Химическая промышленность

      Основні зовнішньоторговельні потоки різних видів мінеральних добрив в чому визначаються широтою поширення їх виробництва в світі. Так, азотні добрива виробляють понад 80 країн світу, фосфорні - більше 70, а калійні - всього 15 країн. Експортна квота їх різна: в азотних добрив - 30%, фосфорних - 36,7%, а калійних - 90% (при середній для всіх мінеральних добрив 36%). Це впливає на формування потоків добрив у зовнішній торгівлі: основна їх частина - далекі перевезення з Північної Америки до Південної Америки, Західну Європу та Азію. З Східної Європи, головним чином з Росії та інших країн СНД, добрива, як правило, не виходять за межі Євразії.

      Фармацевтична промисловість набуває винятково велике значення для охорони здоров'я зростаючого населення планети. Зростаюча потреба в її продукції обумовлена:

1) швидким  старінням населення, перш за  все в багатьох про-промислових  державах світу, що вимагає  впровадження нових складних препаратів в лікувальну практику;

2) збільшенням  серцево-судинних і онкологічних захворювань, а також появою нових хвороб (СНІД), для боротьби з яким потрібні все більш ефективні препарати;

3) створенням  нових поколінь ліків через пристосування мікроорганізмів до старих їхніх формах.

      Постійно зростаючий попит на продукцію галузі зумовив її стійке, без криз розвиток і дуже високі темпи зростання. За 1985-1995 рр.. продажу лікарських засобів у світі зросли більш ніж у 3 рази (з 90 до 280 млрд дол), тобто багаторазово випереджали зростання населення. Фармацевтична промисловість зростала в 3 рази швидше, ніж вся хімічна, і в 4-5 разів швидше, ніж світова індустрия. Багато в чому це пояснюється успішним впровадженням результатів досліджень у такій наукоємної галузі, як виробництво лікарських засобів. Біотехнологія ще більше розширює ці можливості.

       Фармацевтична промисловість у 1995 р. дала близько 18% вартості продукції світової хімічної промисловості. Це вивело її на одне з провідних місць у галузі: вона далеко перевершила за даним показником більшість інших великих підгалузей (наприклад, багаторазово всю промисловість мінеральних добрив). Це «малотоннажна» галузь, непорівнянна за кількістю одержуваної продукції з більшістю хімічних виробництв (крім парфумерно-косметичної). Однак вартість 1 т її продукції - найвища в хімічній промисловості.

       Наукоємна фармацевтична промисловість потребує дуже великих коштів для проведення робіт зі створення нових лекарстських засобів. З досвіду ряду фірм різних країн на розробку кожного нового препарату необхідно затратити не менше 400-500 млн дол, праця не менше 100-200 дослідників-фахівців, а термін проведення всіх дослідних робіт, промислового їх впровадженнея і наступних клінічних перевірок становить 10-15 років. Тому велику фармацевтичну промисловість мають тільки економічно найбільш сильні держави.

       У фармацевтичній промисловості діє велика кількість фірм: у США - більше 1100, серед них багато великих, в Японії - 1500 фірм, але 75% з них - це дрібні фірми. Більшість великих - це ТНК з фірмами та підприємствами в інших країнах. На 20 провідних ТНК в світі припадає 60% продажу медикаментів. Нерідко навіть у США половина їх створена іноземним капіталом (у Японії - 20%). Територіальна концентрація фармацевтичної промисловості по країнах та регіонах також велика. До 75% медикаментів Дають промислово розвинені держави світу, що розвиваються припадає до 20% і близько 4% виробляють країни Східної Європи. У склалася найпотужніша промисловість з випуску лікарських засобів: в окремі роки вона дає від 1 / 4 до 1 / 3 медикаментів у світі. Це визначає і роль всієї Північної Америки. Роль великих Фармацевтичних фірм видно у витратах на НДДКР: у США на 8 З них припадає близько 40% витрат на дослідження. Великий внутрішній ринок обмежує експорт: він складає в США не більше 30-35% виробленої продукції. 

