Шпаргалка по "Уголовному праву"

Суб'єктивна сторона характеризується умисною формою вини — прямий або непрямий умисел. Мотив та мета можуть бути різними. Але якщо винний діє з метою ослаблення держави, вчинене має кваліфікуватися за ст. 113 КК.

Суб'єкт злочину -  будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку, а за ч. 2 ст. 194 КК — особа, яка досягла 14-річиого віку.

 

41. Придбання, отримання, зберігання  чи збут майна, одержаного злочинним  шляхом.

Заздалегідь не обіцяне придбання або отримання, зберігання чи збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, - карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Безпосереднім об'єктом злочину є відносини власності при виникненні, зміні і припиненні права власності на майно. Суспільна небезпека злочину, який розглядається, полягає в дезорганізації порядку придбання і відчуження майна, внаслідок чого до товарного обігу надходить і легалізується майно, здобуте злочинним шляхом.

Предмет злочину - майно, одержане злочинним шляхом. Це - товари (промислові, побутові товари, продукти харчування), речі, гроші, цінні папери (векселі, акції), які повинні мати матеріальну цінність і товарну, мінову вартість. Таке майно має бути одержане злочинним шляхом, тобто бути результатом вчиненого суспільне небезпечного діяння, що визнається злочином. Винятком є предмети, поводження з якими (придбання, зберігання, збут) утворюють самостійний склад злочину: зброя, бойові припаси, вибухові речовини.

Об'єктивна сторона цього злочину полягає у заздалегідь не обіцяному придбанні, отриманні, зберіганні чи збуті майна, завідомо одержаного злочинним шляхом. Придбання майна - здобутті такого майна в будь-яких формах: купівлі, обміні. Отримання майна- наприклад, прийняття в дарунок, запозичення тощо.Зберігання п в тимчасове знаходження вказаного майна у володінні особи .Збут майна може бути відшкодувальним чи безвідплатним та виражатися в будь-яких формах його відчуження (продаж, передача погашення боргу, дарування тощо. Злочин вважається закінченим з моменту фактичного придбання, отримання чи збуту майна або ж з моменту прийняття на зберігання майна, здобутого злочинним шляхом.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Особа усвідомлює, що придбаває, отримує, зберігає чи збуває майно, набуте злочинним шляхом, і бажає цього. При цьому винний достовірно може не знати конкретних обставин вчиненого злочину (місце, час, обстановка, спосіб, засоби вчинення злочину тощо). Досить, щоб він усвідомлював, що майно здобуте шляхом вчинення іншою особою суспільне небезпечного діяння, що визнається злочином (в результаті, наприклад, крадіжки, шахрайства, грабежу тощо).

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-ти років. Дії, вчинені службовою особою шляхом використання свого службового становища, підлягають кваліфікації за статтями 198 і 364 КК.

 

42. Загальна характеристика злочинів  у сфері службової діяльності.

Злочини у  сфері службової діяльності є  суспільно небезпечними діяннями (дії  або бездіяльності), що скоюються  посадовцями з використанням  наданих їм законом прав і повноважень  всупереч інтересам служби або шляхом невиконання або неналежного  виконання ними своїх службових  обов'язків, які заподіюють істотну  шкоду або містять реальну  загрозу спричинення такої шкоди  нормальному функціонуванню державних  або самоврядних органів, підприємств, установ або організацій незалежно  від форм власності. Таким чином, ознаками злочинів у сфері службової  діяльності, що відрізняють їх від  інших злочинних посягань, є:1) ці злочини скоюються посадовцями;2) злочини полягають у використовуванні цими особами наданих їм прав і  повноважень всупереч інтересам  служби або в невиконанні або  неналежному виконанні своїх  службових обов'язків;3) вони заподіюють істотну шкоду або містять  реальну загрозу спричинення  такої шкоди нормальному функціонуванню державних або самоврядних органів, підприємств, установ або організацій  незалежно від форм власності. наступні злочини:- зловживання владою або  службовим становищем (ст. 364 КК);- перевищення  влади або службових повноважень (ст. 365 КК);- службове підроблення (ст. 366 КК);- службова недбалість (ст. 367 КК);- одержання  хабара (ст. 368 КК);- давання хабара (ст. 369 КК);- провокація хабара (ст. 370 КК).

