Денежный рынок и механизм его функцыонирования

ЗМІСТ

 

	Вступ	3
1	Сутність, структура та особливості функціонування грошового  ринку	5
2	Інструменти державного впливу на грошовий ринок	14
3	Аналіз функціонування грошового ринку Україні	19
4	Проблеми та перспективи  розвитку грошового ринку України	26
	Висновки	31
	Список використаної літератури	35

 

ВСТУП

 

Грошовий ринок є складовою  частиною ринкової економіки. Він впливає  на розвиток економічних відносин, які складаються в суспільстві, економічний стан держави та їх громадян. На нього впливає багато чинників, які визначають збалансованість попиту та пропозиції на гроші, їх рух та швидкість, емісію та інше. Грошовий ринок в Україні характеризується складним станом, його розвиток має особливості, які впливають на розвиток як грошово-кредитної, так і а фінансову систему держави в цілому.

Невід’ємною складовою ринкової економіки  є фінансове середовище, яке складається  з різних інших ринків, одним з  яких є грошовий. Сам по собі він  є достатньо складним елементом  загального фінансового ринку, і  відіграє важливу роль і має значення в загальній економічній системи. В кожній країні в залежності від напрямку розвитку економіки, особливостей існування фінансової системи утворюється свій грошовий ринок. Це достатньо складний процес, еволюція якого потребує додаткових досліджень

Слід мати на увазі, що грошовий ринок  – важливий об’єкт державного регулювання. Головна роль грошового ринку  у сучасній економічній системі  полягає в акумуляції заощаджень економічних агентів і використання цих коштів для створення нового капіталу. Держава використовує його ресурси для фінансування своїх видатків і покриття бюджетного дефіциту. Таким чином, дослідження проблем формування і функціонування грошового ринку є актуальним і важливим.

В сучасних умовах розвитку ринкової економіки  відбуваються зміни грошової системи, яка повинна відповідати меті та завданням загальної економічної та фінансової системи країни. При цьому потрібно відзначити, що кожна країна має свої характерні особливості, які і визначають різні умови існування грошового ринку. Такі особливості має Україна і в тому числі і різні проблеми, вирішення яких необхідне в сучасних умовах. Все вище сказане обумовлює актуальність теми дослідження.

Об’єктом  дослідження курсової роботи є грошовий ринок.

Предмет дослідження – механізм функціонування грошового ринку України.

Метою курсової роботи є дослідження та аналіз функціонування грошового ринку  України.

Мета роботи зумовлює виконання таких завдань:

• дослідити поняття та особливості функціонування грошового ринку;
• здійснити аналіз грошового ринку України в ракурсі обертання його основних інструментів;
• визначити недоліки в діяльності грошового ринку України та запропонувати можливі шляхи їх усунення

Інформаційною базою дослідження є закони та підзаконні акти України; аналітичні матеріали, у тому числі Національного банку України (НБУ), звіти міжнародних організацій; наукові та публіцистичні розробки вітчизняних та зарубіжних учених і фахівців; дані статистичної звітності Державного комітету статистики України.

 

 

 

 

 

1. Сутність, структура та особливості функціонування грошового ринку

 

Відомо, що ринок за своїм  призначенням на регулярній основі забезпечує взаємодію попиту і пропозиції на товари та послуги, інакше кажучи, зводить  продавців і покупців. Гроші є  специфічним товаром, застосування якого регулюється не лише конкретно визначеними, а й загальними принципами ринкової економіки. Виходячи з цього можна дати таке визначення: грошовий ринок – це особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція та ціна на цей товар.

В сучасній економічній літературі, серед вчених та фахівців відсутня єдина точка зору щодо сутності та характеристики грошового ринку. Деякі  автори (Івасів Б. С., Мишкін Ф. С.) ототожнюють  поняття фінансовий та грошовий ринок на підставі того, що їх головний зміст знаходиться в «сфері економічних відносин між суб’єктами ринку в процесі формування та реалізації попиту і пропозиції фінансових активів» [16, с.150]. На наш погляд така характеристика достатньо звужує характеристику фінансового ринку, тому що грошовий ринок є тільки частиною фінансового ринку.

