Публічна обіцянка винагороди

     4. Обіцяння винагороди має надати  можливість визначити, ким вона обіцяна.

     Отже, оголошення про зацікавленість у здійсненні певних дій і обіцянка винагороди є передумовою виникнення правовідносин. Зобов'язання для особи, яка публічно пообіцяла винагороду, виникає не з моменту такої заяви, а лише за умови досягнення третіми особами бажаного результату. І лише після того як особа, яка відгукнулася на публічне оголошення, здійснить передбачені в ньому дії, у неї виникне право вимоги з приводу обіцяної винагороди щодо особи, яка закликала до таких дій. Відповідно той, хто відгукнувся, виступає як кредитор, а той, хто закликав, — як боржник. Саме за таких умов і виникає відповідне зобов'язання, виявляється конкретний склад його учасників, реалізуються права й обов'язки.

     Підставою виникнення зобов'язання, передбаченого  ст. 1144 Цивільного України, є юридичний склад, що має два елементи — дві односторонні угоди:

• публічну обіцянку винагороди
• відзив на неї у вигляді досягнення обумовленого результату.

     Визначальним  серед цих факторів є публічне обіцяння винагороди, що визначає не лише зміст, а й назву цього зобов'язання. Ці два елементи мають зустрічний характер і повинні відповідати один одному, однак їх здійснення не означає укладення договору.

     Обіцяння  винагороди не може вважатися офертою, оскільки є умовним і адресоване не конкретній особі, а до всіх і кожного. Досягнення результату, обумовленого публічною обіцянкою нагороди, не є акцептом, тому що такий результат, по-перше, може бути досягнутий невизначеним колом осіб, по-друге, при одночасному його досягненні кількома особами кожна з них може розраховувати на відповідну частину винагороди.

     Завдання, за виконання якого була обіцяна  винагорода і яке належить виконати, може стосуватися разової дії  або необмеженої кількості дій одного виду, що можуть вчинятися різними особами.

     Строк дії обіцянки може бути визначений безпосередньо в об'яві. Якщо строк (термін) виконання завдання не встановлений, воно вважається чинним протягом розумного часу відповідно до змісту завдання (ст. 1146 Цивільному кодексі України).

     Відповідно  до ст. 1147 Цивільного кодексу України особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право змінити завдання та умови надання винагороди. У такому разі особа, яка приступила до виконання завдання, має право вимагати відшкодування збитків, завданих їй у зв'язку зі зміною завдання. Якщо у зв'язку зі зміною умов надання винагороди виконання завдання втратило інтерес для особи, яка приступила до його виконання до зміни умов, ця особа має право на відшкодування понесених нею витрат.

     Правові наслідки виконання  завдання. У разі виконання завдання і передання його результату особа, яка публічно обіцяла винагороду (нагороду), зобов'язана виплатити її.

     Оскільки  обіцяння винагороди є публічним  і неперсоніфікованим, можливі варіанти, за яких не одна, а кілька осіб незалежно одна від одної здійснили дії, вказані в об'яві про винагороду. У тому разі, якщо завдання стосується разової дії, право на отримання винагороди виникає у того, хто першим виконав відповідні дії (ст. 1148 Цивільного кодексу України).

     У разі, коли встановити пріоритет серед  тих, хто відгукнувся, неможливо, а також якщо таке завдання було виконано кількома особами одночасно, винагорода поділяється між ними порівну.

     Зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою  винагороди відповідно до ст. 1149 Цивільного кодексу України припиняється у разі:

     1) закінчення строку для передання  результату;

     2) передання результату особою, яка  першою виконала завдання.

     Особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право публічно оголосити про припинення завдання.

     У цьому разі особа, яка понесла  реальні витрати на підготовку до виконання завдання, має право на їх відшкодування (ст. 1149 Цивільного кодексу України).

 
 
 

2. Публічна  обіцянка нагороди за результатами конкурсу

 

     Зобов'язання може виникнути за результатами конкурсу.

