Автор работы: Пользователь скрыл имя, 02 Января 2012 в 22:01, доклад
ОСВІТЛЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ
ЗНАЧЕННЯ ВИРОБНИЧОГО ОСВІТЛЕННЯ
Серед факторів зовнішнього середовища, що впливають на організм людини в процесі праці, світло займає одне з перших місць. Адже відомо, що майже 90%. всієї інформації про довкілля людина одержує через органи зору. Під час здійснення будь-якої трудової діяльності
втомлюваність очей, в основному, залежить від напруженості процесів, що супроводжують зорове сприйняття. До таких процесів відносяться адаптація, акомодація та конвергенція.
Адаптація — пристосування ока до зміни умов освітлення (рівня освітленості).
Акомодація — пристосування ока до зрозумілого бачення предметів, що знаходяться від нього на неоднаковій відстані за рахунок зміни кривизни кришталика.
джерелами світла.
Рівномірність освітлення в загальному досягається у випадку, коли відстань між центрами світильників не перевищує подвійної висоти к встановлення. В той же час висота, на якій встановлюються світильники, залежить від висоти приміщення, потужності лампи, класу світильника і системи освітлення. Найменша висота встановлення над підлогою світильників з числом люмінесцентних ламп до чотирьох — 2,6 м, а при чотирьох і більше — 3,2 м.
Вибір типу світильників проводиться з урахуванням характеристики приміщення, для якого проектується освітлення. Для приміщень, стіни та стеля яких мають невисокі відбиваючі властивості доцільно застосовувати світильники прямого світла, які, направляючи випромінювання ламп вниз на робочі поверхні, гарантують мінімальні втрати і найкраще використання світлового потоку. Однак слід мати на увазі, що світильники цього класу створюють різкі падаючі тіні від сторонніх предметів, що необхідно враховувати при їх розташуванні.
При освітленні виробничих приміщень, стіни та стеля яких мають високі відбиваючі властивості, доцільно використовувати світильники переважно прямого світла. Деяке зменшення долі світлового потоку, що безпосередньо випромінюється у нижню півсферу, компенсується
покращенням якості освітлення і в той же час мало впливає на енергетичну ефективність освітлювальної установки, оскільки такі світильники мають більш високий ККД в порівнянні з аналогічними світильниками прямого світла.
В адміністративно-конторських приміщеннях доцільно використовувати світильники розсіяного світла, значна частина світлового потоку яких направляється на стіни та стелю і, відбиваючись
від них, сприяє усуненню різких тіней, що за характером роботи бажано саме для таких приміщень.
В приміщеннях, де відношення висоти до площі досить велике, доцільно застосовувати світильники з концентрованою чи глибокою КСС, які направляють основну частину світлового потоку безпосередньо на робочі поверхні. В приміщеннях з великою площею та незначною
висотою бажано застосувати світильники з широкою формою КСС, що дозволяє навіть при значних відстанях між світильниками забезпечити рівномірний розподіл освітленості на робочих площинах.
Невідповідність світлотехнічних характеристик світильника розмірам та характеру обробки освітлюваного приміщення викликає зростання встановленої потужності, зниження якості освітлення. В свою чергу, невідповідність конструктивного виконання світильника умовам
середовища в
приміщенні знижує довговічність і надійність
роботи освітлювальної установки (агресивне,
вологе, запилене середовище), а в окремих
випадках може спричинити пожежу чи вибух.
Тому світильники повинні бути з необхідним
ступенем захисту від ума зовнішнього
середовища в місцях встановлення. Особливо
жорсц вимоги щодо цього стосуються світильників,
які встановлюютьс у вибухо- та пожежонебезпечних
приміщеннях.
Методи розрахунку штучного освітлення
Метод світлового потоку призначений для розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь. Цей метод дозволяє врахувати як прямий світловий потік, так і відбитий від стін та стелі.
Світловий потік
лампи Фл визначають за формулою:
де Е — нормована освітленість, лк;
S — площа освітлюваного приміщеня, м2;
k3 — коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості в результаті забруднення та старіння ламп (k3=1,3—1,8),
Z — коефіцієнт нерівномірності освітлення (Z=l,l—1,15);
N —— КІЛЬКІСТЬ СВІТИЛЬНИКІВ;
п — кількість ламп в світильнику;
n— коефіцієнт використання світлового потоку.
Коефіцієнт n визначається за світлотехнічними таблицями залежно від показника приміщення і, коефіцієнтів відбиття стін та стелі. Показну приміщення і знаходиться за формулою:
i=
де а і b — довжина і ширина приміщення, м;
hp — висота світильника над робочою поверхнею, м.
Порахувавши світловий потік лампи Фл, за таблицею вибирають найближчу стандартну лампу і визначають електричну потужність всі освітлювальної установки.
Точковий метод призначений для розрахунку локалізованого та комбінованого освітлення, а також освітлення похилих площин. В основу точкового методу покладене рівняння:
де Іа— сила світла в напрямку від джерела на задану точку робочої поверхні, кд;
а — кут падіння світлових променів, тобто кут між променем та перпендикуляром до освітлюваної поверхні;
— відстань від світильника до заданої точки.
До практичного
використання в формулу підставляють
коефіцієнт запасу кз та значення r =
hp/cosa, тоді
Значення сили світла Іа приводяться в світлотехнічних довідниках.
Метод питомої потужності вважається найбільш простим, однако і найменш точним, тому його застосовують лише при наближених розрахунках. Цей метод дозволяє визначити потужність кожної лампи Рл, Вт для створення в приміщенні нормованої освітленості
Рл=
де р — питома потужність, Вт/м2 (приймається за довідниками для приміщень даної галузі);
S — площа приміщень, м2;
N — число
ламп в освітлювальній
ЕКСПЛУАТАЦІЯ ОСВІТЛЮВАЛЬНИХ УСТАНОВОК
Надійність та ефективність природного і штучного освітлення залежить від своєчасності і ретельності їх обслуговування. Забруднення скла світлових отворів, ламп та світильників може знизити освітленість приміщень в 1,5—2 рази. Тому вікна необхідно мити не рідше двох разів
у рік для приміщень з незначним виділенням пилу і не рідше чотирьох разів — при значному виділенні пилу. Періодичність чищенні світильників — 4—12 разів на рік (залежно від характеру запиленості виробничих приміщень).
В світильниках з люмінесцентними лампами необхідно також слідкувати за справністю схем включення (не допускати миготіння ламп та шуму дроселів), забезпечувати безпеку та зручність експлуатації і обслуговування світильників, а також своєчасно замінювати перегорілі лампи і лампи, що слабо світяться. Замінені люмінесцентні лампи зберігаються на складах і, якщо можливо, вивозяться на спеціальні підприємства для вилучення наявної в них ртуті.
Періодично, не рідше одного разу на рік, необхідно перевіряти рівень освітленості в контрольних місцях виробничого приміщення.
Основний прилад для вимірювання освітленості — люксметр.