Методи дослидження економичних процесав и явищ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни «ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ»

 

 

на тему:

 

МЕТОДИ  ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ

ПРОЦЕСІВ І ЯВИЩ

 

 

 

 

 

Зміст:

	Вступ _____________________________________________________	3
1.	Загальна характеристика економічних  процесів та явищ __________	5
2.	Поняття та сутність загальнонаукових методів пізнання економічних процесів ___________________________________________________	9
3.	Поняття та сутність спеціальних методів  пізнання економічних процесів ___________________________________________________	15
4.	Раціональні засоби і методи економічного аналізу________________	20
	4.1. Аналітичний метод ______________________________________	22
	4.2. Деталізація _____________________________________________	25
	4.3. Порівняння та моделювання ______________________________	25
	4.4. Балансовий метод  _______________________________________	27
	4.5. Елімінування ___________________________________________ 4.6. Статистичні методи______________________________________	28 30
	4.7. Соціологічний метод____________________________________     31 4.8. Логічний та історичний методи____________________________ 32
	Висновок __________________________________________________	34
	Список використаної літератури ______________________________	37

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Дослідження економічних процесів та явищ є на сьогоднішній день процесом, що  відбувається у всіх сферах господарської діяльності. Без своєчасного та ефективного дослідження мікроекономічних процесів  - підприємство неефективно господарюватиме на ринку. Без досліджень макроекономічних  процесів та явищ - не існуватиме такої науки як макроекономіка, не буде відбуватися розподіл виробництва, обмін та споживання на всіх рівнях господарства.

Економічна теорія прагне за зовнішньою видимістю господарських явищ виявити  суть — їх внутрішній вміст, а також  причинно-наслідкові залежності одних  явищ від інших. Професор Пол Хейне (США) привів цікаве зіставлення:  «Економіст знає реальний світ не краще, а в  більшості випадків гірше за менеджерів, інженерів, механіків, словом, людей  справи. Але економісти знають, як різні  речі зв'язані між собою. Економічна наука дозволяє нам краще розуміти те, що ми бачимо, більш послідовно і  логічно роздумувати про широкий  круг складних суспільних стосунків».

Методика досліджень економічних  процесів та явищ  спрямована на пізнання внутрішньої природи зміни та розвитку економічних систем за параметрами  їх інформаційної моделі.

Саме тому теоретичні аспекти дослідження  економічних процесів та явищ є актуальними сьогодні, оскільки від них залежить  сучасний економічний розвиток будь-якої країни.

Актуальність теми полягає в  тому, що, не знаючи методів дослідження  економічних явищ, неможливо правильно  дати оцінку тій або іншій економічній події, розрахувати чи буде підприємство приносити прибуток, або ж навпаки.

Отже, метою  написання даної  роботи  є вивчення методів дослідження  економічних процесів та явищ в цілому.

Для  виконання даної мети, необхідно  виконати наступні завдання, що складатимуть структуру роботи:

• Дати характеристику загальнонауковим методам пізнання;
• Дати характеристику спеціальним методам пізнання;
• Визначити сутність економічних процесів та явищ;
• Проаналізувати методологію економічного аналізу.

Для написання роботи було використано  економічну літературу з економічної  теорії, економічного аналізу, макро-, та мікроекономіки таких авторів: Ніколенко, Мних, Небава та інших.

 

 

1. Загальна характеристика економічних процесів і явищ

 

Кількісна чи якісна характеристика конкретного  елемента економічної  системи, взята у відповідному масштабі чи по  визначеній шкалі, яка служить  для  виділення  даного  елемента  у множині  інших, називається   параметром (показником). Параметр дозволяє привести у відповідність, співставити  по  визначеній ознаці (якості) всю сукупність елементів системи.

Усі  економічні  показники  можна  поділити   на   абсолютні (кількісні) і відносні (коефіцієнти співвідношення кількісних показників). Зокрема, до абсолютних  слід  віднести  обсяг продукту (в натуральному  чи  грошовому виразі), а  до  відносних – ефективність (співвідношення результату і витрат) виробництва. З точки зору розмірності, усі економічні параметри можуть поділятись на екстенсивні і інтенсивні, а також на рівні і потоки.