Об'єктом злочинів у сфері службової діяльності є суспільні відносини, що забезпечують нормальне функціонування державних або самоврядних органів, підприємств, установ або організацій незалежно від форм власності. Додатковим об'єктом окремих злочинів можуть бути особа, власність, інші права та законні інтереси громадян.

З об'єктивної сторони злочину у сфері службової діяльності, що відносяться до хабарництва, і службове підроблення без обтяжливих обставин сформульовані як злочини з формальним складом - вони є закінченими з моменту здійснення суспільно небезпечного діяння.

Суб'єктивна сторона цих злочинів характеризується умисною формою вини, за винятком службової недбалості (ст. 367 КК), яка може бути вчинена і по необережності. Відношення посадовця до настання тяжких наслідків при здійсненні зловживання владою або службовим становищем (ч. 2 ст. 364 КК), перевищення влади або службових повноважень (ч. 3 ст. 365 КК) і при здійсненні службового підроблення (ч. 2 ст. 366 КК) може бути як умисним, так і необережним.При скоєні окремих злочинів, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є мотив: корисливі спонуки або скоєння злочину в інших особистих інтересах або на користь третіх осіб при зловживанні владою або службовим становищем (ст. 364 КК), користь при одержанні хабара (ст. 368 КК).

Суб'єктом даних злочинів може бути тільки посадовець, за винятком давання хабара (ст. 369 КК).Працівники підприємств, установ, організацій, виконуючі професійні (адвокат, лікар, вчитель та ін.), виробничі (наприклад, водій) або технічні (друкарка, охоронець та ін.) функції, можуть признаватися посадовцями лише за умови, що разом з цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов'язки.

 

43. Зловживання владою або службовим  становищем.

Об'єктом  злочину є нормальна діяльність апарату управління та умисне використання службовою особою, яка здійснює функції представника влади, свого службового становища всупереч інтересам служби. Службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно або тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

Об'єктивна  сторона злочину полягає у: 1) використанні службовою особою через дію або бездіяльність свого службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчиненні такого діяння з корисливих мотивів або іншої особистої заінтересованості; 3) заподіянні вказаними діями істотної шкоди державним чи громадським інтересам, охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян чи суб'єктів підприємницької діяльності. Службове зловживання матиме місце і у випадку, коли діяння службової особи безпосередньо не були пов'язані з використанням її прямих службових обов'язків за місцем роботи, але нею використовувалася впливовість свого службового становища або можливість давати вказівки підпорядкованим організаціям і контролювати їх. Склад злочину - матеріальний. Істотна шкода - це матеріальні збитки, які в 100 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян; тяжкі наслідки, які у 250 і більше разів перевищують цей мінімум.

Суб'єкт  злочину - спеціальний. Ним може бути лише службова особа.

Суб'єктивна  сторона злочину виявляється у формі прямого умислу. Мотив - корисливий: прагнення службової особи отримати незаконну матеріальну винагороду. Службова особа усвідомлює, що, вдаючись до зазначених вище дій або до бездіяльності, вона використовує своє службове становище всупереч інтересам служби, і бажає цього.

Кваліфікуючими  ознаками злочину є вчинення його: 1) що спричинило тяжкі наслідки; 2) працівником  правоохоронного органу.

 

 

44. Службова недбалість.

Об'єктом  злочину виступає нормальна діяльність підприємств, установ і організацій  незалежно від форми власності.

Об'єктивна  сторона злочину полягає у  невиконанні чи неналежному виконанні  службовою особою своїх службових  обов'язків через несумлінне ставлення  до них, що заподіяло істотну шкоду  охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або  державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних  осіб.

Службові  обов'язки - зафіксовані в трудових договорах (контрактах), посадових інструкціях  функціональні обов'язки працівника, що передбачають виконання робіт, які  можуть призвести до створення винаходу (корисної моделі).

