Освітлення приміщень

ЕЗОВН — освітленість горизонтальної поверхні, що створюється в той самий час ззовні світлом повністю відкритого небосхилу.

Нормовані значення КПО визначаються „Будівельними  нормами і правилами" (СНиП П-4-79). В основі визначення КПО покладено розмір об'єкта розпізнавання, під яким розуміють предмет, що розглядається або ж його частину, а також дефект, який потрібно виявити.

Розрахунок  природного освітлення полягає у  визначенні площі світлових отворів (вікон, ліхтарів) у відповідності з нормованим значенням КПО.

Розрахунок  площі вікон при боковому освітленні проводиться за допомогою наступного співвідношення: 

де SB —  площа вікон;

Sn —  площа підлоги приміщення;

ен —  нормоване значення КПО;

k3 — коефіцієнт запасу;

n в — світлова характеристика вікон;

k буд — коефіцієнт, що враховує затінення вікон протилежними будівлями;

тв —  загальний коефіцієнт світлопропускання;

г —  коефіцієнт, що враховує підвищення КПО завдяки світлу, відбитому від поверхонь приміщення та поверхневого шару, що прилягає до будівлі (земля, трава). 

ШТУЧНЕ  ОСВІТЛЕННЯ

Штучне  освітлення передбачається у всіх виробничих побутових приміщеннях, де недостатньо природного світла, а такожі для освітлення приміщень в темний період доби. При організації

штучного  освітлення необхідно забезпечити  сприятливі гігієнічні умови для зорової роботи і одночасно враховувати економічні показники.

Найменша  освітленість робочих поверхонь  у виробничих приміщеннях регламентується СНиП П-4-79 і визначається, в основному, характеристикою зорової роботи (табл. 2.5). Норми носять міжгалузевий характер. На їх основі, як правило, розробляють норми для окремих

галузей промисловості. В СНиП Н-4-79 вісім розрядів зорової роботи, із яких перших шість

характеризуються  розмірами об'єкту розпізнавання. Для  І — V розрядів, які окрім того мають ще і по чотири підрозряди (а, б, в, г), нормовані значення залежать -не тільки від найменшого розміру об'єкта розпізнавання, але і від контрасту об'єкта з фоном та характеристики фону. Найбільша нормована освітленість складає 5000 лк (розряд Іа), а найменша — ЗО лк (розряд УІІІв).

Т а б л и ц я 2.5.

Норми штучного та природного освітлення виробничих приміщень

(витяг  з будівельних норм та правил" — СНиП ІІ-4-79)

* При постійному спостереженні за процесом.

** Норматив стосується  роботи при середньому контрасті  об'єкту з фоном І темним  фоном 

Джерела штучного освітлення

В якості джерел штучного освітлення широко використовують лампи розжарювання та газорозрядні лампи.

Лампи розжарювання відносяться до теплових джерел світла. Під дією електричного струму нитка розжарювання (вольфрамовий дріт) нагрівається до високої температури і випромінює потік променевої енергії. Ці лампи характеризуються простотою конструкції та виготовлення, відносно низькою вартістю, зручністю експлуатації, широким діапазоном напруг та потужностей. Поряд з перевагами їм притаманні і суттєві недоліки-, велика яскравість (засліплююча дія); низьи

світлова віддача (7—20 лм/Вт); відносно малий термін експлуатації (д 2,5 тис. год); переважання жовто-червоних променів в порівняні з природним світлом; висока температура нагрівання {до 140 °С і вище що робить їх пожежонебезпечними.

Лампи розжарювання використовують, як правило, для місцевог освітлення, а також освітлення приміщень з тимчасовим перебуванням людеї Газорозрядні лампи внаслідок електричного розряду в середовиі інертних газів і парів металу та явища люмінесценції випромінюють світа

оптичного діапазону  спектру. Основною перевагою газорозрядних ламп є їх економічність.

Світлова віддача цих ламп становить 40—100 лм/Вт, що в 3— разів перевищує світлову віддачу ламп розжарювання. Термі експлуатації — до 10 тис. год, а температура нагрівання

(люмінесцентні)  — ЗО—60 °С. Окрім того, газорозрядні  ламп забезпечують світловий потік практично будь-якого спектра, шляхо підбирання відповідним чином інертних газів, парів металу, люмінофор. Так, за спектральним складом видимого світла розрізняють люмінесцентні лампи: денного світла (ЛД), денного світла з покращена передачею кольорів (ЛДЦ), холодного білого (ЛХБ), теплого білого (ЛТБ) та білого (ЛБ) кольорів.

Основним недоліком  газорозрядних ламп є пульсація  світловог потоку, що може зумовити виникнення стробоскопічного ефекту, котру полягає у спотворенні зорового сприйняття об'єктів, що рухаються обертаються. До недоліків цих ламп можна віднести також складність схеми включення, шум дроселів, значний час між включенням таких запалюванням ламп, відносна дороговизна.

Газорозрядні  лампи бувають низького та високого тиску. Газорозрядні лампи низького тиску, що називаються люмінесцентними широко застосовуються для освітлення приміщень як на виробницті так і в побуті. Однак, вони не можуть використовуватись при низьютемпературах, оскільки погано запалюються та характеризуються мало одиничною потужністю при великих розмірах самих ламп. Газорозрядні лампи високого тиску застосовуються в умовах, коли необхідна висока світлова віддача при компактності джерел світла І стійкості до умов зовнішнього середовища. Серед цих типів ламп найчастіше використовуються металогенні (МГЛ), дугові ртутні (ДРЛ), та натрієві (ДНаТ).

Окрім газорозрядних  ламп для освітлення промисловість  випускає лампи спеціального призначення: бактероцидні, еритемні.

До основних характеристик джерел штучного освітлення належать: номінальна напруга живлення, В; електрична потужність лампи, Вт; світловий потік, лм; світлова віддача, лм/Вт; термін експлуатації; спектральний склад світла. 

Світильники

Світильник — це світловий прилад, що складається із джерела світла (лампи) та освітлювальної арматури (рис. 2.7). Освітлювальна арматура перерозподіляє світловий потік лампи в просторі, або

перетворює його властивості (змінює спектральний склад випромінювання), захищає очі працівника від засліплюючої дії ламп.

Окрім того, вона захищає джерело світла від впливу оточуючого пожежо- та вибухонебезпечного, хімічно-активного середовища, механічних ушкоджень, пилу, бруду, атмосферних опадів.

Світильники відрізняються цілою низкою світлотехнічних конструктивних характеристик.

Основними світлотехнічними характеристиками світильників світлорозподілення, крива сили світла, коефіцієнт корисної дії захисний кут. За світлорозподіленням. що визначається відношенням поточного випромінюваного світильником в нижню півсферу до повного світлова

потоку світильники поділяються на п'ять класів: прямо світла (0>80%); переважно прямого світла (60%<6s80%); розсіяно світла (40%<9s60%) переважно відбитого світла (20%<0s409'

відбитого світла (6s20%).

Криві сили світла (КСС) світильників можуть мати різну форму в просторі навколо світлового приладу : концентровану , глибо, косинусну, півшироку, широку, рівномірну, синусну.

Коефіцієнт корисної дії (ККД) світильника визначається відношенні світлового потоку світильника до світлового потоку встановленої в нього лампи. Освітлювальна арматура поглинає частину світлового потоку, що випромінюється джерелом світла, однак завдяки раціональної

перерозподілу світла в необхідному напрямку збільшується освітленість на робочих поверхнях.

Захисний кут світильника у — кут, утворений горизонталлю, що проходить через нитку розжарювання лампи (поверхню люмінесцентної лампи) та лінією, яка з'єднує нитку

розжарювання (поверхню лампи) з протилежним краєм освітлювальної арматури. Захисний кут визначає ступінь захисту очей від впливу яскравих частин джерела світла, тому його величину враховують з-поміж інших чинників при визначенні місця та висоти розташування

освітлювальних  приладів.

Залежно від  конструктивного виконання розрізняють  світильники: відкриті (лампа не відокремлена від зовнішнього середовища), захищені (лампа відокремлена оболонкою, що не перешкоджає вільному надходженню повітря), закриті (оболонка захищає від проникнення всередину світильника великих частин пилу), пилонепроникні, вологозахищені,

вибухобезпечні  та підвищеної надійності проти вибуху. За призначенням світильники можуть бути загального та місцевого освітлення. 

Проектування  систем штучного освітлення

При проектуванні штучного освітлення необхідно вирішити наступне: вибрати систему освітлення, тип джерела світла, тип світильників, визначити розташування світлових приладів, виконати розрахунки штучного освітлення та визначити потужності світильників та ламп.

Для всіх виробничих приміщень проектують систему загального чл комбінованого освітлення. При виконанні робіт І—IV розрядів рекомендується використовувати, як правило, комбіновану системи освітлення, оскільки досягнення необхідної освітленості при загальній системі освітлення вимагає великих витрат електричної енергії і є недоцільним. З цієї ж точки зору слід надавати перевагу локалізованому освітленню, в тому числі і в системі комбінованого, витримуючи при цьому допустимі норми нерівномірності освітлення (СНиП ІІ-4-79). Освітленість робочої поверхні, створювана світильниками загального освітлення' в системі комбінованого, повинна складати не менше 10% нормованої для комбінованого освітлення, однак у всіх випадках не менше 150 лк при газорозрядних лампах і 50 лк — при лампах розжарювання.

З гігієнічної точки зору система загального освітлення більш досконала, оскільки дає можливість більш рівномірно розподілити світлову енергію.

Вибираючи джерела  світла, слід надавати перевагу люмінесцентним лампам, які енергетичне більш економічні. Окрім того, вони за спектральними характеристиками максимально наближаються до природного світла, що важливо при використанні суміщеного освітлення. Якщо немає застережень стосовно спектрального складу випромінюваного світла, то найкраще, з економічної точки зору, застосовувати люмінесцентні лампи типу ЛБ, які мають найвищу

світловіддачу. Для зменшення початкових видатків на освітлювальні установки та витрат на їх експлуатацію слід використовувати лампи більшої потужності. Однак при цьому може погіршитись рівномірність освітлення, оскільки остання обернено пропорційна відстані між