Денежный рынок и механизм его функцыонирования

При структуризації грошового  ринку за інституціональними ознаками виділяють три групи економічних суб’єктів:

• кредитори;
• позичальники;
• фінансові посередники.

Між ними відбувається рух  грошей та інструментів грошового ринку. 
Згідно цьому можна поділити грошовий ринок на два сектори:

• сектор прямого;
• сектор опосередкованого.

Ключовими функціями грошового ринку є збалансованість попиту і пропозиції і формування ринкового рівня відсотку як ціни грошей.

Попит і пропозицію грошей пов'язує модель грошового ринку. Згідно з короткостроковою моделлю  грошового ринку, пропозиція грошей, доход і рівень цін є екзогенними змінними. Пропозиція грошей контролюється центральним банком і фіксована на рівні Мs . У короткостроковому періоді рівень цін не змінюється, тому номінальні та реальні змінні моделі збігаються: М=(М/Р); r=і. Таким чином, реальна пропозиція грошей фіксована на рівні (М/Р)s і на графіку показана вертикальною лінією. Альтернативну вартість грошей вимірює ставка процента по такому фінансовому активу, як облігації. Попит на гроші L(r) є спадною функцією процентної ставки (r) для даного рівня доходу (Y).

Рис.2 Модель грошового ринку та його рівновага

 

Рівновага грошового  ринку досягається в точці, де попит на гроші дорівнює їхній  пропозиції. Умова рівноваги має  вигляд: (М/Р)s = L(r,Y). Точці рівноваги  грошового ринку відповідає рівноважна процентна ставка r*. Модель грошового ринку показує, що існує лише єдина ставка, за якої попит на гроші і пропозиція грошей збігаються (рис. 2).

На практиці на грошовому ринку постійно виникають  коливання. Вони бувають двох типів:

• коливання, пов'язані з початковою нерівновагою грошового ринку;
• коливання, пов'язані зі зміною рівноваги.

При змінюванні попиту чи пропозиції відбувається корегування  ситуації з метою досягнення рівноваги  шляхом зміни структури фінансових активів економічними суб’єктами в залежності від руху відсоткової ставки. Порушення рівноваги грошового ринку може бути викликано зміною обсягів виробництва, реалізації товарів та послуг або зміною цін. Зміна відсоткової ставки є головним інструментом для підтримування рівноваги на грошовому ринку. Вона повинна знаходитися на рівні, що забезпечує відповідність кількості грошей, що знаходяться в обігу, кількості грошей, що розміщені в портфелях активів економічних агентів.

Отже, грошовий ринок – це система грошових відносин і банківських та спеціальних фінансово-кредитних інститутів, які забезпечують функціонування сукупності грошових ресурсів країни, їх постійне переміщення, розподіл і перерозподіл під впливом взаємодії законів попиту і пропозиції. Він має складний механізм функціонування. Ціною грошей виступає позичковий відсоток. На грошовому ринку відбувається взаємозв’язок таких понять, як грошова маса, доход, норма відсотку. Ключовими функціями грошового ринку є збалансованість попиту і пропозиції, формування ринкового рівня відсотку як ціни грошей. Рівновага на грошовому ринку означає рівень кількості грошей, які економічні агенти бажають зберегти в своїх портфелях активів, кількості грошей, що пропонуються НБУ при здійсненні поточної грошово-кредитної політики.

