Проблеми прокурорського нагляду за додержанням законності на стадії порушення та відмови в порушенні кримінальної справи

У вступній частині постанови вказуються дата винесення постанови, місце (місто, селище), посада, звання особи, що виносить постанову, її прізвище, які матеріали розглядалися при винесенні постанови.

В описово-мотивувальній частини  постанови вказується джерело відомостей про злочин, що послужили приводом до порушення справи, а також куди і коли ці відомості надійшли. Потім  Викладаються фактичні дані, з вказівкою на наявність ознак конкретного злочину, тобто підстава для порушення справи, час, місце й інші обставини здійснення злочину.

Після вказівки в описовій частині  постанови на кваліфікацію злочину  за відповідною статтею кримінального кодексу повинне йти посилання на статті кримінально-процесуального закону, якими керується орган дізнання, Слідчий, прокурор або суд, ухвалюючи рішення порушити кримінальну справу.

Згідно зі ст. 113 КПК України, якщо справа порушена слідчим і прийнята ним до свого провадження, то складається єдина постанова про порушення справи і прийняття її до свого провадження. У цьому разі в описово-мотивувальній частині постанови вказується, що слідчий керувався також положеннями цих норм [10, с. 236].

У резолютивній частині постанови міститься рішення про порушення кримінальної справи. Ця частина постанови випливає з описової частини, є її логічним продовженням. У резолютивній частині обов'язково вказується стаття КК, за ознаками якої кваліфікується діяння, що підлягає розслідуванню, куди направляється справа або ким приймається до свого провадження.

Постанова слідчого, прокурора, судді, як і ухвала суду про порушення  кримінальної справи, набуває законної сили з моменту її винесення і  підписання.

Постанова особи, яка провадить дізнання, про порушення справи підлягає затвердженню начальником органу. дізнання і набуває юридичної сили з даного моменту.

Копія постанови про порушення  справи направляється органом дізнання і слідчим в добовий термін прокурору. Прокурор здійснює нагляд за своєчасністю розгляду заяв і повідомлень про злочини, законністю й обґрунтованістю прийнятих рішень про порушення або про відмову в порушенні справи.

 

 

Розділ 3. Порядок  оскарження дій відповідних органів  при порушенні кримінальної справи

3.1. Оскарження рішень  слідчого та прокурора про  порушення кримінальної справи  щодо певної особи

Дії органу дізнання, слідчого і прокурора  про порушення кримінальної справи щодо певної особи можуть бути оскаржені  до суду.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003 (справа № 1-12/2003) у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 6 ст. 234 і ч. 3 ст. 236 КПК України, які унеможливлюють розгляд судом на стадії досудового слідства скарг на постанови слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи щодо певної особи, Конституційний Суд України виходить з такого.

Згідно з кримінально-процесуальним  законодавством України:

• справа може бути порушена тільки в тих випадках, якщо є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК);
• за наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 КПК, прокурор, слідчий або орган дізнання зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування (ч. 1 ст. 98 КПК);
• якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи (ч. 2 ст. 98 КПК);
• досудове слідство провадиться лише після порушення кримінальної справи і в порядку, встановленому КПК (ч. 1 ст. 113) [10, с. 238].

Відповідно до КПК України постанови слідчого і прокурора про порушення кримінальної справи щодо певної особи можуть бути оскаржені до суду (ч. 5 ст. 234 і ч. 2 ст. 236). Однак скарги на ці постанови розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при її розгляді по суті (ч. 6 ст. 234, ч. 3 ст. 236 КПК).

Постанова про порушення кримінальної справи щодо певної особи, винесена з  недодержанням вимог КПК України, зокрема передбачених статтями 94-98, може породити наслідки, які виходять за межі кримінально-процесуальних відносин, і завдати такої шкоди конституційним правам і свободам внаслідок несвоєчасного судового контролю, що поновити їх буде неможливо.

