Порядок дослідження та оцінки доказів у цивільному процесі

Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої фізичної особи, для  її використання потрібна згода цієї особи. Тому навіть у випадку, коли кореспонденція містить відомості, що можуть мати важливе значення для вирішення справи, вона виключно долучається до судової справи, і не оголошується на судовому засіданні. З метою охорони таємниці листування і телеграфних повідомлень особисте листування та особисті телеграфні повідомлення громадян можуть бути оголошені у відкритому. судовому засіданні тільки за згодою осіб, між якими це листування і телеграфні повідомлення відбувалися.Частина .5 статті 306 ЦК встановлює, що порушення таємниці кореспонденції моє бути дозволено судом з метою запобігання злочинові чи з'ясування істини тільки під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. Стаття 303 ЦК встановлює право особи на недоторканність та нерозголошення змісту та зовнішнього вигляду її особистих паперів (документів, фотографій, щоденників, інших записів, особистих архівних матеріалів).[3]

Слід зазначити, що не всі документи особи можуть вважатися й особистими паперами. Наприклад, не може бути визнаний особистим папером паспорт громадянина України, хоча є документом, що стосується окремої особи. Якщо особисті папери містять інформацію про особисте життя третіх осіб, то використання цих паперів допускається лише за наявності згоди цих осіб.[8, c.279-281]

Таким чином, у цивільній  справі-для оголошення особистих  паперів та кореспонденції необхідно  мати згоду осіб, вказаних у статті 303, 306 ЦК, а також в інших статтях  глави 22 ЦК України.

Дослідження письмових доказів не може обмежуватися лише оголошенням їх змісту (як фактично відбувається на практиці). Стаття 186 ЦПК передбачає, що докази мають бути пред’явлені особам, які беруть участь у справі, для ознайомлення, а в необхідних випадках- також експертам і свідкам. Суд має запропонувати зазначеним особам подати пояснення щодо змісту письмових доказів (чи підтверджують вони відомості, зазначені в письмових доказах, і з чим і з яких причин не погоджуються тощо). Однак слід мати на увазі, що це стосується також дослідження речових доказів, висновків експертів, органів державного управління (статті 188, 190, 191 ЦПК).

Дослідження речових доказів проводиться шляхом їх огляду в залі судового засідання або іншим способом. За правилами ст. 187 ЦПК після огляду такі докази пред'являють для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках - також експертам, спеціалістам і свідкам, які, своєю чергою, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з оглядом, про що зазначається в журналі судового засідання.

Якщо письмові докази повідомляють фактичні дані своїм смисловим  значенням, то предмети, які є речовими доказами, є засобом встановлення обставин, які мають значення для  справи, як об'єкти зовнішнього світу, що відрізняються специфічними особливостями. Як матеріальний носій цих індивідуальних рис, такий предмет виступає в якості речового доказу  Особиста участь в огляді і дослідженні речових доказів сприяє виявленню їх особливостей і може підкріпити правову позицію однієї зі сторін або спростувати вимоги позивача. Але не у всіх випадках правильна оцінка якостей та ознак предмета може бути дана судом і особами, які беруть участь у справі. Якщо дослідження речових доказів пов'язане з необхідністю одержати висновок експерта, їх пред'являють останньому. Свідкам речові докази пред'являють тоді, коли ці докази пов'язані з показаннями. У випадку, коли щодо речових доказів потрібне пояснення спеціаліста, їх дають для ознайомлення.[12, c.381-383]

Якщо речові докази оглядає  інший суд у порядку виконання судового доручення чи забезпечення доказів, результати огляду оформляють у протоколі огляду. Протоколи огляду оголошуються на судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколів.

Особи, які беруть участь у справі, можуть задавати питання  свідкам, експертам, спеціалістам з  приводу речових доказів.