Неналежним  виконанням службових обов'язків  слід вважати дії службової особи  в межах службових обов'язків, які виконані не так, як цього вимагають  інтереси служби. Необхідно встановити, які конкретно дії службова особа  повинна виконати, але фактично не виконала або виконала не так, як потрібно, що і зумовило настання шкоди. Склад  злочину - формальний.

Суб'єкт злочину - спеціальний. Ним є лише службова особа, в тому числі представник  влади, у випадку так званої бездіяльності  влади.

Суб'єктивна  сторона злочину характеризується необережною формою вини у вигляді  злочинної недбалості. Недбалість може мати місце лише стосовно дій, які  входять в коло обов'язків службової  особи, і за умови, що вона мала об'єктивну  можливість їх виконати.

Шкідливі  наслідки, які настали з тих  причин, що службова особа недосвідчена, має недостатню кваліфікацію чи з  інших обставин, що не залежали від  неї, не могла справитись з роботою, не дають підстав для обвинувачення  в службовій недбалості. Так само службова особа не може відповідати  за шкідливі наслідки, які настали  з не залежних від неї причин, які вона не могла усунути.

Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення його із спричиненням тяжких наслідків (ч. 2 ст. 367 КК).

 

45. Хабарництво.

Поняття хабарництва  є родовим і охоплює три  злочини: отримання хабара (ст. 368 КК), дача хабара (ст. 369 КК) і провокація хабара (ст. 370 КК).

Об'єктом  цих злочинів служать суспільні  відносини, що забезпечують нормальне  функціонування державних або самоврядних  органів, підприємств, установ або  організацій незалежно від форми  власності. Додатковим об'єктом можуть виступати права і законні  інтереси фізичних та юридичних осіб.

Предмет хабарництва  має виключно майновий характер. Їм можуть бути:

- майно (гроші,  цінності, інші речі);

- право на  майно (документи, що надають  право одержати майно, користуватися  ним або вимагати виконання  зобов'язань та ін.);

- дії майнового  характеру (передача майнових  вигод, відмова від них, відмова  від прав на майно, безкоштовне  надання послуг, санаторних або  туристичних путівок, проведення  будівельних або ремонтних робіт  і т.ін.).

При визначенні вартості предмету хабара слід виходити з мінімальних цін, по яких в даній  місцевості на час вчинення злочину  можна було вільно придбати річ або  одержати послугу такого ж роду і  якості.

Послуги, пільги і переваги, що не мають матеріального  характеру, (похвальні характеристика або виступ в пресі, надання престижної роботи та ін.) не можуть признаватися предметом хабара. Отримання їх може розцінюватися як інша (некорислива) зацікавленість при зловживанні  владою або службовим становищем і за наявності до того підстав  кваліфікуватися за відповідною  частиною ст. 364 КК.

 

46. Одержання хабара.

Об'єкт злочину - службові відносини. Предметом хабара можуть бути матеріальні цінності (гроші, продукти, речі, будівельні матеріали) або майнові блага (надання безкоштовної путівки, пошиття одягу).

Об'єктивна  сторона злочину полягає в  одержанні службовою особою в  будь-якому вигляді хабара за виконання  чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах  третьої особи будь-якої дії з  використанням наданої їй влади  чи службового становища. Хабарництво  — це родове поняття, яке охоплює  одержання, давання, провокацію хабара. Склад злочину - матеріальний.

Суб'єкт злочину - спеціальний, лише службова особа. Суб'єктом  цього злочину слід вважати і  тих службових осіб підприємств, установ та організацій, які через  своє службове становище і виконувані ними службові обов'язки могли вжити  заходи щодо вчинення іншими службовцями  дій, бажаних для хабародавця.

Службовими  особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції  представників влади, а також  обіймають постійно чи тимчасово  на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми  власності посади, пов'язані з  виконанням організаційно-розпорядчих  чи адміністративно-господарських  обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

Суб'єктивна  сторона злочину проявляється у  вигляді прямого умислу. Службова особа усвідомлює, що вона незаконно  отримує матеріальну вигоду від  іншої особи за вчинення певних дій  по службі, і бажає отримати таку винагороду.