Іванов В. М. [17, с.81] під ринком грошей розуміє ринок високоліквідних активів. Така характеристика визначає окрему і важливу особливість грошового ринку, але його значення має більш ширші характеристики і ті функції, які він виконує. Також не в повному ступені характеризує сутність грошового ринку і визначення його в підручнику під загальною редакцією Савлука М. І. В ньому грошовий ринок визначається як «особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формується попит, пропозиція і ціна на цей товар»[5, c.105]. Такої ж точки зору дотримуються и провідний український дослідник теорії грошей Гальчинський А. С.[7, c.156-165] та професор з США Габбард Р. Г.

Найбільш повно характеристика грошового ринку наводиться в  роботі А. В. Демківського, який визначає грошовий ринок як систему грошових відносин і банківських та спеціальних  фінансово-кредитних інститутів[12, c.84].

На наш погляд грошовій ринок являє собою систему  економічних відносин, які виникають  в економічному середовищі в процесі  взаємодії між різними суб’єктами господарювання прямо або опосередковано з приводу активізації грошей та використання їх для подальшої господарської діяльності.

Функціонування ринку  грошей здійснюється за допомогою різних фінансово-економічних інститутів та їх структурних підрозділів.

Функціонування ринку  грошей може бути тільки при наявності  визначених умов, до яких відносяться наступні:

1. Виходячи з того, що головною функцією ринку  грошей є здійснення операцій  купівлі продажу їх і вони  мають абсолютну ліквідність,  головною умовою функціонування  цього ринку є наявність грошей  на ринку. В одних суб’єктах  вони повинні бути в кількості, більшій ніж потреба в них, тобто щоб вони мали можливість і бажання бути переданими в тимчасове користування іншим особам, а останні мали в них потребу і бажання запозичити їх. При цьому обидва суб’єкти повинні вільно розпоряджатися цими грошовими ресурсами.

2. При здійсненні операцій  на грошовому ринку повинно  отримуватись визначених особливих  вимог, згідно з якими грошові  ресурси передаються одними суб’єктами  іншим в тимчасове користування  на встановлений строк з обов’язковим  поверненням та, як правило, виплатою відсотків за користування цими грошами.

3. При здійсненні операцій  на грошову ринку не втрачаються  права власності на ті грошові  ресурси, які має їх власник.  Він тільки на визначений час  передає права на тимчасове  користування цими грошами.

4. На грошову ринку, рух ресурсів здійснюється в грошовій формі, тобто відсутній товарний обмін або його еквівалент. Суб’єкт, який отримує в своє користування гроші, не може відчувати задоволення, яке він відчуває при отриманні товару, навіть який купується у кредит. Але гроші він отримує на тих же засадах що і товар. З іншого боку суб’єкт, який продає гроші, має за мету отримати додатковий доход у вигляді відсотків за користування ними.

5. При здійсненні класичних  операцій на грошовому ринку  (продаж грошей та передача їх в тимчасове користування іншій особі) в більшості випадків застосовується особистий інструмент страхування від ризику неповернення грошей – застава. Вона може мати різні форми (матеріальну, нематеріальну, тобто під гарантії інших третіх осіб), але за своєю суттю є необхідною умовою існування грошового ринку.

Слід підкреслити, що гроші не “продаються” і не “купуються”  у тому ж розумінні, що продаються і купуються звичайні товари за відповідними цінами. Тут вкладено інший смисл ¾ гроші обмінюються на інші ліквідні активи за альтернативною вартістю, яка вимірюється через норму позичкового процента. Тому грошовий ринок є складовою частиною, відповідним сегментом фінансового ринку, де здійснюються короткострокові депозитно-позичкові операції.

Об¢єктом купівлі-продажу на грошовому ринку є тимчасово вільні грошові кошти. Економічні агенти купують гроші як капітал, тобто беруть у борг з виплатою процента. Отже, ціною “товару”, що продається і купується на ринку, є позичковий процент.