Стаття 188 ЦПК є новелою, яка враховує зростання ролі доказів, здобутих за допомогою новітніх технічних засобів, а також віднесення до числа доказів звуко-і відеозаписів. Сам по собі факт, що законодавство встановлює певний процесуальний регламент відтворення звуко- і відеозаписів, а також його певна відмінність від процесуального порядку дослідження письмових або речових доказів, де-факто виділяє звуко- і відеозапис в якості самостійного джерела доказування. Але, поки що, закон відносить ці докази до числа речових. Коментована стаття встановлює правило- під час відтворення звукозапису, демонстрації відеозапису, що мають приватний характер, а також під час їх дослідження застосовуються правила, які стосуються особистого листування і телеграфних повідомлень.[8, с.283]

Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису проводяться в залі судового засідання або в іншому, спеціально підготовленому для цього приміщенні, з відображенням у журналі судового засідання особливостей оголошуваних матеріалів і зазначенням часу демонстрації. Після цього суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі. У разі потреби відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису можуть бути повторені повністю або у певній частині.[12, c.306]

З метою з’ясування відомостей, що містяться у матеріалах звуко- і відеозапису (наприклад, якщо зображення нечітке або носій пошкоджено тощо), а також у зв’язку з надходженням заяви про їх фальшивість суд може залучити спеціаліста або призначити експертизу. Експертиза матеріалів та засобів відеозвукозапису сьогодні інтенсивно розвивається. Основними елементами предмета експертного дослідження є індивідуальність мови диктора та інших факторів. Сукупність дії всіх факторів при мовотворенні створює індивідуальний динамічний мовний стереотип диктора, що дозволяє розпізнавати диктора за голосом і мовою. Мова диктора може бути скомпільована з інших фонограм, з викривленням змісту висловів, які мали місце у фонограмі. Встановлення цих даних складає предмет спеціальної експертизи.

Для вирішення питань необхідності призначення експертизи корисною є консультація спеціаліста. Тому учасники повинні продумати свою правову позицію і у випадку необхідності заявляти клопотання про залучення до участі у процесі спеціаліста. Позивач повинен продумати про необхідність залучення спеціаліста ще на стадії розробки правової позиції та підготовки позовної заяви.

В Кодексі по суті нічого не сказано про процесуальне значення звуко- і відеозапису, не визначені відповідні права осіб, які беруть участь у справі. Для практичного використання таких доказів є доцільним перенесення змісту звукозапису на текст, що дозволяє більш оперативно користуватись цими даними. Знову ж таки, при цьому виникають проблеми ідентичності процесуального звукоряду на папір.[8, c.282-283]

Якщо речові докази досліджувались не в судовому засіданні, а, наприклад, за місцем їх знаходження, протоколи огляду оголошуються в судовому засіданні, особи, які беруть участь у справі, можуть дати щодо них свої пояснення. Крім того, вони можуть ставити запитання з приводу речових доказів свідкам, а також експертам, спеціалістам, які їх оглядали.

Відповідно до ст.141 ЦПК  продукти та інші речові докази, що швидко псуються, негайно оглядаються судом з повідомленням про призначений огляд осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає огляду речових доказів. У разі необхідності, в тому числі за клопотанням особи, яка бере участь у справі, для участі в огляді продуктів та інших речових доказів, що швидко псуються, може бути залучено свідків, перекладачів, експертів, спеціалістів, а також здійснено фотографування і відеозапис. Огляд продуктів та інших речових доказів, що швидко псуються, за їх місцезнаходженням здійснюється у порядку, встановленому статтею 140 цього Кодексу. З тією тільки різницею, що їх огляд здійснюється негайно. Після огляду ці речові докази повертаються особам, від яких вони одержані.[12, ст.304-306]

На практиці вимоги статті наштовхуються на ті ж труднощі, що і при огляді доказів за їх місцезнаходженням, з тією тільки різницею, що вимога про негайний їх розгляд збільшує труднощі. Очевидно, що повідомлення про призначений огляд осіб, які беруть участь у справі, у цьому випадку можливий хіба що за допомогою термінової телеграми. Вимога, щоб протокол був підписаний всіма учасниками огляду, створює додаткові труднощі його оформленням. Як бути у випадку, коли ці речові докази зіпсувалися і стали непридатні до використання, коментована стаття не визначає. Але власник речей вправі претендувати на компенсацію за понесені збитки, і це потрібно враховувати.

Порядок повернення речових доказів відбувається згідно ст.142 ЦПК, а також з дотриманням вимог права власності на ці речі. Речові докази повертаються тільки у випадку подання про це клопотання і якщо його. Задоволення можливе без шкоди для розгляду справи. Речові докази, що є об’єктами, які вилучені з цивільного обороту або обмежено оборотоздатні, передаються відповідним підприємствам, установам або організаціям. За клопотанням державних експертних установ такі речові докази можуть бути передані їм для використання в експертній та науковій роботі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.[8, c.225-226]

Речові докази повертаються особам, від яких вони одержані, або передаються особам, за якими суд визнав право на ці речі після набрання рішенням суду законної сили.

