Злочини проти життя і здоров’я людини

     Покарання за злочини: ч. 1 ст. 122 — виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк; ч. 2 ст. 122 — позбавлення волі від трьох до п'яти років [17, с. 126-127].

     Умисне  тяжке тілесне  ушкодження, заподіяне  у стані сильного душевного хвилювання (стаття 123).

    Об'єктом  злочину є здоров'я особи.

     Об'єктивна  сторона характеризується: а) суспільно небезпечними діями; б) суспільно небезпечними наслідками у вигляді тяжких тілесних ушкоджень; в) причинним зв'язком між відповідними діями та наслідком; г) часом; ґ) обстановкою вчинення злочину.

     Суб'єктом  злочину є фізична осудна особа, яка до моменту вчинення злочину досягла віку 16 років і перебувала під час вчинення злочину у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

     Суб'єктивна  сторона характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.

     Покарання за злочини — громадські роботи на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до двох років [17, с. 127].

     Умисне  заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж  необхідної оборони  або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (стаття 124).

     Об'єкт  злочину — здоров'я особи.

     Об'єктивна  сторона характеризується: а) суспільно небезпечними діяннями; б) суспільно небезпечними наслідками; в) причинним зв'язком між діями і наслідками; г) обстановкою вчинення злочину.

     Даний злочин вважається закінченим з моменту  настання суспільно небезпечних наслідків, зазначених у ст. 121 КК. Обстановка, за якої вчиняється даний злочин — аналогічна обстановці вчинення умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони, або перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК).

     Суб'єктом  злочину є фізична, осудна особа, яка до моменту вчинення злочину досягла 16 років і перебувала на момент вчинення злочину у стані необхідної, уявної оборони або правомірного затримання особи, яка вчинила злочин.

     Суб'єктивна  сторона злочину характеризується виною у формі прямого або непрямого умислу, а також метою захисту від злочинного посягання на охоронювані законом права та інтереси, затримання особи, яка вчинила злочин і доставлення її правоохоронним органам.

     Покарання за злочин — громадські роботи на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років [17, с. 127-128].

     Умисне  легке тілесне  ушкодження (стаття 125).

     Об'єктом  злочину є здоров'я особи.

     Об'єктивна  сторона характеризується наявністю: а) суспільно небезпечного діяння; б) суспільно небезпечних наслідків двох видів (легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності); в) причинного зв'язку між діяннями і наслідками.

     До  легкого тілесного ушкодження, яке  не спричинило короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності (ч. 1 ст. 125) Правила відносять ушкодження, що мають незначні короткотривалі наслідки строком до 6 днів (наприклад синці).

     Легким  тілесним ушкодженням, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, відповідно до Правил, є розлад здоров'я тривалістю понад шість днів, але не більше 21 дня, та втрата загальної працездатності до 10 відсотків.

     Суб'єктом  злочину є фізична, осудна особа, яка до моменту вчинення злочину досягла віку 16 років.

     Суб'єктивна  сторона характеризується виною у формі умислу.

     Якщо  дії винної особи були спрямовані на спричинення умисного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, а фактично було спричинено умисне легке тілесне ушкодження, то діяння винної особи необхідно кваліфікувати як замах на спричинення бажаних для винного тілесних ушкоджень. Якщо умисел винної особи був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю потерпшого, а фактично було спричинено умисне легке тілесне ушкодження, то діяння винної особи слід кваліфікувати за ст. 125 КК.

     Заподіяння  легкого тілесного ушкодження з  необережності не є злочином.

     Покарання за злочин: ч. 1 ст. 125 — штраф до п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року; ч. 2 ст. 125 — громадські роботи на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправні роботи на строк до одного року, або арешт на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до двох років [17, с. 128-129].

   Фізичний  біль завдається відповідно ст. 126, 127 КК: а) ударами; б) побоями; в) катуванням [14, с. 169].

     Побої і мордування (стаття 126).

     У ч. 1 ст. 126 КК встановлено відповідальність за побої та мордування, тобто умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

     Основним  безпосереднім об'єктом даного складу злочину є здоров'я особи, додатковим факультативним об'єктом можуть виступати честь, гідність, психічна недоторканість особи.

     Об'єктивна  сторона даного складу злочину характеризується суспільно небезпечною дією, яка полягає: а) у завданні удару, побоїв; б) вчиненні інших насильницьких дій; 3) суспільно небезпечних наслідках, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень та причинному зв'язку між діянням і наслідком.

     Під ударом потрібно розуміти одноразовий механічний вплив тупого предмета, яким потерпілому було заподіяно фізичний біль.

     Побої — це багаторазове (два або більше разів) нанесення потерпілому ударів, які не спричинили тілесних ушкоджень.

     Інші  насильницькі дії — це інший вплив (окрім удару і побоїв), що викликав больові відчуття (щипання, виривання волосся, термічний вплив на тіло людини тощо).

     Суб'єктом  злочину є фізична, осудна особа, яка до моменту вчинення злочину досягла віку 16 років.

     Суб'єктивна  сторона характеризується виною у формі умислу. Можливий як прямий так і непрямий умисел.

