Безробіття:причини,форми та методи подолання

                                     u – u* = (γ(Y* - Yf))/Y*

    Закон Оукена: в ситуації, коли фактичний рівень безробіття перевищує її природний рівень на 1%, відставання обсягу ВНП становить 2,5%.

    Наявність кон’юктурного безробіття свідчить про неповне використання виробничих можливостей країни.

    Економічні  і соціальні наслідки кон’юктурного безробіття:

• відповідно до закону Оукена відбувається відставання фактичного обсягу ВНП в порівнянні з тим обсягом, якого б суспільство могло досягти при своїх потенційних можливостях;
• відбувається нерівномірний розподіл втрат від безробіття серед різних соціальних верств населення;
• під час кон’юктурного безробіття – через тривалі періоди бездіяльності – втрачається кваліфікація робітників, що може згодом зумовити значне зниження заробітної плати чи нові звільнення.

      Сезонне безробіття знайоме людям багатьох професій, наприклад всім, хто обслуговує відпочиваючих на курортах. Така незайнятість, звичайно, породжуж певні проблеми, але в ній немає нічого трагічного: прийде новий сезон, і з ним повернеться робота. Більш того, сезонно незайняті люди не зовсім підходять під саме визначення безробітного, тому що часто не займаються активним пошуком постійного місця роботи. Комусь не подобається такий спосіб життя, у інших немає потрібної кваліфікації або бажання її отримати.

    Таким чином, безробіття породжує серйозні витрати як для суспільства в цілому, так і для окремих його громадян (які поповнили кількість безробітних). Наявність безробітних означає, що країна створює менший об’єм національного продукту в порівнянні з об’ємом при повній зайнятості. Це відбувається від того, що праці використовується не в повній мірі. Отже, в меншому ступіню використовується й інші фактори: виробничі будівлі, обладнання, транспорт, природні ресурси, тощо. В результаті об’єм національного виробництва стає меншим чим той, який міг би бути при повному використанні виробничих ресурсів.[6]

    Але від безробіття найбільше страждають приватні інтереси робітників, які  попали в резервну армію праці. Як показуєть економічні дослідження, довгострокове безробіття знижує рівень резервної заробітної плати робітників, після того як вони знаходять роботу (через втрату кваліфікації, зниження рівня професіоналізму, тобто „заіржавлення” людського капіталу). Іншою небезпекою для безробітніх, які не працюють довгий час, є їх повна неприваблювальність на ринку праці. В результаті при досягненні певного рівня безробіття є велика ймовірність її зберігання на цьому рівні. Економісти називають це явище ефектом гістерезіса, який став серйозною проблемою для західних країн в 1980-ті роки.[7]

    Термін „гістерезіс” запозичений економістами у фізиків. Гістерезіс має місце, коли перемінна підлягає тимчасовому зовнішньому впливу і не повертається до вихідного значення навіть після того, як зовнішній вплив вже не існує. Стосовно до безробіття гістерезіс означає, що якщо рівень безробіття збільшується, то він може і не повернутися до вихідного значення навіть після припинення дії, яка визвала його фактори. В цьому випадку буде спостерігатися зростання природного безробіття.[8]

    Безробіття  породжує такі серйозні морально-психологічні, соціальні і політичні проблеми, які буває надто важко виразити кількісно. Ніякі гроші не можуть адекватно виразити масштаби страждань і нещасть мільонів безробітних. Вони почуваються непотрібними й зайвими людьми, в них формується занижена самооцінка здібностей і всіх особистих якостей, що негативно відбивається на моральному обличчі людини, шкодить його психічному і фізичному здоров’ю, тощо. По розрахункам американських вчених, збільшення рівня безробіття на 1%, яке зберігається протягом 6 років, визиває зростання (в %) практично всіх явищ сучасної „соціальної патології” в суспільстві:

    Загальної смертності – на 2,0;

    Кількості самогубств – на 4,1;

    Кількості вбивств – на 5,7;

    Кількості ув,язнених в тюрмах – на 4,0;

    Кількості психічно хворих – на 4,0

    Нарешті, високе безробіття, як показує історичний досвід, може породжувати серйозні політичні катаклізми. Так, в період Великої депресії в кількох західноєвропейських  країнах (Германія, Італія, Іспанія), а  також в Японії демократичні сили потерпіли нищівний програш на парламентсьх виборах і до влади прийшли диктаторські, націонал-соціалістичні і фашистські режими, які розв’язали потім другу світову війну. На сьогодні ми  є свідками активізації націонал-патріотичних, комуністичних і навіть профашистських сил в Україні й інших країнах СНД, причина якої також криється в високому рівні безробіття.[9]

    Отже, можна зробити висновок, що основними формами існування безробіття є такі як фрикційне, структурне та  циклічне безробіття.  Кожна із цих форм  має свої особливості. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    3. Аналіз світового  досвіду подолання  безробіття. 

