Формы экономической интеграции стран

      1,95583 німецької марки 

      40,3399 люксембурзького франку 

      0,787564 ірландського фунту 

      166,386 іспанської песети

      1936,27 італійської ліри 

      2,20371 нідерландського гульдену 

      200,482 португальського ескудо 

      5,95573 фінської марки 

      6,55957 французького франку

      До  речі, всупереч широко розповсюдженій думці, головною метою діяльності Центрального Європейського банку є цінова стабільність, а не підтримка курсу євро. Під ціновою стабільністю розуміють ситуацію, коли індекс споживчих цін в країн ах-членах зони євро не перевищуватиме 2% на рік (небажаною є також і дефляція).

      Євро  отримує статус офіційної грошової одиниці ЄС, тоді як ЕКЮ було лише умовною одиницею для розрахунків. Не дивлячись на досить тривалий перехідний період, підготовка до запровадження євро у готівкових розрахунках вже йде повним ходом, адже до 1 січня 2002 року потрібно надрукувати 12 млрд. банкнот семи різних номіналів (5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 євро) та випустити велику кількість монет. До речі, монети будуть називатися центами та існуватиме їх вісім різновидів (1, 2, 5, 10, 20 та 50 центів, а також 1 та 2 євро). Обмін національної валюти буде здійснюватися без будь-яких обмежень і без стягування комісійних.

      Створення ЕВС породжує цілий ряд проблем  як для самого ЄС, так і для  його економічних партнерів. Так, скажімо:

1. в ЄС виникло дві групи держав - учасники зони євро та її аутсайдери. Складається 
   враження, що тепер одночасно одна група країн ЄС перебуває в рамках Економічного 
   Союзу, а інша - в Економічному і Валютному Союзі.   Як складатимуться стосунки між 
   ними? Чи означає це, що в ЄС інтеграція йде рівномірно?
2. щодо партнерів, а також міжнародних фінансових організацій, то їм потрібно буде 
   визначитися із своєю політикою щодо ЕВС; підготуватися до проведення операцій в 
   євро; провести "перерахунки" у зв'язку з відходом марки, гульдена і інших валют;
3. незрозумілими   залишаються   такі   фундаментальні   питання   як   психологічна 
   підготовка населення до життя в умовах однієї валюти; форми інтервенції для підтримки 
   курсу євро на світових ринках; боротьба з підробкою і фальшивомонетниками.

 

Тема 4 Европейские структуры 

Процессы принятия решений в ЕС.

  В ЄС існує два основних процеси  вироблення політики, на першому з  яких – наднаціональному – за допомогою наднаціональних процесів виробляється значна частина регуляторної політики і політики витрат та певні напрями громадянської і макроекономічної політик, а на другому – міжурядовому – за допомогою міждержавних процесів виробляється макроекономічна, громадянська та зовнішня політики.

 Рис.  Політична система ЄС

 

      Так, найвищим органом, який визначає основні  політичні пріоритети ЄС є так звана Європейська Рада¹ переговори на вищому рівні голів держав або урядів країн-членів ЄС. її було створено в 1974 році - саме тоді, коли керівники держав та урядів домовились про необхідність систематичних зустрічей на найвищому рівні.

      Головування на засіданнях Європейської Ради підлягає ротації між представниками країн-членів ЄС кожних шість місяців (з січня по червень, і з липня по грудень). А самі зустрічі відбуваються у тій країні, яка «головує» в цей час у Європейській Раді.

      Таким чином, Європейська Рада - це найвищий орган управління та контролю у ЄС. Проте, відповідальність за вирішення завдань і проблем, що виникають щоденно, покладено на п'ять установ, кожній з яких відводиться своя власна роль. Такими установами є:

1. Рада Міністрів (Рада Європейського Союзу);
2. Європейська Комісія;
3. Європарламент;
4. Європейський Суд;
5. Європейський Суд Аудиторів.

 

      Рис. 4 Органи та інститути Європейського Союзу 

      Рада  Міністрів (Рада Європейського Союзу) - головний законодавчий орган ЄС, який забезпечує участь всіх країн-членів у процесі прийняття рішення.

      В ЄС існує одна Рада Міністрів, вона лише частково змінює назву і склад  в залежності від питань, які розглядаються (скажімо, Рада Міністрів сільського господарства, Рада Міністрів фінансів, Рада Міністрів освіти тощо). Таким чином, до складу Ради Міністрів входить 15 міністрів по 1 від кожної країни в залежності від питання, яке обговорюється.

      Законодавчі акти Європейського Союзу мають  форму постанов і директив. Постанови  є обов'язковими для виконання і стають частиною національного законодавства. Директиви також обов'язкові, але вони залишають за державами право вибору форм і методів виконання.

      Передбачена ротація Голови Ради Міністрів: кожна  держава-член по черзі головує у  Раді протягом шести місяців. Зустрічі відбуваються переважно в Брюсселі, за винятком квітня, червня та жовтня, коли засідання Ради Міністрів проходять у Люксембурзі. 

      Окончательное решение по большинству нормативных  актов принимает Совет. Согласно Договору о ЕС, решения в Совете принимаются большинством голосов, однако на практике распространено голосование квалифицированным большинством. Сьогодні в Раді Європейського Союзу одностайно приймається 40% документів, а близько 50% - кваліфікованою більшістю голосів.

В последнем  случае государства-члены имеют следующий вес: Германия, Франция, Италия и Великобритания получат по 29 голосов, Испания – 27, Нидерланды – 13, Бельгия, Греция, Португалия – по 12, Австрия, Швеция – по 10, Дания, Ирландия, Финляндия – по 7, Люксембург – 4. Итого – 258 голосов. Акты будут считаться принятыми квалифицированным большинством при условии, что они собрали по крайней мере 169 голоса «за».  