     Кваліфікованими видами даного складу злочину (ч. 2 ст.  126) є вчинення діянь, що передбачені у ч.  1  ст.   126: 1) мають характер мордування; 2) вчинені групою осіб; 3) вчинені з метою залякування потерпілого чи його близьких.

     Покарання за злочин: ч. 1 ст. 126 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року; ч. 2 — ст. 126 [17, с. 129-130].

     Катування (стаття 127).

     Дана  стаття була включена до Особливої частини КК України відповідно до Міжнародної Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання від 10 грудня 1984 р. ратифікованої Україною 26 січня 1987 р. [12].

     Під катуванням необхідно розуміти умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких впливів з метою спонукати потерпілого, або іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі.

     Основним  безпосереднім об'єктом злочину є здоров'я іншої особи, а додатковим обов'язковим — воля, честь і гідність особи.

     Об'єктивна  сторона даного злочину включає: а) суспільно небезпечні протиправні дії (нанесення побоїв, мучення або інші насильницькі дії; б) наслідки у вигляді сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання; в) причинний зв'язок між діями та наслідками.

     Суб'єкт  катування загальний, тобто фізична, осудна особа, яка досягла до моменту вчинення злочину 16 років.

     Суб'єктивна  сторона характеризується виною у формі прямого умислу та спеціальною метою — спонукати потерпілого або іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі.

     Кваліфікуючими  ознаками катування (ч. 2 ст. 127) є: 1) вчинення його повторно; 2) або за попередньою змовою групою осіб.

     Покарання за злочин: ч. 1 ст. 127 — позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років; ч. 2 ст. 127 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років [17, с. 130].

     Необережне  тяжке або середньої  тяжкості тілесне  ушкодження (стаття 128).

     Об'єктом  злочину є здоров'я особи.

     Об'єктивна  сторона характеризується: а) суспільно небезпечним протиправним діянням (дією або бездіяльністю); б) злочинними наслідками у вигляді тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень; в) причинним зв'язком між діяннями та наслідками.

     Необережне  тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, кваліфікується за ст. 119 КК як вбивство через необережність.

     Суб'єктом  злочину є фізична осудна особа, якій до моменту вчинення злочину виповнилося 16 років.

     Суб'єктивна  сторона характеризується виною у формі необережності, яка може виражатися у виді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості. Даний елемент складу злочину — єдиний критерій, який відмежовує цей склад злочину від злочинів передбачених ст.ст. 121 та ст. 122 КК.

     Покарання за злочин: громадські роботи на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до двох років [17, с. 130-131]. 

     2.3. Інші посягання на здоров’я людини

     До  інших злочинів, що становлять небезпеку для здоров'я людини, відносяться: незаконне проведення аборту (ст. 134), залишення в небезпеці (ст. 135), ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані (ст. 136), неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (ст. 137) [20].

     Можна описати більш детально деякі  з них.

     Незаконне проведення аборту (ст. 134) становить небезпеку для життя і здоров'я вагітної жінки, а в ряді випадків спричиняє тяжкі наслідки (наприклад, смерть, безплідність, важкі захворювання нирок, черевної порожнини тощо). Проведення законного аборту чинним законодавством не забороняється, але він має проводитися лише в стаціонарних лікувальних установах, спеціально пристосованих для подібного роду операцій і при відсутності медичних протипоказань. Протиправність аборту усувається станом крайньої необхідності. Згода вагітної жінки на проведення аборту не виключає відповідальності за ст. 134 особи, яка проводить такий аборт.

     З об'єктивної сторони незаконний аборт  — це дії винного, що полягають  в перериванні вагітності, тобто в плодозгоні. Саме з цього моменту злочин вважається закінченим. Дії, безпосередньо спрямовані на штучне переривання вагітності, але такі, що не призвели до цього наслідку (наприклад проведення абортивного масажу, введення ін'єкції з метою плодозгону), утворюють собою замах на злочин.

     Способи проведення аборту (оперативний, механічний, токсичний) на кваліфікацію злочину  впливу не мають. Суб'єктивна сторона цього злочину полягає лише в прямому умислі.

     Суб'єктом  незаконного аборту є особа, яка не має спеціальної медичної освіти (наприклад, лікарі, які не мають права за характером своєї професії на оперативні втручання, особи середнього медичного персоналу та будь-які інші особи, які взагалі не мають відношення до медичної професії). У частині 2 ст. 134 встановлена відповідальність за проведення такого незаконного аборту, внаслідок якого настав тривалий розлад здоров'я, безплідність або смерть потерпілої. Між вчиненим абортом і цими наслідками має бути встановлений причинний зв'язок. Частина 2 ст. 134 має на увазі з суб'єктивної сторони ті випадки, коли, проводячи умисно незаконний аборт, винний щодо тривалого розладу здоров'я, безплідності або смерті потерпілої діє через необережність. Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 134 — штрафі від п'ятдесята до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста до двохсот сорока один, або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до двох років; за ч. 2 ст. 134 — обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого [17, с. 132-133].