     Державна  активна політика зайнятості передбачає розроблення програм сприяння зайнятості. Ці програми можуть охоплювати як окремі категорії населення, передусім  маргінальні групи: молодь, жінок, інвалідів, так і специфічні випадки загрози безробіття, зумовлені економічною або іншою ситуацією (демографічним, політичним, стихійним лихом тощо).[10]

     У розвинутих країнах більшість програм  зайнятості стосується певних категорій  населення, які потребують підтримки й допомоги.

     Розрізняють довгострокові й короткострокові (на один рік) програми. Вони розробляються як на державному, так і на регіональному рівнях.

     Метою державних і регіональних програм  зайнятості є сприяння зайнятості населення, задоволення потреб громадян у праці.

   Державні  й територіальні програми зайнятості населення спрямовані на:

• сприяння розвитку і структурній перебудові економіки, створенню умов для спрямування вивільнюваних працівників, насамперед на рентабельні виробництва та в пріоритетні галузі економіки;
• попередження розвитку безробіття і його скорочення шляхом підвищення економічної заінтересованості підприємств і організацій у створенні додаткових робочих місць, переважно з гнучкими формами зайнятості;
• удосконалення системи відтворення робочої сили водночас із збільшенням числа робочих місць, поліпшенням професійної орієнтації, підвищенням кваліфікації працівників та ефективності використання трудових ресурсів;
• захист безробітних та їхніх сімей від негативних наслідків безробіття і забезпечення зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і не спроможні конкурувати на ринку праці;
• формування кадрової, матеріальної, інформаційної, статистичної, фінансової та науково-методичної бази державної служби зайнятості;
• заходи сприяння зайнятості населення, яке проживає у сільській місцевості.

   Спеціальні  галузеві програми зайнятості населення  призначені уія вирішення на рівні  окремих галузей і підприємств  проблем прихованого безробіття, сприяння продуктивній зайнятості працівників практичній реалізації диференційованого підходу щодо окремих підприємств з урахуванням державної політики структурної перебудови, санації державних підприємств і заходів державної політики на ринку праці.[11]

   Досвід  країн з розвиненою економікою свідчить, що інвестиції в людські ресурси зростають, оскільки є необхідною умовою модернізація виробничих систем.

   Така  політика проводиться на рівні як держави, так і окремих господарських  об'єктів. У Франції, наприклад, з  державного бюджету на зайнятість виділяють 6,8% коштів, а відрахування підприємств, соціальних установ, різні внески за обсягом майже в 1,5 рази перевищують надходження з бюджету.

   В Україні частка фонду зайнятості у валовому внутрішньому продукті становить  приблизно 0,3%, що в багато разів менше, ніж у раїнах з розвинутою ринковою економікою.

   Звідси  можна зробити висновок, що в нашій  країні фінансова база для розв'язання проблем зайнятості недостатня і  не відповідає ситуації на ринку праці, яка різко загострюється через  величезний потенціал безробіття.

   За  рахунок коштів зайнятості фінансуються заходи активної і пасивної політики. Співвідношення витрат на ці заходи залежить від стану ринку праці та безробіття, рівня законодавчих гарантій, досягнутого  рівня розвитку служби зайнятості.[12]

   Зарубіжний  досвід свідчить про різні підходи  окремих країн щодо розподілу коштів на активні й пасивні заходи політики зайнятості. У цих країнах, як Франція, Німеччина, Англія переважають витрати на підтримування рівня доходів населення, а на активні заходи витрачається значно менше коштів. У Франції, наприклад, частка витрат на активні й пасивні заходи відповідно дорівнює 28,4% і 71,6%; в Англії - 29,1% і 70,9%, у Німеччині - 44,1% і 55,9%.

