Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у сфері підприємницької діяльності

     Вдосконалення законодавства, з урахуванням виявлених  прогалин регулювання економічних  відносин, доцільно здійснювати в  таких напрямках:

     – розроблення загальнообов’язкових правил в діяльності як зовнішньому, так і на внутрішньому ринках для всіх господарських суб’єктів,

     – детальне відпрацювання пропозицій про застосування законодавства  про декларацію майнового стану  та про декларування прибутків громадян, про кредитування, що дозволить встановити цивілізований контроль за придбанням права власності і правомірністю використання капіталовкладень;

     – більш детальне відпрацювання законодавчого  врегулювання відповідальності за легалізацію  коштів, здобутих злочинним шляхом.

     У боротьбі з економічними злочинами значний профілактичний ефект спроможні створити заходи з вдосконалювання діяльності контролюючих органів, наприклад, наділення необхідними правами органів дізнання та слідства при застосування профілактичних заходів в ході і після розслідування кримінальної справи (із досвііду країн Європейської спілки).

     Поєднання поглибленної перевірки господарської  діяльності із застосуванням законодавств, оперативних заходів при виявленні  прихованих прибутків, що позитивно  зарекомендувало себе в багатьох країнах. 

     Основний  орієнтир протидії злочинності у  сфері підприємницької діяльності вбачається у відродженні цінностей  правової культури й моральності, дійовій  державній турботі про малозабезпечені  верстви населення, активній боротьбі з безробіттям, заохоченні суспільно корисного проведення вільного часу, формуванні численного “середнього класу”, продуманій податковій політиці.

 

     ВИСНОВОК 

     Жодна економічна система не вільна від  недоліків і протиріч. Первісне реформування економіки України, що  дотримувалось рамок соціалізму,  надало правову волю підприємництву. Законом України “Про підприємництво” надано широкі права підприємствам у ціноутворенні, хоча водночас визначені державою межі регулювання цих цін.

     Однак на практиці ніякого контролю за цінами на споживчі товари не здійснюється і взагалі, аналіз розвитку підприємництва в Україні дає підстави стверджувати, що багато положень, передбачених законодавством про підприємництво не виконуються або виконуються з численними порушеннями. У цю сферу досі продовжують проникати кримінальні структури як для прикриття своєї протиправної діяльності, так і для “відмивання” коштів, здобутих злочинним шляхом.

     Закони  України “Про власність” та “Про підприємництво”  встановлюють аналогію за змістом понять “підприємницька” та “господарська” діяльність. Аналіз статтей Розділу VІІ Кримінального кодексу України показує, що суспільна небезпека злочинів у сфері  господарської діяльності пов’язана насамперед із порушенням правил і порядку здійснення саме підприємницької  діяльності. Виняток становлять окремі склади злочинів, ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, порушення бюджетного законодавства України, ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів тощо. Багато з них вчиняються у бюджетній і фінансовій сферах, які хоча і не мають прямого відношення до народного господарства, проте, в силу своєї значущості та невід’ємності від системи господарювання, розглядаються в межах роздійлу VІІ Кримінального кодексу. Все це дає підстави розуміти поняття “господарська” і “підприємницька” діяльність як ідентичні.

     Таким чином, теорія кримінального права  під господарськими злочинами (злочинами  у сфері господарської діяльності або підприємницькі) розуміє передбачені  кримінальним законом суспільно небезпечні посягання на врегульовані державою відносини в сфері господарської (підприємницької) діяльності по виробництву суб’єктами господарювання товарів та іншої продукції, виконанню робіт, наданню послуг та  посяганні на фінансову діяльність держави.

     Родовим об’єктом злочинів у сфері підприємництва (господарських злочинів) є сфера  підприємницької (господарської) діяльності, тобто врегульовані державою суспільні  відносини з приводу виробництва  і реалізації товарів, продукції  різного призначення, виконання робіт і надання послуг тощо.

     Суб’єктом більшості злочинів у сфері підприємництва (господарства) є загальний суб’єкт, тобто фізична осудна особа, яка  на момент вчинення злочину досягла 16-річного віку. Окремі діяння визнаються злочинами, якщо їх вчиняють спеціальні суб’єкти, наприклад, посадова особа, засновник чи власник суб’єкта підприємницької діяльності; особа, відповідальна за якість продукції, що реалізується суб’єктом підприємницької діяльності тощо. Суб’єктами деяких складів злочинів можуть бути як приватні, так і посадові особи.

     Суб’єктивна сторона більшості злочинів у  сфері підприємництва (господарської  діяльності) характеризується умисною  формою вини, при цьому для деяких складів злочину обов’язковими  ознаками суб’єктивної сторони є  мотив і мета, здебільшого корисливі. Окремі види злочинів у сфері господарської діяльності вважаються необережними в цілому, хоча психічне ставлення до самого діяння при їх вчиненні може бути й умисним.

     Взагалі, у розділі VІІ “Злочини у сфері  господарської діяльності” Кримінального кодексу термін “господарська діяльність має пріоритетне значення ніж термін “підприємницька діяльність”, що відображається на назві статтей та конструкції кримінально-правових норм (ст.ст. 202, 203, 206).

     Заоохочуючи підприємництво, держава постійно здійснює за ним певний контроль. Свобода підприємницької діяльності передбачає наявність певних обов’язків і юридичної відповідальності за їх невиконання. Однією з умов здійснення в Україні підприємницької діяльності є державна реєстрація останньої. Крім цього, Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких не застосовується у зв’язку з підвищеними вимогами до безпеки робіт та необхідністю централізації функцій управління.