(вес голоса  государств-членов в этом случае  см. табл. 2).  

Ниццский договор  вводит в практику голосования в  ЕС принцип двойного большинства, который позволяет сохранить за странами «большой четверки» (Франция, ФРГ, Великобритания, Италия) контроль над процессом принятия решений в расширяющемся на Восток Союзе. Он заключается в том, что в дополнение к перечисленным выше условиям голоса «за» должны представлять те государства-члены, суммарное население которых составляет по крайней мере 62% от общей численности населения ЕС. 

Законотворческий  процесс в ЕС проходит три этапа: внесение предложения, его обсуждение и принятие решения. Право законодательной инициативы принадлежит Комиссии. Именно она готовит проекты решений.  

Европейская Комиссия

Европейская Комиссия — исполнительный орган Европейского Союза. Еврокомиссия состоит из 27 членов, по одному от каждого государства-члена. Каждый комиссар, как и министр национального правительства, отвечает за определенное направление работы. Каждого кандидата в Еврокомиссию рекомендует правительство его страны, затем он проходит собеседование с президентом Еврокомиссии и утверждается Европарламентом.

При исполнении своих полномочий они независимы, действуют только в интересах ЕС, не вправе заниматься какой-либо другой деятельностью.  

вона: 1) пропонує законодавчі  акти Європарламенту і Раді; 2) управляє і здійснює напрямки політики і бюджет ЄС; 3) втілює у життя законодавство ЄС (разом із Судом ЄС); 4) представляє ЄС на міжнародній арені. Комісія складається з 27 комісарів (по 1 від кожної держави-члена), а також адміністративного персоналу – чиновників, експертів, перекладачів, правників, – який налічує близько 24 тис. службовців, що працюють у 36 Генеральних директоратах і службах. Кожен Генеральний директорат відповідає за певний напрямок політики. 

Государства-члены  не вправе влиять на членов Еврокомиссии. Еврокомиссия формируется каждые 5 лет следующим образом. Совет ЕС на уровне глав государств и/или правительств, предлагает кандидатуру председателя Еврокомиссии, которая утверждается Европарламентом. Далее, Совет ЕС совместно с кандидатом в председатели Комиссии формируют предполагаемый состав Еврокомиссии с учетом пожеланий государств-членов. Состав «кабинета» должен быть одобрен Европарламентом и окончательно утвержден Советом ЕС.

Каждый член Комиссии отвечает за определенную сферу  политики ЕС и возглавляет соответствующее подразделение (так называемый Генеральный Директорат). Комиссия играет главную роль в обеспечении повседневной деятельности ЕС, направленной на выполнение основополагающих Договоров. Она выступает с законодательными инициативами, а после утверждения контролирует их претворение в жизнь. В случае нарушения законодательства ЕС Комиссия имеет право прибегнуть к санкциям, в том числе обратиться в Европейский суд. Комиссия обладает значительными автономными правами в различных областях политики, в том числе аграрной, торговой, конкурентной, транспортной, региональной и т. д. Комиссия имеет исполнительный аппарат, а также управляет бюджетом и различными фондами и программами Европейского Союза, в частности программой Тасис. Основными рабочими языками Комиссии являются английский, французский и немецкий. Штаб-квартира Европейской Комиссии находится в Брюсселе, Бельгия. 

Еврокомиссия (КЕС, Комиссия европейских сообществ) —  высший орган исполнительной власти Евросоюза. Имеет также производные  законодательные полномочия. Председатель КЕС также входит в Совет глав промышленных государств. 

Функции Задача Еврокомиссии — координация работы органов исполнительной власти всех стран ЕС, выработка рекомендаций для деятельности Европарламента, внесение законодательных инициатив с целью приведения в соответствие с общеевропейскими стандартами национального законодательства стран-членов ЕС, наблюдение за соблюдением всеми 27 странами единых европейских стандартов, а также прав и свобод человека, проведение систематических консультаций со всеми национальными правительствами для выработки единой экономической (промышленной, сельскохозяйственной, налогово-бюджетной, социальной, таможенной, валютной, денежно-кредитной и т. д.), военной, внешней, культурной политики. 

Еврокомиссия  в первую очередь контактирует с министрами по делам ЕС в каждом из правительств 27 стран-членов. 

Все решения  Еврокомиссии носят исключительно  рекомендательный характер, все спорные вопросы улаживаются на уровне национальных правительств. 

Скандал-2004 Новый  состав Еврокомиссии должен был приступить к работе с 1 ноября 2004 года, однако этого не произошло в связи с тем, что одна из предложенных кандидатур вызвала резкую оппозицию у части депутатов (особенно у социалистов, либералов, «зелёных» и «евроскептиков»). Им стал кандидат на пост комиссара по юстиции, свободе и безопасности Рокко Бутильоне от Италии. На предварительных слушаниях в Европарламенте Бутильоне как правоверный католик заявил, что считает гомосексуализм грехом, а институт брака, по его мнению, необходим, чтобы женщина могла воспитывать детей и пользоваться защитой мужа. Несмотря на то, что позже он выразил сожаление по поводу своего заявления и пообещал бороться с дискриминацией женщин и сексуальных меньшинств, скандала избежать не удалось. Новому председателю Еврокомиссии Жозе Мануэлу Баррозу пришлось отозвать список кандидатов непосредственно перед голосованием в Европарламенте и возобновить консультации. 

Европейская комиссия нового состава начала работу 22 ноября 2004 года. Баррозу пришлось заменить двух комиссаров от Италии и Латвии, предложенных им в первом составе команды, а также сменить портфель представителю Венгрии. 

Председатели  КЕС: 

Жак Делор (Франция, 1985—1995)