Поняття та види юридичних осіб

Державна реєстрація передбачає:

– перевірку комплектності документів, які подаються, та повноту відомостей, що вказані в реєстраційній картці;

– внесення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру;

– оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.

Строк державної реєстрації не повинен перевищувати трьох робочих  днів з дня надходження належно  оформлених документів.

Юридичній особі видається свідоцтво про державну реєстра-. і цію, яке містить:

• найменування юридичної особи;
• ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру підпри ємств і організацій України;
• місцезнаходження юридичної особи;,
• місце і дату проведення державної реєстрації;.
• відомості про державного реєстратора.

 

5. Припинення юридичної особи

 

Припинення існування  юридичної особи відбувається шляхом реорганізації або ліквідації.

Реорганізація може здійснюватися в таких формах: ?

• злиття;
• приєднання;
• поділ;
• виділ;
• перетворення.

При злитті дві або більше юридичні особи припиняють своє існування, а майно, права та обов’язки кожної з них переходять до новоствореної юридичної особи.

При приєднанні одна юридична особа припиняє своє існування, а її активи та пасиви переходять до іншої юридичної особи.

При поділі юридичної  особи вона припиняє своє існування, а її майно переходить до нових  юридичних осіб, які виникли на її базі.

При виділі юридична особа продовжує здійснювати свою діяльність, але з її складу виокремлюється і починає функціонувати нова юридична особа (наприклад, із складу університету виокремлюється факультет і набуває статусу самостійного навчального закладу – інституту).

При перетворенні відбувається зміна організаційно-правової форми юридичної особи (наприклад, колгосп перетворено на акціонерне товариство) ³⁷.

Ліквідація юридичної особи означає, що воно припиняє свою діяльність без правонаступництва. Майно ліквідованої юридичної особи не переходить до інших суб’єктів.

Ліквідація юридичної  особи може бути добровільною і примусовою.

Добровільна ліквідація може мати місце за рішенням засновників, у разі закінчення строку, на який створювалася юридична особа, чи по досягненні визначеної мети (наприклад, закінчено будівництво  мосту) тощо.

Підставами примусової ліквідації можуть бути: рішення господарського суду про визнання юридичної особи банкрутом; рішення суду про визнання недійсними установчих документів про створення юридичної особи як такої, що систематично порушує умови, передбачені законодавчими актами, або здійснює діяльність, заборонену законом.

Юридична особа є  такою, що ліквідована, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У разі ліквідації платоспроможної  юридичної особи вимоги кредиторів задовольняються у такій черговості:  

1. у першу чергу – вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 
2. у другу – вимоги працівників, пов’язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 
3. у третю – вимоги щодо податків, зборів (обов’язкових платежів); 
4. у четверту – всі інші вимоги.

 

6. Види юридичних осіб

 

Поділ юридичних осіб на види може проводитися за різними  підставами. Так, юридичні особи можна класифікувати залежно від:

• порядку утворення – на особи публічного та приватного права.

Юридичні особи публічного права створюються на підставі розпорядчих  актів відповідних органів державної  влади або органу місцевого самоврядування для здійснення спеціальних функцій (міністерства, відомства, органи забезпечення правопорядку, державні навчальні заклади тощо). Юридичні особи приватного права створюються саме для участі в цивільному обігу для досягнення мети, яка має приватний характер;

• підстав фінансування – на госпрозрахункові та бюджетні. Перші здійснюють свою діяльність на засадах самоокупності, другі – фінансуються державою;
• організаційно-правової форми – на господарські товариства, установи, об’єднання громадян, об’єднання юридичних осіб тощо;

– мети створення і діяльності – на комерційні й некомерційні юридичні особи. До комерційних юридичних осіб належать ті, які виникають заради досягнення прибутку. Це головна мета їх діяльності. Такими особами є господарські товариства, виробничі кооперативи, державні підприємства ³⁸.

