Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у сфері підприємницької діяльності

МІЖРЕГІОНАЛЬНА  АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

Луганський інститут 
 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА  РОБОТА 

з дисципліни: «Господарське право» 

за темою: «Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у сфері підприємницької діяльності» 
 
 
 
 
 
 

                                    Виконала:

                                    студентка групи ТУлг-12-09 С5П (2,6 дс∕п)

                                    факультет правознавства

                                    Козіна Ніна Олександрівна

                                    Науковий  керівник: Г.О. Соловйова______ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Луганськ 2010

ЗМІСТ 

ВСТУП 

     У сучасних умовах проблема економічної безпеки людини, підприємницького сектора, регіонів, держави набуває першочергового значення, стає стрижнем всієї економічної політики держави, а також найважливішою характеристикою якості життя та стану економіки. Значення імперативу набуває необхідність створення системи моніторингу загроз економічних процесів, у тому числі з боку криміналітету, а також пошуку шляхів їх обмеження та протидії. Формування правової держави і громадянського суспільства, становлення ринкової економіки передбачають розвиток соціально-економічних відносин та їх регулювання у відповідності із законодавством держави. Необхідність економічної та політичної свободи як основи соціального прогресу диктує таку систему регуляторів соціально-економічних відносин, яка забезпечила б захист прав людини і нових структур громадянського суспільства на основі багатогранності форм власності та економічної діяльності.

     Стаття 42 Конституції України проголошує право кожної людини на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Згідно з статтею 5 Закону України “Про підприємництво” від 7 лютого 1991 р. з наступними змінами та доповненнями, принципами підприємницької діяльності проголошуються: вільний вибір видів діяльності; залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян; самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів виробленої продукції, встановлення цін відповідно до законодавства; вільний найом працівників; залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або  не обмежено законодавством; вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством; вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством; самостійне здійснення підприємцем – юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

     Підприємницька  діяльність покликана забезпечити  потреби громадян, як це робиться у  розвинутих країнах. Однак кризовий стан економіки України й обумовлені ним негативні соціальні явища ускладнили криміногенну ситуацію та негативно вплинули на розвиток підприємницької діяльності. Цьому сприяли і непослідовність у проведені економічних реформ, і їх недостатнє правове забезпечення. У сфері підприємництва сформувались негативні тенденції, які гальмують економічний розвиток України. Набули значного поширення протиправні діяння, які виходять за межі держави і набувають міжнародного характеру. Шляхом розкрадання сировини, матеріалів, обладнання та вивозу їх за кордон державі завдаються матеріальні збитки, створюються сприятливі умови для хабарництва, приховування прибутків від оподаткування тощо.

     Складна криміногенна обстановка потребує розробки комплексу науково-обгрунтованих  заходів, спрямованих на забезпечення нормального функціонування підприємництва та протидію злочинам, які вчиняються в цій сфері.

     Написання курсової роботи здійснювалося з урахуванням Законів України, Указів Президента України, Постанов Кабінету Міністрів України, що стосуються системи правових норм щодо кримінальної відповідальності за злочини, вчинені у сфері підприємницької діяльності в сучасних умовах розвитку.

     Проблемам злочинності в економіці та її попередженню, останнім часом приділяється велика увага. Вони розглядаються в докторських і кандидатських дисертаціях, монографіях, відповідних розділах підручників і навчальних посібників, наукових статтях. Значний внесок у дослідження цих злочинів зробили Ф.Г. Бурчак, І.П. Лановенко, П.С. Матишевський, А.О. Пінаєв, Г.М. Самілик, В.В. Сташис, В.Я. Тацій та інші українські вчені. Серед російських дослідників слід визначити О.Л. Белахова, Н.Ф. Кузнєцову, К.С. Лейкіну, В.М. Леонтьєва, Л.К. Малахова тощо.

1. Загальна характеристика господарських злочинів у підприємницькій діяльності.

1.1. Історичний аспект господарських злочинів у сфері підприємницької діяльності. 

     Кримінальне право як галузь у системі права  відображає політику держави у сфері  боротьби зі злочинністю. Воно базується  на положеннях Конституції України й безпосередньо впливає на становлення та розвиток таких галузей права, як кримінально-процесуальне та кримінально-виконавче, тісно взаємодіє з цивільним, трудовим, адміністративним та іншими галузями права, а також із кримінологією, судовою медициною, судовою психіатрією, юридичною психологією.

     Норми кримінального права – найстаріші в історії розвитку права у  світі. Спочатку вони виступали як неписані норми – звичаї, а потім, з укріпленням  держави, стали видаватися від імені  вищих органів влади (або осіб, які фактично володіли такою владою).

     Кримінальне право України як галузь права  є системою (створеною на науковій основі сукупності) юридичних норм (законів), прийнятих Верховною Радою  України, які визначають найбільш небезпечні для суспільства діяння (злочини) і умови призначення і застосування мір покарання за їх вчинення.

     Діюче в Україні кримінальне законодавство входить в чинний Кримінальній кодекс України. Кримінальний кодекс України – це систематизоване зведення всіх кримінальних законів країни, в якому встановлюються загальні положення та інститути кримінального права, які регулюють кримінальні правовідносини, а також визначають які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання можуть застосовуватися до осіб, винних у їх вчинені.

