахунковим показниками. Така процедура заміщення вихідних планових показників на фактичну величину здійснюється доти, доки в останньому рядку не будуть усі фактичні значення факторів, що вивчаються, а їхня величина впливу не буде визначена як відповідна різниця розрахункових добутків факторів.