Некомерційні  юридичні особи створюються насамперед для задоволення певних потреб громадян (наприклад, у житлі тощо) і покликані виконувати управлінські, освітянські, культурно-пропагандистські та інші невиробничі функції (громадські й релігійні організації, їх об’єднання, благодійні та інші фонди);

– виду права власності – на державні та комунальні, при ватні та ті, які засновані на спільній власності юридичних та фізичних осіб і юридичних осіб та громадян іншої держави;

– складу засновників – на юридичні особи, засновниками яких можуть виступати виключно юридичні особи, тільки держава та будь-які суб’єкти права;

– обсягу прав юридичної особи на майно, яке вона вико ристовує – на юридичні особи, які володіють майном на праві власності, на праві оперативного управління (державні підприємства) або на праві господарського відання ³⁹.

Класифікація юридичних осіб може проводитися за різними підставами, зокрема, юридичні особи поділяються:

1) Залежно  від функцій на:

а) юридичні особи, що господарюють – такі, що ставлять перед собою завдання виробництва продукції, виконання робіт тощо;

б) юридичні особи, що не господарюють, тобто не мають виробничих завдань. До них належать різноманітні громадські організації, політичні партії, школи, музеї, суди тощо. Слід зазначити, що деякі негосподарські організації та об’єднання можуть мати у своєму складі юридичних осіб, що господарюють (наприклад, випускають продукцію, необхідну для забезпечення основної діяльності вказаних організацій).

2) Залежно  від мети створення і діяльності  на:

а) комерційні юридичні особи;

б) некомерційні юридичні особи.

В основі цього розмежування лежить ознака наявності або відсутності мети отримання прибутку внаслідок діяльності юридичної особи. Причому для комерційної організації така мета є основною ⁴⁰.

Юридичні особи, що не є комерційними, можуть створюватися у формі громадських або релігійних організацій, споживчих кооперативів, добродійних та інших фондів, що фінансуються власниками установ, а також в інших формах, передбачених законом.

Юридичні особи, що є комерційними, можуть створюватися у формі господарських  товариств, виробничих кооперативів, а  також у формі об’єднань вказаних юридичних осіб ⁴¹.

3) Залежно від виду  права власності на:

а) державні і комунальні юридичні особи – ті, що ґрунтуються на державній або комунальній формі власності.

До державної власності  віднесена загальнодержавна власність. Суб’єктом права загальнодержавної власності є держава Україна (ст. ст. 324, 326 ЦК).

Комунальна власність складається з майна, закріпленого за територіальними громадами, у які об’єднані громадяни за місцем проживання (ст. 327 ЦК).

Майно, що є державним  або комунальним та закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання. Майно, яке є державною власністю і закріплене за установою, що перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління;

б) приватні юридичні особи  – ті, що ґрунтуються на приватній  власності. Об’єктом права приватної власності може бути будь-яке майно за винятками, встановленими законом ( ст. 325 ЦК);

в) юридичні особи, що ґрунтуються  на спільній власності за участю юридичних  осіб і громадян України, юридичних  осіб і громадян інших держав (ст. 355 ЦК).

4) Залежно від підстав фінансування на:

а) госпрозрахункові юридичні особи.

Госпрозрахунковими юридичними особами визнаються ті, що знаходяться  на самоокупності. Вони один раз (при  заснуванні) отримують від засновника кошти на праві повного господарського відання, а відтак хазяйнують самі, несуть усі витрати тощо. Вони також можуть бути власниками певного майна, у чому проявляється ознака відокремленості майна юридичної особи та інших осіб;

б) бюджетні юридичні особи.

Бюджетні – отримують  від держави кожного року кошти  для забезпечення своєї діяльності. Такі юридичні особи мають самостійний кошторис, а керівник юридичної особи користується правами розпорядника кредитами. Майно належить таким юридичним особам на праві оперативного управління. Бюджетним юридичним особам забороняється займатися комерційною діяльністю.