РОЗДІЛ 2. ЗНАЧЕННЯ ГАЛУЗІ У  СВІТОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ

2.1. Факторі впливу  на розвиток галузі

    Хімічна промисловість виділилася в окрему галузь з початком промислового перевороту. Перші заводи з виробництва сірчаної кислоти - найважливішою з мінеральних  кислот, застосовуваних людиною, були побудовані в 1740 (Великобританія, Річмонд), в 1766 (Франція, Руан), в 1805 (Росія, Підмосков'я), у 1810 (Німеччина, Лейпціг). Для забезпечення потреб розвиваються текстильної і скляної промисловості виникло виробництво кальцинованої соди. Перші содові заводи з'явилися у 1793 (Франція, Париж), в 1823 (Великобританія, Ліверпуль), в 1843 (Німеччина, Шенебек-на-Ельбі), в 1864 (Росія, Барнаул). З розвитком в середині XIX ст. сільського господарства з'явилися заводи штучних добрив: в 1842 у Великобританії, в 1867 в Німеччині, в 1892 в Росії.

    Сировинні зв'язку, раннє виникнення індустрії  сприяли становленню Великобританії, як світового лідера в хімічному  виробництві, протягом трьох чвертей XIX ст. З кінця XIX ст. із зростанням потреби  економік в органічних речовинах  лідером в хімічній промисловості  стає Німеччина. Завдяки швидкому процесу  концентрації виробництв, високому рівню  науково-технічного розвитку, активної торговельній політиці Німеччина до початку XX ст. завойовує світовий ринок  хімічної продукції.

    У США хімічна промисловість почала розвиватися пізніше, ніж у Європі, але вже до 1913 за обсягом виробництва  хімічної продукції США зайняли  і з тих пір утримують 1-е  місце у світі серед держав. Цьому сприяють найбагатші запаси корисних копалин, розвинена транспортна  мережа, потужний внутрішній ринок. Лише до кінця 80-х років хімічна індустрія  країн ЄС у загальному обчисленні перевищила обсяги виробництва в  США.

    Найбільш  високими темпами світова хімічна  промисловість розвивалася з  початку 50-х - до середини 70-х рр.. XX ст. Потім, під впливом енергетичної і сировинної криз, ці темпи трохи  сповільнилися: хімічної промисловості  знадобився певний час для нової  структурно-технологічної перебудови. А далі вони знову стали досить високими і, що ще важливіше, стабільними. У результаті в кінці 1990-х рр.. світовий випуск хімікатів досяг 1,5 млрд дол, так що за вартістю продукції, що випускається цю галузь нині випереджає тільки електроніка. У розвинених країнах  по частці в структурі промислового виробництва вона поступається тільки машинобудуванню.

       Розвиток хімічної промисловості зумовило процес хімізації народного господарства. Він передбачає повсюдне широке використання продукції галузі, всемірне впровадження хімічних процесів в різні галузі господарства. Такі галузі промисловості, як нафтопереробка, теплова енергетика (крім АЕС), целюлозно-паперова, чорна та кольорова металургія, отри ¬ чення будівельних матеріалів (цемент, цегла і т.д.), а також мно ¬ талі виробництва харчової промисловості засновані на викори ¬ вання хімічних процесів зміни структур вихідного віщо ¬ ства. При цьому вони найчастіше мають потребу в продукції самої хі ¬ ної промисловості, тобто тим самим стимулюють її прискорений розвиток.

       Раннє виникнення індустрії сприяли становленню Великобританії, як світового лідера в хімічному виробництві, протягом трьох чвертей XIX ст. З кінця XIX ст. із зростанням потреби економік в органічних речовинах лідером в хімічній промисловості стає Німеччина. Завдяки швидкому процесу концентрації виробництв, високому рівню науково-технічного розвитку, активної торговельній політиці Німеччина до початку XX ст. завойовує світовий ринок хімічної продукції.

