Химическая промышленность

       Європа дає близько 1 / 4 світової хімічної продукції, особливо важливі тут виробництва «тонкої» хімії (фармацевтика, парфумерія, фототовари тощо), хімії побутового призначення та полімерів. Північна Америка (США та Канада) також виробляють 1 / 4 продукції хімічної промисловості світу. Особливо багато тут газохимических виробництв і підприємств, що випускають агрохімікати. Близько 1 / 10 хімічної продукції виробляє Японія. На країни СНД припадає близько 1 / 6 продукції, тут особливо вирізняються хімічні комплекси Росії та Україні.

РОЗДІЛ 3. ТЕРИТОРІАЛЬНО - ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ГАЛУЗІ. ОСОБЛИВОСТІ ТИРИТОРІАЛЬНОГО РОЗМІЩЕННЯ ГАЛУЗІ ТА ГОЛОВНІ КРАЇНИ-ВИРОБНИКИ ТА СПОЖИВАЧІ ПРОДУКЦІЇ ГАЛУЗІ

    Проблеми  розвитку галузей основної хімічної промисловості  основного органічного  синтезу чітко відбиваються і  в розміщенні виробництва їх продукції. Історично склалася концентрація отримання їх у країнах з розвиненою основний хімією продовжує залишатися високою. У 1990 р. половину сірчаної кислоти і кальцинованої соди в світі давали всього дві країни - США і СРСР, понад 2 / 5 каустичної соди - США і Японія. У 90-і рр.. намітилася чітка тенденція міграції виробництва цих хімікатів із Західної Європи в країни й особливо в КНР, яка зайняла з їх отримання друге місце після США. У виробництві продукції органічного синтезу ці территоріальні зрушення не отримали такого сильного розвитку. Так, головні продуценти пластмас, і в першу чергу поліетилену, зберігають свої позиції і в отриманні етилену.

    Розміщення  галузей хімічної промисловості  знаходиться під впливом факторів, серед яких найбільшу роль грають сировинний, енергетичний, водний, споживчий, трудовий, екологічний, інфраструктурний. Хімічна промисловість у цілому - високосировинномістка галузь. Витрати на сировину через високоу цінність сировини або значних питомих його витрат складають від 40 до 90% в розрахунку на виробництво 1 т річної продукції. Характерно використання у галузі величезного числа найменувань сировини мінерального, рослинного, тваринного походження, а також повітря, води, різноманітних промислових газових викидів - відходів кольорової та чорної металургії. У сучасній хімічній промисловості органічного синтезу велику роль грає вуглеводневу нафтогазову сировину.

    Специфічні  особливості хімічної промисловості, які можуть вплинути на її розміщення, наступні:

    1) дуже висока енергоємність (в  першу чергу теплоємність) в галузях,  пов'язаних зі структурною перебудовою речовини ( продукція органічного синтезу, електрохімічні процеси та ін);

    2) висока водомісткість виробництв (охолодження агрегатів, технологічні процеси);

    3) невисока трудомісткість більшості  виробництв галузі;

    4) дуже висока капіталомісткість; 

    5) великі обсяги використовуваної  сировини і багатьох видів готової продукції;

    6) екологічні проблеми, зумовлені  виробництвом і споживанням ряду  хімічних продуктів.

    Таблиця 3.1

Країни-лідери з виробництва пластмас і синтетичних  смол (в млн т)

Джерело: [ 8, с. 238]

Таблиця 3.2

Країни-лідери з виробництва хімічних волокон (в млн т)

Джерело: [8, с. 239] 
 

Таблиця 3.3

Країни - лідери в світовому виробництві мінеральних добрив (в млн т поживних речовин)

Джерело: [8, с. 240] 

РОЗДІЛ 4. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТА РОЗМІЩЕННЯ ГАЛУЗІ

       Хімічна промисловість тісно пов'язана з багатьма іншими галузями економіки, сприяючи формуванню значної частини ВВП країни. Численні хімічні підприємства, збудовані за часів Радянського Союзу, довгі роки успішно справлялися з поставленими завданнями, забезпечуючи внутрішній і зовнішній ринки затребуваною продукцією. Однак повсюдне впровадження нових технологій і розробок, поява принципово інших продуктів і послуг вимагає якнайшвидшого реформування галузі, технічного переоснащення та підвищення її безпеки.

       Сучасні підприємства хімічної індустрії вже мало нагадують гігантів з минулого з величезними заводськими цехами і димлять труби. Невеликі за розмірами виробничі цехи, схожі з науковими лабораторіями, багатоступінчасті очисні споруди та системи комп'ютерного контролю над усіма стадіями технологічного процесу - такий образ нового хімічного виробництва. На жаль, багато підприємств галузі ще не почали переозброєння і модернізацію, їх виробничі лінії зношені, в результаті зростає небезпека виникнення аварійних ситуацій.

