Химическая промышленность

План

Вступ  2

Розділ 1. Хімічна промисловість: поняття, особливості, структура  3

Розділ 2. Значення галузі у світовому господарстві

            2.1. Фактори впливу на розвиток  галузі  19

            2.2. Основні показники функціонування  галузі  21

Розділ 3. Територіально-просторова організація  галузі.

Особливості  територіального розміщення галузі та основні

країни-виробники  та споживачі продукції галузі  24

Розділ 4. Перспективи розвитку та розміщення галузі  27

Розділ 5. Хімічна промисловість України

            5.1. Радянський спадок  29

            5.2. Пострадянський збір  30

            5.3. Нові хімічні процеси  31

            5.4. Перспективи розвитку  33

Висновки   34

Список  використаної літератури  36 

ВСТУП

     Світове господарство є варіатівною навчально дісціпліною Професійно-практичної підготовкі майбутнього фахівця в Галузі туризму. Як відомо у світове господарство, що складається з багатьох галузей входить і хімічна промисловість. Я вибрала тему «Хімічна промисловість світу», тому що вважаю її актуальною для аналізу в моєї контрольної роботи з дисципліни «Географія світового господарства». Більшість побутових предметів вдома, на роботі, на вулиці - все це досягнення хімічної промисловості, тому що хімічна промисловість - друга після електронної провідна галузь індустрії, яка найбільш швидко забезпечує впровадження досягнень науково-технічного прогресу в усі сфери господарства і сприяє прискоренню розвитку продуктивних сил в кожній країні. У будь-якій господарській сфері ви знайдете що-небудь, що буде стосуватися хімічної промисловості. У своїй контрольній роботі я хочу розкрити тему Хімічна промисловість, отже, пунктами плану, зазначеного вище, наприкінці роботи проаналізувати весь матеріал і визначити перспективи розвитку даної галузі. У цій контрольній роботі будуть наведені деякі значущі і гострі проблеми галузі для того щоб більш чіткі і відкрито показати стан світової хімічної промисловості в даний момент. Саме тема «Хімічна промисловість світу» викликала у мене особливий інтерес, тому що ця галузь є однією з провідних у світовій індустрії, а також однією з найбільш складних за своєю структурою галузей з асортиментом продукції близько 1 млн. найменувань, марок, типів та видів, які зустрічаються в нашому повсякденному побуті кожен день (фармація, косметика і т.д.) не секрет що хімічна промисловість набагато більше розвинена в більш розвинених країнах, що розвиваються, але я вважаю, що будь-який середньостатистичний житель тієї чи іншої країни повинен бути в курсі розвитку цієї галузі в своїй країні. У даній роботі я ставлю перед собою завдання представити галузь хімічної промисловості світу і Україні чітко і ясно, описати структуру даної галузі, також розвиток цієї галузі на світовому ринку, виявити плюси і мінуси цієї промисловості, проаналізувати функціонування галузей, виявити країни, які мають добре розвинений ця промисловість і функціонують найбільші хімічні компанії світу, також постараюся довести важливість розвитку цієї галузі в подальшому, так як найближче майбутнє стоїть за хімічними технологіями.

     Світове господарство в цій контрольній роботі виступає об'єктом дослідження, так як хімічна промисловість є однією з його складових, отже, хімічна промисловість є предметом дослідження, так як вона знаходиться в межах об'єкта, тобто світового господарства.

     Контрольна робота складається з 5 розділів, в кожному розділі є певна кількість підрозділів, які можна знайти в змісті, де вони розбиті по сторінках. Також в кінці роботи є висновок і список використаної літератури.  

РОЗДІЛ 1. ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ: ПОНЯТТЯ, ОСОБЛИВОСТІ, СТРУКТУРА

     Особливість сучасної хімічної промисловості - орієнтація головних наукомістких виробництв (фармацевтичного, полімерних матеріалів, реагентів і особливо чистих речовин), а також продукції парфумерно-косметичної, побутової хімії і т.д. на забезпечення повсякденних потреб людини та її здоров'я, а також дуже широка, різноманітна за складом сировинна база. Вона включає гірничохімічну промисловість (видобуток сірки, фосфоритів, калійних солей, кухонної солі і т.д.). Її зазвичай у більшості країн світу (крім Росії) відносять до добувної. Найважливішими постачальниками сировини є також галузі, які не входять до складу самої хімічної промисловості (нафтохімічна, коксохімічна, газохімічна, лісохімічна, сланцехімічна). Вони постачають не тільки сировину (найчастіше вуглеводневу, сірку тощо), а й отримують продукти (сірчану кислоту, спирти тощо). Найважливіший результат НТП у другій половині XX ст. - повсюдний і широкий перехід хімічної промисловості на використання продуктів переробки нафти, попутного і природного газу: з них отримують переважну частину продукції галузі. Хімічна промисловість виділилася в окрему галузь з початком промислового перевороту. Перші заводи з виробництва сірчаної кислоти - найважливішою з мінеральних кислот, застосовуваних людиною, були побудовані в 1740 (Великобританія, Річмонд), в 1766 (Франція, Руан), в 1805 (Росія, Підмосков'я), у 1810 (Німеччина, Лейпціг). Для забезпечення потреб розвиваються текстильна і скляна промисловості, виникло виробництво кальцинованої соди. Перші содові заводи з'явилися у 1793 (Франція, Париж), в 1823 (Великобританія, Ліверпуль), в 1843 (Німеччина, Шенебек-на-Ельбі), в 1864 (Росія, Барнаул). З розвитком в середині XIX ст. сільського господарства з'явилися заводи штучних добрив: в 1842 у Великобританії, в 1867 в Німеччині, в 1892 в Росії.

