Безробіття:причини,форми та методи подолання

                       МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економічної теорії та конкурентної політики

К У Р С О В  А    Р О  Б О Т А

з основ економічної  теорії, мікроекономіки

та  макроекономіки 

на тему №29: «Безробіття:причини,форми та методи подолання  » 
 
 

Студент денної форми  навчання факультету економіки,менеджменту  та права

Науковий  керівник

 
 
 
 
 

    Київ-2010

    Зміст 

    1.Економічна  суть безробіття та причини його виникнення……………5

    2.Основні форми безробіття……………………………………………...11

    3.Аналіз  світової практики подолання безробіття……………………...19

    4.Стан  безробіття в Україні………………………………………………25

    5.Проблеми  та шляхи подолання рівня безробіття  в Україні………….37

      Висновки………………………………………………………………….41

    Список  використаних джерел……………………………………………43 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Вступ 

    Усяка наука має свій об'єкт пізнання. Це повною мірою відноситься і до економічної науки. Характерна особливість останньої полягає в тому, що вона є одною з древніших наук. Джерела економічної науки уходять у глиб століть, туди, де зароджувалася колиска мирової цивілізації - у країни Стародавнього Сходу V-ІII вв. до н.е. Пізніше економічна мисль одержали розвиток у Стародавній Греції і Стародавньому Римі. Аристотель увів термін "економія" (від гр. Оikonomia - керування домашнім господарством), від якого і утворилася більш пізніше - "економіка". У ранньому середньовіччі християнство оголосило просту працю святою справою, став затверджуватися найважливіший принцип: хто не працює, той не їсть.

    Як  наука економіка виникла в  ХVІ-ХVII вв. її першим теоретичним напрямком став меркантилізм, котрий субстанцію багатства суспільства й особистості бачив у грошах, а гроші зводив до золота. У XVII в. з'явилася нова назва економічної науки - політична економія, що проіснувала більше трьох століть. Новий напрям цій науці дали фізіократи, що стверджували, що джерелом багатства є не обмін, а землеробська праця. Основоположником класичної політичної економії став шотландський економіст Адам Сміт (1723-1790), що випустив у 1776 році свою знамениту книгу "Дослідження про природу і причини багатства народів". Його вчення заклало основи трудової теорії вартості і ринкової економіки в цілому. Подальший розвиток вчення Адама Сміта одержало в роботах німецького філософа й економіста Карла Маркса (1818-1883), що створив теорію наукового соціалізму у своєму багатотомному творі "Капітал".

    Сучасна економічна наука в наші дні одержала більш розповсюджену назву - економічна теорія, а в англо-американській  літературі - "економікс". Термін "економікс" уперше ввів англійський економіст Альфред Маршалл (1842 - 1924) у своїй книзі "Принципи економікс".

    У сучасній економічній науці, узятої в її концептуальному теоретичному

аспекті, спостерігається поєднання старої класичної школи і трьох нових напрямків:

- кейнсіанський напрямок, названий на честь його засновника англійського економіста Джона Мейнарда Кейнса (1883-1946);

- неокласичний напрямок;

- інституційно-соціологічний напрямок.

    Сучасна економічна теорія вивчає поведінку господарюючих суб'єктів на всіх рівнях економічної системи в процесах виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг з метою задоволення безмежних людських потреб при обмежених ресурсах родини, фірми і суспільства в цілому.

    Технічний прогрес, швидкі збільшення виробничих потужностей і життєвого рівня, одного з найвищих у світі, є стратегічними напрямками динамічного розвитку економіки. Однак цей довгостроковий економічний ріст не був рівномірним, а переривався періодами економічної нестабільності.