Екстенсивні    параметри    характеризують    систему  з кількісної сторони. До них  відносять  ряд  трудових (кількість населення, кількість зайнятих  тощо), фізичних (виплавка  чавуну чи  сталі, добування вугілля тощо),  грошових (національне багатство, продукт, доход тощо) параметрів, екстенсивні величини завжди мають розмірність.

Інтенсивні параметри  характеризують систему з якісної  і структурної сторін. До них, насамперед, слід віднести частину трудових (рівень  зайнятості, приріст населення, частка   працівників сфери матеріального виробництва в загальному  обсягу зайнятих тощо), фізичних (ресурсовіддача, урожайність, фондозабеспеченість, технічна будова капіталу тощо), умовних (частка експорту у виробленому продуктів, тощо), грошових (норма нагромадження, вартісна будова капіталу, фондомісткість тощо) параметрів, а також різні їх комбінації (випуск продукту на душу  населення, ефективність виробництва тощо). Інтенсивні величини можуть мати розмірність або бути безрозмірними.

Рівень - це  економічний  параметр, що виступає як  нагромаджувач  системи, він акумулює  вхідні  і  вихідні  потоки. Рівень повністю описує  непорушний (статичний) стан  системи  і вимірюється  екстенсивними  економічними   параметрами (рівень макроекономіки чи мікроекономіки тощо).

Потік - економічний параметр, що вимірюється лише в динаміці, тобто є функцією часу. Потоки залежать від інших потоків, частинами  яких вони є, і від рівнів системи; вимірюється екстенсивними і інтенсивними параметрами, які  змінюють  свою  величину  у  часі (потоки  ресурсів, продукту і доходів). Загальна характеристика економічних параметрів  повинна бути доповненою описанням методів одержання інформації  для кількісної  оцінки  економічних показників. Будь-яка   інформація, втілена  в показниках (параметрах) економічної системи, добувається трьома основними способами: спостереження  за поведінкою системи, експерименту чи експертної діяльності.

     Найважливіший   метод  одержання    соціально-економічної  інформації - спостереження, яке  здійснюється шляхом  народногосподарського  обліку. Під цим  розуміється   система організованого і систематичного  виміру соціально-економічних   процесів в усіх ланках економіки.  Це  єдина  система, яка   охоплює три взаємозалежних види  народногосподарського  обліку: оперативний, бухгалтерський і  статистичний. Народногосподарський  облік як основний вид одержання  соціально-економічної інформації  доповнюється проведенням експериментів. 

Економічний експеримент  передбачає активне  втручання  в  хід процесу, який досліджується  і який  характеризує  розвиток економіки в цілому або його  окремих  ланок  в  реальних  або штучно створених умовах. Його метою є перевірка гіпотез  і  побудова теорії явища, яке  вивчається в ході  експерименту, це явище ретельно спостерігається і вимірюється. Суть експерименту полягає в дослідженні поведінки того чи іншого об'єкту,  чи процесу під дією різних факторів, що вводяться в ході експерименту. Розрізняють економічні експерименти: реальні (проводяться на окремих підприємствах чи  в галузях), модельні (проводяться на моделі) і людино-модельні (ділові  ігри). Два останніх  дозволяють як завгодно змінювати умови експерименту, проводити їх як на мікро, так і на макрорівні.

Для  одержання  соціально-економічної  інформації   застосовують і метод  експертних оцінок, який полягає  у  логічних викладках спеціалістів.

