Автор работы: Пользователь скрыл имя, 12 Января 2012 в 00:19, реферат
Відповідно до статей 41, 54 Конституції України, кожному гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, право володіти, користуватися та розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності й захист майнових і немайнових прав та інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Зазначене конституційне положення знайшло своє закріплення й у чинному Господарському кодексі України (ст. 5). Результати інтелектуальної, творчої діяльності та права на них можна розглядати як один з ключових чинників розвитку господарських відносин і господарської діяльності в цілому.
1 Особливості об'єктів інтелектуальної власності, які визнаються державною таємницею.
2 Мета й основні способи комерціалізації.
3 Суперечки про визнання (невизнання) результату інтелектуальної діяльності об'єктом інтелектуальної власності.
1 Особливості
об'єктів інтелектуальної власності, які
визнаються державною таємницею.
Відповідно до статей 41, 54 Конституції України, кожному гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, право володіти, користуватися та розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності й захист майнових і немайнових прав та інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Зазначене конституційне положення знайшло своє закріплення й у чинному Господарському кодексі України (ст. 5). Результати інтелектуальної, творчої діяльності та права на них можна розглядати як один з ключових чинників розвитку господарських відносин і господарської діяльності в цілому.
Правовому
регулюванню використання в господарській
діяльності об'єктів права
З
метою детальнішого врегулювання відносин
з використання об'єктів права
інтелектуальної власності
1 Андрейцев В. І. Право екологічної безпеки. — К., 2002. — С. 7.
2 Ми
б загинули, коли б не гинули (під рубрикою:
«Економіка: «за» і «про
ти») // Урядовий кур'єр. - 2003. - 18 жовтня.
та іншими центральними органами державної виконавчої влади затверджено ще цілу низку підзаконних нормативно-правових актів, що регламентують порядок здійснення окремих процедур.
Загальний
перелік об'єктів права
Право інтелектуальної власності, з огляду на існуючу сутнісну спільність ряду об'єктів та традиційність законодавчого регулювання відносин з їх використання, розподіляється на кілька інститутів, першим з яких, теж за вже усталеною традицією, визнається так зване «авторське право».
Незважаючи на той факт, що об'єктом регулювання авторського права є відносини з реалізації прав на використання результатів творчої діяльності у сфері науки, літератури і мистецтва, якими визнаються відповідно наукові, літературні чи мистецькі твори, останні мають безпосереднє значення й для здійснення господарської діяльності в таких сферах господарювання, як, наприклад, видавнича діяльність, діяльність засобів масової інформації тощо. Окрім того, не слід ігнорувати й ту обставину, що правове регулювання використання такого об'єкта права інтелектуальної власності, як комп'ютерні програми, які прямо зазначаються у ст. 155 ГК України, нині здійснюється в межах авторського права. Виходячи з цього, можна стверджувати про наявність достатніх підстав для висновку про віднесення об'єктів авторського права до тих об'єктів, які використовуються в господарській діяльності.
Основним нормативно-правовим актом, що регламентує відносини з використання результатів творчої діяльності у сфері науки, літератури та мистецтва, є Закон України від 23 грудня 1993 року «Про авторське право і суміжні права»1 (в редакції Закону від 11 липня 2001 року2). Щодо відповідних сфер господарської діяльності та різновидів об'єктів авторського права підлягають застосуванню також закони України «Про кінематографію» від 13 січня 1993 року3, «Про видавничу справу» від 5 червня 1997 року4, «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм» від 23 березня 2000 року5 та низка підзаконних нормативно-правових актів, зокрема постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір», постанова Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1998 року «Про державний реєстр видавців,
1 Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 13. - Ст. 64.
2 Там само. - 2001. - № 43. - Ст. 214.
3 Там само. - 1998. - № 22. - Ст. 114.
4 Там само. - 1997. - № 32. - Ст. 206.
5 Там само. - 2000. - № 24. - Ст. 183.
виготівників І розповсюджувачів видавничої продукції» та постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 року «Про державний реєстр виробників, розповсюджувачів і демонстраторів фільмів».
Результат інтелектуальної творчості у сфері науки, літератури та мистецтва (твір) є охороноздатним за наявності таких критеріїв: по-перше, він повинен бути результатом творчої діяльності, по-друге, повинен існувати в будь-якій об'єктивній формі. Визначальним у цьому тандемі критеріїв охороноздатності творів є критерійтворчості, якою визнається розумова (інтелектуальна) діяльність особи, що закінчується створенням творчо самостійного результату у сфері науки, літератури чи мистецтва. Така діяльність ще називається продуктивною, на відміну від діяльності, яка пов'язана лише з відтворенням уже відомих думок, зразків і т. ін. за правилами формальної логіки або іншими відомими закономірностями. Ця діяльність називається репродуктивною. Таким чином, на практиці визначення творчості в основному полягає у встановленні факту самостійності створення нового результату розумової діяльності.