    Досягнення  високого рівня зайнятості - одна з основних цілей макроекономічної політики держави. Економічна система, що створює додаткову кількість робочих місць, ставить задачу збільшити кількість суспільного продукту і тим самим у більшому ступені задовольнити матеріальні потреби населення. При неповному використанні наявних ресурсів робочої сили система працює не досягаючи границі своїх виробничих можливостей. Чималу втрату безробіття наносить і життєвим інтересам людей, не даючи їм прикласти своє уміння в тому роді діяльності, в якому людина може найліпшим образом виявити себе, через це люди переносять серйозний психологічний стрес.

    З вищесказаного можна зробити  висновок, що показник безробіття є  одним із ключових показників для  визначення загального стану економіки, для оцінки її ефективності.

    Мета  курсової роботи – розгляд поняття  та показників безробіття, причини  його виникнення, наслідки та вплив  на макроекономічну нестабільність. Розглядаються можливі методи боротьби з таким явищем як безробіття, проблеми безробіття на Україні та заходи держави з регулювання зайнятості.

    Предметом роботи є теоретичні, практичні та організаційні питання сутності та розвитку безробіття.

    На  мій погляд, курсова робота дає  можливість зрозуміти таке негативне явище безробіття та його вплив на економіку. Надає знання можливого запобігання безробіття та боротьби з безробіттям при його виникненні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    1.Економічна  суть безробіття та причини його виникнення.

    Економісти  по-різному пояснюють причини безробіття в ринковій економіці. В цілому можна було б виділити наступні підходи до пояснення цього явища:

    а) надлишок народонаселення (мальтузіанство),

    б) ріст органічного будівництва капіталу (марксизм),

    в) високий рівень заробітної плати (неокласики),

    г) нестача сукупного попиту (кейнсіанці).                              

    Найбільш  поширенішою в західній економічній  науці є неокласична та кейнсіанська концепції безробіття.

    Класична  концепція

    Неокласична концепція безробіття в найбільш послідовному вигляді була представлена економістом А. Пігу в його книзі „Теорія безробіття”, яка вийшла в 1933 р.

    Основні положення А. Пігу зводяться до наступного:

    а) кількість робітників, які зайняті  на виробництві, знаходиться в зворотній  залежності до рівня заробітної плати (зайнятість тим нижче, чим вище заробітна плата);

    б) рівновага між рівнем заробітної плати і рівнем зайнятості, яка  існувала до першої світової війни 1914 – 1918 рр., пояснюється тим, що заробітна  плата установлювалася в результаті вільної конкуренції між робітниками на такому рівні, який забезпечував майже повну зайнятість;

    в) посилення після першої світової війни ролі профспілок і введення системи державного страхування  від безробіття зробили заробітну  плату негнучкою, дозволяючи утримувати її на дуже високому рівні, що і є причиної масового безробіття;

    г) для досягнення повної зайнятості необхідне  зниження заробітної плати.

    Розглянемо  більш докладно дану концепцію, використовуючи для ясності графічну ілюстрацію (див. Додаток А)

    Рівновага на ринку праці в неокласичній моделі визначається через функцію попиту на робочу силу і функцію її пропозиції, де в якості ціни праці виступає реальна заробітна плата PL . Крива функції попиту на працю DL має спадаючий характер, тому що фірми, які пред’являють попит на цей фактор виробництва, зможуть найняти на роботу більшу кількість робітників при більш низькій зарплаті. Якщо ж рівень заробітної плати буде збільшуватися, то кількість робочої сили, яку залучають, зменшиться. Таким чином, попит на робочу силу – функція реальної заробітної плати:

                                                   DL = f (PL).

    Пропозиція  праці на ринку робочої сили SL також залежить від реальної заробітної плати: чим вище PL, тим більше робітників запропонують на ринку свою працю, і, навпаки, чим нижче заробітна плата, тим менше їх кількість буде бажати влаштуватися на роботу. Тому пропозиція праці розглядається як функція,яка збільшується, від реальної зарплати, і крива пропозиції праці має позитивний наклон:            

                                                  SL = f (PL).