     Визначення  поняття конкурсу і особливості його правового регулювання. Правовідносини, що випливають із публічної обіцянки нагороди за результатами конкурсу, врегульовуються параграфом 2 підрозділу 2 розділу III Цивільного кодексу України. На відміну від правил, передбачених статтями 435 – 439 Цивільного кодексу УРСР 1964 р., положення нового ЦК України дають більш детальну регламентацію конкурсу як правової підстави виникнення зобов'язання.

     Зобов'язання з публічної обіцянки винагороди за результатами конкурсу – це зобов'язання, по якому одна сторона (організація, яка влаштувала конкурс) в результаті публічної обіцянки спеціальної винагороди (оголошення конкурсу) бере на себе обов'язок прийняти, оцінити результати виконаної роботи і видати винагороду за її виконання, а інша сторона (учасник конкурсу) має право вимагати виконання цього обов'язку.

     За  своїм смисловим значенням поняття  «конкурс» (від лат. сoncurs) означає змагання, що дає змогу виявити найбільш гідних із його учасників, або найкраще з того, що надіслане на огляд². Його оголошують тоді, коли треба отримати оптимальний (найкращий) можливий результат.

     Оголошення  конкурсу – це один з видів публічної  обіцянки винагороди. Конкурси оголошуються на створення добутків науки, літератури, мистецтва, на проектування особливо важливих споруд, краще виконання музичних та інших здобутків. Конкурс завжди звернений до невизначеного кола осіб і є позадоговірним зобов'язанням, з якого випливає обов'язок особи, яка оголосила конкурс, виплатити обіцяну винагороду. Цей обов'язок виникає по відношенню не всіх учасників конкурсу, а тільки тих, хто представив виконане оголошене завдання у вигляді кращого результату, що відповідає вимогам і умовам конкурсу.

     За  своїм конкретним змістом та особливостями  правового регулювання конкурс має видові відмінності і відображає різні суспільні відносини. Одні з них виникають у сфері трудових відносин і регулюються нормами трудового законодавства, зокрема відносини з конкурсного підбору кадрів. Можна навести безліч таких публікацій в газеті об'яв «Aviso» (дивись Додаток 1).

     Інші  є формою змагання для створення  високоякісних творів літератури, мистецтва, науки. Наприклад, на веб-сторінці Міністерства освіти і науки України було розміщено оголошення цікавого змісту (дивись Додаток 2):

     Крім  того, оголошення про конкурс може передбачати звернення до всіх бажаючих, що належать до обмеженої категорії осіб (у першому прикладі коло учасників обмежується вимогами щодо певної професії, у другому — вимогами щодо певних юридичних осіб, які займаються науковою діяльністю).

     Крім  того, оголошення конкурсу є однобічною угодою. Повідомляючи конкурс, організатор виражає волю, спрямовану на досягнення визначеного правового результату, тобто робить дію, націлену на встановлення цивільних прав і обов'язків. Перед конкретними особами (здобувачами) обов'язок виникає тільки тоді, коли вони подадуть заявку про участь у конкурсі виконавців і передадуть обумовлену конкурсом роботу, тобто також здійснять однобічну операцію.

     Право на оголошення конкурсу (змагання) має фізична або юридична особа (засновник конкурсу).

     Конкурс оголошується публічно через засоби масової інформації. Оголошення про конкурс може бути зроблено іншим чином.

     Засновник конкурсу має право запросити  до участі у ньому персональних учасників (закритий конкурс) (ст. 1150 Цивільного кодексу України).

     Публічний конкурс є різновидом публічного обіцяння нагороди. Як і для публічної обіцянки винагороди, необхідною умовою визнання оголошення конкурсним є його публічність, тобто оголошення про проведення конкурсу має бути звернене до невизначеного кола осіб.

     Цивільний кодекс України передбачає проведення як відкритого, так і закритого конкурсів. Відмінність полягає у тому, що при проведенні закритого конкурсу коло можливих учасників є обмеженим і попередньо визначеним.

     Обмеження кола учасників можливе і при проведенні відкритого конкурсу, однак це обмеження пов'язане або зі спеціальною правоздатністю юридичних осіб, або кваліфікаційними вимогами, що пред'являються до учасників, але в будь-якому разі пропозиція про участь у відкритому конкурсі через його публічність висувається невизначеному колу осіб.

     При проведенні закритого конкурсу організатор  заздалегідь визначає коло осіб, яким направляється пропозиція про участь у конкурсі. Отже, при закритому конкурсі коло учасників завжди відоме.

     Форма і умови конкурсного оголошення. Оголошення про проведення конкурсу, тобто акт, у якому виражається публічне обіцяння нагороди за краще виконання певної роботи, може бути зроблене в різноманітних формах: шляхом публікації у друкованих засобах масової інформації (газетах, журналах, додатках до них), шляхом випуску рекламного проспекту або спеціального інформаційного листка, розміщення відповідного оголошення у громадських місцях, шляхом повідомлення через радіо або телебачення, повідомлення через мережу Internet тощо.

     Відомості (умови), які має містити конкурсне оголошення, визначені в законі (ст. 1151 Цивільного кодексу України), а саме:

     1) засновник конкурсу повідомляє  про його умови одночасно з  оголошенням про конкурс або персонально кожному, хто виявив бажання брати участь у ньому;

     2) предметом конкурсу може бути  результат інтелектуальної, творчої  діяльності, вчинення певної дії,  виконання роботи тощо;

     3) за результатами конкурсу видається  нагорода (премія). Кількість призових  місць, вид нагороди (сума премії) за кожне призове місце тощо визначаються в умовах конкурсу;

     4) умовами конкурсу може бути  обумовлено надання переможцеві лише морального заохочення;

     5) умовами конкурсу має бути  передбачено строк подання творів  на конкурс чи виконання певної дії.

     Предмет конкурсу, нагорода (премія), яка має бути виплачена переможцеві, є істотними умовами оголошення конкурсу.

     Зміна умов конкурсу та відмова  від проведення конкурсу. У процесі проведення конкурсу може виникнути необхідність внести зміни в раніше оголошені його умови або навіть потреба відмовитися від його проведення. Однак зміна умов конкурсу, а тим більше його скасування, особливо наприкінці строку проведення, можуть зачіпати та істотно обмежувати інтереси осіб, які побажали взяти у ньому участь і до того часу могли вже розпочати виконання визначеної умовами конкурсу роботи і понести у зв'язку з цим відповідні витрати. Тому закон допускає можливість змінити умови конкурсу засновником лише до початку конкурсу. Зміна умов конкурсу після його початку не допускається.

     Якщо  у зв'язку зі зміною умов конкурсу участь у ньому для особи втратила інтерес або стала неможливою, ця особа має право на відшкодування засновником витрат, що були понесені нею для підготовки до участі у конкурсі (ст. 1152 Цивільного кодексу України).

     Зміна умов конкурсу має бути доведена до відома можливих пошукачів, тобто тих  осіб, на яких було розраховано оголошення про конкурс. Ця мета досягається, якщо повідомлення про зміни умов конкурсу зроблене в тому порядку (тобто у тій самій формі), в якому було оголошено конкурс (відповідно у засобах друкованої інформації, по радіо, телебаченню, через мережу Internet;).

     Щодо  відмови від проведення конкурсу, то законом встановлено право  засновника конкурсу відмовитися від  його проведення, якщо проведення конкурсу стало неможливим за обставин, які від нього не залежать (ст. 1153 Цивільного кодексу України).

     У разі відмови засновника від проведення конкурсу з інших підстав учасник  конкурсу має право на відшкодування  витрат, які були ним понесені для  підготовки до участі у конкурсі.

     Критерій  оцінювання, порядок  і строк визначення переможців конкурсу. Засновники конкурсу встановлюють порядок, відповідно до якого визначається переможець конкурсу. Результати конкурсу оголошуються у тому порядку, в якому його було оголошено.