 

2. Інструменти державного впливу на грошовий ринок

 

Регулювання та координація суб'єктів грошового  ринку є одним з визначальних напрямів державної економічної  політики. Головним результатом функціонування грошової системи є розроблення  і реалізація певної грошово-кредитної  політики. Позитивний вплив цієї політики на розвиток економіки визначає ефективність самої грошової системи

Поняття «грошова – кредитна політика» має безліч різних трактувань. За визначенням  М.Ф. Пуховкіної грошово-кредитну (або  монетарну) політику визначають як комплекс взаємопов’язаних заходів з регулювання грошово-кредитного ринку, які проводить держава через центральний банк. Центральний банк виступає в ролі провідника, автора грошово-кредитної політики, тобто її головного суб’єкта. Але доречно зауважити, що при розробленні грошово-кредитної політики, визначенні ії основних параметрів центральний банк спрямовується на макроекономічні показники, які визначуються органами законодавчої і виконавчої влади. [32, c.425]

Основні засади грошово-кредитної політики ґрунтуються на основних критеріях та макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрах економічного та соціального розвитку України на відповідний період, що включають прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торгового балансів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Сутність грошово-кредитної  політики полягає у зміні пропозиції грошей, тобто збільшення пропозиції в період спаду для заохочення витрат і зменшення – під час інфляції для зменшення витрат.

Згідно до Закону України «Про Національний банк України» визначено: «грошово - кредитна політика — комплекс заходів у сфері  грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу» [2].

Згідно, з Морозом  А.М., інструменти грошово-кредитної політики – це такі регулятивні заходи (прийоми, методи), які перебувають у повному розпорядженні Центрального банку, безпосередньо ним контролюються і використання яких впливає на цільові орієнтири грошово-кредитної політики [32, 427].

Інструменти грошово-кредитної політики можна класифікувати за ознаками (див. рис. 1.1):

1) характер впливу  на грошовий ринок; 

2) спрямованість  регулятивного впливу;

3) характер впливу  на ліквідність банків;

4) періодичність  використання.

 

Рис.3. Інструменти грошово-кредитної політики Центрального банку

 

Враховуючи  характер впливу на грошовий ринок  виділяють дві групи грошово  – кредитних інструментів: - адміністративного  впливу (прямої дії); - економічного впливу (опосередкованої дії). Інструменти  адміністративного впливу в основному мають форму нормативів, лімітів і направлені на обмеження діяльності суб'єктів грошово-кредитного ринку. Прикладом інструментів адміністративного впливу є встановлення Центральним банком обмежень на обсяг кредитів для комерційних банків, грошова емісія, встановлення «кредитної стелі» для уряду тощо, лімітування рівня відсоткових ставок, портфельні обмеження, валютні обмеження.

Інструменти економічного впливу, як правило, мають форму засобів  впливу ЦБ на грошово – кредитних  ринок шляхом формування на ньому певних умов, які визначають поведінку усіх суб'єктів ринку у напрямку, необхідному ЦБ. До них відносять: рефінансування банків, операції з цінними паперами, емісія боргових зобов’язань, регулювання експорту та імпорту капіталу тощо.

Інструменти економічного впливу поділяються на:

- нормативні;

- коригувальні.

Нормативні  встановлюються ЦБ для комерційних  банків. ЦБ визначає норми обов’язкових резервів, що забезпечують ліквідність  банків. Резервування є обов’язковим для виконання.

До коригувальних інструментів належать:

- політика рефінансування;

- процентна  політика;

- операції на  відкритому ринку. 

Взагалі, країни з розвиненою економікою надають  перевагу інструментам економічного впливу, а у країнах з перехідною економікою, де важливу роль відіграє державний сектор, доцільно інструменти прямої та опосередкованої дії .

Відрізняють також  інструменти грошово – кредитної  політики залежно від їх впливу на ліквідність банків:

- інструменти,  які направлені на підтримку  ліквідності комерційних банків (рефінансування банків, купівля цінних паперів тощо);

• інструменти, які спрямовані на поглинання надмірної ліквідності (операції «зворотного» репо, розміщення ЦБ депозитних сертифікатів);

Для вилучення  надлишкової ліквідності ЦБ найчастіше застосовують операції з цінними паперами на відкритому ринку.

Інструменти грошово - кредитної політики виділяють і  в залежності від їх періодичності  використання:

- інструменти  постійного використання;

- інструменти  разової дії. 

До інструментів постійної дії можна віднести механізми рефінансування Центральним банком комерційних, обмеження в кредитуванні через встановлення процентних ставок, кредити овернайт.