   Зворотну  картину щодо витрат на активні й  пасивні заходи політики зайнятості населення спостерігаємо у Швеції та Італії, де відповідні витрати становлять 67,6% і 32,4% та 51,6% і 48,4%. [13]

   Стратегія зайнятості населення в Україні  має пов'язуватися з подальшим  розвитком і розширенням активних заходів для запобігання повальному безробіттю та збільшенням на них витрат із фонду сприяння зайнятості населення з урахуванням стану ринку праці. Щодо розміру допомоги у зв'язку з безробіттям, то рекомендаціями МОП передбачено, що вона має становити 60% середньої заробітної плати. У скандинавських країнах така допомога досягає -70% середньої заробітної плати за рівня безробіття 0,5—1%. Враховуючи дуже низький рівень середньої заробітної плати в Україні, можна стверджувати, що розмір допомоги у зв'язку з безробіттям не може бути меншим за 50% середньої заробітної плати (що має місце зараз в Україні), оскільки не забезпечуватиме мінімальних фізіологічних потреб людини. Інша річ, що при цьому слід обмежити термін надання допомоги і зробити все можливе для працевлаштування безробітного. Однак ситуація складається таким чином, що вартість соціального захисту населення зростає, а виробництво зменшується, що не дає можливості фінансувати систему соціального захисту за встановленими нормами.

   Досвід  розвинених країн свідчить про те, що служба зайнятості успішніше діє там, де вона належить державі, підпорядкована органам влади, має штат висококваліфікованих спеціалістів з питань зайнятості. Проте в умовах ринкової економіки неминуче виникають різні приватні (недержавні) установи сприяння зайнятості.[14]

    Для прикладу, розглянемо безробіття в США. Рівень безробіття у Сполучених Штатах у червні 2009р значно зріс. Але економісти кажуть, що все ще не так і погано – бувало й більше зростання. Та фондові біржі і Білий дім реагують на новину негативно.

    Економісти  розцінюють останні статистичні  дані не дуже оптимістично. У червні втрачено майже півмільйона робочих  місць, і відсоток безробітних сягнув 9,5 – це найвищий показник за останні 16 років. Саме такі цифри наводить повідомлення Бюро робочої статистики Міністерства праці у Вашингтоні.

      Кількість людей, що втратили працю у червні, значно більша, ніж очікували економісти на Волл-Стріт. Загальна кількість безробітних по країні сягнула 14 мільйонів 700 тисяч. За прогнозами спеціалістів, опитаних інформаційною агенцією «Асошієйтед Прес», втрати робочих місць у червні мали бути на 100 тисяч менші.

    Але, на думку Ліз-Енн Сандерс, провідного економіста брокерської фірми «Чарлз Шваб», справи не такі вже кепські, як це може видатися на перший погляд.

      В своєму інтерв’ю вона, зокрема, зауважила: «Щоразу, коли ми втрачаємо робочі місця, це важка річ, але треба бачити тенденцію в цілому. Отож, добра новина полягає в тому, що хоча втрати робочих місць є, але менші, ніж було на верхній точці (рецесії). Показник безробіття має тенденцію зростати навіть тоді, коли ми виходимо з рецесії. Потрібен час, не можна очікувати швидкого повороту від великих втрат до чистого прибутку за якихось пару місяців. Ми нині фактично перебуваємо у менш негативній позиції».

      Сам президент Сполучених Штатів Барак Обама заявив у телевізійному інтерв’ю напередодні заокеанської подорожі, що він «глибоко стурбований» новим підвищенням рівня безробіття у 2009 році.

    Обама сказав, зокрема, що надто багато родин  тих, хто працює, не мають певності у завтрашньому дні, не знають, чи вони втримають працю, чи будуть звільнені.[15]

      Президент нагадав, що, відколи він вступив на посаду, його адміністрації «вдалося успішно стабілізувати фінансові ринки… і сприяти початкові певної стабілізації на ринку житла».Разом із тим, за словами Обами, «ми все ще бачимо занадто багато втрачених робочих місць». Адміністрація Обами продовжує боротися із кризою.

    Станом  на 2010 рік рівень безробіття дещо поліпшився. Несподіване для багатьох фахівців зниження рівня безробіття прокоментував Президент США Барак Обама.З його слів, нові дані Міністерства праці США - привід для надії, але аж ніяк не для святкування перемоги.