Суб’єктами грошового ринку є юридичні та фізичні особи. Але переважно в операціях купівлі-продажу грошей приймають участь банки, державні структури, спеціальні кредитно-фінансові інститути та інші посередники, які купують і продають, як правило, короткострокові боргові зобов’язання. Але головним традиційним учасником грошового ринку стають комерційні банки, які фактично діють як постійні продавці і покупці грошових коштів. Держава на грошовий ринок переважно виходить як позичальник. Поряд з традиційними учасниками в операціях купівлі-продажу грошей виступають професійні посередники: маклери, дилери, облікові доми та ін.

Купівля грошей на грошовому ринку набуває форми  їх передачі у тимчасове користування під відповідні інструменти, які  на ринку грошей діють аналогічно ролі грошей на товарному ринку (рис. 1).

Рис. 1. Загальна схема взаємозв’язку між об’єктами та інструментами грошового ринку [12, c.86].

Інструменти грошового  ринку поділяються на неборгові (пайові) і боргові.

До неборгових належать зобов’язання з надання права участі в управлінні діяльністю покупця грошей (акції, деривативи, паї та страхові поліси). За продавцем зберігаються право власності й отримання доходу.

До боргових інструменті грошового ринку належать усі зобов’язання покупця повернути продавцеві отриману від нього суму грошей і сплатити належний дохід.

Залежно від  міри та умов передачі прав боргові  зобов’язання поділяються на:

• депозитні зобов’язання;
• позичкові зобов’язання.

Всі види інструментів грошового ринку можна поділити на три групи:

• позичкові угоди, якими оформляються відносини між банками і клієнтами;
• цінні папери, якими реалізуються переважно прямі відносини між покупцями і продавцями грошей;
• валютні цінності – відносини між власниками двох різних валют.

Для вивчення механізму  функціонування грошового ринку важливе значення має також його структуризація. Вичленення окремих сегментів ринку можна здійснити за кількома критеріями (табл.1):

Таблиця 1.

Схема структуризації грошового ринку [12, c.89]

 

 

 У залежності  від призначення і ліквідності  фінансових активів розрізняють два основних сегменти грошового ринку: ринок грошей і ринок капіталів.

 Ринок грошей – це сегмент грошового ринку, на якому купують короткострокові грошові кошти (до 1 року). Класичними операціям на ринку грошей є:

• міжбанківське кредитування;
• облік комерційних векселів;
• короткострокові депозитні та кредитні угоди;
• операції на вторинному ринку з короткостроковими державними зобов’язаннями тощо.

Ринок капіталів – це сегмент грошового ринку, на якому купують середньо- та довгострокові горшові кошти (більше 1 року). Класичними операціями на ринку капіталів є:

• операції з фондовими інструментами (акціями та облігаціями);
• середньо- та довгострокові депозитні та кредитні угоди;
• операції небанківських фінансово-кредитних установ (НФКУ).

У системній структуризації типів грошового ринку важливе місце посідають функціональні ознаки. На їх підставі грошовий ринок складається з двох секторів: міжбанківського та відкритого ринку.

Міжбанківський ринок забезпечує проведення банківських операцій щодо розміщення тимчасово вільних грошових ресурсів у формі міжбанківських депозитів та кредитів. Для комерційних банків міжбанківський ринок

 Основною формою  балансування платіжного обороту  і підтримка поточної ліквідності,  управління процентними старками і банківськими ризиками та джерелом отримання додаткових прибутків.

Відкритий ринок забезпечує купівлю-продаж цінних паперів (короткострокових зобов’язань держави) ЦБ. Продаючи частину свого портфеля цінних паперів  безпосередньо комерційному банку  чи посередникам ринку, а через них – населенню та фірмам, центральні банки зменшують обсяги їх вільних резервів і кредитний потенціал. І навпаки, якщо центральні банки купують цінні папери у комерційних банків, фірм та населення, то розмір вільних резервів та кредитний потенціал комерційних банків зростатиме. Операції з цінними паперами на відкритому ринку вважаються найбільш гнучким інструментом грошово-кредитної політики центрального банку.