Злочини проти життя і здоров’я людини

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА 

на  тему: 

“Злочини  проти життя і  здоров’я людини” 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Житомир – 2011

   ЗМІСТ 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Актуальність  теми. Проблема злочинів проти життя та здоров’я людини завжди була й залишиться однією з найзлободенніших і болісних проблем суспільства, одним із факторів його дестабілізації. Ступінь цивілізованості суспільства вимірюється саме ставленням однієї людини до життя та здоров’я іншої, оскільки це не швидкоплинні цінності, а всі інші є похідними від них.

     На  найвищому законодавчому рівні  – в Конституції України ст. 3 зазначено, що людина, її життя і здоров'я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а в ст. 27 наголошується, кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

     Отже, злочини проти життя і здоров’я становлять велику суспільну небезпеку. Вони позбавляють потерпілого найбільш цінних благ, стають трагедією для рідних і близьких йому людей, наслідки безповоротні, заподіяну шкоду не можна ніяк відшкодувати.

     Помітна поширеність злочинів проти життя та здоров’я людини у структурі всієї злочинності, нестабільність їх динаміки, набуття нових негативних якісних характеристик – це все зумовлює потребу в постійному дослідженні даної проблеми.

     Об'єктом  дослідження є норми чинного законодавства України та інші нормативні акти в сфері класифікації, аналізу та виявлення злочинів проти життя та здоров'я людини.

     Предметом дослідження є злочини проти життя і здоров’я людини.

     Мета  й завдання курсової роботи є всебічне дослідження злочинів проти життя та здоров’я людини, на основі вивчення та узагальнення досягнень правознавчої науки, а також літературних джерел.

     Досягнення  поставленої мети передбачає вирішення  наступних завдань, які становлять зміст курсової роботи:

• розкрити суть та зміст таких понять як злочини проти життя, злочини проти здоров’я, вбивство, тілесні ушкодження;
• дослідити об'єктивну та суб'єктивну сторону злочинів проти життя і здоров’я людини;
• розглянути види та склад злочинів проти життя і здоров’я людини;
• розглянути злочини, що становлять небезпеку для життя і здоров'я людини, які вчинюються у сфері медичного обслуговування;
• з’ясувати сучасний стан злочинності проти життя та здоров’я людини в Україні.

     Певні аспекти цієї багатогранної проблеми у свій час розглядалися відомими українськими та зарубіжними вченими-криміналістами, кримінологами, процесуалістами, фахівцями в галузі психології, психіатрії, педагогіки і філософії. Вагомий внесок зроблено такими науковцями як О. В. Авраменко, Бородин С.В., Коржанський М. І., Корнеева А.В, А.И. Рарог, С. Г. Волкотруб, О.М. Омельчук, В.М. Ярін, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, М.І. Бажанов, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, П.П. Андрушко, В.Г. Гончаренко, Є.В. Фесенко, М.І. Мельник,  М.І. Хавронюк, Селецький С.І., Фріс П. Л., Юрченко О. Ю. та ін.

     Також основними нормативно-правовими документами для вивчення даної проблеми є: Конституція України, Кримінальний кодекс України та коментарі до нього, Закон України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я», Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, Постанова «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини», Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання та ін.

     Опорними  для нас можуть бути офіційні сайти: Верховного Суду України – http://www.scourt.gov.ua/, Верховної Ради України – http://portal.rada.gov.ua./, Державного комітету статистики України – http://ukrstat.gov.ua, адже інформація на них динамічно оновлюється і це дає можливість користуватися найновішими редакціями.

     Цікавими  для вивчення були автореферати, ось  деякі з них: Авраменко О. В. Стан сильного душевного хвилювання: кримінально-правові та психологічні аспекти; Юрченко О. Ю. Роль віктимної поведінки потерпілих при вчиненні тяжких насильницьких злочинів проти життя та здоров’я особи в Україні.

     Однак особливості сучасного соціального, політичного й економічного стану в Україні диктують необхідність розширення і поглиблення знань із цієї проблеми в кримінальному праві. З огляду на це вважаємо, що вивчення даного питання може вивести на якісно новий теоретичний і практичний рівень вирішення такої актуальної на сьогодні проблеми.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  І

  ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ

1. Загальна характеристика злочинів проти життя людини

     Відповідно  до Конституції України (ст. 27) – кожна людина має невід'ємне право на життя. Обов'язок держави – захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань [13].