2.3.Огляд доказів за  їх місцезнаходженням

Цивільний процес визначає особливу процедуру огляду речових та письмових доказів, які не можна доставити в суд. Дане питання вирішується ще на стадії досудового розгляду. Відповідно до ст.140 ЦПК речові та письмові докази, які не можна доставити в суд, оглядаються за їх місцезнаходженням.

Огляд таких доказів здіййснюється за їх місцезнаходженням, про що повідомляються особи, які беруть участь у справі. Їх неявка не є перешкодою для огляду. До огляду можуть бути залучені свідки, експерти, спеціалісти, здійснюється фотографування, звуко- і відеозапис і складається протокол. Особливістю цього протоколу є те, що він підписується всіма особами, які беруть участь у огляді. До протоколу додаються фотознімки,відеозаписи тощо. Особи, які беруть участь у огляді, мають право робити свої зауваження щодо протоколу огляду.

Викликає подив, що протокол, який складається судом, підлягає підпису всіиа учасниками такої дії. На практиці це викликає різні труднощі. Було б правельніше, щоб протокол підписувався суддями і секретарем. Іноді буває тяжко скласти протокол одразу після вчинення процесуальних дій. Крім того, плани, креслення. Фотознімки, відеозаписи тощо, які долучаються до протоколу, потребують певного часу для їх виготовлення.[8, c.224]

Частина 3 ст.200 ЦПК вимагає, щоб  протокол був оформлений не пізіше наступного дня. Це потягне обов’язок учасників огляду з’явитися до суду, щоб підписати цей протокол. Відсутність таких підписів може дати підстави визнання такої процесуальної дії неналежною тощо. Очевидно, що процесуальні документи, які складаються судом, повинні підписуватися суддею і секретарем. У даному випадку протокол мають підписати всі учасники огляду. Але не вирішенопитання, як бути у випадку, якщо хтось ухиляється від підписання. Не вказано, хто виготовляє протокол, хоч в контексті є зрозумілим, що це має робити секретар судового засідання. Але говорити про контекст, якщось обов’язкове і безспірне мине можемо, тому це може потягнути за собою різні не потрібні суперечки. [2]

Порядок огляду та інші обставини, які  стосуються огляду, визначаються судом. Безумовно, це додаткові труднощі суду, які потребують корекції. Тому я погоджуюсь з пропозицією Я.П.Зейкана, який пропонує передбачити, що суддя і секретар підписують протокол, а інші особи мають право ознайомитися з ним та подати свої зауваження, а також просити про приєднання власних фотознімків та звуко- відеозаписів, якщо вони з дозволу суду здійснювали фотографування, звукозапис тощо. Якщо хтось із осіб, які беруть участь в огляді відмовляються від підписування, про це необхідно зазначити у тексті протоколу або застерегти окремим записом.

Зауваження до протоколу подаються  на окремому аркуші або безпосередньо  біля підпису. Якщо до протоколу додається  зауваження на окремому аркуші, то буде правельним при підписані протоколу  робити запис «із зауваженням  на окремому аркуші», або «зауваження додаються» і далі підпис.

Отже, дана процедура є обов’язковою для здійснення правосуддя, а саме для дослідження всіх доказів, які мають значення для справи з метою вирішення справи по суті. Але необхідно детальніше регулювати  дану процедуру.

2.4.Дослідження висновку експерта

Для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суд призначає експертизу. Порядок проведення експертизи регулюється не тільки ЦПК, а й спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про судову експертизу».

Проведення судової експертизи є самостійною процесуальною  формою використання спеціальних знань у цивільному процесі. Експертиза призначається ухвалою суду, де зазначається: підстави та строк для проведення експертизи; з яких питань потрібні висновки експерта, ім’я експерта або найменування експертної установи, експертамякої доручається проведення експертизи; об’єкти, які мають бути досліджені; перелік матеріалів, що передаються для дослідження, а також попередження про відповідальність експерта за відомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків. Необхідно врахувати особливості проведення експертизи, які пов’язані тим, яка саме експертиза призначена. Оскільки ЦПК передбачає такі види експертизи, як комісійна експертиза (ст148 ЦПК), комплексна експертимза (ст.149 ЦПК), додаткова і повторна експертиза (ст.150 ЦПК).