       У США хімічна промисловість почала розвиватися пізніше, ніж у Європі, але вже до 1913 за обсягом виробництва хімічної продукції США зайняли і з тих пір утримують 1-е місце в світі серед держав. Цьому сприяють найбагатші запаси корисних копалин, розвинена транспортна мережа, потужний внутрішній ринок. Лише до кінця 80-х років хімічна індустрія країн ЄС у загальному обчисленні перевищила обсяги виробництва в США.

2.2. Основні показники  Функціонування Галузі  хімічної промісловості

    Валовий обсяг виробництва хімічної  промисловості у світі становить  близько 2 трлн. дол Обсяг промислового  виробництва хімічної та нафтохімічної  промисловості Росії в 2004 році склав 528156 млн. рублів. 

Таблиця 2.1

Найбільші хімічні компанії світу

Джерело: [ 2, с. 201] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Таблиця 2.2

Частина світової продукції хімічної промисловості  від загального світового виробництва  товарів і загальної світової торгівлі товарами (у%)

Джерело: [5, с. 134]

       На динаміку підвищення частки експорту та імпорту країн ЄС, крім налагодження більш ефективного виробництва та співпраці з іншими країнами, також слід враховувати приєднання до ЄС ще двох країн-членів - Болгарії та Румунії.

       Розглядаючи динаміку експорту та імпорту в процентному співвідношенні, можна сказати, що частка світової експортованої продукції хімічної промисловості у 2006 році склала 10,6% від загальної світової торгівлі товарами, а в 2007 - 10,9%. Окремо, за регіонами: Європа - експорт виріс на 0,3%, Північна Америка - на 0,4%, Південна і Центральна Америка - на 0,3%, СНД - на 0,2%, Азія - на 0,4% . Частка експорту Африки в 2007 році в порівнянні з 2006 залишилася без змін і склала 3,1%, не змінилася і частка експорту також у країнах Середнього Сходу і склала 5,7%.

       Частка світової експортованої продукції хімічної промисловості у 2006 році склала 15,1% від загального світового виробництва товарами, а в 2007 - 15,6%. Окремо, за регіонами: Європа - експорт виріс на 0,4%, Північна Америка - на 0,7%, Південна і Центральна Америка - на 1,2%, СНД - на 0,5%, Азія - на 0,5% , Африка - 0,4%, Середній Схід - на 0,2%.

       Частка світової імпортованої продукції хімічної промисловості у 2006 році склала 10,6% від загальної світової торгівлі товарами, а в 2007 - 10,9%. Окремо, за регіонами: Європа - експорт виріс на 0,4%, Північна Америка - на 0,3%, Південна і Центральна Америка - на 0,6%, Азія - на 0,2%, Африка - на 0,1% . У СНД частка світової імпортованої продукції хімічної промисловості від загальної світової торгівлі товарами знизилася на 0,8%, в країнах Середнього Сходу - також на 0,8%.

       Частка світової імпортованої продукції хімічної промисловості у 2006 році склала 15,1% від загального світового виробництва товарами, а в 2007 - 15,6%. Окремо, за регіонами: Європа - імпорт зріс на 0,5%, Північна Америка - на 0,6%, Південна і Центральна Америка - на 0,4%, Азія - на 0,5%, Африка - 0,2%. У СНД частка світової імпортованої продукції хімічної промисловості від загального світового виробництва товарами знизилася на 1,6%, в країнах Середнього Сходу - на 0,7%. [3]

       Країни Європи, Північної Америки, Африки, Південної та Центральної Америки збільшують обсяги експорту, а також імпорту, здійснюючи, таким чином, тісна взаємодія з іншими країнами у сфері торгівлі хімічною продукцією.

       Окремо, слід, сказати про країни СНД і Середнього Сходу, так як вони поступово збільшують потужності свого виробництва, завдяки чому вони збільшують частку експорту і зменшують частку імпорту, оскільки володіють здатністю частково підтримувати свої потреби за рахунок власного виробництва, решта припадає на імпортовану продукцію.