     Хімічна промисловість, як і машинобудування, - одна з найбільш складних за своєю структурою галузей промисловості. У ній чітко виділяються полу продуктові галузі (основної хімії, органічної хімії), базові (полімерних матеріалів - пластмас і синтетичних смол, хімічних волокон, синтетичного каучуку, мінеральних добрив), переробні (синтетичних барвників лаків і фарб, фармацевтична, фотохімічна, реактивів, побутової хімії, виробів гумотехніки). Асортимент цієї продукції - близько 1 млн найменувань, видів, типів, марок продукції.

     Усі зазначені специфічні особливості хімічної промисловості надають в даний час великий вплив на структуру галузі. У хімічній промисловості збільшується частка наукомісткої продукції високої вартості (головним чином, група переробних виробництв галузі). Отримання багатьох видів масової продукції, що вимагає більших витрат сировини, енергії, води та є небезпечною для навколишнього середовища, стабілізується або навіть скорочується (неорганічні та органічні кислоти, луги і т.д.). Однак, процеси структурної перебудови йдуть по-різному в окремих групах держав і регіонів. Це робить помітний вплив на географію тих чи інших груп виробництв в світі.

     Найбільший вплив на розвиток господарства світу і умови повсякденного життя людського суспільства надали в другій половині XX ст. полімерні матеріали, продукція їх переробки.

      Промисловість полімерних матеріалів. На неї і виробництво вихідних для синтезу видів вуглеводнів (етилен, пропілен, бензол та ін), напівпродуктів з них (стирол, вінілхлорид, фенол та ін) припадає від 30 до 45% вартості продукції хімічної промисловості розвинених країн світу . Це - основа усієї галузі, її ядро, тісно пов'язане практично з усіма хімічними виробництвами. Сировина для одержання вихідних вуглеводнів, напівпродуктів і самих полімерів - головним чином нафта, попутний і природний газ. Їх споживання для виробництва цього широкого кола продуктів порівняно невелика: всього 5-6% видобутої у світі нафти (180-200 млн т з 3 млрд т) і 5-6% природного газу.

      Промисловість пластмас і синтетичних смол. Синтетичні смоли в основному йдуть для отримання хімічних волокон, а пластмаси найчастіше є вихідними конструкційними матеріалами. Це зумовлює використання їх у багатьох сферах промисловості, будівництва, а також виробів з них у побуті. Багаторізноманітність видів пластмас, ще більша кількість їх марок створено в останні десятиліття. Виділяється цілий клас пластмас промислового призначення для найвідповідальніших виробів в машибудуванні (фторопласти та ін.)

      Головна увага в даний час звернена на отримання спеціальних пластмас з наперед заданими властивостями. Такими стали композити, що складаються з вуглецевих волокон і сполучних їх органопластіков. Вони в 4-5 разів легше стали і міцніше її в 15 разів. Композитив - важливий конструкційний матеріал для авіакосмічної індустрії. Новий напрям в отриманні пластмас - збільшення випуску саморуйніних видів (водорозчинних, біо-та фото-розкладаються). Це викликано великими обсягами виробництва, переробки і складністю подальшої утилізації звичайних пластмас, до 1 / 4 яких - пакувальні матеріали.

      У структурі одержуваних пластмас у 60-і рр. відбулися докорінні зміни: понад 2 / 3 їх входять до групи термопластичних полімерних матеріалів. Після формування, виробів зберігається можливість повторної їх переробки, що зближує з властивостями металів. У цю групу входять пластмаси: поліетилен, поліпропілен, полівінілхлорид, полістирол та ін. На них припадає понад 9 / 10 всіх термопластичних пластмас і смол. Інша група - термореактивні пластмаси та смоли (фенольні, карбамідні і т.д.) - втратила своє минуле значення (близько 5-8% світового виробництва). Співвідношення цих двох груп пластмас - важливий показник прогресивності галузі країни.

      Промисловість хімічних волокон революціонізувала всю легку промисловість. У 30-і рр. роль хімічних волокон у структурі текстильних була незначна: 30% їх становила вовна, близько 70% - бавовна та інші волокна рослинного походження У 1995 р. на хімічні волокна доводилося 49,3% всіх текстильних волокон світу, на вовну - 4 і на бавовна - 46,7%. Хімічні волокна все ширше використовуються в технічних цілях (промислові фільтри, риболовецькі мережі, каркаси автошин, армовані цими волокнами пластмаси, куленепробивні тканини і т.д.). Сфера їх застосування в господарстві і побутовому споживанні безперервно зростає. Сильно зросли показники випуску цих волокон на душу населення у світі: у 1950 р. - всього 0,7 кг, в 1995 р. - близько 4 кг. У розвинених країнах вони були ще більше: Японія і ФРН - по 13 кг, США - 14, Австрія - 17, Республіка Корея - 41, о. Тайвань - 116 кг (у Росії - 1,5 кг, КНР - 2,2 кг).  

     Збільшенню ролі хімічних волокон сприяли новітні досягнення науки, що дозволило надати їм абсолютно нові властивості, якими не володіють натуральні волокна. Нині «синтетика» переживає друге народження. Нові види хімічних волокон на відміну від старих «дихають», але не пропускають воду, здатні змінювати колір під впливом мінливого освітлення або температури, зберігати сонячне тепло. Ще більш привабливі нові волокна для білизни та одягу: їм додають антібактеріальні властивості, здатність поглинати запахи шкіри і поту, не накопичувати статичну електрику і т.д. Разючі успіхи в розробки нових хімічних волокон для технічного використання (вуглецеві, керамічні та ін.) Одні з них вогнестійкі, інші - міцніше сталі і т.д. Вони незамінні в авіакосмічній техніці, автомобілебудуванні.

      Синтетичні волокна, одержувані на основі синтетичних смол, остаточно закріпили своє лідерство у виробництві: на них припадає в світі 85% усіх хімічних волокон. У ряді країн, які приступили до створення цієї галузі, випускають тільки синтетичні волокна (Ірландія, Ізраїль, Іран, Малайзія та ін.)

      Частка штучних волокон, одержуваних з целюлози, що поклали початок створенню всієї галузі на початку століття, скоротилася до 15%. Багато розвинених країн зменшують випуск цих екологічно небезпечних при виробництві волокон, а ряд країн (Швейцарія, Австрія) припинили їх виготовлення.

    У складі самих синтетичних волокон  у свою чергу сталися кардинальні зміни. Переважаючі до 70-х рр.. поліамідні волокна (нейлон, капрон) витісняються поліефірними (лавсановими), мають цілий ряд виробничих і споживацьких переваг (з них виробляють тканини типу вовняних, шовкових, штапельних і технічні тканини). У світовому виробництві синтетичних волокон в 1996 р. частка поліефірних піднялася до 66%, поліамідних зменшилася до 21%, поліакрилових (нітрон) збереглась на рівні 13%.

    Головна особливість географії промисловості  хімічних волокон потужний зсув її до Азії. За 1950-1995 рр.. питома вага азіатських країн у світовому виробництві цих волокон зросла з 7 до 63%. Азія стала провідною частиною світу з їх випуску, випередивши не лише Північну Америку, а й Західну Європу. Такому бурхливому зростанню виробництва хімічних волокон в регіоні сприяли досягнення НТР - синтетичні смоли добре транспортуються, їх виготовлення стало доступним багатьом азіатським країнам; заробітна плата більшості цих країн у 10 - 20 разів менше, ніж у промислово розвинених, що особливо важливо для цього трудомісткого виробництва.

    Держави Азії, що дають більше половини бавовни  у світі, сильно збільшили свій потенціал текстильної сировини за рахунок хімічних волокон. Ця найпотужніша у світі сировинна база забезпечує потреби дуже великої швейної та трикотажної промисловості регіону. Частка Західної Європи та Північної Америки у світовому виробництві хімічних волокон скорочується. У промислово розвинених країнах цих регіонів збільшувати випуск хімічних волокон невигідно.

    Держави Східної Європи і особливо СРСР в 1950-1990 рр.. забезпечували свої потреби  в текстильному сировину головним чином за рахунок бавовни з Середньої Азії. Дешева бавовна стримувла зростання виробництва хімічних волокон. Частка регіону в світі за ці роки в їх випуску мало змінилася. Після 1990 р. всі країни Східної Європи втратили надходження дешевої бавовни, та й виробництво хімічних волокон сильно зменшилося. У 1995 р. в Росії їх було вироблено всього лише 216 тис. т, тобто в 7 разів менше ніж в СРСР у 1990 р.

    Промисловість синтетичного каучуку. Попит на гумотехнічні вироби в світі (одних тільки автомобільних покришок проводиться щорічно 1 млрд) все більшою мірою забезпечуєте використанням синтетичного каучуку. На його частку припадає 2 / 3 всього отримання натурального і синтетичного каучуку. Виробництво останнього має цілий ряд переваг (менше витрати коштів на спорудження заводів, ніж на створення плантацій; менше витрат праці на його заводське отримання; більш низька ціна в порівняно з натуральним каучуком і т.д.). Тому його випуск склався більш ніж в 30 державах.