    З’єднавши графіки попиту і пропозиції, отримаємо  неокласичну модель ринку праці, яка показує, що всі бажаючі працювати  можуть знайти роботу при рівноважній  ставці заробітної плати, яка склалася PLE.

    Якщо  пропозиція праці виросте (зсув кривої SL в положення S'L), то це призведе до зниження заробітної плати до і рівновага на ринку праці настане в точці F.

    Таким чином, в неокласичній моделі ринкова  економіка  в принципі спроможна  використовувати всі трудові  ресурси, однак лише  при умові гнучкості заробітної плати. Повна зайнятість в даному випадку означає, що кожний бажаючий продати визначену кількість праці по ставці заробітної плати, яка склалася на даний момент, може здійснити своє бажання. Якщо ж заробітна плата PLK виявиться вище ринкового рівноважного рівня (по вимозі профспілок або при державному втручанні), то це призведе до того, що попит на працю буде значно менше пропозиції праці і визначена маса працівників виявиться без роботи. Кількість безробітних ілюструє відрізок. Отже, в неокласичній моделі безробіття реальне, але воно не витікає із законів ринку, а виникає як результат їх порушення, втручання в конкурентний механізм або держави, або профспілок, тобто неринкових сил. Ці сили не дають зменшитися заробітній платі до рівноважного рівня, в силу чого підприємці не зможуть всім бажаючим працювати запропонувати роботу по ставці оплати праці, яку вимагають.

    Тому, на думку неокласиків, в ринковій економіці може бути тільки добровільне  безробіття, тобто таке, яке визивається вимогами високої заробітної плати. Робітники самі вибирають безробіття, тому що не згодні працювати за більш низьку оплату своєї праці. Теж саме можна сказати і про ролі держави: якщо вона регулює рівень заробітної плати, то порушує конкурентний ринковий механізм.

    Звідки  і вимоги економістів неоліберального  напрямку – для усунення безробіття треба добиватися конкуренції на ринку праці, гнучкості заробітної плати.

    Разом з тим в неокласичній моделі безробіття може мати місце і при зберіганні гнучкості заробітної плати, оскільки деяка частина робочої сили буде залишатися без роботи за власним бажанням, претендуючи на більш високі заробітки. Цю ситуацію ілюструє. (див.Додаток Б)

    На  графіку рівновага на ринку праці  установлюється в точці E. Однак при ринковій ставці заробітної плати PLE, яка склалася, потреба фірм в робочій силі (ділянка кривої попиту DL нижче точки E) задовільняється не повністю і складає величину EF. В той же час ця потреба ніяким чином не може бути задовільнена, тому що незайняті робітники будуть згодні працювати тільки за більш високу ставку (ділянка кривої пропозиції праці SL вище точки E). Отже, максимальна кількість праці, яку може запропонувати ринок, складає величину L1 (відрізок AF), а платіжоспроможний попит фірм на працю, який визначається граничною продуктивністю праці, -  L0(відрізок AE ). Різницю між цими об’ємами представляє відрізок EF,  який показує кількість робітників, які не бажають працювати по пропонованій фірмами заробітній платі.                                                                                                                                                                                              

    Кейнсіанська  концепція

    Неокласична концепція добровільного безробіття, яка викладена в названій вище книзі А. Пігу, стала предметом серйозної критики Дж. Кейнсом в його роботі „Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей”, яка була написана  гарячими слідами Великої депресії.

      В кейнсіанській концепції зайнятості послідовно і докладно доказується, що в ринковій економіці безробіття носить не добровільний характер (в неокласичному його розумінні), а вимушений. На думку Кейнса, неокласична теорія дійсна лише в межах галузевого, мікроекономічного рівня, і тому вона не в змозі відповісти на питання про те, чим визначається фактичний рівень зайнятості в економіці в цілому. Кейнс показав, що „...об’єм зайнятості  досконало визначеним чином поєднаний з об’ємом ефективного попиту”, а наявність „неповної зайнятості”, тобто безробіття, зумовлене обмеженність попиту на товари .