Унеможливлення розгляду судом  скарги на постанову про порушення  кримінальної справи щодо певної особи  на стадії досудового слідства, відкладення її перевірки судом на стадію попереднього розгляду кримінальної справи або на стадію розгляду її по суті, відстрочка судового контролю обмежують конституційне право людини на судовий захист, який є гарантією всіх прав і свобод людини і громадянина.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною  декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст. 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (ст. 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (ст. 13).

Право на судовий захист є одним  з конституційних прав. А тому положення  ч. 6 ст. 234, ч. 3 ст. 236 КПК України, які  унеможливлюють розгляд судом на стадії досудового слідства скарг на постанови слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи щодо певної особи, обмежуючи право людини на судовий захист, закріплене ч. 3 ст. 8, частинами 1, 2 ст. 55 Конституції України, порушують вимоги статей 3, 21, ч. 2. ст. 22, ч. 1 с. 64 Конституції України, тобто є неконституційними.

Скарги до суду на постанови слідчого і прокурора про порушення  кримінальної справи щодо певної особи  повинні розглядатися судом за чинним законодавством у порядку кримінального  судочинства. При цьому суд, розглядаючи такі скарги на стадії досудового слідства, перевіряє наявність приводів і підстав для винесення зазначених постанов і не повинен розглядати та вирішувати заздалегідь ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінальної справи по суті, оскільки це буде порушенням конституційних засад правосуддя.

У силу наведеного положення ч. 6 ст. 234 і ч. 3 ст. 236 КПК, згідно з якими  скарги на дії слідчого і прокурора  про порушення кримінальної справи щодо особи розглядались судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, визнані неконституційними і втратили свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення.

3.2. Оскарження рішень  про відмову в порушенні кримінальної  справи

Як уже зазначалось, за відсутності законних приводів і підстав, а також за наявності обставин, що виключають порушення кримінальної справи чи дають право не порушувати її, орган дізнання, слідчий, прокурор чи суддя виносять постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб; підприємства, установи та організації.

Таку постанову органу дізнання і слідчого про відмову в порушенні  кримінальної справи може бути оскаржено  відповідному прокуророві, а якщо постанову  винесено прокурором – вищестоящому прокуророві. Скарга подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником протягом семи днів з дня одержання копії постанови.

Дії слідчого можуть бути оскаржені  прокуророві як безпосередньо. так  і через слідчого.

Скарги можуть бути як письмові, так і усні. Усні скарги прокурор або слідчий заносить до протоколу.

Слідчий зобов'язаний протягом доби направити  прокуророві скаргу, що надійшла до нього, разом зі своїми поясненнями.

Подання скарги не зупиняє виконання  дії, що оскаржується, якщо се не визнає за потрібне слідчий або прокурор.

Закон не обмежує коло осіб, які  можуть оскаржити дії слідчого. Скарги на дії слідчого надсилаються прокуророві  адміністрацією місця попереднього ув'язнення де пізніше трьох діб  з часу їх подання (ч. 3 ст. 13 Закону про попереднє ув'язнення) [10, с. 257].

Пояснення слідчого щодо скарги на його дії повинно містити мотивовані відповіді на доводи скаржника.

Слідчий або прокурор можуть зупинити виконання оскарженої дії, якщо визнають скаргу або прохання скаржника обґрунтованими. У разі безпідставної відмови в порушенні справи органом дізнання або слідчим, прокурор своєю постановою скасовує ці постанови і сам порушує справу.

Скаргу і копію повідомлення про результати розв'язання її приєднують до справи. Відмова у задоволенні скарги повинна бути мотивована.

Визнавши скаргу обґрунтованою, прокурор: скасовує процесуальний акт слідчого; вживає заходів до усунення наслідків  незаконних дій слідчого; встановлює порушені права і законні інтереси скаржника; залежно від результатів перевірки скарги вирішує питання про покарання винних у незаконних діях.

У рішенні прокурора про відмову  в задоволенні скарги мають бути зазначені обставини, що спростовують її.

До справи можуть бути приєднані  також матеріали перевірки скарги прокурором.