Суб'єктами авторського права, відповідно до ст. 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права», є: автори творів, тобто фізичні особи, які своєю творчою працею створили твір, та інші особи, які отримали права на використання твору на підставах, передбачених чинним законодавством України. Для суб'єктів господарювання такою підставою переважно є договір, відповідно до якого вони придбавають або отримують у користування той чи інший об'єкт авторського права. Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 429 ЦК України, майнові права інтелектуальної власності можуть виникнути в суб'єкта господарювання і на підставі дії кількох умов, а саме, наявності трудових відносин між ним та автором і відсутності домовленості між ними про те, що майнові права на створений під час виконання трудових обов'язків результат творчої діяльності будуть належати виключно творцеві тощо.
У
межах авторського права
Суб'єктами суміжних прав є: по-перше, виконавці творів, виробники фоно- та відеограм, організації мовлення, по-друге, особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань, фонограм, відеограм чи передач (програм) організацій мовлення.
Момент виникнення прав на об'єкти авторського права та суміжних прав, строки їх чинності тощо визначаються відповідними положеннями Закону України «Про авторське право і суміжні права» та ЦК України.
Важливим інститутом права інтелектуальної власності є так зване «право промислової власності», або «патентне право», що регламентує використання у сфері господарювання таких об'єктів, як винахід, корисна модель та промисловий зразок. Головними критеріями, що послугували об'єднанню вказаних об'єктів права інтелектуальної власності в межах одного інституту, є, по-перше, те, що ці результати творчої діяльності обов'язково повинні бути промислове придатними, тобто мати змогу використовуватися в промисловості, а по-друге — що охороняються ці об'єкти та права на них за допомогою однієї й тієї ж правової форми — патенту, у зв'язку, власне, з чим і використовується інша назва цього інституту: «патентне право».
Відносини у сфері здійснення та захисту прав на об'єкти права промислової власності регламентуються відповідними положеннями Господарського та Цивільного кодексів України, Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 року1, Законом України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 року2 та низкою підзаконних нормативно-правових актів, зокрема: Положеннями «Про Державний реєстр патентів і деклараційних патентів України на винаходи» від 12 квітня 2001 року, «Про Державний реєстр деклараційних патентів України на корисні моделі» від 20 червня 2001 року, «Про Державний реєстр патентів України на промислові зразки» від 12 квітня 2001 року, «Про Державний реєстр патентів і деклараційних патентів України на секретні винаходи» від 14 листопада 2001 року, «Про Державний реєстр деклараційних патентів України на секретні корисні моделі» від 14 листопада 2001 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», під винаходомрозуміють результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології, що являє собою конкретне технічне вирішення завдання у сфері практичної діяльності. Зважаючи на ту обставину, що відмінність між винаходом та корисною моделлю полягає лише у відсутності у останньої такої ознаки, як винахідницькій рівень, ці об'єкти традиційно в науці та законодавстві розглядаються та коментуються разом. Під самими ж корисними моделями, згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», розуміються нові та такі, що підлягають промисловому застосуванню результати інтелектуальної, творчої діяльності, які належать до конструктивного виконання засобів виробництва, предметів споживання чи їх складових частин. Об'єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому (якій) надається згідно з Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», може бути: продукт (пристрій, конструкція, виріб, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо), процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу у сфері технологій (ч. 2 ст. 6).
1 Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 7. - Ст. 32.
2 Там
само. - Ст. 34.
З використанням різних критеріїв винаходи та корисні моделі можуть бути диференційовані на види. Якщо винахід (корисна модель) містить інформацію, віднесену до державної таємниці, то винахід (корисна модель) є секретним. У разі, коли винахід (корисна модель) створено працівником у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи за дорученням роботодавця та з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця, то йдеться про так званий «службовий» винахід (корисну модель), за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачено інше.
У свою чергу, відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», підпромисловим зразком розуміють новий та промислове придатний результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання будь-якого виробу. Об'єктами промислового зразку можуть бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб (ч. 2 ст. 5 згаданого Закону).
Охорона надається правам на винахід, корисну модель та промисловий зразок, що не суперечать публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідають умовам патентоздатності. Під патентоздатністю розуміють наявну внаслідок інтелектуальної творчої діяльності у сфері технічного вирішення завдання чи художнього конструювання виробів здатність до набуття якості самостійного об'єкту правової охорони за допомогою видачі патенту. Кожен з об'єктів права промислової власності має свій перелік умов патентоздатності, які, разом з тим, мають схожі риси.
Винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислове придатним. Корисна модель відповідає умовам патентоздатності, якщо вона є новою і промислове придатною. Винахід чи корисна модель визнаються новими, якщо вони не є частиною рівня техніки, що включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до патентного відомства, або, якщо заявлено пріоритет, до дати їх пріоритету. Рівень техніки включає також зміст будь-якої іншої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі міжнародної заявки, в якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано раніше.