Характерні  риси цього  методу: оцінка об'єкту дослідження  дається  групами висококласних  професіоналів-експертів і ґрунтується  перш  за  все  на  їх  знаннях, досвіді і інтуїції. В економічній  науці існує проблема оцінки основних показників економічної  системи, насамперед, сукупного продукту  та його елементів. Вона виникає з існування двох  концепцій визначення продукту - звужувальної і розширювальної. Згідно звужувальної концепції, яка  характерна  для  марксистського підходу, праця є продуктивною лише тоді, коли створює  матеріальні  блага  і  послуги, а  вся    інша    праця - непродуктивна. У  відповідності  з  цими  поглядами, суспільний продукт створюється виключно в сфері, де  виробляються  матеріальні блага і послуги (яку називають виробничою сферою), і  не створюється у сфері нематеріальних благ і  послуг (невиробнича сфера). За розширювальною концепцією в результат суспільного виробництва зараховуються не лише матеріальні, а й нематеріальні блага і послуги. При цьому  продуктивною  вважається  будь-яка праця, що  створила  те  чи  інше (матеріальне   чи    нематеріальне) благо і принесла дохід. За цими уявленнями, все суспільне виробництво поділяється на дві сфери – матеріальне (де створюються матеріальні блага) і нематеріальне (де  створюються соціально-культурні цінності, тобто нематеріальні блага) виробництво. Продуктивною є праця в обох сферах. Звужувальна концепція створила  свою  систему   макроекономічних  показників - систему  балансу    народного    господарства, а розширювальна концепція, яка характерна  для західної (немарксистської) економічної науки, свою систему  національного рахівництва. Кожна із них побудована на відповідних принципах.

2. Поняття та сутність загальнонаукових методів пізнання         соціально-економічних процесів

 

Багатовимірність економічних  явищ і процесів вимагає адекватних методів їх пізнання. Поняття "метод" походить від грец. meto - шлях дослідження. В сучасній загальній економічній теорії визначились два основні напрями: вивчення вартості та додаткової вартості, а також ефективності виробництва. Поєднання цих двох не альтернативних, а взаємодоповнюючих "русел" єдиної економічної науки особливо актуальним є сьогодні, коли потрібно, по-перше, встановити основні джерела кризового стану української економіки і, по-друге, виробити та практично реалізувати стратегію трансформації виробничих відносин.

Для пізнання економічних процесів використовують загальнонаукові та спеціальні для економічної теорії методи.

Характерними особливостями методу економічного аналізу є:

 а) визначення системи показників, що різнобічно характеризують  господарську діяльність організацій; 

б) встановлення підлеглості  показників з виділенням сукупних результативних чинників і чинників (основних і  другорядних), що на них впливають;

в) виявлення форми взаємозв'язку між чинниками;

г) вибір прийомів і способів для  вивчення взаємозв'язку;

д) кількісний вимір впливу чинників на сукупний показник.

Сукупність прийомів і способів, які застосовуються при вивченні господарських процесів, складає  методику економічного аналізу. Методика економічного аналізу базується  на пересіченні трьох галузей  знань: економіки, статистики і математики. До економічних методів аналізу відносять порівняння, угрупування, балансовий і графічний методи. Статистичні методи включають використання середніх і відносних величин, індексний метод, кореляційний і регресивний аналіз і ін. Математичні методи можна розділити на три групи: економічні (матричні методи, теорія виробничих функцій, теорія міжгалузевого балансу); методи економічної кібернетики і оптимального програмування (лінійне, нелінійне, динамічне програмування); методи дослідження операцій і ухвалення рішень (теорія графів, теорія ігор, теорія масового обслуговування).

Фундаментальним принципом пізнання економічних явищ і процесів є  пояснення їх через внутрішні  суперечності. Політекономічний аспект відкриває в пізнаваній суперечності такі її властивості, як тотожність, відмінність, власне суперечність і конфлікт.

Серед загальнонаукових методів пізнання економічних процесів чільне місце  належить структурно-функціональному  методу, що передбачає розгляд будь-якого  економічного явища як системного з  обов'язковим аналізом функцій взаємодіючих елементів. Так, за цим методом можна  визначити склад сучасних продуктивних сил України або інших країн, простежити зміни, які в них відбуваються, визначити місце і роль кожного  елемента цих продуктивних сил. Останні  є системним об'єктом зі зв’язками  відповідних рівнів:

а) координаційними, що визначають узгодженість взаємодіючих структурних елементів  системи і місце елемента в  рамках системи;

б) субординаційними, які вказують на супідрядний зв'язок елементів  у системному об'єкті;

в) генетичними, які показують зв'язок елемента з історією розвитку системи.

Отже, структурно-функціональний підхід визначає системні ознаки, що зберігаються за об'єктами дослідження незалежно  від характеру їхньої трансформації.