     Нині  в України діє Кримінальний кодекс, прийнятий у 2001 році, який набув чинності 1 вересня 2001 року (замість КК 1960 р., який припинив свою дію) знаступними змінами та доповненнями.

     Кримінальний  кодекс України (далі – КК) розроблявся  протягом довгого часу за участю науковців та практичних працівників. Кримінальний кодекс базується на положеннях Конституції України 1996 року та прийнятий з урахуванням міжнародно-правових норм та діючого законодавства. В кодексі відображено певні зміни, які відбулись у державі з урахуванням досягнень науки кримінального права, міжнародно-правових стандартів та судової практики.

     Передбачені в розділі VІІ Кримінального кодексу  діяння є найбільш небезпечними посяганнями  у сфері господарської діяльності, що обумовлює необхідність застосування кримінальної відповідальності за них до осіб, винних у вчиненні таких злочинів. Правопорушення у сфері господарської діяльності, які не становлять великої суспільної небезпеки передбачаються Кодексом України про адміністративні правопорушення, і, відповідно за вчинення таких проступків особа притягається до адміністративної відповідальності.

     Також важливим є відмежування злочинів у  сфері господарської діяльності від суміжних злочинів та їх правильну  кваліфікацію. При цьому є доцільним  застосовувати Постанову Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності” № 3 від 25 квітня 2003 року, а також інші постанови, які прийнято на підставі Кримінального кодексу 1960 року, але лише в тій частині, яка не суперечить діючому кримінальному законодавству.

     Важливою  умовою побудови незалежної держави  є нормальне функціонування і  всебічний розвиток системи господарювання. При цьому велике значення має  не лише вдосконалення роботи виробництва, сільського господарства, але й забезпечення активної участі всіх. В рішенні поставлених завдань головне місце належить господарсько-організаторській діяльності держави, фізичних осіб, суспільних організацій і суб’єктів підприємницької діяльності. Разом з тим, певне значення в справі забезпечення умов нормального функціонування системи господарювання має і кримінальне законодавство, яке має за мету боротьбу з  суспільно шкідливими діяннями, що порушують порядок ведення господарської діяльності в цілому.

     Поняття злочинів у сфері господарської  діяльності  Кримінального кодексу  України досить суттєво відрізняється  від поняття аналогічних злочинів в Кримінальному кодексі РФСР.

     Із  змінами правовідносин в суспільстві, із проголошенням незалежності і суверенітету України, визначенням рівності усіх форм власності, визначенням свободи підприємницької діяльності в новому Кримінальному кодексі України був змінений і підхід до визначення поняття “господарські злочини”.

     Таким чином, злочини у сфері господарської діяльності – це передбачені нормами Кримінального Кодексу суспільно небезпечні, винні діяння, які посягають на суспільні відносини, що складаються у процесі господарської діяльності. 

1.2. Основні причини та умови вчинення господарських правопорушень у сфері підприємницької діяльності. 

     Причини злочинності є фундаментальною  і найбільш гострою проблемою  криміналістики у якій сконцентровані елементи філософії і економіки, політики, юриспруденції, соціальної психології, наукової теорії і соціальної практики.

     З розвитком ринкової економіки в  нашій державі почали виникати та розвиватися нові, невідомі раніше форми злочинної поведінки. Значна їх частина припадає на сферу господарських  відносин. Реформування системи господарювання держави та зростання ролі підприємництва в економіці породжує дві негативні тенденції. З одного боку, суб’єкти господарювання зловживають своїм правом на здійснення підприємницької діяльності, порушуючи встановлений порядок реалізації цього права, з іншого – особи, які мають намір чесно і добросовісно займатися господарською діяльністю, не завжди можуть реалізувати свої плани через неправомірну протидію з боку як державних і муніципальних чиновників, так і реальних або потенційних конкурентів, а в ряді випадків – і злочинних елементів. І саме такі форми злочинної поведінки, що обмежують конституційне право на свободу підприємницької діяльності, а також посягають на життя, здоров’я та майно суб’єктів господарювання, набули значного поширення в нашій державі.

     Оцінюючи ситуацію, що склалася в підприємницькому секторі економіки України, можна стверджувати, що проблема захисту свободи законної господарської діяльності, а також прав та інтересів суб’єктів господарювання від різного роду протиправних посягань набула сьогодні особливого значення. Адже не є таємницею той факт, що вітчизняна господарська діяльність, передусім її підприємницький сектор, постійно піддаються адміністративному та кримінальному тиску. І це стосується не стільки тиску держави з приводу сплати податків та зборів, передбачених законодавством України (яке, безумовно, потребує коригування), скільки неофіційного, прихованого, так званого тіньового оподаткування, якого в нашій країні не може уникнути жоден підприємець, незалежно від профілю та масштабів його бізнесу. Насамперед, йдеться про створення численних бюрократичних перешкод, хабарництво чиновників різних рівнів, існування при державних установах паралельних “комерційних структур”, без “допомоги” яких неможливо вирішити навіть поточні питання підприємницької діяльності, починаючи з реєстрації юридичної особи і розміщення офісу.