Кримінальна відповідальність за незаконне володіння транспортним засобом

Виходячи з цього, вважаємо, що ця проблема повинна бути вирішена у такий спосіб. В КПК України  необхідно передбачити положення, відповідно до якого у разі вчинення злочину, передбаченого ст. 289 КК, близькими  родичами або членами сім’ї потерпілого  кримінальна справа повинна порушуватися тільки за скаргою останнього і підлягає закриттю, якщо така скарга відсутня.

При цьому зазначене процесуальне положення, на нашу думку, не повинне  поширюватися на випадки незаконного  заволодіння транспортним засобом  із застосуванням фізичного насильства чи погрозою його застосування.

Крім юридичних ознак, що характеризують суб’єкт незаконного  заволодіння транспортним засобом, важливе значення мають і його кримінологічні ознаки. Їх аналіз дасть  змогу правильно вирішити питання  про індивідуалізацію покарання, встановити причини та умови вчинення цих  злочинів, вжити необхідних заходів  з їх попередження.

3. Кримінологічна характеристика суб’єкта незаконного заволодіння транспортним засобом

Аналіз вивчених нами матеріалів 486 кримінальних справ про незаконні  заволодіння транспортними засобами свідчить про те, що ці злочини вчиняються переважно особами чоловічої  статі (97%). Частки кожної вікової групи  злочинців від загального числа  незаконних заволодінь транспортними  засобами такі: від 14 до 16 років — 5%, від 16 до 18 років — 12%, від 18 до 25 років — 52%, від 25 до 40 років — 26%, більше 40 років — 5%.

З наведених даних видно, що найбільш криміногенним віком  для вчинення незаконного заволодіння  транспортним засобом є вік від 18 до 25 років. В цьому віці вчиняється більше половини цих злочинів. Удвічі менша кількість злочинів вчиняється особами у віці від 25 до 40 років. На частку неповнолітніх осіб припадає 17% всіх угонів транспортних засобів. Поведінка людини багато в чому визначається її культурним рівнем, одним з показників якого є освіта. Проведене кримінологічне дослідження показало, що 42% всіх злочинців мали неповну середню освіту, 30% — середню, 26% — середню спеціальну, 2% — вищу. Показник рівня освіти виглядає так:

 

Освіта	Вік (у роках)
	14-16	16-18	18-25	25-40	більше 40	у середньому
Неповна середня	100%	78%	40%	25%	–	42%
Середня	–	14%	33%	28%	66%	30%
Середня спеціальна	–	8%	23%	47%	34%	26%
Вища	–	–	4%	–	–	2%

 

З таблиці видно, що переважна  більшість неповнолітніх і значна частина повнолітніх осіб, які  вчинили злочини, мала освіту нижче 9 класів. Наведені дані свідчать про  високий рівень малоосвіченості  серед суб’єктів незаконного  заволодіння чужим транспортним засобом, що сприяє формуванню антисоціальних установок особи та створює сприятливий  ґрунт для вчинення злочину.

Суспільна небезпечність  осіб, які вчинили незаконне заволодіння  транспортним засобом повторно, вище, ніж у осіб, які вперше вчинили  злочин. Саме тому в ч. 2 ст. 289 КК повторність  вказана в якості кваліфікуючої  ознаки.

На нашу думку, виявлені кримінологічні ознаки суб’єкта незаконного заволодіння  транспортним засобом сприятимуть  встановленню причин і умов вчинення цього злочину та дозволять більш  ефективно вести боротьбу з цими посяганнями.

4.  Кваліфікуючі ознаки незаконного заволодіння транспортним засобом

Стаття 289 КК диференціює  відповідальність за незаконне заволодіння  транспортним засобом залежно від  ступеня його суспільної небезпечності. У частині 2 статті передбачені кваліфікуючі, а в ч. 3 — особливо кваліфікуючі ознаки цього злочину.

Кваліфікуючі ознаки є  провідними засобами диференціації  покарання за незаконне заволодіння  транспортним засобом. Їх наявність  свідчить про різко підвищену (порівняно  з ознаками основного складу) суспільну  небезпечність діяння та особи, яка  його вчинила. Законодавець відбирає при  цьому тільки такі обставини, які  особливо сильно впливають на суспільну  небезпечність злочину.

Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 289 КК настає у випадку вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом: 1) повторно; 2) за попередньою  змовою групою осіб; 3) поєднаного з  насильством, що не є небезпечним  для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства; 4) вчиненого з проникненням у приміщення чи інше сховище; 5) якщо воно завдало значної матеріальної шкоди.

Частина 3 ст. 289 КК передбачає відповідальність за дії, передбачені  частинами 1 або 2 цієї статті: 1) вчинені  організованою групою, 2) поєднані з  насильством, небезпечним для життя  чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, 3) якщо вони завдали великої матеріальної шкоди.

Зважаючи на те, що такі пари ознак, як вчинення злочину 1) за попередньою  змовою групою осіб і організованою  групою, 2) із застосуванням насильства небезпечного й такого, що не є небезпечним  для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, а також 3) такого, яким завдано  значної або великої матеріальної шкоди, є подібними й ступінчатими «по вертикалі», їх доцільно розглянути попарно.

 

5.  Незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно

Встановлення повторності  як кваліфікуючої ознаки незаконного  заволодіння транспортним засобом  викликано значною поширеністю  таких випадків. За нашими даними, кожна  п’ята особа, винна у вчиненні цього злочину, скоїла посягання  повторно.

Для кваліфікації незаконного  заволодіння транспортним засобом  як вчиненого за попередньою змовою групою осіб необхідно встановити, що угода між співучасниками (про  характер діяння, час і місце його вчинення, розподіл ролей хоча б  у загальних рисах) виникла попередньо, тобто до початку вчинення злочину (задовго до цієї події або безпосередньо  перед нею). Іншими словами, попередня  змова на вчинення незаконного заволодіння  транспортним засобом можлива тільки до замаху на нього, до початку виконання  хоча б одним зі співучасників  діяння, що утворює об’єктивну сторону  злочину. Ця позиція знайшла закріплення  в п. 16 постанови ПВС України від 23 грудня 2005 р. № 14.

Однак така точка зору поділяється  не всіма вченими. Так, на думку деяких з них попередня змова на вчинення злочину можлива і на стадії замаху.

З таким рішенням навряд чи можна погодитися. Частина 2 ст. 28 КК прямо визначає, що попередня  змова на вчинення злочину повинна  виникнути заздалегідь, тобто до початку злочину. Початковим же моментом злочину є вчинення будь-якої з  дій, описаних у диспозиціях ст. 289 КК.

Проведене дослідження показало, що попередня змова на вчинення незаконного  заволодіння транспортним засобом  з метою обернення його на користь  винного або інших осіб виникає, як правило, за деякий час до вчинення злочину, а не безпосередньо перед  його початком. Водночас змова на незаконне  заволодіння транспортним засобом  з метою, відмінною від мети обернення  його на користь винного або інших  осіб, переважно виникає незадовго  до вчинення злочину.

Форма угоди між співучасниками може бути різною (усною, письмовою, у  вигляді конклюдентних дій тощо); вона не має кримінально-правового  значення. Головне, щоб між співучасниками було досягнуто згоди.

Після вчинення декількох  незаконних заволодінь транспортними  засобами за попередньою змовою групою осіб нерідко така група набуває  стійкого характеру і трансформується  в більш небезпечну форму співучасті — організовану групу.

 

6.  Вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом організованою групою

Організована група має  більш високий ступінь стійкості  суб’єктивних зв’язків між співучасниками. Ознаку вчинення незаконного заволодіння  транспортним засобом такою групою законодавець передбачив у ч. 3 ст. 289 КК як особливо кваліфікуючу.

Згідно з ч. 3 ст. 28 КК злочин визнається вчиненим організованою  групою, якщо в його готуванні або  вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з  розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього  плану, відомого всім учасникам групи.

Виходячи з цього законодавчого  положення, можна виділити ряд ознак  організованої групи.

1. Кількісний склад організованої  групи становить мінімум три  особи, кожна з яких задовольняє  вимогам суб’єкта злочину.

2. Попередня зорганізованість  у стійке злочинне об’єднання. Це оціночне поняття, яке встановлюється  в кожному конкретному випадку  з урахуванням всіх обставин  справи.