5) Залежно від організаційно-правової  форми на:

а) господарські товариства;

б) установи;

в) об’єднання громадян;

г) об’єднання юридичних осіб тощо.

6) Залежно від відношення  засновників до майна на:

а) юридичні особи, засновники яких мають право власності на майно відповідної юридичної особи;

6) юридичні особи, засновники  яких мають лише корпоративні  права (право вимоги) щодо майна  створеної ними юридичної особи.

7) Залежно від кількості  засновників на:

а) унітарні юридичні особи – такі, що виникають унаслідок волевиявлення одного власника;

6) юридичні особи, створені  кількома засновниками, – господарські товариства, об’єднання підприємств, громадян тощо.

8) За типом правосуб’єктності та функціями на:

а) юридичні особи публічного права. Створюються для виконання функцій публічної влади – управління, забезпечення публічного правопорядку тощо;

б) юридичні особи приватного права. Створюються для досягнення мети, яка має приватний характер, для отримання прибутку та задоволення інших потреб їх засновників ⁴².

Можливі також класифікації юридичних осіб за змішаними критеріями (суб’єкт, форма власності, мета створення тощо). Проте більшість з них уявляються надто узагальненими, внаслідок чого певною мірою втрачаються критерії розмежування між деякими видами юридичних осіб ⁴³.

Слід зазначити, що з  усього розмаїття класифікацій юридичних  осіб, що пропонувалися у вітчизняній  цивілістиці, у ЦК використана лише одна – поділ юридичних осіб на особи приватного права та особи публічного права. При цьому критерієм поділу названо порядок створення тих та інших юридичних осіб. Зокрема ч. 2 ст. 81 ЦК встановлює, що юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ст. 87 ЦК. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

З приводу обрання  у ЦК критерію для класифікації варто  зробити таке зауваження. Очевидно, ним насамперед слід вважати усе ж таки не порядок, а цілі створення, а також галузь, у якій має діяти та чи інша особа. Якщо юридична особа має діяти у галузі публічного права і виконувати відповідні адміністративні, освітні, культурні тощо функції, то вона є суб’єктом публічного права і має створюватися у порядку, визначеному для таких осіб. Якщо ж юридична особа має функціонувати у галузі приватного права, як його суб’єкт, то вона має створюватися у порядку, встановленому для юридичних осіб приватного права.

Стосовно класифікації юридичних осіб, запропонованої у  ЦК, слід також зауважити таке. Оскільки ч. 3 ст. 81 ЦК передбачає, що цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус лише юридичних осіб приватного права, можна припустити, що такий поділ обраний як первісна підстава для подальших класифікацій юридичних осіб саме приватного права.

Зокрема один з критеріїв  поділу юридичних осіб приватного права  міститься вже в ч. 1 ст. 81 ЦК, де встановлено, що юридична особа може бути створена шляхом об’єднання осіб та (або) майна. Отже, звідси випливає, що згідно з ЦК юридичні особи приватного права можуть бути:

а) такими, що являють  собою об’єднання осіб;

б) такими, що являють  собою об’єднання майна;

в) такими, що являють  собою об’єднання осіб та майна.

Такий поділ становить  не лише теоретичний, а й практичний інтерес, оскільки від виду юридичної особи приватного права залежить визначення переліку установчих документів, обсяг правосуб’єктності такої юридичної особи, порядок придбання та реалізації прав і обов’язків тощо.

Відповідно до Закону «Про товарну біржу» специфічним  видом юридичних осіб є біржа, яка є організаційно-правовою формою оптової торгівлі.

Товарна біржа – це організація, що об’єднує фізичних і юридичних осіб, які здійснюють виробничу та комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту й пропозиції на товари, вивчення, впорядкування і полегшення товарообігу та пов’язаних з ним операцій.

Фондова біржа займається виключно організацією укладення угод купівлі-продажу цінних паперів. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені й за дорученнями клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.