     Підприємцям заборонено порушувати права та інтереси громадян, підприємств, установ, організацій  та держави, що охороняються законом, завдавати  шкоди навколишньому середовищу.

       Разом з тим, диспозиції деяких статей не в повній мірі передбачають всі можливі способи заподіяння шкоди охоронюваним кримінальним законом інтересам. Наприклад, імітуючі знаки для товарів і послуг, які можна сплутати із чужими знаками для однорідних товарів та послуг або фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, не можуть бути зареєстровані в Україні як товарні знаки, однак їх використання не охоплюється диспозицією ст. 229 КК України, хоча ї завдає шкоди певним соціальним цінностям.

     Що  стосується боротьби та профілактики господарських злочинів у сфері підприємницької діяльності, то успішен вирішення питань боротьби зі злочинністю можливе лише тоді, коли суб’єкти профілактики володіють максимальною інформацією про неї, що має важливе значення при розробці заходів її попередження. 

     Сучасна злочинність не лише змінює свої форми, коли виникають нові види злочинності, але й  істотно змінюються особистісні  характеристики злочинів, що впливає  і на  специфіку криміногенної  ситуації, що повинно враховуватися при розробці програми протидії злочинності.

     З метою усунення передумов злочинів у сфері підприємництва, було б  необхідно налагодити єдиний позавідомчий контроль за підприємницькою діяльністю; удосконалити кримінальне законодавство, щодо встановлення відповідальності за злочини саме в сфері підприємництва, скорегувати систему оподаткування фізичних і юридичних  осіб з метою виведення бізнесу з “тіні”, легалізувати “тіньові” капітали та інвестувати їх в економіку країни, а також повернути вивезенні за кордон валютні кошти.

     Основним  методом подолання криміногенних  факторів у сфері підприємництва є рішуче здійснення радикальних  соціально-економічних реформ з  метою переходу до цивілізованих  ринкових відносин. Також важливу  роль відіграють адміністративні і кримінально-правові засоби впливу на негативні явища в цій сфері економіки.

     Головними напрямками діяльності правоохоронних органів щодо попередження і припинення злочинів у сфері підприємництва, на підставі проведеного дипломного дослідження, можна визначити:

     – Здійснення контролю за фінансовою і  господарською  діяльністю в підприємництві у взаємодії з іншими контролюючими  органами, насамперед з органами Державної  податкової служби;

     – Виявлення та припинення корупційних дій з боку посадових осіб, покликаних забезпечувати нормативну роботу підприємницьких структур;

     – Підвищення захисту внутрішнього ринку  від недоброякісних товарів, особливо тих, які ввозяться в Україну;

     – Вживання заходів щодо виявлення  та припинення зловживань  при використанні торгових ліцензій.

     Сфера підприємницьких відносин є найбільш динамічно змінюваною сферою суспільного життя країни, що в свою чергу потребує постійного внесення змін до матеріального законодавства, яке регулює такі відносини. В зв’язку з цим науковцям та законодавцю необхідно приділяти підвищену увагу до своєчасного обґрунтування та вирішення питань криміналізації чи декриміналізації тих чи інших діянь в залежності від ступеня їхньої суспільної небезпеки та з урахуванням змін в матеріальному законодавстві. Швидкі зміни в нормах підприємницького (господарського) законодавства і, відповідно, кримінального закону, обумовлюють потребу наукового тлумачення цих норм, а також постійного проведення роботи з узагальнення слідчої та судової практики стосовно злочинів у сфері підприємницької діяльності.

 

     

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

     1. Конституція України 1996 р. —  К., 2000.

     2. Закон України "Про боротьбу  з корупцією" від 1995 р.

     3. Закон України "Про застосування  амністії в Україні" 1996 р.

     4. Закон України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" від 1993 р.

     5. Закон України "Про визначення  розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням, (псуванням), недостачею  або втратою дорогоцінних металів,  дорогоцінного каміння та валютних цінностей" від 1995 р.

     6. Постанови Пленуму Верховного  суду України в кримінальних  та цивільних справах – Київ; 1995.

     7. Постанови   Пленуму   Верховного    Суду   України   (1963-2000 рр.): У  2 т. — К.,2000.

     8. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 12 від 25 грудня 1992 р. “Про судову практику по справам про корисливі злочини проти приватної власності”.

     9. Постанова Пленуму Верховного  Суду України № 3 від 25 квітня 2003 р. “Про практику застосування  судами законодавства по відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності”).

     10. Порядок визначення розміру збитків  від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей:  Постанова Кабінету Міністрів  України від 1996 р.

     11. Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 р. — К., 2000.

     12. Кодекс України про адміністративні  правопорушення 1984 р. — К., 2000.

     13. Правила   судово-медичного   визначення   ступеня   тяжкості   тілесних ушкоджень: Затверджені  наказом МОЗ України 1995 р

     14. Судебная практика. Убийства, изнасилования и другие преступления против личности: Сб. судебных решений по уголовным делам. — К., 1993.

     15. Коментар судової практики в  кримінальних та адміністративних  справах. — К., 1998.

     16. Баулин Ю. В. Обстоятельства, исключающие  преступность деяния. — Харьков, 1991.

     17. Виправно-трудовий кодекс України  1970 р. — К., 2000.

     18. Воробей П. А. Теорія і практика  кримінально-правового ставлення  в вину. — К:, 1997.

     19. Гуторова Н.А. Преступления в  сфере хозяйственный деятельности: Раздел VII Особенной части Уголовного кодекса Украины с научно-практическим комментарием. – Х.: ООО “Одиссей”, 2003. – 256 с.

     20. Клименко В. А., Мельник II. II., Хавронюк  Н. И. Уголовная ответственность  за должностные преступления. —  К., 1996.