Проблеми та перспективи розвитку споживчого кредитування в Україні

     Проблеми  та перспективи розвитку споживчого кредитування в Україні у 2002-2009 рр. 

     В останні роки доходи населення України  зросли, особливо на фоні темпів розвитку ВВП. Це стало вагомим чинником активізації діяльності банківських установ у сфері споживчого кредитування, що засвідчують дані зображені на рис.1. 

Рис. 1. Обсяги ВВП, доходів  населення та банківських  споживчих кредитів в Україні за 2002 – поч. 2009 рр., млн. грн². 

     Так, в Україні за період 2002 – 2008 років спостерігався бум споживчого кредитування – темпи зростання загального обсягу кредитів сягали 5% на місяць, що зумовило рекордні темпи збільшення прибутків вітчизняних банків. В 2008 році частка виданих українськими банками споживчих кредитів становила більше ніж 25% ВВП. Проаналізуємо роботу банків на початок кризи за різними видами споживчих кредитів. Так, «УкрСиббанк» зайняв лідируючі позиції з кредитування житла на первинному ринку нерухомості, кредитування земельних ділянок та нових автомобілів іноземного виробництва, при цьому пропонуючи не тільки низькі відсоткові ставки, а й найменші розміри переплати серед інших банків. Банком_лідером у кредитуванні житла на вторинному ринку є «Приватбанк», у свою чергу банк «Фінанси та Кредит» замикає п’ятірку в цьому виді кредитуванні і посідає перше місце з кредитування автомобілів, що вже були в користуванні. Щодо лідерів у наданні кредиту на послуги, а саме: на навчання, можна виділити такі банки, як «Імексбанк», «НадраБанк» та «Укрсоцбанк». 

     Активне зростання споживчого кредитування протягом 2002 – 2008 років викликано, з одного боку, високим рівнем дохідності зазначеного виду операцій, спрощенням процедури видачі коштів, а, з іншого, зниженням попиту на кредити з боку суб’єктів господарювання через несприятливий інвестиційний клімат в Україні та збільшенням вартості кредитних ресурсів. Крім того, у 2009 році внаслідок зменшення тимчасово вільних коштів банків, введення обмежень на кредитування, зростання вартості кредитних ресурсів призвело до уповільнення темпів споживчого кредитування.

     Особливу  увагу необхідно зосередити на обсязі проблемних кредитів, який на березень 2009 р. складав близько 22,5 млрд грн, що майже в п’ять разів більше порівняно з 2007 р. (рис. 2). 

  Рис. 2. Динаміка обсягів проблемних кредитів за 2001-й–початок 2009 р. 

     Основними проблемними моментами у сфері  споживчого кредитування слід визнати майже повну відсутність законодавчої бази кредитного процесу, недосконалу організацію споживчого кредитування в банках України та високі процентні ставки за кредитами.

     Сьогодні  в розпорядженні фінансових установ  є досить ефективний правовий механізм, який дає змогу диверсифікувати фінансово-кредитні послуги населенню, активно використовувати договірні відносини у сфері споживчого кредитування і привабливі для клієнтів програми. Але, слід мати на увазі, що іноді банки приховують від споживачів реальні розміри кредитних ставок – низькі процентні ставки так чи інакше компенсуються за рахунок споживачів у вигляді наявних платежів, внесків, комісійних тощо. Отже беззастережні переваги в договірних відносинах здобула фінансова установа, а обнадійливі перспективи для споживачів взагалі відсутні. Адже, широке застосування споживчого кредитування не кореспондує з правовою регламентацією. Доводиться констатувати, що в Україні немає спеціального законодавства, яке б регулювало відносини між кредиторами і позичальниками, ефективно захищало споживачів, а також регулювало розміри кредитних ставок. Саме тому доцільно розробити чітку систему регулювання ринку споживчого кредитування, тим паче провідні країни світу вже мають великий досвід в зазначеній сфері діяльності.

