Держбюджет і проблема бюджетного дефіциту

     Контроль  за видатками представляє собою раціональні системи, призначені збільшити та покращити діяльність організацій і зробити можливість визначення цілей, розподіл ресурсів і економічне, продуктивне та ефективне використання цих ресурсів.

     При плануванні видатків усіх рівнів враховується, що:

     неможливо економити на харчуванні, медикаментах, стипендіях, бо це позначиться на здоров’ї дітей, хворих, студентах;

     економія  на придбанні устаткування, м’якого  і твердого інвентарю призведе зрештою  бюджетні установи до ліквідації, істотно знизить рівень їх функціонування;

     занехаяння  поточного і капітального ремонтів будівель і споруд призведе до їх розвалу [1, c.64].

     Перше місце в бюджетних витратах розвинених країн посідають витрати на соціальні  цілі: соціальну допомогу, освіту, охорону здоров’я. Маніпулюючи цими витратами, держава регулює насамперед соціальні процеси, зокрема пом’якшує диференціацію доходів різних соціальних груп, надає допомогу малозабезпеченим верствам населення. Опосередковано ці витрати впливають також на економічні процеси. Так обсяг державних витрат на розвиток освіти, охорони здоров’я визначає рівень забезпечення національної економіки кваліфікованою робочою силою, а допомога малозабезпеченим сприяє зростанню витрат на споживання, а отже і сукупного попиту.

     Витрати на оборону, а також на утримання різних гілок влади, тобто адміністративно-управлінські витрати, впливають на попит і товари широкого вжитку. Водночас зростання цих витрат відволікає ресурси від державної підтримки підприємств та галузей, що виробляють предмети споживання і засоби виробництва. Це може призвести до того, що на збільшення попиту на предмети споживання та послуги економіка не зможе відреагувати адекватним зростанням пропозиції. Виникає дефіцит, викривлюється структура виробництва.

     Однією з статей державних витрат є витрати на матеріальне забезпечення зовнішньої торгівлі – кредитування експорту, страхування експортних кредитів та капіталу, що вивозиться. Ці витрати спрямовані на поліпшення платіжного балансу, зміцнення національної валюти.

     Особливою статтею витрат державного бюджету  є витрати на здійснення платежів по державному боргу. Державні позики з часом накопичуються і створюють  державний борг, величина якого визначається як сума отриманих позичок за мінусом  повернених позичок. Державний борг потрібно повертати з відсотком. Якщо він досягає великих розмірів, то може виникнути “вибухове” збільшення відсоткових виплат. У такому випадку величина коштів, які необхідні для обслуговування державного боргу, може стати настільки значною, що перетвориться в головну статтю витрат бюджету. Якщо платежі по внутрішньому боргу підвищують сукупний попит в країні, отже, позитивно впливають на економіку, то платежі по зовнішньому боргу – це кошти, які вивозяться з країни.

     Видатки бюджетів усіх рівнів повинні формуватися виходячи з наявних коштів у дохідній частині бюджетів, тобто повинна чітко дотримуватися збалансованість бюджетів усіх ланок, що є необхідною умовою бюджетної політики. Незбалансованість веде до дефіциту бюджету. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 2. Держбюджетний дефіцит. Причини та наслідки.

     Питанням  дефіциту бюджету приділяється дедалі більше уваги як у науковій літературі, так і в практичній діяльності.

     Під час спаду виробництва стан державного бюджету погіршується. В таких  випадках дуже часто з’являється явище бюджетного дефіциту. Це викликається зменшенням чистих податків внаслідок автоматичного скорочення податкових надходжень до бюджету і збільшенням витрат.

     Бюджетний дефіцит з’являється в результаті вибору такої політики, що веде до зростання дисбалансу між доходами та видатками протягом значного періоду, або дисбаланс є відносно короткостроковий і відображає ситуацію, що відрізняється від прийнятої за основу при розробці бюджету.