У разі відмови прокурора скасувати  постанову про відмову в порушенні  кримінальної справи скарга на цю постанову  подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником  до суду, в порядку, передбаченому  статтею 236¹ КПК.

Скарга на постанову районного, міського та прирівняного до них органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи у випадках, передбачених ч. 2 ст. 99¹ КПК, подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання повідомлення прокурора про відмову в скасуванні постанови [10, с. 258].

Скарга заінтересованої особи  на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи може бути подана до суду лише після того, як ця постанова була оскаржена до прокурора в порядку і в строк, передбачений ч. 1 ст. 99¹ КПК, а прокурор відмовив у її скасуванні.

При провадженні дізнання заінтересовані особи мають право оскаржити рішення не тільки про відмову в порушенні кримінальної справи, а й інші дії та постанови.

У разі надходження прокурору скарги на незаконні дії і постанови  органів дізнання, прокурор зобов'язаний розглянути її протягом десяти днів і рішення по скарзі повідомити скаржникові.

Дії і постанови органів дізнання можуть бути оскаржені до суду. Скарги на дії і постанови органів  дізнання розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті (ст. 110 КПК).

Як свідчить практика, останніми  роками скарг на дії органів дізнання, слідчого, прокурора і судів надходить  все більше, оскільки правоохоронні  органи іноді не виконують у встановленому  порядку свої обов'язки з охорони законних прав та інтересів громадян.

Потерпілий Л. звернувся із заявою до Всеукраїнського комітету охорони  прав людини на незаконну відмову  в порушенні кримінальної справи. При провадженні по справі органом дізнання, Л. незаконно було відмовлено у заявленому клопотанні про виклик та допит свідків, що могли б свідчити по його справі.

Своїми діями орган дізнання порушив вимоги закону (ст. 22 КПК), який зобов'язує особу, що провадить дізнання, слідчого і прокурора вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи. Крім того, порушено п. (d) ст. 6 Європейської конвенції з прав людини і, як наслідок, справу було повернено для додаткової перевірки.

Розділ 4. Проблеми прокурорського нагляду за додержанням законності на стадії порушення та відмови в порушенні кримінальної справи

Важливу роль у забезпеченні законності і обґрунтованості порушення  та відмови в порушенні кримінальної справи відіграє прокурорський нагляд.

Прокурорський нагляд починається з моменту, коли компетентним органам (посадовим особам) стає відомо про вчинений злочин. Із цього часу прокурор здійснює нагляд за законністю додержання строків., визначених для перевірки матеріалів, які містять відомості про злочин, і прийняття за ними відповідних рішень, а також за законністю і обґрунтованістю порушення або відмови в порушенні кримінальної справи [7, с. 70].

Отримавши копію постанови про  порушення кримінальної справи від  слідчого або органу дізнання, прокурор розпочинає провадження нагляду в справі.

Коли необхідно перевірити заяву  або повідомлення про злочин до порушення  справи, така перевірка здійснюється в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих  громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів (ст. 97 КПК).

Прокурор, відповідно до ч. 3 ст. 100 КПК, закриває справу, якщо її порушено без  законних підстав, а у випадках, коли в цій справі ще не проводилося  слідчих дій, скасовує постанову  про порушення справи.

Якщо постанова органу дізнання або слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи суперечить наявним фактичним даним і винесена необґрунтовано, прокурор скасовує таку постанову і порушує кримінальну справу (ч. 4. ст. 100 КПК).

У Законі України "Про прокуратуру" зазначається, що вказівки прокурора, його заступника органам дізнання і досудового слідства щодо порушення кримінальних справ, які даються відповідно до кримінально-процесуального законодавства, є обов'язковими для цих органів (ст. 32).

Прокуророві надано право вживати  заходів до того, щоб органи дізнання і досудового слідства додержувалися передбаченого законом порядку порушення кримінальних справ (ст. 227 КПК).

Порушення чи відмова в порушенні  кримінальної справи, які здійснюються відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу, є невід'ємним завданням кримінального судочинства з охорони прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний (ст. 2 КПК).