Попередня зорганізованість полягає в тому, що організована група створюється не одномоментно, а протягом більш чи менш тривалого  часу, необхідного для підбора  учасників, установлення потрібного психологічного клімату всередині такої групи, розробки плану злочинної діяльності тощо.

Проникнення — це протиправне  вторгнення в приміщення чи інше сховище  для вчинення незаконного заволодіння  чужим транспортним засобом. Воно може бути скоєне таємно або відкрито, із застосуванням психічного чи фізичного  насильства або без нього. Умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом повинен виникнути у  винного до проникнення. Якщо ж він  виник після цього, під впливом  «привабливої» обстановки, кваліфікуюча ознака, що розглядається, відсутня.

Проникнення має бути протиправним. Тому ця кваліфікуюча ознака не може ставитися  у вину особам, які мають доступ у відповідне приміщення чи інше сховище  завдяки свому службовому становищу  або характеру виконуваної ними роботи.

Так, Б. і К. на законних підставах  перебували на охоронюваній території  Центру механізації Донецької дирекції ВАТ «Укртелеком», де К. працював слюсарем-ремонтником. Побачивши на території автомобіль, вони вирішили незаконно ним заволодіти з метою доїхати до своєї приятельки. Після досягнутої домовленості Б. залишив  територію Центру механізаіїї, а  К. проник в автомобіль, запустив двигун ключами, які знайшов у салоні транспортного засобу, та виїхав через  «прохідну» на вулицю, де на нього чекав  Б. Разом вони поїхали в обраному напрямку. Суд кваліфікував дії винних за ч. 2 ст. 289 КК як незаконне заволодіння  транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб із проникненням у сховище. З таким рішенням важко погодитися.

Згідно з матеріалами  кримінальної справи Б. і К. на законних підставах перебували на відповідній  території і умисел на вчинення злочину  виник вже там. Тому ставлення  у вину ознаки «проникнення в сховище» невірне, оскільки незаконне заволодіння  транспортним засобом вчинене хоча й зі сховища, однак без проникнення  в нього.

Крім того, викликає сумнів оцінка судом дій Б. як співвиконавства. З матеріалів справи видно, що ним  не були виконані будь-які дії, які  утворюють об’єктивну сторону незаконного  заволодіння транспортним засобом. Проникнення в автомобіль вчинив К., який і виїхав на ньому за межі охоронюваної території. Б. лише брав участь у подальшій поїздці на транспортному  засобі як пасажир, хоча й знав, що автомобіль було угнано.

У матеріалах справи зазначено, що винні спільно вирішили вчинити  злочин, однак не конкретизовано, яку  роль при цьому виконував кожен  із них. Якщо Б. запропонував вчинити  злочин або керував його підготовкою  чи вчиненням, то він є підбурювачем або організатором злочину. В  іншому випадку, якщо він просто був  «не проти» вчинення посягання К. та не перешкоджав цьому, не викликав у нього рішучість вчинити  злочин, не вчинив ніяких пособницьких дій, його діяння зовсім не містить  складу злочину, передбаченого ст. 289 КК.

Проникнення може здійснюватися  як із подоланням певних перешкод, так  і безперешкодно. Наприклад, винний може проникнути в приміщення з використанням  ключів, відмичок, шляхом вибивання  вікон, дверей, пролому стіни або  перекриття стелі тощо. Так, по одній  із кримінальних справ П. вибив кувалдою частину стіни гаража і через  отвір, що утворився, проникнув усередину, після чого незаконно заволодів  транспортним засобом і викрав майно  потерпілого.

 

Проникненням також необхідно  визнавати входження винного  у незамкнене приміщення при тимчасовій відсутності відповідальних осіб із наміром використати цю обставину  для вчинення незаконного заволодіння  транспортним засобом. Ця кваліфікуюча ознака буде й при входженні в  приміщення з використанням обману або зловживання довірою відповідних  осіб, а також із використанням  їх безпорадного стану.

У випадку, коли злочин вчиняється за попередньою змовою групою осіб, але фактично проникнення здійснює лише одна особа, кваліфікуюча ознака проникнення в приміщення чи інше сховище інкримінується всім співучасникам, якщо це охоплювалося їх умислом.

При незаконному заволодінні  транспортним засобом із проникненням у приміщення чи інше сховище злочин вважається закінченим з моменту, коли винний перемістив транспортний засіб  за межі відповідної території.