     У науковій літературі під дефіцитом  бюджету розуміють такі об’єктивні економічні відносини, які виникають між учасниками суспільного виробництва щодо використання коштів понад наявні закріплені джерела доходів бюджету в силу зростання граничних витрат виробництва [14, c.94].

     Бюджетний дефіцит, як правило, виникає внаслідок незбалансованості бюджету, тобто нестачі бюджетних коштів порівняно з потребою в них для фінансування необхідного обсягу державних витрат.

     Як  стверджує економічна наука, державний  бюджет, необов’язково має бути збалансований щороку за доходами і видатками. В окремі роки з метою регулювання економічної активності держава може допускати дефіцит бюджету. Якщо йдеться про ринкову економіку, то дефіцит бюджету може бути корисним, коли при спаді виробництва держава втрачає більше, ніж одержує; він забезпечує збільшення попиту, в тому числі й купівельної спроможності населення. Споживачі починають більше купувати, підприємства – більше продавати. Внаслідок цього зростають обсяги виробництва і скорочується безробіття. Проте, в період піднесення економіки, держава не може дозволити собі дефіциту бюджету, оскільки він стимулюватиме інфляцію. 

     За  своєю природою державний дефіцит  має конкретний інтервал дії, що визначається з одного боку законами зростання  вартості, з іншого – законами інфляції, якщо бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, він набирає активної економічної форми, якщо ж до законів інфляції – то пасивної.

     Регулювання бюджету в тому й полягає, щоб  за умов готівково-грошового потенціалу за допомогою фінансового маневру  активною і пасивною формами бюджетного дефіциту ефективно адаптуватися до тенденції зростання граничних суспільних витрат виробництва.

     Бюджетний дефіцит виникає як результат  негативних явищ в економічному та політичному житті держави і  посилює їх, якщо він перевищує  встановлені світовим досвідом показники, в рамках яких бюджетний дефіцит, як правило, керований у цивілізованому суспільстві.

     Рівень  дефіциту визначається по відношенню до ВВП, ВНП або до затверджених витрат бюджету, але він не може бути постійним  і залежить від різних чинників, які впливають на розвиток економіки (зростання або зменшення капіталу, розвиток інфляційних процесів).

     Саме  на цій основі можна і виділити активні і пасивні форми дефіциту державного бюджету. Активний дефіцит  бюджету дає змогу підштовхнути подальший розвиток економіки і зростання капіталу. Активний дефіцит характеризує комплекс заходів, спрямований на розвиток відтворювальних процесів у виробництві і розвиток економіки в цілому. Пасивний дефіцит бюджету виникає в умовах економічної кризи, розвитку інфляційних процесів, згортання виробництва, зменшення доходів бюджету, і, як результат, зростання його дефіциту [16, c.59].

     Важливо зазначити, що в зарубіжній літературі розрізняють реально спостережуваний, структурний і циклічний дефіцити бюджету [14, c.94].

     Під реально спостережуваним розуміють  дефіцит, обсяг якого дорівнює загальним  доходам від податків за мінусом  витрат на державні закупівлі і платежі. 

     Структурний дефіцит – це обчислення різниці  між доходами і витратами за певної фіскальної політики і базового рівня безробіття. Під фіскальною політикою розуміють сукупність фінансових заходів країни щодо регулювання бюджетних доходів і витрат з метою цілеспрямованого впливу на соціально-економічний розвиток країни. Базовий рівень безробіття дорівнює 6%.

     Коли  економічна система входить у  період спаду, а рівень безробіття підвищується понад базовий, реально спостережуваний  дефіцит перевищує рівень структурного дефіциту, що відбувається частково через  зростання виплат допомоги по безробіттю й інші соціальні програми, а також частково через падіння доходів населення. Різницю між реально спостережуваним дефіцитом і структурним дефіцитом прийнято називати циклічним дефіцитом бюджету.

     Слід  зазначити, що дефіцит бюджету впливає  на можливості економічного зростання. Бюджетний дефіцит характеризує стан національної економіки, фіксує істотні її зміни у цьому році. Встановлено закономірність: із зростанням часток дефіциту бюджету у ВВП та державних витрат у ВВП зменшується темп економічного зростання. Іншими словами, дефіцит державного бюджету “пригнічує” економіку. Спираючись на цю закономірність, можна припустити, що бюджетний дефіцит є не лише наслідком кризового спаду, а й, певною мірою, його причиною.

     Бюджетний дефіцит значно посилює напруження на ринку позичкових капіталів, спричиняючи зростання позичкового відсотка, перешкоджаючи зниженню високих процентних ставок. Високі процентні ставки, в свою чергу, негативно позначаються на валютній сфері, призводять до подорожчання товарів за кордоном, викликають негативні наслідки на ринку праці. За даними американських економістів, кожний мільярд доларів дефіциту зовнішньої торгівлі призводить до втрати 52 тис. робочих місць [14, c.95].

     Дефіцит державного бюджету не таке вже й “безневинне” явище.

     Дефіцит бюджету виникає на основі дії різних чинників. Загальновідомим чинником дефіциту бюджету є неможливість держави забезпечити наповнення бюджету необхідними доходами. Причиною цього можуть бути спад виробництва, високий рівень собівартості виробництва товарів, потреби у новітньому обладнанні та реконструкції виробництва за рахунок впровадження нових технологій, не збалансування економіки, а в цілому – зниження ефективності господарювання.

     Другим  чинником бюджетного дефіциту є непомірне  зростання видатків без урахувань фінансових можливостей. Причому витрати проводять не зважаючи на їх доцільність та ефективність.

     Третім  чинником дефіциту бюджету і найголовнішим  є інфляційні процеси, розбалансування  грошового обігу та системи розрахунків, не виважена податкова, інвестиційна та кредитна політика.

     Інфляцію  спричиняє нераціональне використання грошей при зниженні рівня виробництва. Головними негативними наслідками інфляції є те, що вона зупиняє процес відтворення як у сфері виробництва, так і в грошовому обігу, призводить до повного розвалу фінансів держави, спричиняє тяжкі економічні і соціальні потрясіння. Характерною ознакою інфляції є різке зростання грошової маси, що потребує все більшої емісії грошової маси. Інфляційні процеси спричиняють різке підвищення бюджетного дефіциту.

     Варто зазначити, що одним із головних недоліків  процесу формування бюджету є  те, що економічні прогнози та проекти  витрат складаються практично незалежно  один від одного.

     Часто процес бюджетного планування розробляється  на нереальних прогнозах економічного розвитку при одночасному складанні планів видатків, на підставі яких вишукуються доходи на покриття запропонованих витрат. Якщо доходів не вистачає, то в межах встановленого рівня планується дефіцит, коригуються в бік зменшення витрат, вишукуються нові джерела частіше податкових надходжень. Тому, потрібно порівнювати підготовлені незалежно один від одного дві частини бюджету, скоригувавши суми запланованих видатків у відповідності до доходів.

     Дефіцит державного бюджету виникає, тому що головні фактори, які визначають якість бюджету, мають негативний прояв: економіка нестабільна, економічна політика невизначена, розрахунки проекту бюджету недосконалі, суб’єктивний вплив визначається відповідальністю.

     Визначальними чинниками, які впливають на дефіцит державного бюджету в країнах з перехідною економікою є:

     1) характер політики;

     2) рівень інфляції;

     3) рівень безробіття;

     4) курс національної валюти.

     Ці  чинники відображають особливості  і причини можливого зростання  державних витрат.

     Прорахунки  як в економічній так і фінансовій політиці призводить до розвитку позаекономічних методів перерозподілу фінансів – розкрадання державного майна, розвитку тіньової економіки, що не можна назвати позитивним; це негативно впливає на бюджет. Неефективне використання державних фінансів порушує фінансові відносини, за якими завжди стоять реальні матеріальні цінності, оскільки рух фінансових ресурсів відображає процес утворення, розподілу і використання доходів та їх вагомої частки – державного бюджету. Це й спричиняє постійний дефіцит бюджету.