     В Україні частка кредитів населенню  становить близько 30% від усіх кредитів, наданих банками; решта 70% – кредити  банкам і підприємствам. Для порівняння: у Росії споживчі кредити становлять близько 20% від усіх банківських  кредитів, у Польщі – 50%, в Іспанії – 75%, із них майже 70% – іпотечні. Загалом споживче кредитування становлять приблизно 15 млрд. доларів, або 15% від ВВП України, у Росії – 50 млрд. доларів (7% від ВВП). За прогнозами фахівців, оптимальний рівень щорічного зростання обсягів кредитування фізичних осіб мав би становити 15%, хоча, за підрахунками, в Україні цей показник щорічно зростав приблизно на 70%. Проте світова фінансова криза призвела до різкого падіння в різних сферах світової економіки. Так, наприкінці 2008 року в Україні знизились обсяги виробництва, посилились інфляційні ризики, що супроводжувалося девальвацією національної валюти, погіршенням життєвого рівня населення, підвищенням рівня безробіття, а також неплатоспроможністю споживачів. У 2009 року продовжувалося поглиблення світової рецесії внаслідок впливу фінансової кризи.

      Проведені дослідження щодо організації споживчого кредитування в умовах кризи та сьогодні показали, що банки змінили як відсоткові ставки, так і підвищили вимоги щодо першого внеску.

     Наприкінці 2008 – початку 2009 року вітчизняні банки зіткнулись з проблемою неповернення населенням отриманих кредитів. За оцінками експертів, в деяких банках частка прострочених споживчих кредитів наприкінці 2008 року перевищила 10% від їх загального обсягу, що стало критичною точкою для ринку банківського споживчого кредитування. Виходом для них стало підвищення процентних ставок за отримання позичальниками кредитів, що робилося, як правило в односторонньому порядку. За даними НБУ, наприкінці 2008 року ставки за раніше отриманими позиками в іноземній валюті зросли на 3%, до 16-18%, а в гривні – на 5%, до 22-24%. Така політика викликала масове невдоволення клієнтів банків, що призвело до прийняття Верховною Радою закону №661-VI, що забороняє банкам в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитами або зменшувати його по депозитах (крім вкладів до запитання). Відповідні поправки були внесені до ст. 55 закону «Про банки і банківську діяльність» та ст. 1056-1 і 1061 Цивільного кодексу. Аналогічна заборона була поширена на кредитні спілки та ломбарди ( закон № 3524-1від 21 січня 2010 року).

     Банкіри дуже стурбовані втратою можливості впливати на кредитні ставки, адже ця заборона зв’язує руки банкам. Натомість очевидний позитивний єфект від заборони відчули позичальники, які тепер можуть бути впевнені, що чергової хвилі підвищення процентних ставок не відбудеться. Втім, майбутнім клієнтам банків ця норма завадить скористатися кредитами. Це пов’язано з великими розривами в термінах кредитів і депозитів. Оскільки основна маса депозитів є короткостроковим ресурсом (на 3-12 місяців), то кредити не можуть надаватися на значно триваліший термін. Отже банки повинні розробити нові механізми, що дозволили б адаптувати ставки за кредитами. Можна запропонувати впровадження плаваючої ставки, розмір якої періодично переглядається і прив’язаний до депозитної ставки. Встановлення плаваючих ставок за кредитами є звичайною практикою для іноземних банків, а фіксована ставка, одного разу встановлена у договорі залишається незмінною. У цьому випадку у позичальників є вибір при підписанні договору на користь фіксованої або плаваючої ставки.

     Для підтримки бажаного життєвого рівня  фізичні особи звертаються до декількох споживчих кредитів, що в остаточному підсумку і призводить до надмірної заборгованості й росту банкрутства громадян. І, для того, щоб розширення масштабів кредитування сфери кінцевого споживання сприяло формуванню цивілізованих відносин в економіці країни, доцільно розробити концепцію розвитку споживчого кредитування в Україні в нових економічних умовах.

     Темпи зміни частки прострочених споживчих  кредитів у іноземній валюті були значно вищими, порівняно із кредитами в національній валюті. Виявлена тенденція спричинена насамперед знеціненням національної валюти, збільшенням боргового навантаження, а також здебільшого відсутністю у населення постійних доходів в іноземній валюті.

     Також практика свідчить, що в загальному обсязі прострочених споживчих кредитів збільшилась частка кредитів, які було оформлено з використання шахрайських схем. Фахівці, виділили три основні групи шахраїв. По-перше, це схеми, де кредит було отримано безпосередньо із залученням працівників банку, по-друге, кредити, що отримані шляхом введення в оману громадян, на яких було оформлено кредитний договір, і, наостанок, схема з оформлення кредиту та передача коштів третім особам(знайомим, родичам, роботодавцю тощо).