До інструментів разового застосування відносять розміщення Центральним банком депозитних сертифікатів.

В сучасному  світі інструментів грошово-кредитної  політики, а також іх напрям ії використання залежить від ринкової кон’юнктури .

Проведення  ефективного грошово-кредитного регулювання  потребує застосування всіх можливостей  інструментів, шляхом їх пристосування та створення ринкових механізмів, які потребують їх використання.

НБУ у сучасних умовах використовує певний інструментарій для проведення грошово-кредитної  політики, зокрема:

1) встановлення  норм обов’язкових резервів для  комерційних банків;

2) процентна політика;

3) рефінансування  комерційних банків;

4) управління  золотовалютними резервами; 

5) операції з  цінними паперами, у тому числі з казначейськими зобов’язаннями, на відкритому ринку;

6) регулювання  імпорту та експорту капіталу;

7) емісія власних боргових зобов’язань та операції з ними [32, c.429].

Отже, розкривши  це питання, можна зробити висновок, що головним результатом функціонування грошової системи є розроблення  і реалізація певної грошово-кредитної  політики.

Під грошово-кредитною політикою розуміють комплекс взаємозв'язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового ринку, які проводить держава через свій центральний банк.

Регулювання грошово-кредитного ринку здійснюється з використанням таких інструментів як:

• визначення норм обов’язкових резервів;
• процентну політику;
• рефінансування комерційних банків;
• операції з цінними паперами на відкритому ринку;
• підтримання курсу національної валюти;
• регулювання імпорту та експорту капіталу.

 

3. Аналіз функціонування грошового ринку Україні

 

Становлення ринкової економіки в Україні пов'язано  з використанням можливостей  грошового ринку, який є визначальною складовою ринкового механізму. У процесі ринкових трансформацій  роль та завдання грошового ринку поступово набувають нового змісту, пов'язаного зі зростанням ролі монетарних чинників в економічних процесах. Розвиток грошового ринку пов'язаний з інтеграцією усіх сфер соціального життя суспільства в товарно-грошові відносини та формування на їх основі ринкових механізмів, спроможних утвердити тенденції економічного зростання.

Механізми грошового  ринку спроможні повноцінно врегулювати  властиві йому функції за умов синхронного  розвитку банківської системи, національної грошової системи, платіжної системи та повноцінного ринку цінних паперів. Особливо тісно пов'язане з процесами становлення сучасного ринку формування дворівневої банківської системи, яка забезпечує регулювання процесу мультиплікативного розширення грошової маси. Підвищення рівня капіталізації банківської системи збільшує її ресурсну базу і створює передумови для стабільного функціонування грошового ринку.

За своїми функціональними  можливостями грошовий ринок, спроможний коригувати вже сформовані ринкові  механізми. Тому фінансово-економічна стабілізація в Україні створила передумови для використання потенційних можливостей грошового ринку, властивих сучасним грошовим економікам.

Під грошовою масою  слід розуміти всю сукупність купівельних, платіжних і нагромаджених коштів, які обслуговують економічні зв'язки і належить фізичним та юридичним особам і державі у певний момент[12, с.67].

У структурному відношенні грошову масу можна розділити  за кількома критеріями:

за ступенем "готовності" окремих елементів  до оборотності, тобто за ступенем їх ліквідності;

за формою грошових засобів (готівкові, депозитні);

за розміщенням  у суб’єктів грошового обороту;

за територіальним розміщенням.

Грошовий агрегат  – це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір  її елементів залежно від їх ліквідності.[12, c.69]

У статистичній практиці України визначаються і  використовуються для цілей аналізу  і регулювання чотири грошові  агрегати: М0, М1, М2, М3

Агрегат М0 відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка в касах банків сюди не входить.

Агрегат М1 включає  гроші в агрегаті М0 + вклади в  банках. які можуть бути використані  власниками негайно, без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання.