ДЕРЖАВНА  ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ  УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ  ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Кафедра цивільного права

     К У Р С О В  А  Р О Б О Т А

     З предмету “Цивільне право України”

 

На тему “Публічна обіцянка

винагороди”

 
 
 
 

ІРПІНЬ  – 2004

     ЗМІСТ

     ВСТУП

 

     Цивільне  право на протязі всього розвитку людства відігравало і буде відігравати  надзвичайно важливу роль у захисті  інтересів громадян і суспільства. Недарма Цивільний кодекс називають  другою конституцією держави.

     На  етапі побудови і утвердження  суверенної демократичної України, з соціально-орієнтованою ринковою економікою, набуває особливого значення проблема реалізації закладених в Конституції  України принципів регулювання  майнових відносин, захисту прав власників, честі і гідності людини.

     Зобов'язальне  право традиційно вважається кровоносною  системою всього цивільного права Недарма  зобов'язанням присвячено п'яту книгу  Цивільного кодексу України, що займає його більшу частину. Після 1 січня 2004 року регулювання зобов'язань висвітлено також і в окремому розділі IV Господарського кодексу України. Пропонуємо сьогодні зупинитися на них докладніше.

     Найбільш  розповсюдженим різновидом зобов’язань  є договір, який є основою виникнення зобов’язань у цивільному праві. Нарівні з договорами найбільш розповсюдженими підставами виникнення зобов'язань можуть виступати зобов'язання з односторонніх дій (недоговірних зобов’язань), до яких, зокрема, належать зобов'язання, що виникають із публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу, та зобов'язання, що виникають із публічної обіцянки винагороди за результатами конкурсу, вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення, запобігання загрози життю, здоров'ю, майну фізичної або юридичної особи, рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи. Вказані вище інститути є новими для цивільного права, ще не повністю висвітлені в юридичній літературі. І тому розкриття даної теми є дуже актуальним на даному етапі.

      Особливістю нового цивільного законодавства, що регулює публічну обіцянку винагороди, у порівнянні з старим, є те, що воно не ототожнює публічну обіцянку винагороди й оголошення конкурсу, а передбачає, як правило, публічну обіцянку винагороди без оголошення конкурсу, так і спеціальні правила про публічну обіцянку винагороди через конкурс. Тим самим зобов'язання з публічної обіцянки винагороди через конкурс розглядаються як різновид зобов'язань з публічної обіцянки винагороди.

      В останні роки в науковій юридичній  літературі України теоретичні питання виникнення зобов’язань в результаті публічної обіцянки винагороди в цивільному праві не були предметом комплексного, цілісного вивчення. Проте розроблення доктринального поняття публічної обіцянки винагороди в цивільному праві та способів здійснення даного зобов’язання, а також використання теоретичних здобутків у процесі правотворення є надзвичайно важливими, оскільки від того, наскільки чітко окреслено межі виникнення вищеназваних зобов’язань залежать якість та адекватність цивільно-правової діяльності, ефективність застосування норм права юрисдикційними органами.

      Метою даного дослідження є визначення меж та порядку виникнення зобов’язань в результаті публічної обіцянки винагороди як за результатами конкурсу, так і без оголошення конкурсу, а також провести порівняльний аналіз цивільного законодавства до 01.01.2004 року і після вказаної дати, тобто нового цивільного законодавства України.

      В результаті дослідження ми визначились  з предметом даної курсової роботи.

      Отже, предметом даної курсової роботи є зобов’язання, які виникають в результаті публічної обіцянки винагороди як за результатами конкурсу, так і без оголошення конкурсу.

      Об’єктом  даного дослідження є законодавство України, що регулює цивільно-правові відносини учасників зобов’язань, які виникають в результаті публічної обіцянки винагороди за результатами конкурсу і без оголошення конкурсу.

      Основними завданнями, які повинні  бути вирішені в результаті написання курсової роботи є:

1. Визначити, що таке зобов’язання, основні види зобов’язань у цивільному праві;
2. Визначитись до якого виду зобов’язань відносяться зобов’язання, які виникають в результаті публічної обіцянки винагороди як за результатами конкурсу, так і без оголошення конкурсу.
3. Визначити, що таке публічна обіцянка винагороди.
4. Зрозуміти різницю між зобов’язаннями, які виникають в результаті публічної обіцянки винагороди за результатами конкурсу та без оголошення конкурсу.
5. Визначити зміст завдання, строки виконання завдання та умови публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу.
6. Визначити умови проведення конкурсу, права переможця та особливості оцінювання результатів інтелектуальної, творчої діяльності, які подані на конкурс.

     У даній курсовій роботі аналізуються зобов’язальне законодавство, цивільне право як галузь у системі сучасного права. Особлива увага приділяється чіткому визначенню публічному обіцянню винагороди, як нової категорії позадоговірних зобов’язань. Також дається характеристика конкурсу, як складової даної категорії, визначено права учасників конкурсу та його організаторів.

     РОЗДІЛ 1. Поняття публічної  обіцянки винагороди як основного виду недоговірних зобов’язань

 

1. Поняття зобов’язання в цивільному праві.

 

    Зобов'язальне  право традиційно вважається кровоносною  системою всього цивільного права Недарма зобов'язанням присвячено п'яту книгу Цивільного кодексу України, що займає його більшу частину. Після 1 січня 2004 року регулювання зобов'язань висвітлено також і в окремому розділі IV Господарського кодексу України. Пропонуємо сьогодні зупинитися на них докладніше...

 

     Зобов’язання - один з найбільш поширених різновидів цивільних правовідносин, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії, як то: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо або утриматися від неї, а кредитор вправі вимагати від боржника виконання цих дій. 3обов’язання можуть виникати на підставі договорів, що укладаються учасниками цивільного обороту, внаслідок заподіяння шкоди, з публічного обіцяння винагороди та з інших причин. Це визначення встановлено Цивільним кодексом України і майже нічим не відрізняється від попереднього зі ст. 151 Цивільного кодексу УРСР.

     Уявіть, що кожний з нас щогодини виступає в ролі учасника зобов’язання Наприклад, сідаючи в трамвай, ви стаєте учасником правовідносин, в яких зобов'язанню оплатити проїзд відповідає право на перевезення певним маршрутом

     А ось у Господарському кодексі  України¹ говориться не просто про зобов'язання, а про господарське зобов'язання Під ним він розуміє зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання на підставах, передбачених Господарським кодексом України: Ключові критерії господарського зобов'язання

     1) воно виникає тільки між суб'єктом господарювання (з одного боку) та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання (з іншого боку). Під "іншим учасником" розуміють достатньо широке коло осіб: наприклад, споживачів, органи державної влади і місцевого самоврядування (ст.2 Господарського кодексу України);

     2) його предмет — дії господарського або управлінсько-господарського характеру, тобто в окремих випадках суб'єкт зобов'язаний вчинити якусь дію Зрозуміло, що про юридичну рівність (як один із принципів цивільного законодавства) тут не йдеться, оскільки один із суб'єктів зобов'язання наділений владними повноваженнями і це природно, враховуючи контекст самого Господарського кодексу України. Він допускає укладення договорів, які не є за своєю суттю цивільно-правовими (див., наприклад, ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України).

     Підстави  для виникнення зобов'язань, зафіксовані  у цивільному кодексі УРСР, кардинально  не змінилися. Отже, зазначимо найважливіше:

     По-перше, договір — усьому голова. Дійсно, переважна більшість зобов'язань виникає саме з договорів

     По-друге, ЦКУ серед підстав виникнення зобов'язань прямо називає рішення суду. Наприклад, воно є підставою, коли сторони на розгляд суду передають суперечності, що виникли при укладенні договору.

     По-третє , у законодавстві (як у Цивільному кодексі України, так і в Господарському кодексі України) немає вичерпного переліку підстав виникнення зобов’язань.

     Отже, елементами зобов’язання у цивільному праві як і в праві взагалі  є його суб'єкти, об'єкт і зміст. Суб'єкти зобов’язання це його учасники (сторони): кредитор і боржник. На стороні кожного з них може виступати одна або одночасно кілька осіб. Кредитором є особа, якій належить право вимагати від боржника виконання ним певної дії (право вимоги). Кредитором може бути будь-який учасник цивільних правовідносин: як юридична, так і фізична особа, незалежно від обсягу дієздатності. Боржником є особа, на яку покладається обов'язок виконати певні дії (борг). Боржником може виступати будь-яка юридична особа, а фізична особа – тільки з відповідним обсягом дієздатності (фактично, громадянин, який досяг 15, за новим Цивільним кодексом України - 14 років). Якщо кожна із сторін зобов’язання за договором має обов'язок виконати певні дії на користь іншої сторони, то вона вважається боржником іншої сторони в тому, що зобов'язана виконати на її користь, та одночасно її кредитором в тому, що має право від неї вимагати. Так, продавець є кредитором покупця щодо суми грошей, яку той зобов'язаний сплатити, та боржником щодо речі, яку він (продавець) зобов'язаний передати.

     За  певних обставин допускається зміна  осіб у зобов’язанні. Так, кредитор може бути замінений внаслідок передання  ним своїх прав іншій особі:

• за угодою (уступка права вимоги – цесія);
• правонаступництва;
• виконання зобов’язання поручителем боржника або заставодавцем;
• виконання зобов’язання перед кредитором за боржника третьою особою
• та в деяких інших випадках.