     Саме  тому, ефективне функціонування єдиного  бюро кредитних історій чи база з даними про недбайливих платників, шахраїв дозволить уникнути ймовірності отримання декількох споживчих кредитів у різних банках за низької платоспроможності позичальника чи свідомого зловживання.

     Збільшення  частки прострочених кредитів наочно ілюструє одну з основних проблем банківської діяльності при здійсненні споживчого кредитування – забезпечення оптимального співвідношення ризику і прибутковості. І оптимальним варіантом для банків буде утримання частки неповернутих кредитів у прийнятних для них межах, диференціації цінових умов при кредитуванні населення залежно від ступеня їх ризикованості, застосування системи ризик-менеджменту, а також надійних форм фінансового забезпечення, таких як страхування

     Таким чином, погіршення програм споживчого кредитування сьогодні пояснюють декількома причинами. По-перше, гостра нестача ресурсів. По-друге, при погіршенні економічної ситуації й збільшення безробіття в країні, банкіри не впевнені, що позичальники зможуть завтра обслуговувати кредити. Виявлення тенденцій банківського споживчого кредитування в Україні надає можливість узагальнити можливі наслідки для банківської системи: зниження якості кредитних портфелів та вартості кредитних ресурсів, зменшення прибутковості діяльності банківських установ, обмеження ресурсної бази і уповільнення темпів кредитування, падіння ринкової вартості акцій банківських установ, а також зростання недовіри до банківської системи. Таким чином, з урахуванням можливих тенденцій та наслідків, необхідно запровадити зважений підхід до реалізації кредитної політики банківськими установами в умовах фінансової кризи.

     Отже  необхідно визначити основні шляхи подальшого розвитку споживчого кредитування в цих умовах. Основну увагу потрібно звернути як на роль держави,

так і  на діяльність банківських установ у цій ситуації.

     В умовах фінансової кризи стратегічний напрям діяльності уряду – стимулювання збільшення інвестицій у реальний сектор національної економіки. Для цього, крім активізації реалізації проектів Євро–2012, необхідно розблокувати приватизаційні процеси. Але тут без допомоги Верховної Ради не обійтися, адже нагально потрібно прийняти Державну програму приватизації. Також необхідно ухвалити низку законопроектів, розроблених урядом і спрямованих на підвищення інвестиційної привабливості України. Поряд із цим важливо передбачити створення Стабілізаційного фонду, кошти якого спрямовуватимуться на забезпечення всіх гарантійних зобов’язань держави, що посилить довіру до намірів уряду проводити виважену та збалансовану бюджетну політику.

     З боку держави ми бачимо вирішення таких питань, як розробка механізму державної підтримки банків (сьогодні понад 20 банків України проблемні в плані своєї діяльності, але НБУ може взяти під своє піклування лише 7–8 банків), вдосконалення законодавчої бази в частині розробки систематизованого підходу щодо організації саме кредитного процесу (розробити НБУ положення або інструкцію, яка б дала можливість регулювати кредитні відносини).

     Щодо  банківських установ, то необхідно підвищити ефективність банківського ризик-менеджменту (в тому числі вдосконалення організаційної структури) та, спираючись на математичні дослідження, можна знизити відсоткові ставки за кредитами на товари й послуги національного виробника.

     Необхідна передумова надання будь-якого кредиту – аналіз кредитоспроможності позичальника, і споживче кредитування не виняток. Проведення цієї процедури – досить важливий етап у наданні кредиту, бо аналізується здатність позичальника своєчасно і в повному обсязі покрити заборгованість за кредитом, тобто зменшити ступінь ризику, який банк візьме на себе, надавши кредит. Так, більшість банківських установ не приділяли належної уваги цьому питанню, видаючи кредити за наявності лише паспорта або взагалі розміщаючи машину з грошима у людних місцях і роздаючи їх кожному бажаючому. Ось чому це питання особливо актуальне.

     Надання позик фізичним особам без належного аналізу їхньої кредитоспроможності – одна з причин, що призвела до ризикованої діяльності банків, а отже, і до слабкості банківської системи загалом. Тому впровадження таких заходів, як розробка планів екстреного фінансування, внесення змін в існуючу систему гарантування – основні заходи для налагодження справ у банківському секторі, в тому числі і для відновлення системи споживчого кредитування.