       У нашій країні значна частина наглядових і контролюючих повноважень покладено на Ростехнагляд. Компанії, що працюють в хімічній галузі, повинні отримувати дозвіл на застосування більшості видів і типів устаткування. Отримання цієї документації пов'язано з проходженням певної процедури, яка є обов'язковою і детально розписана в спеціальному регламенті. Дозвіл на застосування видається Ростехнаглядом на 5 років, після чого знову необхідно оформлення нових або продовження раніше виданих документів. Крім того, фахівці відомства беруть участь у випробуваннях зразків приладів і обладнання, яке в подальшому буде використовуватися на об'єктах, що представляють потенційну небезпеку.

       Майбутнє хімічної промисловості - за новими технологіями. Передові наукові розробки відкривають нові перспективи розвитку для хімічної галузі - гряде ера нанотехнологій. Композитні матеріали, покриття з кераміки, полікристалічний кремній та вироби на його основі, нано-мембрани та багато інших новинок дозволять хімічної промисловості почати випуск принципово іншої продукції, яка має немислимими раніше властивостями.

       Розвиток нанотехнологій змінить уявлення про традиційний хімічному підприємстві. Перш за все, будуть розмиті межі між різними галузями промисловості і науки. На хімічному заводі можна буде не просто виробляти, а й «вирощувати» невідомі раніше матеріали. Результати ведуться сьогодні досліджень дозволять, наприклад, налагодити випуск особливих лікарських складів, які будуть здатні вибірково впливати на хвороботворні організми окремо взятої людини. Не менш перспективним і освоєння лакофарбових складів та інших видів матеріалів, які здатні не тільки підсилити захисні властивості покриття, але самостійно зможуть «заращівать» подряпини і отвори. У будівництві будуть затребувані хімічні добавки, що поліпшують характеристики бетонів, цегли, арматури, бітуму та інших матеріалів.

        У перспективі хімічні підприємства будуть трансформуватися в безпечні багатофункціональні об'єкти, що випускають продукцію, затребувану в самих різних галузях промисловості.

РОЗДІЛ 5. ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ  УКРАЇНИ

       Хімічна галузь України нараховує близько 200 підприємств і об'єднань, в яких зайнято понад 350 тис. чоловік. За даними Мінпромполітики, вони виробляють до 20 тис. найменувань продукції на суму 40-45 млрд грн (близько $ 8-9 млрд). У 2007 році в структурі промислового виробництва хімічна галузь посіла 6,4% (шосте місце), в структурі ВВП - 2,7%. За даними Держкомстату, в минулому році частка хімічної продукції в структурі експорту становила 8,2%. При цьому спостерігається в останні вісім років приріст виробництва та експорту хімічної продукції свідчить про те, що принаймні в найближчі декілька років хімічна галузь буде грати ключову роль в українській економіці.

5.1.Радянський спадок

       Потужний хімічний комплекс дістався Україні в спадок від СРСР. За обсягами виробництва підприємства республіки займали друге місце після РРФСР, виробляючи до 20% хімічної продукції. Розпад Радянського Союзу на початку 90-х призвела до кризи промисловості: у 1991-1999 роках випуск хімічної продукції в Україну скоротився майже на 60%. Але на початку XXI століття галузь стала показувати позитивні тенденції - щорічний приріст виробництва перевищує 6%. Цьому сприяв повний або частковий перехід хімічних підприємств під контроль приватного капіталу.

       Сьогодні основу хімічного комплексу складають виробники мінеральних добрив, на які припадає понад 60% усієї виробленої в країні хімічної продукції. Потужності з виробництва мінеральних добрив дозволяють виробляти 8 млн т продукції на рік і зосереджені на десяти хімічних підприємствах: азотних - концерн "Стирол", Одеський припортовий завод, "Азот" (Черкаси), Сєверодонецьке об'єднання "Азот", "Дніпроазот" і "Рівнеазот "; фосфорних -" Кримський титан "," Сумихімпром "і Костянтинівський державний хімзавод; калійних - Дніпровський завод мінеральних добрив.

5.2. Пострадянське збиральництво

       Фактичне відчуження державних підприємств хімічного комплексу України розпочалося в 1993-1995 роках, як у обіг були введені компенсаційні та приватизаційні сертифікати. Це дало можливість громадянам країни обміняти ваучери на акції заводів. Працівникам заводів тоді було надане право першочергового викупу акцій підприємств, на яких вони працювали. Таким чином мільйони українців стали акціонерами промислових об'єктів, але в більшості випадків вони не отримали вигоди у вигляді дивідендів з-за серйозних економічних і фінансових проблем пострадянського періоду. Цим скористалися ті, хто почав накопичувати значні пакети акцій підприємств, скуповуючи їх задешево в населення. Тоді почалося формування існуючих зараз в Україні фінансово-промислових груп.