     Взагалі зміст права на життя складають:

1. право народитися;
2. право вимагати від інших суб'єктів правовідносин політичних, економічних та інших гарантій повноцінного права на життя;
3. право на самозахист від реальної небезпеки для життя;
4. право на звернення за охороною та захистом свого життя 
   до державних, недержавних та міжнародних органів і організацій;
5. право на захист і на рятування уповноваженими працівниками правоохоронних органів, рятувальних служб, медичними та іншими працівниками життя кожної людини;
6. право на відсутність у законодавстві будь-яких підстав для 
   позбавлення людини життя;
7. право розпоряджатися своїм життям на власний розсуд [17, с. 116-117].

     Існують випадки, коли позбавлення людини життя  не є порушенням права на життя якщо воно вчиняється внаслідок неминучої потреби застосування сили:

• коли особа захищається від незаконного насильства;
• під час правомірних дій, які законно вчиняються з метою придушення заворушення або повстання (ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) [11].

     Отже, життя особи становить велику соціальну цінність, тому воно повинно захищатися належним чином. До них Кримінальний кодекс України відносить різні види умисних вбивств (статті 115-118), вбивство через необережність (ст. 119); доведення до самогубства (ст. 120), погрозу вбивством (ст. 129) [20].

   Об'єктом даних злочинів є життя людини.

     Що  ж таке вбивство? Вбивство - протиправне (умисне або необережне) позбавлення життя однією людиною (групою людей) іншої людини. Розрізняються: основний склад вбивства, кваліфіковані склади і привілейовані склади вбивства [26]. Отже, вбивство – це протиправне заподіяння смерті іншій людини [20]. Тому не є вбивством, наприклад, позбавлення життя людини в стані необхідної оборони. Навпаки, згода потерпілого на позбавлення його життя не виключає протиправності діяння [18, с. 31-32], не вважається злочином самогубство чи замах на самогубство.

     Об'єктивна  сторона вбивства – вчинення протиправної дії (фізичний чи психічний вплив на людину) або бездіяльність (не вчинення будь-яких дій, що могли б відвернути смерть потерпілого).

     Суб'єктивна  сторона вбивства – вчинення злочину з умислом (прямим або непрямим) і через необережність (злочинну самовпевненість або злочинну недбалість).

     Суб'єктом  вбивства може бути будь-яка особа, яка досягла 14-ти років, за вбивства, передбачені ст.ст. 115-117, і 16-ти років – за вбивства, передбачені ст.ст. 118, 119 КК.

     Закінченим  вбивство вважається з моменту настання наслідку злочину – смерті людини.

     За  суб'єктивною стороною злочини проти  життя особи поділяються на такі види [17, с. 117; 8, с. 101-110]:

     1) умисні вбивства (яке може бути вчинене прямим або непрямим способом);

     2) вбивство через необережність (ст. 119), яке може бути вчинене як внаслідок злочинної самовпевненості, так і внаслідок злочинної недбалості.

     1.2. Характеристика умисних  вбивств

     Найбільш  небезпечними посяганнями на життя  людини є умисні вбивства.

     Умисні  вбивства розрізняються за ступенем своєї суспільної небезпеки (тяжкості) на три види: так зване просте вбивство, тобто вчинене без обтяжуючих чи пом'якшуючих обставин (ч. 1 ст. 115); вчинене за обтяжуючих обставин, так зване кваліфіковане вбивство (ч. 2 ст. 115) і вчинене за пом'якшуючих обставин, так зване привілейоване вбивство [20].

     А зараз більш детально охарактеризуємо  види умисних вбивств.

     Умисне  вбивство без обтяжуючих, і пом'якшуючих обставин (просте вбивство) – ч. 1 ст. 115 – має місце в тих випадках, коли у вчиненому відсутні ознаки вбивств, передбачених ч. 2 ст. 115, статтями 116-118. За частиною 1 ст. 115 кваліфікуються вбивства, вчинені в бійці, з помсти, на ґрунті особистих взаємовідносин, з ревнощів, зі співчуття та деякі інші. Покарання за таке вбивство передбачене ч. 1 ст. 115 – позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років [18, с. 33; 6, с. 74-75].

     Умисне  вбивство за обтяжуючих обставин (кваліфіковане вбивство) – ч. 2 ст. 115. Для застосування ст. 115 досить наявності хоча б однієї з указаних в ній обтяжуючих обставин, вони перераховані в пунктах 1-13 ч. 2 ст. 115 [18, с. 33]. Тобто умисні вбивства в свою чергу поділяються на [17, с. 118-119]: